Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №176/2640/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2640/25

провадження №2/176/107/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючої судді Волчек Н.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Сербін Богдан Олександрович до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сербін Б.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості за договором позики в сумі 391485,00 та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про співпрацю (партнерство) № 1. Згідно додаткової угоди № 1 до договору про співпрацю (партнерство) № 1 від 26.12.2023 року ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 в повному обсязі грошові кошти в розмірі 350 000 грн. протягом 30 календарних днів.

Окрім того, розпискою від 26.12.2023 підтверджується факт отримання грошових коштів у розмірі 350 000 грн. ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , які ОСОБА_2 зобов`язувався повернути 26.06.2024 .

02.03.2023 ОСОБА_2 отримав в борг у ОСОБА_1 1000 доларів США, що у гривневому еквіваленті дорівнює 41 485 грн., які зобов`язувався повернути до 02.04.2023, що підтверджується відповідною розпискою.

Розписки написано власноруч відповідачем, який свої зобов`язання належним чином не виконав, кошти взяті у борг не повернув, тому позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 04 серпня 2025 року відкрито спрощене провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст. 178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідачем до суду не подано відзиву на позову заяву, при цьому останній належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді, а саме за зареєстрованим в передбаченому законом порядку місцем проживання.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не подав та не повідомив причини його неподання, суд вважає можливим розглянути спір на підставі наявних матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Як встановлено судом, між сторонами 26.12.2023 укладено договір про співпрацю (партнерство) № 1. Згідно додаткової угоди № 1 до договору про співпрацю (партнерство) № 1 від 26.12.2023 року ОСОБА_2 зобов`язався повернути ОСОБА_1 в повному обсязі грошові кошти у розмірі 350 000 грн. протягом 30 календарних днів. (а.с.9-11)

26.12.2023 ОСОБА_2 написав розписку, що він взяла в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 350 000,00 гривень, які він зобов`язався повернути у строк до 26.06.2024 (а.с.8).

Крім того, ОСОБА_2 02.03.2023 року написав розписку, з якої вбачається, що ОСОБА_2 взяла в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, які він зобов`язався повернути у строк до 02.04.2023 . (зворот. а.с.8).

Сторони дотримались письмової форми договору.

Так, станом на день звернення до суду (06.07.2025 року), розмір заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 02.03.2023 року, відповідно до офіційного курсу НБУ, становить 41723,90 грн. (1000 доларів США х 41,7239 / 100 = 41723,90 грн.)

Проте, позивач у позовній заяві просить суд стягнути заборгованість у меньшому розмірі, тобто у розмірі 41485,00 грн.

Отже, суд погоджується з розрахунком суми заборгованості, наданим позивачем.

Станом на дату подання позовної заяви відповідач, згідно з умовами договорів позики має заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 391 485,00 грн.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; а згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 509 ЦК України, передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі N 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Верховний Суд зауважив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглядаючи справу N 194/1126/18, в якій досліджувалося питання стягнення боргу за розпискою вказав таке. Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Аналіз частини другої статті 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

Також, Верховний Суд підкреслив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі N 464/3790/16-ц (провадження N 14-465цс18) вказано, що "за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.".

Правові позиції Верховного Суду покликані забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Матеріалами справи встановлено, що згідно до поданих письмових доказів, на які посилається позивач, а саме розписок, вбачається наявність необхідних складових елементів розписки як документу, що підтверджує отримання в борг грошових коштів, зокрема у ній наявна умова отримання позичальником в борг грошових коштів із зобов`язанням їх повернення у відповідний строк, наявна дата отримання таких коштів, наявні найменування сторін та підпис позичальника.

Отже, будь-яких доказів, які б спростовували надані позивачем докази заборгованості за вказаними договорами позики, відповідачем не надано. При укладенні договорів позики між сторонами в письмовій формі були погоджені всі істотні умови таких договорів, а саме: розмір позики та строк її повернення.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, суд дійшов до переконання, що визначена заборгованість відповідача перед позивачем по вказаним розпискам є підтвердженою матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення боргу підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 969,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 137, 141, 247, 263, 265, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 26.12.2024 року в розмірі 350 000,00 грн, за договором позики від 02.03.2023 року в розмірі 41 485,00 грн, а всього 391 485,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 969,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП; НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Сербін Богдан Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5245 від 22.10.2021 року, місце знаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК