Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №712/15005/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/15005/25

Провадження № 2/712/929/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Токової С.Є,

за участю секретаря судового засідання Білик О.С.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфереції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за Договором № А622334 від 09.11.2021 у розмірі 34400 грн, 3 % річних у сімі 197,81 грн та інфляційних втрат в розмірі 447,20 грн за період з 16.08.2025 по 24.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 09 листопада 2021 року між ним та ФОП ОСОБА_3 укладено Договір № А622334, відповідно до якого Відповідач мав надати визначені цим договором послуги, а Позивач зобов`язувався оплатити їх.

На виконання умов Договору Позивач сплатив Відповідачу 34 400 гривень. Умовами Договору було передбачено строки надання послуг, а саме: з 30 листопада 2021 року по 29 вересня 2022 року включно.

Позивач у позові зазначає, що 27.02.2022 він був мобілізований до лав Збройних Сил України для надання відсічі збройної агресії російської федерації, що унеможливило його проходження навчання за Договором.

У зв`язку з вказаними обставинами Позивач неодноразово звертався до Відповідача, як до Виконавця за Договором із проханням повернення коштів за Договором. Внаслідок чого 2 рази відбувалась «заморозка» курсу, що розуміє під собою відтермінування навчання, а саме: у квітні 2022 року та повторно у вересні 2022 року. У зв`язку з тим, що станом на сьогоднішній день він продовжує перебувати в зоні ведення бойових дій, 16.07.2025 року, ним було здійснено чергове звернення до Відповідача із проханням повернути сплачену попередню оплату за надання послуг за Договором, оскільки можливості продовжувати навчання, навіть із наданими раніше відтермінуваннями, він не має. У відповідь на вказане звернення, Відповідачем було надано пропозицію надання доступу до іншого курсу Виконавця, прохання повернення коштів за Договором було проігноровано.

Враховуючи таке ігнорування звернень щодо повернення коштів за фактично ненадані послуги, Позивачем було направлено на електронну адресу Відповідача лист-звернення від 30.07.2025 року з пропозицією протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів перерахувати кошти, сплачені ним за Договором № A622334 від 09.11.2021 року у розмірі 34400,00 грн, яке знову ж таки було проігноровано.

З огляду на вказане, Позивач вважає, що Відповідач відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно володіє грошовими коштами в розмірі 34400 грн і має їх повернути з врахуванням інфляційних витрат та 3% річних.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

12.01.2026 від представника Відповідача адвоката Гончаренка Є.С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Відповідач надав Позивачу доступ до теоретичних та практичних навчальних матеріалів за напрямком Blended Full Stack Online 47, розміщених в інформаційно-телекомунікаційній системі, а також надавав послуги щодо навчання за обраним напрямком разом з дистанційними консультаціями, проте Позивач з власною ініціативи не скористався частиною послуг відповідно до умов Договору. Тому твердження Позивача, що послуги взагалі не були надані не відповідає дійсності. Більш того, кожного разу Відповідач йшов на поступки і переводив Позивача до іншої групи, щоб Позивач мав можливість закінчити решту навчання належним чином. За таких обставин, є необґрунтованими твердження Позивача, що дії Відповідача не відповідають вимогам добросовісності, розумності та справедливості відповідно до ч. 3 ст. 509 та п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, оскільки Відповідач надавав повний спектр послуг Позивачу, які передбачені Договором. При цьому частина послуг не були отримані Позивачем з власної ініціативи і за відсутності будь-якої вини Відповідача у цьому.

Крім того, Відповідач у відзиві вказує на те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору невикористаний аванс, переданий на виконання такого договору, не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення, що додатково свідчить про необгрунтованість позовних вимог Позивача.

Позивач в судове засідання не зявився, скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Гончаренко Є.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у позові з урахуванням поданого відзиву.

Суд, заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, в результаті повного, всебічного та обґрунтованого дослідження доказів, дійшов наступного.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, 09 листопада 2021 року між Позивачем ОСОБА_2 та Відповідачем ФОП ОСОБА_3 укладено договір № А622334 про надання інформаційно-консультаційних послуг

Відповідно до п.1.1 Договору Виконавець зобовязується надати за рахунок замовника інформаційно-консультаційні послуги у сфері ITза напрямком Blended Full Stack Online 47 визначеній Замовником особі, а саме ОСОБА_2 , а Замовник зобовязується здійснювати оплату таких послуг на умовах, визначених Договором.

Пунктом 1.2. передбачено, що послуги за Договором включають: а) надання Отримувачу доступу до теоретичних та практичних навчальних матеріалів за напрямком BlendedFull Stack Online 47, розміщених в інформаційно-телекомунікаційній системі; б) надання Отримувачу дистанційних консультацій з приводу його навчання за Договором із залученням практикуючих спеціалістів та досвідчених професіоналів у сфері ІТ; в) навчання у спосіб та у відповідності до програм (модулів), що передбачені електронними документами, відсилання на які містяться у Договорі.

Строк навчання отримувача у відповідності до п.1.1. даного Договору починається 30.11.2021 і триває до 29.09.2022 ( пункт 2.5. Договору)

Загальна ціна договору відповідає вартості послуг Виконавця з навчання Отримувача за Договором і складає 34400 грн, включаючи податки.

На виконанння умов Договору Позивачем сплачено на рахунок Відповідача 34400 грн, що не заперечується стороною Відповідача.

Вирішуючи по суті даний спір судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

За ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач, посилаючись на норми ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані грошові кошти за неналежно надані йому послуги та неможливість отримання ним цих послуг з обєктивних причин (з 27.02.2022 перебування у складі Збройних Сил України).

Так, згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Виходячи із норм ст. 1212 ЦК України, правова природа безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави із самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, з якої це відбулося.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, чч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Результат системного аналізу зазначених положень закону дає підстави вважати, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що правовідносини між сторонами є оплатними та виникли на підставі замовлення позивачем послуг, які мають ознаки цивільного договору про надання послуг, врегульованого положеннями статей 901-907 ЦК України.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, зазначив, що відповідачем належним чином не було надано йому послуги, визначені умовами Договору.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, Відповідач надав Позивачу доступ до теоретичних та практичних навчальних матеріалів за напрямком Blended Full Stack Online 47, розміщених в інформаційнотелекомунікаційній системі, а також надавав послуги щодо навчання за обраним напрямком разом з дистанційними консультаціями. Той факт, що Позивач не скористався повним спектром послуг, які належним чином надавав Відповідач, з причин, що не залежали від Відповідача не є неналежним виконанням зобов`язань Відповідачем за договором.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що у діях відповідача не убачається ознак безпідставного набуття коштів, у розумінні вимог статті 1212 ЦК України.

Зокрема, не встановлено факту набуття або збереження коштів без правової підстави - навпаки, Відповідачем зі свого боку вжито усих заходів для надання Позивачу послуг, передбачених умовами Договору.

Наявність між сторонами договірних правовідносин та відповідної правової підстави - договору на надання послуг, підтверджена не лише фактом оплати, але й фактичними діями відповідача, спрямованими на виконання умов даного договору.

Та обставина, що Позивач не міг скористатися усіма Послугами, наданими Відповідачем, жодним чином не свідчить про наявність у діях Відповідача ознак ненадання чи надання неякісних послуг, як і підстав вважати утримання коштів у розмірі 34400 грн, за цих підстав, як безпідставно набуті.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову позивача до відповідача про стягнення сплачених коштів у порядку ст.1212 ЦК України.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовної заяви відмовлено, судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,263,265,267, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: С.Є. Токова

Учасники справи :

Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач- ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .