Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №176/4019/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/4019/25

провадження №2/176/348/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Волчек Н.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з даним позовом, де просить стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що протягом тривалого часу, а саме з 04 березня 2002 року по 13 серпня 2021 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». 13 серпня 2021 року позивача звільнено з роботи. За час роботи на підприємстві відповідача, позивач отримав хронічні професійні захворювання. МСЕК безтерміново встановлено позивачу ступінь втрати працездатності на рівні 60 %. Крім того, МСЕК встановлено йому третю групу інвалідності. Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, вона позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, вона постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, вона постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року по справі було відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03 листопада 2025 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від представника відповідача, ДП «Схід ГЗК» надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП «СхідГЗК» просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі виходячи з такого. Відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 працював на ДП «СхідГЗК» в період з 04 березня 2002 року по 13 серпня 2021 року на різних посадах різних структурних підрозділах.

13 серпня 2021 року наказом ДП «СхідГЗК» Інгульська шахта звільнено ОСОБА_1 на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню цієї роботи, що підтверджується відомостями у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

Факт виникнення у позивача хронічного професійного захворювання був предметом розслідування за наслідками якого 26 липня 2022 року складено акт за яким встановлено наявність у позивача ряду професійних захворювань.

Згідно з пункту 17 вказаного акту професійне захворювання у Позивача виникло за таких обставин, а саме стаж роботи на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» в шкідливих та небезпечних умовах праці при виконанні функціональних обов`язків електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування, підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування, підземним гірником, підземним кріпильником що обумовлено технологічним процесом, з перевищенням ГДР фізичного навантаження, пилу, шуму з застосуванням засобів індивідуального захисту.

Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії від 03.08.2022 серія 12ААА № 105758 ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності з 02.02.2022 з причин професійного захворювання.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч. ч. 1 - 3 ст. 6 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу (ЦК) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц сформульовано висновок про те, що тлумачення положень ст. ст. 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Отже, заподіювач моральної шкоди і потерпілий мають право на укладення договору про врегулювання своїх відносин з відшкодування завданої шкоди на власний розсуд, що передбачено ч. 5 ст. 23 ЦК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зі змісту ст. 525 та ст. 615 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема через порушення зобов`язання однією зі сторін.

З огляду на те, що договір є універсальним регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків, у договорі про відшкодування шкоди сторони можуть на власний розсуд визначити підстави відшкодування шкоди (факти заподіяння шкоди), спосіб, розмір та строк компенсації тощо.

Такий договір є обов`язковим для сторін і підлягає виконанню.

Якщо такий договір виконується, то підстав для звернення до суду немає.

Враховуючи заяву позивача про виплату одноразової грошової компенсації у відшкодування моральної шкоди у зв`язку із профзахворюванням, отриманим за час роботи на ДП «СхідГЗК», між Позивачем та Відповідачем укладено договір від 17.08.2022 № 18/718 про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до договору № 18/718 про відшкодування моральної шкоди від 17 серпня 2022 підписаного між ДП «СхідГЗК» в особі тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора І. В. Бугуйова та ОСОБА_1 сторони дійшли згоди про те, що ДП «СхідГЗК» сплачує одноразову грошову виплату ОСОБА_1 в сумі 6 500 грн у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання. ОСОБА_1 відмовляється від будь-яких намірів стягнення на його користь інших сум у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання.

Договір про відшкодування моральної шкоди сторони по справі уклали після того, як факт професійного захворювання позивача та відсоток втрати ним професійної працездатності були встановлені згідно із законом, а також встановлено інвалідність.

Отже, на час укладення цього договору сторони володіли усіма даними про обставини, які впливають на відповідальність Відповідача за спричинену позивачу шкоду, а тому за спільною домовленістю визначили розмір та порядок відшкодування, уклавши договір.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивач вимог визнання недійсним або розірвання договору про відшкодування моральної шкоди від 17.08.2022 № 18/718 не заявив.

