Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №176/4232/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/4232/25

провадження №2/176/393/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Волчек Н.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по розписці.

Уточнивши позовні вимоги, позивач зазначає, що 06 липня 2021 року ним було передано в борг відповідачу грошові кошти на суму 5000 доларів США та 40000 грн на строк до 01 жовтня 2025 року. На підтвердження отримання коштів відповідачем було написано особисто розписку від 06 липня 2021 року

Свої зобов`язання за договорами позики відповідач не виконала. На вимогу щодо повернення боргу в усній розмові відповідала, що грошові кошти поверне по мірі можливості, не вказуючи конкретних термінів.

Станом на 26.11.2025 року офіційний курс долара США встановлений НБУ становит 42,4015 грн за один долар. Таким чином з урахуванням офіційного курсу НБУ сума боргу становить 5000*42,4015+40000=252007 грн 50 коп.

Враховуючи викладене, та факт того, що відповідачка не повернула кошти в зазначений термін, позивач вимушений звернутися до суду цим позовом.

Ухвалою судді від 05 грудня 2025 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Сторони в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому остання належним чином повідомлена про розгляд справи в суді, а саме за зареєстрованим в передбаченому законом порядку місцем проживання. Поштовий конверт, направлений відповідачу на адресу місця реєстрації, з ухвалою про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками, повернувся до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 06 липня 2021 року ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 5000 доларів США та 40 000 гривень, що підтверджується оригіналом розписки від 06 липня 2021 року (а.с.15).

За умовами розписки, відповідачка зобов`язалась повернути зазначену суму в повному обсязі у строк до 01 жовтня 2025 року.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання по поверненню суми боргу не виконує про що свідчить наявність у нього оригіналу боргової розписки.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Таким чином, сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору позики щодо його предмету, порядку і строку виконання і даний договір відповідає вимогам ст. 1046 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов, може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передачу йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у такій самій кількості, що була передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановленні договором.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14 446цс18) у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оригінал розписки від 06 липня 2021 року знаходився у позивача, тому наявність даної розписки в останнього свідчить про невиконання відповідачем умов договору позики та порушення вимог ст. 1049 ЦК України.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про доведеність заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Суд виходить з того, що відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Укладення договору позики є двостороннім правочином, який породжує цивільно-правові зобов`язання між сторонами. Згідно зі статтею 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошових коштів, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у встановлений договором строк.

Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України належним доказом укладення договору позики та його умов є, зокрема, розписка позичальника, яка підтверджує факт отримання грошових коштів.

Надана суду розписка відповідачки свідчить про отримання нею грошових коштів у розмірі 5000 доларів США та 40 000 грн, та взяття на себе зобов`язання щодо їх повернення у визначений строк.

Судом встановлено, що строк повернення позики був визначений до 01 жовтня 2025 року, однак у зазначений строк зобов`язання відповідачем не виконано, що є порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк та одностороння відмова від його виконання не допускається. Доказів належного виконання зобов`язання відповідачем суду не надано. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк, встановлений договором, а у разі його порушення протягом 30 днів з моменту пред`явлення вимоги. Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з договору позики, які відповідачем належним чином не виконані, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розміру заявлених вимог, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України у разі встановлення грошового зобов`язання в іноземній валюті воно підлягає виконанню у гривні за офіційним курсом Національного банку України на день платежу, якщо інше не встановлено договором. Станом на день звернення до суду сума боргу еквівалентна 252007,50 грн, виходячи з офіційного курсу Національного банку України 42,4015 грн за 1 долар США.

Враховуючи погодження сторонами суми позики у доларах США, розрахунок заборгованості у гривневому еквіваленті є правомірним. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики у заявленому розмірі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, а тому, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2520,08 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 137, 141, 247, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу, задовольнитию

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 06 липня 2021 року в розмірі 252007,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2520,08 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП; НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК