Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №235/4196/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Єдиний унікальний номер справи № 235/4196/24

Номер провадження № 2/208/291/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 р. м. Кам`янське

Суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Кузнєцова А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті нещасного випадку на виробництві, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» грошову суму у розмірі 250000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємстві відповідача. Загальний стаж складає 10 років 04 місяці 0 днів. З відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» перебував у трудових відносинах в період часу з 26.06.2019 року по 23.02.2024 року гірничим робочим підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті, звільнений 23.02.2024 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, внаслідок стану здоров`я.

22 листопад 2023 року о 04 годині 30 хвилин під час виконання трудових обов`язків з позивачем трапився нещасний випадок, в результаті чого він отримав відкриту черепно – мозкову травму, струс головного мозку, забиту рану волохатої частини голови, забій лівого ліктьового та кульшового суглобів.

22.11.2023 року поступив в травматологічне відділення КНП «Миронградська центральна міська лікарня» з вищезазначеним діагнозом. 04.12.2023 року виписаний на амбулаторне лікування у невролога за місцем проживання.

15.12.2023 року позивач був госпіталізований у травматологічне відділення КНП «Покровська міська лікарня» з діагнозом : відкрита поєднана черепно – мозкова травма, забій головного мозку 1 ст., з двобічною, більше вираженою ліворуч, рефлекторно пірамідною недостатністю, сенсорними розладами, з помірною атаксією, посттравматичною вегетативною дисфункцією у вигляді артеріальної гіпертензії, синкопальних станів, стійкою вазомоторною цефалгією, вираженим церебростеничним синдромом. 25.12.2023 року переведений у КНП «Родинська міська лікарня», де перебував на стаціонарному лікуванні до 11.01.2024 року. 3 12.01.2024 року по 21.02.2024 року – дня огляду МСЕК – на амбулаторному лікуванні у невролога за місцем проживання.

За результатами проведеного розслідування нещасного випадку був складений акт форми Н-1/П від 12.02.2024 року.

Згідно з довідками МСЕК від 21.02.2024 року серії 12ААГ №774310, серії 12 ААА №146535 позивачу була встановлена третя група інвалідності з втратою професійної працездатності в розмірі 50% з датою чергового переогляду 21.02.2025 року.

Після встановлення позивачу втрати професійної працездатності він звернувся до територіального органу пенсійного фонду України, де йому були призначені страхові виплати.

Внаслідок отриманої травми позивачу були заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров`я, на безпечну працю. У зв`язку з травмою цілком порушена його нормальна життєдіяльність. Так як він довгий час лікувався стаціонарно та амбулаторно, перебуваючи в лікувальному закладі, він був позбавлений затишку та звичайної обстановки, а рідні були позбавлені можливості спілкування з ним.

На теперішній час позивач потребує медикаментозного та санаторного лікування.

Внаслідок травми він вже не може, як раніше, в повному обсязі виконувати роботу у побуті. Ця обставина поставила його у незручне становище перед близькими. Йому приходиться фізично та морально пристосовуватися до життя з урахуванням фізичних обмежень. Він не має можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває психологічний дискомфорт. Порушена душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, дратівливості.

На даний час стан його здоров`я не поліпшився, що унеможливлює відновлення стану здоров`я, який він мав до травми. Наслідки виявилися дуже тяжкими для нього та викликали істотні зміни у його життєвих відносинах.

Його життя після травми зазнало змін. В теперішній час його постійно турбує головний біль, з нудотою з ранку, нерідкі запаморочення, хиткість при ходьбі. Порушився сон, погіршилася пам`ять, постійно коливається артеріальний тиск.

Крім того, внаслідок отриманого трудового каліцтва, 23.02.2024 року позивач був звільнений з підприємства у зв`язку з невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Внаслідок звільнення він втратив достойний заробіток, а тих сум, які отримав від Пенсійного фонду України, недостатньо для гідного життя.

Все вищезазначене позначилося на його нервовій системі, що негативно відображається на відносинах з близькими та знайомими людьми.

Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 250000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за отриману травму на виробництві, якою спричинено втрату професійної працездатності (а. с. 1-3).

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31.05.2024 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Шахтобудівельна компанія» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 30).

