Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №539/2811/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2811/25

Провадження № 2/539/56/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м.Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Просіної Я.В.,

за участі секретаря судового засідання Левченко А.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лубни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права на частку в спільному майні та визнання права власності,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_4 в якій просить припинити право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , що згідно свідоцтва про право на спадщину серія та номер 100, виданий 24.01.2025, приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко І.В. належить ОСОБА_4 . Окрім того, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 та виплатити ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 225732, 00 грн, які внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , батько ОСОБА_1 та чоловік ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, що складається із 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , що належала згідно свідоцтва про право власності на житло видане органом приватизації м.Лубни, від 15.07.1996 р №4392, де є зареєстрованими та проживають ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідкою ЛКЖЕУ від 13.03.2025р. №899, та померлому на квартири АДРЕСА_1 , що належала підставі Свідоцтва про право на спадщину, виданого 19.06.2006 року Другою лубенською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 1350, зареєстрованого у КП «Лубенське МБТІ» 19.06.2006 року із внесенням запису до реєстрованої книг и №65 за реєстровим №8819 та де за життя був зареєстрованим ОСОБА_5 померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї видана 07 березня 2025 ОСББ «Весна-115».

За життя належне йому майно ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 заповідав: Дружині ОСОБА_4 належну частку в квартирі АДРЕСА_2 , на що приватним нотаріусом Тищенко І.В. 24.01.2025 було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину ОСОБА_4 .

Дочці - ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 в повному об`ємі.

В той час, ОСОБА_4 , як дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , як особа пенсійного віку звернулася до приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу відповідно до статті 1241 ЦК України «Право на обов`язкову частку у спадщині»:

1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Якій було видано свідоцтво на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , від 24.01.2025 року.

Враховуючи дані обставини ОСОБА_1 стала власником 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 набула права власності на 4 частини квартири АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину виданого 24.01.2025 року приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Тищенко І.В.

Також за ОСОБА_4 було оформлено згідно свідоцтва про право на спадщину 1/3 частин квартири АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцеві згідно свідоцтва про право власності на житло видане органом приватизації м.Лубни від 15.07.1996 р.№4392.

Тобто, ОСОБА_4 стала власником 2/3 частини даної квартири АДРЕСА_3 , так як згідно свідоцтва про право власності на житло видане органом приватизації м.Лубни від 15.07.1996 р. №4392 власниками даної квартири за життя був ОСОБА_5 (на день смерті) ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою КП «Лубенське МБТІ» від 31.03.2025.

Ще за життя ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , сімейні відносини, як із ОСОБА_4 , так із її сином та не вісткою не склалися та вони ніяких сімейних дружніх відносин не підтримували, внаслідок чого спільне володіння та користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , є неможливим.

В даний час після набуття права власності на 1/4 частини до квартири АДРЕСА_1 , переїхали проживати син ОСОБА_4 - ОСОБА_6 зі своєю дружиною та донькою, де проживають і по даний час.

В той час як власник 3/4 частини даної квартири позбавлена можливості користуватися належною їй квартирою, яку заповідав їй, як дочці ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 маючи у власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , де є зареєстрована та проживає.

В той час в квартирі АДРЕСА_1 не є зареєстрованою та не проживає.

Відповідно до листа приватного підприємства «Бюро послуг та консультацій» від 31.03.2025 року загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить -44,5 м.кв., житлова 27,2 кв.м.

1/4 частина квартири відповідає загальній площі -11.1 м.кв., житлової площі-6,8 м.кв., що є не значною та не може бути виділена в натурі, так як згідно ДБН В.2.2-15:2019 пункт 5.19-площа загальної кімнати в квартирі повинна бути не меншою 14 м.кв., в інших квартирах - не менше 16 м.кв.

Мінімальна площа спальні на одну особу-8 м.кв., на дві-10 м.кв.

Мінімальна площа кухні в однокімнатній квартирі - допускається зменшувати площу кухні до 5 кв.м., у двох та більше кімнатних квартирах-8 м.кв.

Мінімальна площа робочої кімнати або кабінету-10м.кв.

Згідно звіту «ФОП ОСОБА_8 » про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна «2-х кімнатна квартира», що розташована за адресою: АДРЕСА_4 на 31 березня 2025 року ринкова вартість об`єкта оцінки становить 902 928 грн., ринкова вартість 1/4 частини об`єкту оцінки становить 225 732 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01 липня 2025 рок у справі відкрито загальне позовне провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання. Даною ухвалою визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання копії відзиву (у разі його надіслання відповідачем) для подання відповіді на відзив. Встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив (у разі його надіслання позивачем) для подання заперечення.

Окрім того, вищевказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Тищенко Інни Вікторівни належним чином завірену копію спадкової справи на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

14 липня 2025 року на адресу суду від приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Тищенко І.В. надійшла витребувана та належним чином завірена копія спадкової справи на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 16 вересня 2025 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

24 листопада 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву на позовну заяву та продовжити цей строк, прийняти його та додані до нього документи, а також відмовити в задоволенні позовної заяви повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідачка ОСОБА_4 дійсно зареєстрована за адресою АДРЕСА_5 , яка була вказана позивачкою у її позові, як адреса проживання відповідачки. Втім, позивачка дуже добре знає, але приховує це від суду, що за вказаною адресою відповідачка ОСОБА_4 фактично не проживає вже більше 30 років, а проживає за адресою спірної у даному судовому процесі квартири: АДРЕСА_4 . Саме через це відповідачка судові повістки та матеріали позову по даному процесу тривалий час взагалі не отримувала. Про існування процесу відповідачка дізналась випадково, 23.10.2025. До цього моменту вона навіть не здогадувалась, що до неї ОСОБА_1 має якійсь претензії, бо остання ніяких претензій чи пропозицій відповідачці по вирішенню питань, які розглядаються у даній справі, ніколи не зверталась. А тому відповідачка одразу, у цей же день, 23.10.2025. подала суду письмову заяву із проханням видати їй копію позовної заяви з доданими до неї документами. щоб ознайомитись із позовом і зрозуміти, про що йдеться мова.

Лише 29.10.2025, за кілька днів до судового засідання, призначеного на 04.11.2025, на якому мав розпочатись розгляд справи по суті, відповідачка отримала матеріали позову.

Відповідачка є хворою людиною похилого віку, яка страждає на чисельні серцеві та нервові захворювання, важко сприймає та розуміє нову інформацію, взагалі не розуміється на юридичних питаннях, які розглядаються у даній справі, та взагалі у тонкощах юридичної процедури розгляду цивільних справ судом. Крім того, відповідачка, дуже погано розуміє українську мову, як усну так і письмову, бо вона та її оточення практично все її життя спілкувались виключно російською мовою, яка не є забороненою в Україні та відповідно до ч.3 ст.10 Конституції України може вільно використовуватись у повсякденному житті людини.

У судовому засіданні 04.11.2025 року відповідачка зрозуміла, що вона абсолютно не розуміє, що відбувається у судовому процесі через її мовну обмеженість та юридичну необізнаність.

12.11.2025 року відповідачка звернулась за юридичною консультацією, і за порадою стала збирати документи для заперечення позову.

22.11.2025 року між представником відповідача ОСОБА_3 та відповідачкою був укладений договір про надання їй правничої допомоги у даному судовому процесі.

У зв`язку із викладеним, представник відповідача вважає, що відповідачка строк подачі відзиву на позовну заяву та подання одночасно і доказів на заперечення позову пропустила з об`єктивних і поважних причин, а тому цей процесуальний строк, відповідно до ч.2 ст. 127 ЦПКУ, має бути продовженим.

Даний позов відповідачка ОСОБА_4 не визнає у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідачка ОСОБА_4 дійсно є власницею 1/4 частки у спірній квартирі ( АДРЕСА_4 ). Саме у цій квартирі вона фактично проживає з 1998 року. Саме у ній вона доглядала багато років рідних свого покійного чоловіка та його самого до самої їх смерті. Саме вона протягом тривалого часу, а не позивачка, утримує дану квартиру, сплачує за неї комунальні послуги, несе тягар її обслуговування, ремонту тощо.

Також відповідачка є власницею і 2/3 частки у іншій квартирі ( АДРЕСА_5 ), де 1/3 часткою володіє її син ОСОБА_6 . Саме він та його родина (дружина та неповнолітня донька) реально проживають у цій квартирі. ОСОБА_9 є призваний на військову службу по мобілізації і з 02 березня 2012 року проходить військову службу, в даний час він проходить військову службу у в/частині НОМЕР_1 , знаходиться у зоні бойових дій. Саме його сім`я зареєстрована та фактично проживає у цій квартирі, сплачує за спожиті комунальні послуги, несе тягар догляду та утримання.

Якщо позбавити права власності відповідачку на частку у спірній квартирі, вона буде вимушена перейти проживати у невеличку двокімнатну квартиру ( АДРЕСА_5 ), де вже проживає сім`я її сина, а це створить значні труднощі і великі незручності, і істотну шкоду інтересам, як для самої відповідачки, так і для її рідних.

Позивачка в утримання спірного майна ( АДРЕСА_4 ) взагалі не вкладала ніяких коштів та зусиль. Її фактичні умови проживання не вимагають якогось негайного вирішення питання позбавлення права власності відповідачки, а становлять фактично лише її принципову позицію, як своєрідну помсту відповідачці.

Права позивачки не будуть непоправно чи значно порушені, якщо замість позбавлення права власності відповідачки між нею та відповідачкою буде встановлений порядок користування спільним майном, в результаті якого позивачці відійде у користування більша кімната площею 18,9 кв.м. та ще і балкон, а у користуванні відповідачки залишиться маленька кімната площею 8,3 кв.м., решта же приміщень спірної квартири (коридор, кухня, ванна, туалет) будуть у спільному користуванні співвласників. Такий варіант вирішення спірних питань щодо цієї квартири існує, але він позивачкою навіть не розглядався.

Окрім цього, відповідачка не погоджується із даним позовом і через значно занижену суму грошової компенсації. Позивачка визначила ринкову вартість спірної квартири в розмірі 902 298 грн (21767,79 доларів США). Саме з цієї суми вона визначила розмір грошової компенсації відповідачці (225 732 грн). Втім, ринкова вартість спірного майна визначена станом на 31.03.2025 року, але позов поданий у суд лише через 2,5 місяця 12.06.2025 року.

Станом же на момент розгляду справи, змінилась кон`юнктура цін та курси валют. За актуальними даними, станом на 17.11.2025 року ринкова вартість спірної квартири збільшилась і вона становить вже 1 099 900 грн, що на 197 607 грн більше, ніж було визначено позивачкою. А тому і розмір грошової компенсації за ринковою вартістю квартири станом на момент розгляду справи у суді, становить вже не 225 732 грн, а 274 975 грн, що на 49 249 грн більше, ніж позивачка пропонує до сплати відповідачці.

05 грудня 2025 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого представник позивача зазначає, що ознайомившись з відзивом вони не можуть з ним погодитися виходячи з наступного.

Подаючи відзив представник відповідача по справі указав, що ОСОБА_4 дійсно є власницею 1/4 частки у спірній квартирі ( АДРЕСА_4 ). А саме у цій квартирі вона фактично проживає з 1998 року. Саме у ній доглядала багато років рідних свого покійного чоловіка та його самого до самої смерті. Саме вона протягом тривалого часу, а не позивачка, утримує дану квартиру сплачує за неї комунальні послуги, несе тягар її обслуговування, ремонту тощо.

Тобто, представник відповідачки сам підтвердив, що ОСОБА_4 одноосібно користується спірною квартирою ( АДРЕСА_4 ), яка за життя одноосібно належала ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , який будучи одруженим з ОСОБА_4 за згодою відповідачки ОСОБА_4 склав заповіт згідно якого: Дочці ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , яку він отримав у спадок від свого батька (діда позивачки) та вважав що ця квартира, як спадкове майно від діда повинно належати онуці, а його дочці ОСОБА_1 і нікому іншому, а дружині (відповідачці по справі) - ОСОБА_4 належну 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_2 , на що приватним нотаріусом Тищенко І.В. 24.01.2025 було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину ОСОБА_4 .

Склавши заповіт за час свого життя ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначив обсяг спадщини, яка йому належала за життя та розподілив між дочкою ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_4 .

В той час, ОСОБА_4 , як дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 всупереч волі свого чоловіка, як особа пенсійного віку звернулася до приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу відповідно до статті 1241 ЦК України «Право на обов`язкову частку у спадщині» набула права власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину виданого 24.01.2025 року приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Тищенко І.В.

В той час також згідно заповіту складеного за життя ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з волі свого чоловіка отримала, як спадщину належну йому 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , де є зареєстрованою ОСОБА_4 .

Як указав представник відповідачки, що в даній квартирі проживає син відповідачки по справі ОСОБА_6 , та виходячи з тих обставин, що якщо позбавити права власності відповідачку на частку у спірній квартирі, вона буде вимушена перейти проживати у невеличку (не двокімнатну), а однокімнатну квартиру ( АДРЕСА_5 ), де вже проживає сім`я її сина, а це створить значні труднощі і великі незручності і істотну шкоду інтересам, як для самої відповідачки, так і для її родини.

Виникає питання, які ж права будуть порушено відповідачки по справі ОСОБА_4 , якщо вона перейде проживати в ту квартиру, яка належить їй по праву, та належала за життя її чоловіку ОСОБА_5 .

Чи вона має бажання користуватися ще й квартирою спірною ( АДРЕСА_4 , де вона має право 1/4 частини, якої було набуто проти волі свого чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та батька ОСОБА_10 .

В той час маючи право власності згідно заповіту, користуватися належною ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 це не позбавлення права власності відповідачки, та не є її принципова позиція, як своєрідну помсту відповідачці, а це є воля за життя чоловіка відповідачки по справі ОСОБА_4 , та батька ОСОБА_1 . ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку він виклав у своєму заповіті розділивши належне йому між донькою ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_4 , яку порушила відповідачка пішовши проти волі свого покійного чоловіка звернувшись до нотаріальної контори та отримавши 1/4 частини даної квартири маючи право на майно обов`язкову частку у спадщині. Чого ж тоді за життя чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не повідомила відповідачка, що з таким заповітом вона не згідна, чи боялась того, що останній позбавить її спадщини повністю.

То про який порядок користування ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільним майном, квартирою АДРЕСА_1 може бути мова, коли між ними ще за життя ОСОБА_5 виникли неприязні відносини.

Також подаючи відзив представник відповідача указав, що відповідачка є хворою людиною похилого віку, яка страждає на численні серцеві та нервові захворювання, важко сприймає та розуміє нову інформацію, взагалі не розуміється на юридичних питаннях, які розглядаються у даній справі та взагалі у тонкощах юридичної процедури розгляду цивільних спав судом. Крім того, відповідачка дуже погано розуміє українську мову як усну, так і письмову, бо вона та її оточення практично все її життя спілкувалися виключно російською мовою, яка не є забороненою в Україні та відповідно до ч.3 ст.10 Конституції України може вільно використовуватися у повсякденному житті людини.

Як в той час міг розуміти за життя ОСОБА_5 розуміла його дружина ОСОБА_11 коли вона не розуміла української мови.

У судовому засіданні 04.11.2025 року відповідачка зрозуміла, що вона абсолютно не розуміє, що відбувається у судовому процесі через її мовну обмежену, та не обізнаність в тонкощах юридичної процедури, що було враховано судом та суддя звернулася до відповідачки з запитанням, чи бажаєте мати перекладача, та потім порекомендували звернутися до адвоката зробивши перерву у судовому засіданні. Не маючи ніякої упередженості до ОСОБА_11 .

В той час заява про прийняття спадщини, до нотаріальної контори написана особисто відповідачкою ОСОБА_11 по справі на українській мові.

Окрім цього, відповідачка не погоджується із даними позовом і через значно, як вважає представник занижену суму грошової компенсації. Так як позивачка визначила ринкову вартість спірної квартири в розмірі 902 298 грн. (21767,79 долара США), саме з цієї суми вона визначила розмір грошової компенсації відповідачці (225 732 грн.). Втім ринкова вартість спірного майна визначена станом на 31.03.2025 року, але позов подано лише через 2,5 місяця 12.06.2025 року.

Та вважає що вартість квартири повинна бути 1 099 900 грн, в тому числі 1/4 частка грн.. ОСОБА_4 повинна коштувати 274 975 (Двісті сімдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 коп., а не 225 732 грн. грн., з чим сторона позивача погодитися не може, та вважає, що поданий висновок про вартість 1/4 частки даної квартири становить саме 902 298 грн., а тому висновок про вартість квартири, яку надав відповідач є завищеним.

В той же час, за час розгляду справи в суді різких коливань курсу долара до гривні не було. Виникає питання які ж права будуть порушено відповідачки по справі ОСОБА_4 , якщо вона перейде проживати в ту квартиру, яка належить їй по праву.

Чи вона має бажання користуватися спірною квартирою ( АДРЕСА_4 ) в якій вона має право на 1/4 частини якої було набуто про ти волі свого чоловіка ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вище викладене представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі врахувавши правову позицію викладену у постанові від 09 вересня 2024 року справа №671/1543/21 згідно якої, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Просив позов задовільнити в повному обсязі та надав наступні пояснення, що 19.06.2023 помирає батько позивач. За життя заповідає дружині ОСОБА_4 належну частку в квартирі АДРЕСА_2 . Дочці ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 в цілому, так як підтвердив представник відповідача відносно даних заповітів було узгодження в сімейному кругу, на його думку це була воля спадкодавця, і вона не могла змінюватися. Водночас після смерті ОСОБА_5 з невідомих підстав ОСОБА_4 вирішила звернутися, будучи особою пенсійного віку, до нотаріальної контори, в установлений законом термін, отримала право на обов`язкову спадщину, що складається з частини АДРЕСА_1 проти волі спадкодавця. Між сторонами ще за життя батька виникли конфлікти і вони не могли спільно проживати та вирішувати питання про спадкове майно. Враховуючи те що дана частка в даній квартирі є незначною, що підтверджується інформаційною довідкою ФОП Беркут і виділити її не можна, позивачка звернулася до суду з даним позовом, але враховуючи, що сторона відповідача не погодилася з розміром виплати, надали розрахунок на 49 тис. більше, то позивач готова сплатити цю різницю.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала думку представника.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовної заяви з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та надав наступні пояснення. Закон дозволяє позбавити особу її частку в майні за наявність певних обставин: незначна частина, відсутність порушення прав , наявність конфлікту, не можливість спільного користування і т.д. Позивачка з матеріалів які подані до суду, не надала жодного доказу що між сторонами існує конфлікт, що вони не можу спільно проживати, користуватися майном. Немає ні звернення до правоохоронних органів ні довідок, актів, характеристик з боку місцевого самоврядування, ОСББ, тільки слова. На його думку наявність конфлікту це позиція позивачки аби добитися своєї мети вданому процес. Позивачку суду не довела жодним доказом, що вона намагалася вирішити цей спірний момент з відповідачкою. Не надала докази листування, звернення, не надала докази, що на момент подачі позову відповідачка знала про конфлікт, що вона відмовилась категорично вирішувати конфлікт. Позивачка житлом забезпечена маючи сумісну власті разом зі свої чоловіком. Чому позивачці потрібно відібрати частину майна у відповідачки для власного проживання для це є важко зрозумілим. Можливо вона хочу туди заселити свою дитинку або це помста колишній дружині який обрав відповідачку прожив з нею досить довго. Верховний суд при розгляді аналогічних справ сформував позицію, що задоволення таких позовів не призведе до суттєвих порушень прав як відповідача та і членів його сім`ї. Син відповідачки є діючим військовим, поки він захищає йому в квартиру разом з дружиною і його дорослою донькою прийде проживати ще мати. На його думку це суттєво ускладнить його життя і покращить життя позивачки. Позивачка свої позовні вимоги ґрунтує на звіті який датований 31.03.2025, цей звіт втратив свою силу. Різниця складає 200 тис., різниця компенсації майже 50 тис. на його думку суттєва сума, слова позивача, що вона згодна доплатити це припущення.

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що батьками ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с.6, т.1).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 уклали шлюб 30.09.2011 року, у зв`язку з чим ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с.7, т.1).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8, т.1).

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчить довідка видана 07.03.2025 року ОСББ «Весна-115» (а.с.9, т.1).

Відповідно до заповіту від 23 березня 2017 року, який посвідчено приватним нотаріусом Лубенського нотаріального округу Полтавської області Юрченко М.А. та зареєстровано в реєстрі за №223, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідав належну йому частку квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.84, т.1).

Відповідно до заповіту від 06 липня 2018 року, який посвідчено приватним нотаріусом Лубенського нотаріального округу Полтавської області Ковальчук А.Г. та зареєстровано в реєстрі за №581, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідав належну йому квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.10, т.1).

Після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_4 21.06.2024 року звернулася до приватного нотаріуса Лубенського міського нотаріального округу Тищенко І.В. з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 згідно закону (а.с.70, т.1).

ОСОБА_1 08.10.2024 року звернулася до приватного нотаріуса Лубенського міського нотаріального округу Тищенко І.В. з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_5 згідно заповіту посвідченого 06.07.2018 року приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу Ковальчук А.Г. а реєстровим №581 (а.с.78, т.1).

24 січня 2025 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №99 (а.с.90, т.1).

24 січня 2025 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №100 (а.с.90, т.1).

24 січня 2025 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частокквартири АДРЕСА_1 , свідоцтво зареєстроване в реєстрі за №101 (а.с.11, т.1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №409576638 від 24.01.2025 року, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 3/4 частки квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 (а.с.12, т.1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №430118109 від 05.06.2025, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/4 частки квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 (а.с.13, т.1).

Згідно з довідкою від 31.03.2025 року виданою КП «Лубенське МБТІ» станом на 31.12.2012 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 , зареєстровано в КП «Лубенське МБТІ» 18.07.1996 року в книзі №68, реєстровий №8912 за: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про право власності на житло видане органом приватизації м.Лубни від 15.07.1996 року №4392 (а.с.15, т.1).

Відповідно до довідки №899 від 13.03.2025 року виданої Лубенським комунальним житлово-експлуатаційним управлінням, за адресою АДРЕСА_5 зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.16, т.1).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.134).

Згідно з актом вданим ОСББ «Весна-115» ОСОБА_4 , проживає з 1998 року за адресою: АДРЕСА_4 . За період проживання надавало догляд хворому батьку свого чоловіка ОСОБА_14 до 2005 року, приймала активну участь в утриманні помешкання та у веденні господарства за даною адресою. Самостійно займалась організацією лікування, та догляду за своїм чоловіком ОСОБА_5 під час його хвороби та похованням після його смерті, продовжує проживати у квартирі і зараз, оплачує комунальні послуги (а.с.136, т.1).

До матеріалів справи також додано квитанції про оплату комунальних послуг ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_4 (а.с.138-149, т.1).

Відповідно до акту від 13.11.2025 року виданого комісією будинкового комітету, за адресою АДРЕСА_5 зареєстрована ОСОБА_4 , але за вказаною адресою не проживає. В даному помешканні проживає її син ОСОБА_6 , разом з дружиною ОСОБА_15 та донькою ОСОБА_7 (а.с.163, т.1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №417509832 від 12.03.2025, ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частки квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 (а.с.17-18, т.1).

Згідно інформаційної довідки №768 від 31.03.2025 року виданою ФОП ОСОБА_16 загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить -44,5 м.кв., житлова 27,2 кв.м.

1/4 частина квартири відповідає загальній площі -11.1 м.кв., житлової площі-6,8 м.кв., що є не значною та не може бути виділена в натурі, так як згідно ДБН В.2.2-15:2019 пункт 5.19-площа загальної кімнати в квартирі повинна бути не меншою 14 м.кв., в інших квартирах - не менше 16 м.кв.

Мінімальна площа спальні на одну особу-8 м.кв., на дві-10 м.кв.

Мінімальна площа кухні в однокімнатній квартирі - допускається зменшувати площу кухні до 5 кв.м., у двох та більше кімнатних квартирах-8 м.кв.

Мінімальна площа робочої кімнати або кабінету-10м.кв.

Згідно звіту «ФОП ОСОБА_8 » про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна «2-х кімнатна квартира», що розташована за адресою: АДРЕСА_4 на 31 березня 2025 року ринкова вартість об`єкта оцінки становить 902 928 грн., ринкова вартість 1/4 частини об`єкту оцінки становить 225 732 грн (а.с.19-43, т.1).

Відповідно до звіту про оцінку майна ТОВ «Альбатрос» від 17.11.2025 року ринкова вартість 2-х кімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 станом на 17.11.2025 року становить 1 099 900 грн, в тому числі 1/4 частка становить 274 975,00 грн (а.с.165-181, т.1).

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи з положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За нормою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Згідно із ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами 1-3 статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом.

Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першо їстатті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.

У постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 344/6767/14-ц (провадження № 61-6980св22), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23), 01 червня 2023 року у справі № 344/2399/21 (провадження № 61-1592св23), від 31 травня 2023 року у справі № 169/740/20 (провадження № 61-774св23) та інших зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

На необхідності встановлення істотності шкоди, що може бути завдана особі внаслідок припинення її права на частку у спільному майні на вимогу інших співвласників цього спірного майна, наголошується також у постановах Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2784цс15 та від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16.

Метою поданого позову у цій справі є набуття права власності на частку у нерухомому майні, яка є незначною та належить іншому співвласнику. Розмір частки відповідачки ОСОБА_4 у квартирі складає 1/4, вартість, що відповідає вказаній частці - 225 732 грн. Як вже зазначалося, згідно інформаційній довідці від 31.03.2025 року виділити в натурі вказану частку у квартирі технічно неможливо.