Поведінка Позивача, який уклав з відповідачем у справі договір про відшкодування завданої йому моральної шкоди де узгодив форму, розмір відшкодування, а згодом, не дочекавшись виконання Відповідачем (боржником) свого обов`язку, пред`явив позов про стягнення відшкодування у більшому розмірі, не оспорюючи сам договір, суперечить його попередній поведінці та є недобросовісною.

Отже, з огляду на обставини цієї справи є підстави для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом до ДП «СхідГЗК» про відшкодування моральної шкоди не повідомив суд, що 17.08.2022 між ним та відповідачем було укладено договір про відшкодування позивачу моральної шкоди, що сторони договору погодили, що моральна шкода становить 6 500 грн.

Отже, позивач в порушення приписів ч.2 ст.43 ЦПК України не сприяв всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, не повідомивши суд про наявність укладеного між сторонами вищезазначеного договору.

Наданий відповідачем договір від 17.08.2022 № 18/718 про відшкодування моральної шкоди є належним та допустимим доказом, що сторони врегулювали питання відшкодування позивачу моральної шкоди.

Укладення договору про відшкодування моральної шкоди заподіяної професійним захворюванням на ДП «СхідГЗК» в силу ч.5 ст.23 ЦК України позбавляє позивача повторно звертатися за відшкодуванням моральної шкоди.

Враховуючи викладене відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманням професійного захворювання відмовити у повному обсязі.

07 листопада 2025 року від представника позивача, адвоката Мотуза О.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позиція позивача залишається не змінною. Позивач не погоджується із аргументами відповідача. Так, у відповіді на відзив, представник позивача зазначив, що дійсно 17 серпня 2022 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 18/718 про відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого відповідач сплатив позивачу суму моральної шкоди у 6 500,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням.

Саме цю обставину відповідач вважає такою, що припинила право позивача в подальшому вимагати відшкодування моральної шкоди.

Крім того, посилається на рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004, відповідно до якого, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Крім того, Велика палата Верховного суду у п. 36 своєї постанови № 210/3177/17 від 20 листопада 2019 року зазначила, що право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності..

Додатково звертає увагу суду, що коштів за договором про відшкодування моральної шкоди від 17 серпня 2022 року № 18/718, позивач так і не отримав, хоча вже пройшло більше ніж три роки з моменту укладення договору. Також, відповідачем не додано до матеріалів справи квитанцію про безготівковий переказ грошових коштів на рахунок позивача за договором, що свідчить про формальне укладання договору про відшкодування моральної шкоди, а не про реальне виконання обов`язків передбачених договором.

Таким чином, відповідач у відзиві на позовну заяву доводів позивача не спростував, обґрунтованих заперечень проти позову не надав, у зв`язку з чим сторона позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , останній з 04 березня 2002 ркоу по 13 серпня 2021 року працював на посадах ДП «СхідГЗК». 13 серпня 2001 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України (а.с. 11-12).

За час роботи на підприємстві відповідача, позивач отримав хронічне професійне захворювання. (а.с.13-14)

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 26 липня 2022 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:

-хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН другого ступеня.

-облітеруючий ендартеріїт нижніх кінцівок першої-другої стадії. ХАН першого- другого ступеня.

-хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість справа другого ступеня (з легким зниженням слуху), зліва третього ступеня (з помірним зниженням слуху).