Позивач ОСОБА_1 не подав заперечень проти розгляду справи без виклику сторін за наявними матеріалами.

Представники ТОВ «Шахтобудівельна компанія» також не заперечували проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 74 від 29.08.2024 року територіальна підсудність судових справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з 02.09.2024 року визначено за Заводським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

12 грудня 2024 року в провадження судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Кузнєцової А.С. було передано вищезазначену цивільну справу і призначено її розгляд на 18.03.2025 року без виклику сторін.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» Бузівською Н. М. (діючої на підставі ордеру) 25.07.2024 року на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подала відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що під час виконання трудових обов`язків 21.11.2023р. з ним стався нещасний випадок, які підтверджуються Актом розслідування цього випадку від 14.02.2024 року, згідно з формою Форма Н-1. Відповідно до цього Акту про нещасний випадок позивач отримав травму при виконанні трудових обов`язків. Позивач, посилаючись на Акт про нещасний випадок, вважає що підприємство відповідача, на його думку, не виконувало свій обов`язок по створенню безпечних умов праці. Позивач наголошує, що отримане каліцтво порушили його нормальні умови життя, отримане каліцтво не дало змоги йому продовжити надалі працювати. Але, акцентує увагу суду на тому, що нещасний випадок з позивачем стався не з вини роботодавця (відповідача) а виключно з 100% вини позивача, який в свою чергу, порушив вимоги охорони праці – а саме з його боку мала місце особиста неуважність робітника (потерпілого) під час виконання робіт з відвантаження матеріалів на підвісний дизелевоз DLZ- 110F №55 на обгінній виробці №2 навколоствольного двору повітря подавального стволу №3 гор. 930м в 4-у зміну 21.11.2023 року.

Зі свого боку роботодавець, чітко дотримуючись вимог законодавства про працю, в тому числі і законодавства про охорону праці, проводив з позивачем перевірку знань з охорони праці (перевірка знань з охорони праці - протокол № 17 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 27 липня 2023 року). Вказані обставини відображені у п. 1. Акту про нещасний випадок «Відомості про потерпілого».

Згідно висновків п. 5. «Причини настання нещасного випадку» Акту про нещасний випадок основною причиною настання нещасного випадку стала виключно особиста необережність потерпілого (позивача), порушення позивачем: - особиста неуважність робітника (потерпілого) під час виконання робіт з відвантаження матеріалів на підвісний дизелевоз DLZ-110F №55 на обгінній виробці №2 навколоствольного двору повітря подавального стволу №3 гор. 930м в 4-у зміну 21.11.2023 року.

Порушення позивача: - п.1. гл.5. розд.IV. «Правил безпеки у вугільних шахтах» НПАОП 10.0-1.01-10, затверджено Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22 березня 2010 р. №62; - п.п. 1.13.1; 1.15.8. «Інструкції з охорони праці №3, Інструкція з охорони праці для гірника підземного ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», яка затверджена наказом генеральним директором ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» №1114 від 07.08.2020».

Тобто у даному випадку, якщо б позивач дотримуючись правил безпеки, з якими його ознайомлював відповідач, обережно виконував надане йому завдання, то з ним не стався би нещасний випадок, тобто, у даному випадку вина роботодавця у заподіяній позивачу травмі - повністю відсутня, оскільки відповідач, як роботодавець сумлінно виконував вимоги законодавства про охорону праці - створив всі безпечні умови праці і з персоналом постійно проводив інструктажі з охорони праці, в тому числі і перевірка знань з охорони праці, про що свідчить протокол № 17 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 27 .07.2023р.

В дійсності мало місце виключно особиста необережність позивача у його робочий час, яка сталася з 100 % вини позивача, яка привела саме його до отримання травми.

У зв`язку з чим, доводи позивача, наведені у позові відносно того, що підприємство відповідача не виконувало свій обов`язок по створенню безпечних умов праці спростовуються вищенаведеними доказами по страві і є безпідставними та необґрунтованими.

Як свідчать матеріали справи, 21.11.2023р. о 23 години 50 хвилин гірник підземний підземної гірничопрохідницької дільниці №4 ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» Палкін Святослав Ігорович прибув на територію промислового майданчика повітря подавального стволу №3 блоку 11 ПрАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» для роботи у 4-у зміну згідно з графіком виходів робітників ПДПД №4 ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» на листопад 2023 року.

