Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №539/6603/25 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 539/6603/25

Номер провадження 2-а/538/8/26

29 квітня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Якимової Ольги Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Якимова О.В. звернулася до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якій просить скасувати постанову № 594 від 19.11.2024 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210? КУпАП, відповідно до якої його притягнуто до адміністративної відповідальності в виді штрафу у розмірі 17000 грн., просить закрити провадження у справі та поновити пропущений строк звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.12.2025 року ОСОБА_1 рекомендованим листом ( трекінг поштового відправлення RO67042845920) була отримана Постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210? Кодексу України про адміністративні правопорушення за № № 594 від 19.11.2024. Згідно якої на нього накладено штраф в сумі 17000 грн. Із постановою не погоджується, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи, і підлягає скасуванню враховуючи наступне. Він не порушував вимог законодавства і у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210? КУпАП. Фактично самого розгляду справи з дотриманням вимог ст. 245-249, 251,268, 252, 271 КУпАП не було, а відбулось механічне винесення постанови та її направлення, без всебічного повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. При винесенні постанови було грубо порушено закріплене ст. 59 Конституції України, та ст. 271 КУпАП., його право на захист. Оскаржувана постанова вмотивована тим, що згідно дани х військового квитка серії НОМЕР_1 від 11.05.20201 року ОСОБА_1 був виключений з військового обліку згідно ст.37 п.6 пп.6 34 ВО і ВС був засуджений та знятий з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 26.03.2010 року . З огляду на що в його діях відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення з огляду на відсутність суб`єктивної сторони, а саме вини вираженої у формі умислу або необережності просить скасувати постанову № 594 від 19.11.2024 року.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надали клопотання про просив розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення тексту повістки до його електронного кабінету, про що свідчать відомості довідки про доставку електронного листа; а також підпис уповноваженої особи відповідача на розписці про вручення повістки, підпис уповноваженої особи відповідача в розносній книзі суду також засвідчує цю обставину. Крім цього, про його належне повідомлення свідчать відомості веб-порталу судової влади України про оприлюднення судом ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. У поданому до суду відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень висловив прохання розглядати справу за його відсутності.

Особливості повідомлення учасників справи у цій категорії справ визначено статтею 268 КАС України.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на вказане суд вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

З`ясувавши обставини, дослідивши докази, якими обґрунтовуються вимоги позову, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, підтверджених витягом з системи «Оберіг» ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 як військовозобов`язаний та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , що також зазначено і в позовній заяві.

07.11.2025 року під час уточнення облікових даних було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 являється ВПО (внутрішньо переміщеною особою) з 11.08.2025 року згідно довідки №1616-7002281229, та особисто в 7-ми денний термін з дня прибуття до нового місця проживання не прибув та не став на військовий облік в РТЦК та СП за місцем проживання, тобто в особливий період не виконав вимоги підпункту 7 пункту 1 Додатку 2 до порядку Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

07.11.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол № 594 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1

ОСОБА_1 особисто отримав другий примірник протоколу № 594 від 07.11.2025 року, складений уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 де зазначено час, дату та місце розгляду справи, про, що чітко свідчить його особистий підпис, а також в поясненнях написав: «Я ОСОБА_1 в семи денний термін не став на військовий облік», дані пояснення засвідчив своїм підписом.

19.11.2025 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП , стосовно позивача, винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову № 594. На розгляд справи позивач не прибув, про причини неявки не повідомив, про, дату та місце розгляду справи, що зазначено в протоколі з його особистим підписом.

ОСОБА_1 не з`явився на розгляд справи, була винесена постанова №594 від 19.11.2025 року винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 КУпАП до адміністративної відповідальності та була відправлена рекомендованим листом № 068028447128 АТ «Укрпошта» на адресу місця проживання ОСОБА_1 , саме на ту яка і зазначена в позовній заяві та відповідно трекінгу АТ «Укрпошта» повернуто, 3.12.25 отримано та підпис одержувача.

В позовній заяві позивач зазначає, що постанова складена 19.11.2024 року, але отримана 03.12.2025 року, що суперечить дійсності, адже постанова винесена 19.11. 2025 року.

За приписами статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позивач 07.11.2025 року особисто був присутнім при складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП змістом протоколу, правами, , також був ознайомлений зі передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП , про що свідчить його особистий підпис у графі протоколу «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності».

До того ж, із протоколу вбачається, що позивач отримав другий примірник протоколу № 594 від 07.11.2025, складений уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , де зазначено час, дату та місце розгляду справи, про що чітко свідчить його особистий підпис.

Тобто, позивачу достеменно було відомо про дату, час та місце розгляду відносно нього протоколу № 594 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП , а саме 19 листопада 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 кабінет №1.

Тому, на ОСОБА_1 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол №594 про адміністративне правопорушення за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Протокол був складений в присутності позивача, в якому позивач зазначив що він не став в семиденний термін на військовий облік за місцем проживання, що чітко зазначено в протоколі з його особистим підписом.

Також, другий примірник протоколу позивач отримав про, що свідчить його підпис, йому роз`яснено зміст статті 63 Конституції України та зазначено , що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10:00, 05 08.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою : АДРЕСА_3 каб.№1.

На розгляд справи про адміністративне правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце час та підстави розгляду, як визначено у протоколі № 594 від 07.11.2025 року про, що свідчить його підпис, тому винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП за порушення законодавства призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ст. 235 КУпАП України, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

Також відповідно до частини 3 та 4 статті 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Враховуючи вищенаведені аргументи, з метою уникнення позивачем відповідальності за порушення законодавства у сфері оборони , мобілізаційної підготовки та мобілізації, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтовані та такі що не підглядають до задоволенню.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Дане правопорушення вчинене в особливий період, відповідальність передбачена частиною 3 статті 210 КУпАП. Інформація про притягнення до адміністративного стягнення протягом року відсутня. Обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, відсутні. Матеріальна шкода внаслідок скоєного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не заподіяна. Потерпілих немає.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, цією постановою його визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Копія постанови вручена позивачу направлена поштою.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон №3543-XII), Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - Порядок №560).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У ст. 245 КУпАП закріплено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно із ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132? цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279?, 279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП, порушення законодавства про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, тягне за собою накладення штрафу на громадян тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України № 2105-IX від 24.02.2022 року оголошується та проводиться на території України загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та діє і на даний час).

З цією метою територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (як місцеві органи військового управління, що визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про ТЦК та СП, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. № 154) забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період і в воєнний час.

Крім того позивач в особливий період не виконав вимоги підпункту 7 пункту 1 Додатку 2 до порядку Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

У межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет його відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Вказана обставина підтверджена наявними у матеріалах справи доказами.

Докази, які спростовують вказане, чи свідчать про зворотне у матеріалах справи відсутні.

Обставини здійснення відповідачем дій щодо вручення позивачу повістки та відмови останнього від її отримання доведено відповідачем та підтверджується наявними у справі доказами.

За цих обставин суд вважає безпідставними протилежні доводи позивача та його представника, оскільки вони суперечать наявним у матеріалах справи доказам.

З огляду на вказане суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови про адміністративне правопорушення стосовно позивача.

Отже, суд вважає, що наявними у матеріалах справи доказами доведено правомірність дій відповідача щодо здійснення процедури оповіщення позивача про місце, день та час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно нього і, будучи обізнаним про ці обставини, позивач на власний розсуд розпорядився своїм правом щодо участі у її розгляді.

Неявка позивача, належно повідомленого про місце, день та час розгляду справи, не перешкоджала відповідачу розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності позивача.

Крім того, за правилами ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на встановлені судом обставини у цій справі суд вважає безпідставними покликання позивача про те, що відповідач порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно нього.

Попри наведене, суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення, це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Отже, за принципами, що декларує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

На думку суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правових наслідків допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.

Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других.

Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

Водночас під час розгляду цієї справи суд не встановив порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З урахуванням наведеного, позивач не довів та матеріалами справи не підтверджено факт відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Водночас під час розгляду цієї справи суд не встановив порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Про такі порушення позивач не повідомив суду та не надав на підтвердження цього достатніх, належних та допустимих доказів.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Аналізуючи всі доводи позовної заяви, суд також бере до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи усе викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання спірної постанови протиправною, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог позову про її скасування із закриттям справи як похідних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на результат вирішення справи, відсутні підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 241-247, 250, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Якимової Ольги Володимирівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лохвицького

районного суду В.А. Бондарь