Згідно п. 17 зазначеного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: робота в шкідливих та важких умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК» при виконанні функціональних обов`язків електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування, підземного електрослюсаря чергового та з ремонту устаткування, гірничого майстра підземної дільниці Спуску-підйому в умовах перевищення ГДР пилу, охолоджуючого мікроклімату, шуму при перебуванні на підлеглих робочих місцях відповідно до посадових обов`язків з використанням засобів індивідуального захисту.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: запиленість повітря робочої зони (концентрація пилу), у тому числі вміст кремнію діоксиду кристалічний (SiO2) від 10 до 70% ІІІ клас небезпеки 2,3 мг/м3 при нормі 2,0 мг/м3, рівень виробничого шуму до 85 дБА при нормі 80 дБА, мікроклімат: температура повітря робочої зони +10,0 0С при нормі +17 +26 0С, відносна вологість 94% при нормі

З довідки Медико-соціальної експертної комісії від 03 серпня 2022 року серії 12 ААА № 105758 вбачається, що позивачу ОСОБА_1 первинно визначено втрату працездатності на рівні 50%.(а.с.17) Відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії від 03 серпня 2022 року серії 12 ААВ № 197383 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності.(зворот. а.с.17)

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 27 лютого 2023 року серії 12 ААА № 105972 позивачу ОСОБА_1 повторно безтерміново визначено втрату працездатності на рівні 60%.(а.с.18). Відповідно до довідки Медико-соціальної експертної комісії від 27 лютого 2023 року серії 12 ААВ № 197834 позивачу повторно безтерміново встановлено третю групу інвалідності.(а.с.18)

Триваючі проблеми зі здоров`ям, отримані внаслідок хронічного професійного захворювання позивача, періодичні лікування, підтверджуються, також, наданою випискою із медичної карти позивача. (а.с. 15,16)

З Медичного висновку про наявність хронічного професійного захворювання від 19 липня 2022 року № 1216, вбачається наявність хронічного професійного захворювання, зокрема анамнез хвороби, підтверджується неодноразовими зверненнями позивача в медичні установи за скаргами на здоров`я (а.с.6-7)

З договору № 18/718 від 17.08.2022 року, укладеного між ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_1 , сторони, враховуючи заяву останнього про виплату одноразової грошової компенсації в якості відшкодування моральної шкоди, у зв`язку із профзахворюванням, отриманим за час роботи на ДП «СхідГЗК», з урахуванням медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Українська науково-дослідний інститут промислової медицини» № 1216 від 19.07.2022 року, узгодили, що ДП «СхідГЗК» сплачує одноразову грошову виплату ОСОБА_1 в сумі 6500 грн з врахуванням сплати необхідних податків та обов`язків платежів із вказаної суми, в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого ним професійного захворювання. ОСОБА_3 відмовляється від будь-яких намірів стягнення на його користь інших сум в якості відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійних захворювань з ДП «СхідГЗК».

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, вона позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, вона постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, вона постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Суд під час розгляду цивільної справи керується та застосовує наступні положення Законів.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як слідує з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) (далі - Постанова) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

З огляду на положення ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

За таких обставин, з огляду на вище зазначені норми Законів, під час судового розгляду доведено, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача професійного захворювання.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).

У зв`язку з вищевикладеним, суд не бере до уваги доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення моральної школи, оскільки наявність спричиненої позивачу моральної шкоди встановлена дослідженими доказами, які додані до матеріалів справи.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд, при визначені розміру моральної шкоди оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 60% професійної працездатності, призначення позивачу третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача та, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 160 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Тому посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди саме власником підприємства є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Однак, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За вищевказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, проте частково, в розмірі 160 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо відрахування податків та інших обов`язкових платежів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року), що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).

Аналогічна позиція висловлена у постанові Дніпровського апеляційного суду у справі №176/2261/23.

У зв`язку з вищевикладеним, із ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 160 000 грн, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.- 15140,00 грн.)

Відповідно ч. 8 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнена від сплати судового збору, проте сума судового збору, що підлягала сплаті при подачі даного позову становила 1960,00 грн (245 000,00 грн х 1 % х 0,8) які, у випадку задоволення позову, підлягали стягненню із відповідача на користь держави.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, тому сума судового збору, яка підлягає стягненню із відповідача на користь держави становить 1280,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Горького,буд.2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 160 000 гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Жовті Води вул. Горького, буд. 2, на користь держави судовий збір в розмірі 1280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК