Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №536/310/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/310/26

Провадження № 2/536/754/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилається, що 06.11.2020 ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №06.11.2020-010001655, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 6 000 грн. Вказаним договором встановлені строки користування кредитом: «Короткий кредит» -14 календарних днів з дати отримання, проценти 1 680 грн. 00 коп., що становить 28%, сплачується до 20.11.2020 включно. «Довгий кредит» - 28 календарних днів, проценти 4 200 грн., що становить 70% в процентному значенні, сплачується до 04.12.2020 року включно. Умовами договору визначено, що сторони погоджуються, що при нездійсненні позичальником ОСОБА_1 вказаних дій зі сплати, кредит вважається отриманим за умовою «Довгий кредит» зі сплатою відсотків та виконання в строк, передбачений Довгим кредитом. Надання кредиту відповідачу підтверджено довідкою субконто (виписка). Однак, відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо повернення основної суми боргу та заборгованості по процентам, у зв`язку із чим станом на 21.01.2026 має заборгованість в розмірі 10 200 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 6 000 грн та заборгованості по процентам в розмірі 4 200 грн.

06.08.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №СЦ-060824-13, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до боржників, в тому числі за Кредитним договором № 06.11.2020-010001655 від 06.11.2020.

Просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 06.11.2020-010001655 від 06.11.2020 в сумі 10 200 грн та судові витрати.

Ухвалою судді від 04 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Установлено, що на підставі заяви та пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), з якої був ознайомлений відповідач, підписаною останнім 06.11.2020, цього ж дня між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №06.11.2020-010001655, за умовами якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в розмірі 6 000 грн, що підтверджується довідкою субконто (виписка) від 06.11.2020.

Вказаним договором встановлені строки користування кредитом: «Короткий кредит» -14 календарних днів з дати отримання, проценти 1 680 грн. 00 коп., що становить 28%, сплачується до 20.11.2020 включно. «Довгий кредит» - 28 календарних днів, проценти 4 200 грн., що становить 70% в процентному значенні, сплачується до 04.12.2020 року включно. Також, умовами договору та заяви визначено, що сторони погоджуються, що при нездійсненні Позичальником ОСОБА_1 вказаних дій зі сплати своїх зобов`язань, кредит вважається отриманим за умовою «Довгий кредит».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за умовами кредитного договору, у зв`язку із чим станом на 21.01.2026 має заборгованість в розмірі 10 200 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 6 000 грн та заборгованості по процентам в розмірі 4 200 грн, що вбачається із довідки про розмір простроченої заборгованості №7391/25-ДПЗ від 17.12.2025.

За змістом статей 3, 6, 627 Цивільного кодексу України, в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За таких обставин суд вважає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами та сплату відсотків за користування кредитом, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення відповідного договору на погоджених умовах шляхом його власноручного підписання.

06.08.2024 між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий Центр» укладено Договір факторингу №СЦ-060824-13, відповідно до пункту 2.1. якого в порядку та на умовах, визначеним цим Договором Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі передбаченій п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові право вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги Клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.5 Договору факторингу, фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними договорами та після підписання Акту приймання передачі Переліку до Фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта, як сторони які виникли на підставі Кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

06.08.2024 між ТОВ «Новий Колектор» та ТОВ «Споживчий Центр» підписано акт приймання передачі переліку №1 до договору факторингу № СЦ-060824-13 від 06.08.2024.

Згідно Переліку №1, що є Додатком 2 до Договору факторингу № СЦ-060824-13, укладеного 06.08.2024, до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №06.11.2020-010001655 на загальну суму 10 200 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 6 000 грн та заборгованості по процентам в розмірі 4 200 грн.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За таких обставин, з урахуванням факту укладення 06.08.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» Договору факторингу № СЦ-060824-13, суд вважає доведеним факт переходу до ТОВ «Новий Колектор» права вимоги до боржників про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказаними у відповідному реєстрі прав вимоги, зокрема до ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи, документи, суд вважає достовірно доведеним факт невиконання відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку із чим позовні вимоги є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позов задоволено, в відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп, що підтверджено документально.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статями 13, 81, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі статей 515, 516, 530, 617, 628, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд.13,оф.601 код ЄДРПОУ 431702980) заборгованість за кредитним договором №06.11.2020-010001655 від 06.11.2020 в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) грн та судовий збір в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.

СуддяС. М. Клименко