У приміщенні нарядної ПГПД №4 о 00 годин 10 хвилин 22.11.2023 року помічник начальника дільниці ПДПД №4 ОСОБА_2 видав наряд гірнику підземному ПГПД №4 ОСОБА_1 на відвантаження матеріалів для кріплення підготовчої виробки (металева сітка затяжка у кількості 100 одиниць, ж/б затяжка у кількості 3м3 та анкера сталеполімерні L=2,9м. у кількості 100 одиниць) на підвісний дизелевоз DLZ-110F №55, який знаходився на обгінній виробці №2 біляствольного двору повітря подавального стволу №3 гор.930м. Після відвантаження матеріалів ОСОБА_1 необхідно було доставити матеріали в підготовчий вибій повітря подавального квершлагу гор. 930м. Наряд було видано під особистий підпис виконавця робіт у книзі нарядів ПДПД №4 та у наряд-путівці на виробництво робіт гірничого майстра ПГПД №4 ОСОБА_2 , з попереднім проведенням щозмінного інструктажу з питань безпеки праці та видам виконуваних робіт.

Після отримання наряду ОСОБА_1 в робочій лазні перевдягнувся у спеціальний одяг, у приміщенні ламповій отримав всі необхідні засоби індивідуального захисту (головний світильник, шахтний саморятівник та респіратор), у контрольному табелі отримав жетон на спуск в шахту, після чого о 01 годині 50 хвилин спустився в шахту повітря подавальним стволом №3 на гор. 930м. і направився на своє робоче місце (обгінна виробка №2 біляствольного двору повітря подавального стволу №3), куди прибув о 02 годині 00 хвилин. На ПК2+0,5м обгінної виробки №2 біляствольного двору повітря подавального стволу №3 гор. 930м. знаходилися необхідні для відвантаження матеріли та підвісний дизелевоз DLZ-110F №55, управління яким здійснював машиніст електровозу дільниці шахтного транспорту №3 ПрАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» ОСОБА_3 .

О 02 годині 20 хвилин на місце ведення відвантажувальних робіт на підвісний дизелевоз DLZ-110F №55 прибув помічник начальника ПГПД №4 Булатов В.Ю., який проінструктувавши ОСОБА_1 щодо заходів безпеки під час ведення робіт з відвантаження та доставки матеріалів, попрямував у вибій «Кириченка» для здійснення контролю за безпечним веденням робіт у підготовчому вибої.

У період з 02 години 35 хвилин до 04 години 25 хвилин ОСОБА_1 та машиніст електровозу ШТ №3 ОСОБА_3 виконували відвантаження необхідних матеріалів на вантажні каретки ТРН підвісного дизелевозу DLZ-110F №55 за допомогою гідравлічних підйомників дизелевоза. Після того, як матеріали були відвантажені на вантажні каретки ТРН підвісного дизелевозу DLZ-110F №55 ОСОБА_1 почав перевіряти надійність фіксації матеріалів на вантажних каретках.

О 04 годині 30 хвилин ОСОБА_1 обходив рухомий склад підвісного дизелевоза DLZ-110F №55, при переході через рейковий шлях лівою ногою перечепився через головку рейки внутрішньої сторони рейкової колії 0,9м, внаслідок чого не втримав рівновагу і впав на підошву виробки. При падінні ОСОБА_1 вдарився головою об металеву рейку рейкового шляху. До ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_3 , він допоміг потерпілому підвестись на ноги та супроводив його до підземного медичного пункту ППС №3.

Після надання першої медичної допомоги ОСОБА_1 виїхав на поверхню ППС №3, після відвідування лазні о 06 годині 50 хвилин відбув з території підприємства і попрямував до дому.

В зв`язку з посиленим болем в області волосистої частини голови та лівого ліктьового та кульшового суглобів 22.11.2023р. о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1 звернувся за наданням медичної допомоги до травматологічного відділення КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради.

За результатами розгляду був складений Акт про нещасний випадок.

Згідно п 5 Акту про нещасний випадок в розділі «Вид події та причини настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, шкідливі або небезпечні виробничі фактори» зазначене наступне: - особиста неуважність робітника (потерпілого) під час виконання робіт з відвантаження матеріалів на підвісний дизелевоз DLZ-110F №55 на обгінній виробці №2 навколоствольного двору повітряподавального стволу №3 гор. 930м в 4-у зміну 21.11.2023 року.

У пункті 8 Акту про нещасний випадок у розділі «Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування (у разі складення тимчасового акту за формою Н-1)» зазначене наступне: « ОСОБА_1 – гірник підземний ПГПД №4 Дирекції з виробництва ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», допустив особисту неуважність під час виконання робіт з відвантаження матеріалів на підвісний дизелевоз DLZ-110F №55 на обгінній виробці №2 навколоствольного двору повітряподавального стволу №3 гор. 930м в 4-у зміну 21.11.2023 року.

В пункті 1 «Обставини, які були досліджені при проведені перевірки» Акту про нещасний випадок зазначене наступне: «Проведення інструктажу: · вступного - 26 червня 2019 року; · первинного - 29 червня 2019 року; · повторного -19 вересня 2023 року; Перевірка знань з охорони праці: протокол №17 від 27 липня 2023 року».

Посилаючись на ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України представник відповідача зазначила, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

П. 2. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Тобто для відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом працівника, або іншим ушкодженням його здоров`я, поряд із іншим, має встановлюватись вина особи.

Зміст Акту про нещасний випадок, на думку представника відповідача, свідчать про те, що з позивачем був проведений інструктаж з питань охорони праці по професіям та видам виконуваних робіт – про що свідчить протокол № 17 засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці від 27.03.2023р.

В наслідок цього, особою, яка допустила порушення вимог законодавства про охорону праці, Комісією, враховуючи положення ст. 14 Закону України «Про охорону праці», яким закріплено, що саме на працівника покладено обов`язки: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог, визнано саме позивача.

В той же час, відповідач сумлінно виконував і продовжує виконувати всі вимоги, які встановлені ст. 13 Закону України «Про охорону праці», створив на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: · впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з

охорони праці тощо; · забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; · забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; · здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; · організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці, тощо.

З огляду на вищезазначене, на думку представника відповідача, вбачається, що твердження позивача про порушення відповідачем законодавства про охорону праці – не відповідає дійсності, ґрунтується на припущеннях та не повинно прийматись Судом до уваги.

Також, у позовній заяві не вказано яким чином дії/бездіяльність відповідача вплинула на «нормальні життєві зв`язки» позивача та можливість позивача «реалізовувати свої звички та бажання».

Відповідач вважає вимоги Позивача щодо сплати йому моральної шкоди такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства України, а отже і такими, що не підлягають задоволенню, а сума моральної шкоди, яка заявлена Позивачем не відповідає засадам розумності та справедливості.

Позивачем, в якості факту спричинення моральних страждань помилково прийнятий

Акт про нещасний випадок. Однак, зазначені документи не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря - психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.

Згідно чинного законодавства України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, та якими доказами це підтверджується.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 1193 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується.

За загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення.

Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем є таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав.

Визначений позивачем розмір моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. є значно завищеним (враховуючи 100 % вину позивача у заподіяної йому шкоди – його необережність і повну відсутність вини роботодавця у заподіяній шкоді), таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

У даному випадку, на думку представника відповідача, розумною і достатньою сумою із врахуванням зазначених обставин (100 % вину позивача у заподіянні йому шкоди – його необережність і повну відсутність вини роботодавця у заподіяній шкоді) є сума 5% від заявленої 250 000 грн х5% =12 500 грн.

Крім того, за загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення.

В цілому з позовними вимогами представник не погодилася та вважає, їх такими, що не підтверджені належними доказами і тому не підлягають задоволенню.

Окрім того, представник відповідача зазначила, що Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 03.09.2021 року роз`яснила, що у випадку, коли за судовим рішенням сума відшкодування моральної шкоди, спричиненої життю та здоров`ю, більша аніж 4х кратний розмір мінімальної заробітної плати, то це є доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором (а.с.36-44).

Також, представником відповідача надано додаткові пояснення, в яких наводилися аналогічні відзиву аргументи. Додатково наголосила на тому, що позивач при виконанні свої обов`язків допустив грубу необережність, то сума моральної шкоди враховуючи зазначені обставини та враховуючи вимоги частини другої статті 1193 ЦК України, принципи розумності та справедливості, яка підлягає стягненню з відповідача повинна бути мінімальною - 25 000 грн. (із заявлених 250 000 грн). (а.с.60-62).

Позивачем ОСОБА_1 надіслано на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи в його відсутності, при чому позовні вимоги підтримані, інших доказів на обґрунтування заявлених вимог позивач не надав, будь-яких клопотань та заяв не заявив.

Представник відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» Львов А. Л. (уповноважений довіреністю) просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Шахтобудівельна компанія»:

- 26.06.2019 року - прийнятий гірничим робочим підземним з повним робочим днем в шахті;

- 23.02.2024 року - звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації чи стану здоров`я (підтверджено записами в трудовій книжці позивача - а. с. 4).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Відповідно акту розслідування нещасного випадку від 14.02.2024 року, що стався 22.11.2023 року о 4 годині 30 хвилин на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з ОСОБА_1

21.11.2023р. о 23 години 50 хвилин гірник підземний підземної гірничопрохідницької дільниці №4 ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» Палкін Святослав Ігорович прибув на територію промислового майданчика повітря подавального стволу №3 блоку 11 ПрАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» для роботи у 4-у зміну згідно з графіком виходів робітників ПДПД №4 ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» на листопад 2023 року.

У приміщенні нарядної ПГПД №4 о 00 годин 10 хвилин 22.11.2023 року помічник начальника дільниці ПДПД №4 ОСОБА_2 видав наряд гірнику підземному ПГПД №4 ОСОБА_1 на відвантаження матеріалів для кріплення підготовчої виробки (металева сітка затяжка у кількості 100 одиниць, ж/б затяжка у кількості 3м3 та анкера сталеполімерні L=2,9м. у кількості 100 одиниць) на підвісний дизелевоз DLZ-110F №55, який знаходився на обгінній виробці №2 біляствольного двору повітря подавального стволу №3 гор.930м. Після відвантаження матеріалів ОСОБА_1 необхідно було доставити матеріали в підготовчий вибій повітря подавального квершлагу гор. 930м. Наряд було видано під особистий підпис виконавця робіт у книзі нарядів ПДПД №4 та у наряд-путівці на виробництво робіт гірничого майстра ПГПД №4 ОСОБА_2 , з попереднім проведенням щозмінного інструктажу з питань безпеки праці та видам виконуваних робіт.

Після отримання наряду ОСОБА_1 в робочій лазні перевдягнувся у спеціальний одяг, у приміщенні ламповій отримав всі необхідні засоби індивідуального захисту (головний світильник, шахтний саморятівник та респіратор), у контрольному табелі отримав жетон на спуск в шахту, після чого о 01 годині 50 хвилин спустився в шахту повітря подавальним стволом №3 на гор. 930м. і направився на своє робоче місце (обгінна виробка №2 біляствольного двору повітря подавального стволу №3), куди прибув о 02 годині 00 хвилин. На ПК2+0,5м обгінної виробки №2 біляствольного двору повітря подавального стволу №3 гор. 930м. знаходилися необхідні для відвантаження матеріли та підвісний дизелевоз DLZ-110F №55, управління яким здійснював машиніст електровозу дільниці шахтного транспорту №3 ПрАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» ОСОБА_3 .

О 02 годині 20 хвилин на місце ведення відвантажувальних робіт на підвісний дизелевоз DLZ-110F №55 прибув помічник начальника ПГПД №4 Булатов В.Ю., який проінструктувавши ОСОБА_1 щодо заходів безпеки під час ведення робіт з відвантаження та доставки матеріалів, попрямував у вибій «Кириченка» для здійснення контролю за безпечним веденням робіт у підготовчому вибої.

У період з 02 години 35 хвилин до 04 години 25 хвилин ОСОБА_1 та машиніст електровозу ШТ №3 ОСОБА_3 виконували відвантаження необхідних матеріалів на вантажні каретки ТРН підвісного дизелевозу DLZ-110F №55 за допомогою гідравлічних підйомників дизелевоза. Після того, як матеріали були відвантажені на вантажні каретки ТРН підвісного дизелевозу DLZ-110F №55 ОСОБА_1 почав перевіряти надійність фіксації матеріалів на вантажних каретках.

О 04 годині 30 хвилин ОСОБА_1 обходив рухомий склад підвісного дизелевоза DLZ-110F №55, при переході через рейковий шлях лівою ногою перечепився через головку рейки внутрішньої сторони рейкової колії 0,9м, внаслідок чого не втримав рівновагу і впав на підошву виробки. При падінні ОСОБА_1 вдарився головою об металеву рейку рейкового шляху. До ОСОБА_1 підійшов ОСОБА_3 , він допоміг потерпілому підвестись на ноги та супроводив його до підземного медичного пункту ППС №3.

Після надання першої медичної допомоги ОСОБА_1 виїхав на поверхню ППС №3, після відвідування лазні о 06 годині 50 хвилин відбув з території підприємства і попрямував до дому.

В зв`язку з посиленим болем в області волосистої частини голови та лівого ліктьового та кульшового суглобів 22.11.2023р. о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_1 звернувся за наданням медичної допомоги до травматологічного відділення КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» Мирноградської міської ради.

Вид події: падіння потерпілого під час пересування.

Причина події: невиконання вимог інструкції з охорони праці: - особиста неуважність робітника під час виконання робіт з відвантаження матеріалів на підвісний дизелевоз.

У пункті 8 Акту про нещасний випадок у розділі «Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці зазначене наступне: « ОСОБА_1 – гірник підземний ПГПД №4 Дирекції з виробництва ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», допустив особисту неуважність під час виконання робіт з відвантаження матеріалів на підвісний дизелевоз»(а.с.5-15).

З матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 22.11.2023 року по 04.12.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Мирноградській міській лікарні» з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, забита рана волохатої частини голови. Забій лівого кульшового та ліктьового суглобів. Травма виробнича 22.11.2023 року о 04.30 годині забило дерев`яним брусом, при цьому впав та вдарився головою (а.с. 18).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1276 ОСОБА_1 в період з 15.12.2023 року по 25.12.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Покровська міська лікарня» з діагнозом: відкрита поєднана виробнича ЧМТ (22.11.2023 року), забій головного мозку 1 ст., з двобічною, більше вираженою ліворуч, рефлекторно – пірамідною недостатністю, сенсорними розладами, з помірною атаксією, посттравматичною вегетативною дисфункцією у вигляді артеріальної гіпертензії, сінкопальних станів, стійкою вазомоторною цефалгією, вираженим церебростеничним синдромом (а.с. 19)

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1276 ОСОБА_1 в період з 26.12.2023 року по 11.01.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні КНП «Покровська міська лікарня» з діагнозом: відкрита поєднана виробнича ЧМТ (22.11.2023 року), забій головного мозку 1 ступеню важкості, з двобічною, більше вираженою ліворуч, рефлекторно – пірамідною недостатністю, сенсорними розладами, помірною атаксією, посттравматичною вегетативною дисфункцією у вигляді артеріальної гіпертензії, сінкопальних станів (29.12.2023 року, 05.01.2024 року), стійкою вазомоторною цефалгією, вираженим церебростеничним синдромом. Забійні рани м`яких тканин голови. Забій лівого ліктьового та кульшового суглобів (а.с. 20).

До травми звернень до медичних закладів з скаргами не було.

За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько – експертної комісії від 21.02.2024 року серії 12 ААА №146535 позивачу була встановлена третя група інвалідності первинно по трудовому каліцтву 22.11.2023 року з втратою професійної працездатності в розмірі 50%, з датою чергового переогляду 21.02.2025 року (а.с. 17).

Згідно довідки серії 12ААГ №774310 до акту огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено наявність трудового каліцтва та висновки про умови праці: може працювати на поверхні без важкої фізичної праці, перебування на висоті (а.с. 16).

На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з трудовим каліцтвом, що є прямим наслідком травми, отриманої на виробництві відповідача ТОВ «Шахтобудівельна компанія» 22.11.2023 року.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача в період часу з 26.06.2019 року по 23.02.2024 року гірничим робочим підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті, звільнений 23.02.2024 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, внаслідок стану здоров`я, що підтверджується копією трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 ).

