Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №534/2199/25 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа№534/2199/25

Провадження №1-кп/534/249/25

ВИРОК

Іменем України

15 травня 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12025175520000190 від 23.07.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Роботівка, Кременчуцького району, Полтавської області, громадянина України, українця, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх дітей, та непрацездатних осіб, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України,

встановив:

1.До Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

2.22.07.2025, в період часу з 12 год 00 хв по 12 год 30 хв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходились за адресою: АДРЕСА_1 , біля третього під`їзду. Під час спілкування у ОСОБА_5 виник умисел, спрямований на заподіяння тілесного ушкодження ОСОБА_6 .

3.Реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_5 наніс один удар правою рукою стиснутою в кулак в обличчя ОСОБА_6 , а саме у перенісся.

4.Внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синця в ділянці перенісся, перелом кісток носу, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Кваліфікація дій обвинуваченого судом

5.Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, зокрема, умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Покази обвинуваченого.

6.Обвинувачений ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення себе визнав, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Під час допиту обвинувачений дав показання щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (місце, спосіб та інші обставини) подібні тим, що зазначені в обвинувальному акті. Пояснив, що потерпілий є його знайомим, разом працювали, виконували будівельні роботи на замовлення, між ними раніше стався конфлікт з приводу роботи. У 2025 році в теплу пору року, точної дати не пам`ятає, виходячи з під`їзду будинку АДРЕСА_3 , в якому він мешкав разом із матір`ю, побачив потерпілого. Той разом із своєю дружиною на лавочці біля під`їзду розпивали спиртні напої. Потерпілий запропонував обвинуваченому підійти до нього, поспілкуватися. Обвинувачений погодився, коли підійшов, потерпілий почав розпитувати чому обвинувачений не служить, зазначав, що власно він захищав батьківщину. На що обвинувачений відповів, що ще молодий. На таку відповідь потерпілий реагував агресивно, почав замахуватися. У зв`язку з чим, обвинувачений вдарив потерпілого кулаком в обличчя в область носу з-за чого потерпілий нахолився, обвинувачений в цей момент обхватив його за шию рукою та вдарив ще коліном у плече. Це побачили друзі обвинуваченого, які запропонували останньому припинити та залишити потерпілого. Він так і зробив, потім приїхали працівники поліції, повідомили, що потерпілий подав заяву щодо завдання тілесних ушкоджень. Зазначає, що конфлікту та побиття можна було б уникнути, не підходити до потерпілого або, коли починався конфлікт, відійти від Могильного. Вважає, що удар був доволі значним, але ж він не бачив слідів удару, перелому та щоб йшла кров. Наголошував, що така його поведінка є неприйнятною, щиро жалкує про вчинене, запевняв, що таких дій не вчинятиме.

7.Пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 є належним та допустимим доказом у справі.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

8.Згідно з частиною 3 статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

9.Враховуючи повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 , думку прокурора, обвинуваченого, які зазначили, що бажають закінчити судовий розгляд без дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо вказаних обставин згідно з частиною 3 статті 349 КПК України. При цьому суд пересвідчився, що обвинувачений розуміє зміст обставин кримінального правопорушення та добровільності його позиції, роз`яснив, що в цьому випадку останній позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

10.Тож, у відповідності до вимог частини 4 статті 349 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

11.Вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні означеного кримінального правопорушення суд вважає доведеною.

12.Таким чином, зіставляючи дії, вчинені обвинуваченим, із диспозицією частини другої статті 125 КК України суд доходить висновку, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, що полягає в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

13.Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд встановлює щире каяття.

14.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

15.Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

16.Відповідно до статті 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

17.Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

18.Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

19.Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальні правопорушення, які мають кримінально-правове значення.

20.Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03) де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним, та має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

21.Також, у рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

22.Суд дослідив дані про особу обвинуваченого та встановив, що:

22.1.Останній на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться, що підтверджено довідкою КНП «ЛІЛ І рівня м.Горішні Плавні» від 28.07.2025 №618/01-14.

22.2.Згідно з довідкою-характеристикою від 30.07.2025, ОСОБА_5 за період проживання скарг від сусідів не надходило, конфліктних ситуацій з сусідами і мешканцями села не зафіксовано, за час проживання зарекомендував себе як законослухняний та неконфліктний громадянин, до адміністративної відповідальності не притягався.

22.3.Зважаючи на інформацію від 30.07.2025, наданою УІАП ГУНП в Полтавській області, до кримінальної відповідальності не притягався.

23.При призначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно із класифікацією злочинів, є кримінальним проступком, особу обвинуваченого, його молодий вік, ставлення до вчиненого правопорушення, відсутність обтяжуючих обставин, обставину, що пом`якшує, позицію прокурора щодо міри покарання обвинуваченому.

24.Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених у статті 65 КК України, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень необхідним і достатнім є покарання в межах санкції частини другої статті 125 КК України у виді штрафу.

25.Таке покарання, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення відповідатиме принципу індивідуалізації покарання та буде достатнім для виправлення обвинуваченого.

26.Підстав для застосування положень статей 69 та 691 КК України суд не знаходить.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

27.Цивільний позов у справі відсутній.

28.Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

29.Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

30.Процесуальні витрати по справі відсутні.

31.Керуючись ст ст. 349 (ч.3), 370, 373, 374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд, -

ухвалив:

1. ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

2. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

4. Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.

5. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

6. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_7