Судом встановлено, що співвласники спірного житла ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, а встановлені обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном. Зокрема, факт неприязних відносин між сторонами учасники та їх представники не заперечували у судовому засіданні.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 07.02.2019 року у справі №686/17974/17, від 18.07.2019 року у справі № 210/2236/15-ц, при вирішенні справ про припинення права на частку у спільному майні в частині не завдання шкоди інтересам відповідача та членам його сім`ї суди насамперед зобов`язані дослідити наявність у відповідача іншого житла. У разі відсутності такого житла позбавлення особи права на частку у спільному майні, яке є єдиним зареєстрованим за ним житлом, буде розцінюватися як завдання шкоди його інтересам та інтересам членам його сім`ї.

Судом встановлено, що відповідачка має інше житло, а саме є власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , тобто позбавлення особи права на частку у спільному майні не буде розцінюватися як завдання шкоди його інтересам та інтересам членам його сім`ї.

Забезпечення інтересів відповідача та її сім`ї, у ситуації, що склалася між сторонами, не може відбуватися за рахунок порушення інтересів позивача, якій належить 3/4 частки спірної квартири, та яка тривалий час, маючи власне житло, позбавлена можливості ним користуватися.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов`язань перед відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Обов`язок сплати компенсації вартості частки у спільному майні, встановлений на підставі судового рішення є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 509 ЦК України і на нього розповсюджують положення книги 5 ЦК України «Загальні положення про зобов`язання».

Так, згідно звіту «ФОП ОСОБА_8 » про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна «2-х кімнатна квартира», що розташована за адресою: АДРЕСА_4 на 31 березня 2025 року ринкова вартість об`єкта оцінки становить 902 928 грн., ринкова вартість 1/4 частини об`єкту оцінки становить 225 732 грн.

Позивач здійснив внесення вартості спірної частки в спільному майні, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції №1.173101881.1 від 11.06.2025 року.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував про розмір компенсації вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , а саме 225 732 грн. про яку зазначає позивач та надали свій звіт.

Відповідно до звіту про оцінку майна ТОВ «Альбатрос» від 17.11.2025 року ринкова вартість 2-х кімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 станом на 17.11.2025 року становить 1 099 900 грн, в тому числі 1/4 частка становить 274 975,00 грн.

Під час судового розгляду позивачка погодилася сплати розмір компенсації вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , а саме 274 975,00 грн. згідно звіту оцінки наданого відповідачем.

Враховуючи, що відповідач не погодилася з розміром компенсації і здійснила свою оцінку з розміром якої погодилася в судовому засіданні позивачка, суд вважає за доцільне виплатити відповідачу вартість компенсації за її частку у квартирі у розмірі 274 975,00 грн, які з них, а саме 225 732, 00 грн. внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок згідно квитанції до платіжної інструкції №1.173101881.1 від 11.06.2025 року.

Також суд бере до уваги висновки наведені у постанові ОП КЦС ВС від 09.09.2024 року у справі №671/1543/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки. (п.110)

За таких обставин, суд, встановивши обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення справи, дійшов висновку, що оскільки належна відповідачу частка у праві на квартиру є незначною, не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною річчю, спільне володіння і користування майном між співвласниками є неможливим, а тому наявні підстави припинення права власності відповідача на частку у спільному майні, стягнення з позивача компенсації та визнання за позивачем права власності на частку. Таке припинення права на частку, із виплатою її вартості, не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, та оскільки позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачені судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права на частку в спільному майні та визнання права власності – задовільнити.

Припинити право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , що згідно свідоцтва про право на спадщину серія та номер 100, виданий 24.01.2025 року, приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Тищенко І.В. належить ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 274 975,00 грн, які з них, а саме 225 732, 00 грн. внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок згідно квитанції до платіжної інструкції №1.173101881.1 від 11.06.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 3 468 (три тисячі чотириста шістдесят вісім) грн 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму за сплату проведення технічної інвентаризації в розмірі 500 (п`ятсот) грн 00 коп та суму за виготовлення експертної оцінки в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 ;

Представник позивача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса робочого місця: АДРЕСА_7 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

Представник відповідача: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса робочого місця: Полтавська область, м.Лубни, проспект Володимирський, буд.1/5, офіс 6А.

Суддя Я.В.Просіна