Відповідно до Акту про нещасний випадок на виробництві від 14 лютого 2024 року, складеного на ТОВ «Шахтобудівельна компанія», встановлено отримання позивачем, ОСОБА_1 , який працював гірничим робочим підземним, трудового каліцтва 22.11.2023 року внаслідок обходу рухомого складу підвісного дизелевоза DLZ-110F №55, при переході через рейковий шлях лівою ногою перечепився через головку рейки внутрішньої сторони рейкової колії 0,9 м, внаслідок чого не втримав рівновагу і впав на підошву виробки. При падінні ОСОБА_1 вдарився головою об металеву рейку рейкового шляху, що сталося внаслідок порушення ОСОБА_1 "Інструкції з охорони праці".

На підставі довідки МСЕК від 21 лютого 2024 року вбачається, що внаслідок огляду ОСОБА_1 , позивачу первинно було через трудове каліцтво визначено 50% стійкої втрати професійної працездатності з встановленням 3 групи інвалідності з обмеженнями праці та проходженням медикаментозного лікування.

У зв`язку із трудовим каліцтвом ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 22.11.2023 року по 11.01.2024 року, що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз`яснив право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов`язаного з виробництвом, та моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням безпосередніх трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Так відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

При цьому невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних умов праці, що спричинило трудове каліцтво позивача з втратою працездатності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 15.06.2020 р. по справі № 212/3137/17-ц.

Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) (далі – Постанова Пленуму ВСУ № 4) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вказує, що спори щодо відшкодування шкоди повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Оскільки право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тому право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20.11.2019 р. по справі № 210/3177/17.

Через це суд відкидає доводи представника про те, що внаслідок отримання позивачем ушкодження здоров`я на виробництві законодавство не містить положень про відшкодування моральної шкоди роботодавцем, спричиненої працівнику внаслідок трудового каліцтва.

Отже, за встановлених судом обставин позивачу безсумнівно було заподіяно моральну шкоду через його травмування 22 листопада 2023 року, оскільки внаслідок трудового каліцтва у ОСОБА_1 змінились умови життя, він змушений був проходити тривале та вартісне лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт через головний біль, а також свою обмеженість у активному способі життя внаслідок свого травмування.

Суд при цьому відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду.

Так доводи відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки відповідач не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці позивачу, тому сама по собі наявність провини ОСОБА_1 в його травмуванні 22 листопада 2023 року не знімає відповідальності з підприємства відповідача.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки факт трудового каліцтва позивача з втратою працездатності безумовно свідчить про спричинення йому моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину його фізичних та моральних страждань внаслідок трудового каліцтва, а також суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди ступінь втрати ним працездатності через трудове каліцтво, вину підприємства відповідача у не забезпеченні безпечних умов праці, яка лежить на ТОВ «Шахтобудівельна компанія», а також провину самого ОСОБА_1 , що призвело до нещасного випадку на виробництві із ним у 2023 році.

У цьому сенсі суд взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 через трудове каліцтво від 21.02.2024 року було вперше встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності, з встановленням 3 групи інвалідності.

Також суд врахував ту обставину, що безпосередні дії самого позивача, зокрема, призвели до підстав виникнення з ним нещасного випадку на виробництві 22.11.2023 року.

Крім того суд зважає на загальний стаж роботи позивача на ТОВ «Шахтобудівельна компанія», що становить більше 10 років.

Отже, при визначенні розміру моральної шкоди позивачу внаслідок отриманого ним трудового каліцтва за даним позовом слід визначити відшкодування, яке дорівнюватиме саме 95000 грн., що відповідатиме завданій моральній шкоді ОСОБА_1 через незворотність негативних наслідків від вказаного трудового каліцтва на його подальшому житті та відповідатиме принципу справедливості.

Таким чином суд дійшов висновку, що заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача в рахунок відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої трудовим каліцтвом, у розмірі саме 95000 грн., що відповідатиме принципу розумності.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок трудового каліцтва, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого трудового каліцтва.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через Електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 95 000 гривень, тобто на 38% від заявленої суми (250 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 368,20 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті нещасного випадку на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в сумі 368 (триста шістдесят вісім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 15.05.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», код ЄДРПОУ 40162326, юридична адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 82.

Суддя: