Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №202/3443/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3443/25

Провадження № 2/202/490/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді: Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Іващенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійні вимоги: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні

В С Т А Н О В И В:

До Індустріального районного суду м.Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні.

В обгрунування уточнених заявлених вимог позовної заяви представник позивача посилається на те, ОСОБА_1 з серпня 2016 року проживала разом з ОСОБА_3 , як дружина та чоловік, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, були пов`язані спільним побутом, крім того, остання перебувала на повному утриманні цивільного чоловіка. Шлюб між ними не був зареєстрований та ОСОБА_3 не перебував в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі та не зверталися до органів реєстрації актів цивільного стану для реєстрації їхнього шлюбу.

З моменту сумісного проживання вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 , разом з її дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З 2017 – 2021 рр., ОСОБА_3 , перебував в українському добровольчому формуванні « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що було створене у відповідь на початок російської збройної агресії проти України. У зв`язку з військовим вторгненням РФ в Україну із 24.02.2022 запроваджено воєнний стан та відповідно до Указу Президента України « Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року. ОСОБА_3 , 27.02.2022 року було призвано по мобілізації та зараховано в списки військової частини НОМЕР_1 .

Під час перебування ОСОБА_3 отримував заробітну платню на карту Приват Банка, яка на постійній основі була у Позивача, а тому, ОСОБА_1 особисто витрачала зарплатню чоловіка на забезпечення усіх побутових потреб родини, сплачувала за комунальні послуги, продукти харчування. З моменту сумісного проживання, чоловік повністю забезпечував родину. Позивач, з 2020 р. ніде не працювала, перебувала на повному утриманні цивільного чоловіка ОСОБА_3 .

Перебуваючи на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_3 захворів. Довготривале лікування не дало позивних результатів, останні місяці свого життя перебував у безпорадному стані, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.10.2022 року, актовий запис № 113 видане Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі.

Увесь час, поки ОСОБА_3 перебував на лікуванні, а саме з травня 2022 року, Позивач постійно була поруч, їздила з ним по різним медичним закладам, повідомляла командира військовій частини, в якому саме медичному закладі чоловік перебував на лікуванні та про його стан, останні дні його життя доглядала сама за ним. Довідку про смерть, видану виконкомом Троїцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, видано Позивачу.

При цьому вказує на те, що факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та статус Позивача, як дружини ОСОБА_3 було встановлено Дніпровським окружним адміністративним судом при вирішенні справи №160/11575/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач та її представник надали пояснення по справі, посилалися на докази, які наявні у матеріалах справи, заявляли клопотання про виклик та допит свідків з метою всебічного розгляду справи.

Відповідач надала відзив на позовну заява, у якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що вона як, рідна сестра понад два роки теж допомагали утримувати Позивача, тому вважає, що має переважне право на отримання виплат передбачених діючим законодавством відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за фактом смерті рідного брата. Втім, у судовому засіданні відповідач не заперечувала, що її брат тривалий час проживав разом зі ОСОБА_1 як з дружиною.

Третя особа - Міністерство оборони України про розгляд справи була повідомлена належним чином, разом з тим у судове засідання представник не з`явився, жодних заяв чи клопотаннь не надавав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема суди розглядають справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з приписами ст. 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов"язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Право на отримання такої допомоги мають члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, коло яких визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до положень частини 2 та ч.4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю, складають особи, які спільно проживають, пов"язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99, у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї», членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі № 1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто, наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.03.2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з серпня 2016 року проживала разом з ОСОБА_3 , як дружина та чоловік, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, були пов`язані спільним побутом, вказані обставини знаходять своє підтвердження у наданих позивачем доказах, зокрема: особистою перепискою позивача із ОСОБА_3 , чеками про зняття коштів з банківської картки на імя ОСОБА_3 , рішенням Дніпровського окружного адміністративного суду при вирішенні справи №160/11575/23. Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 також підтвердили вказані вище обставини.

Відповідно до наказу командира військової частини від 27.02.2022 року № 6 солдата запасу ОСОБА_3 зараховано до списків військової частини та призначено стрільцем відділення контрдиверсійної боротьби взводу контрдиверсійної боротьби роти контрдиверсійної боротьби.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.10.2022 року, актовий запис № 113 видане Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі.

Згідно витягу з Наказу № 121 від 01.05.2023 року, старшого солдата ОСОБА_3 , колишнього стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини, який помер від ішемічного інфаркту обох півкуль головного мозку, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 06.10.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду з даною позовною заявою, стали обставини, що позбавляють позивача права на соціальний та правовий статус як члена сім`ї військовослужбовця, в тому числі, права на отримання одноразової грошової допомоги, яка гарантована державою.

Пунктом 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до вимог частини 1 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Підпунктом 1 пункту 2 ст.16 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Згідно з частиною 2 статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються, відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п.10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року, члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган) заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги, витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Відповідно до абзацу 9 п.10 Порядку № 975, до заяви додається копія свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові).

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено гарантії та заходи соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

Статтею 10 зазначеного Закону визначено коло членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб. Порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п`ятому - восьмому пункту 1 статті 10 цього Закону, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 року № 740. При цьому, до членів сімей загиблих військовослужбовців та інших осіб, зазначених у цій статті, належать утриманці загиблого, яким, у зв`язку з цим, виплачується пенсія; батьки та один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. Таким особам, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

Статтею 15 цього Закону передбачено ряд пільг сім`ям загиблих (померлих) ветеранів війни, Захисників і Захисниць України.

У силу ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію, в разі втрати годувальника, мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Згідно з пунктом д абзацу 4 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», непрацездатними членами сім`ї вважаються: дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Відповідно до ст. 31 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

За змістом ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вирішує питання у сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що наданих доказів по справі достатньо для задоволення заяви про встановлення факту родинних відносин. Окрім цього, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства, має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Таким чином, враховуючи викладене вище, а також той факт, що надані позивачем докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт, а саме: факт спільного проживання.

Ураховуючи зазначене, оцінюючи в сукупності надані суду письмові докази, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 надані належні та допустимі докази на підтвердження факту спільного проживання та перебування на утриманні чоловіка та наявності взаємних прав та обов`язків між нею та її загиблим чоловіком. Тобто, сторони, незважаючи на той факт, що шлюб між ними зареєстровано не було, спільно проживали, фактично були членами родини, внаслідок чого ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого цивільного чоловіка.

При цьому, суд звертає увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду 18 січня 2024 року, згідно якої справи про встановлення факту проживання однією сім?єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду.

За таких обставин, оскільки позивач не має іншої можливості підтвердити факт того, що вони спільно проживали та вона перебувала на утриманні чоловіка, але встановлення цього факту породжує юридичні наслідки, оскільки, з таким фактом законодавство пов`язує можливість реалізації прав на призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, суд приходить до висновку, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з огляду на правову позицію відповідача, яка викладена у відзиві на позовну заяву.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76, 80, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 15, 16 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови № 168 КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , третя особа: Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 та ОСОБА_3 , 1972 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживали однією сімєю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з серпня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 перебувала на утримані ОСОБА_3 , 1972 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 13 травня 2026 року.

Суддя Н. В. Недобитюк