Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №524/2749/24 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/2749/24

Провадження №2/524/1069/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , відповідача – ОСОБА_3 , розглянувши в у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Курячий Вячеслав Михайлович про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14.08.2002 до 10.04.2022, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання помер чоловік позивача, ОСОБА_5 .. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, однак нотаріус зазначив, що вона, ОСОБА_1 , не є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_5 , оскільки до актового запису про їх шлюб були внесені відомості про його розірвання за рішенням суду.

Зазначила, що розірвання шлюбу було формальним та після ухвалення судом рішення вони, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 продовжили проживати однією сім`єю, як чоловік та жінка.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Представник позивача зазначив, що на його переконання наявні у справі докази підтверджують те, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були відносини притаманні подружжю.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧІВ

ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав відзив в якому вказав, що на його думку долучені до позову документи є недостатніми для встановлення факту спільного проживання позивача та ОСОБА_5 ..

ОСОБА_3 надіслала суду заяву(т.1 а.с.89) в якій зазначила, що проти задоволення позову не заперечує. Вказала, що позивач є її мамою. Повідомила, що розірвання шлюбу було формальним та її батьки проживали разом однією сім`єю. В судовому засіданні відповідач, ОСОБА_3 , проти задоволення позову не заперечувала.

Міністерство оборони України у відзиві зазначило, що проти задоволення позову заперечує. Вважало, що спір в даній справі відсутній.

ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, відзив не подала.

ПОЯСНЕННЯ ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився і пояснень не подав.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

09.04.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі, якою залучено співвідповідачів по справі: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26.06.2024 закрито підготовче провадження.

10.03.2025 постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання щодо приєднання до матеріалів справи заяви з вимогою про визнання права на отримання спадкового майно після померлого ОСОБА_5 та про залишення без розгляду вказаної заяви. Також, постановлено ухвалу про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

29.10.2025 постановою Полтавського апеляційного суду ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 березня 2025 року про закриття провадження у цивільній справі скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

04.12.2025 справу розподілено судді Андрієць Д.Д..

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

01.09.1990 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 /дошлюбне прізвище ОСОБА_7 / було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

14.08.2002 Відділом реєстрації актів громадянського стану Автозаводського районного управління юстиції м. Кременчука Полтавської області було складено актовий запис № 452 про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 ..

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

02.02.2024 приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Курячий В.М. прийняв постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , у зв`язку із тим, що вона не є спадкоємцем ОСОБА_5 .

НОРМИ ПРАВА

В ст. 1216 Цивільного кодексу України(далі – ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258, 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи(частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)(частина перша-третя статті 89 ЦПК України).

ОЦІНКА СУДУ

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Враховуючи наведене, до спадкоємців четвертої черги можуть належати не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу і не перебували у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, а і інші особи, які не перебували зі спадкодавцем у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 лютого 2018 року по справі № 127/1765/16-ц(провадження № 61-132 св 18).

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 30 жовтня 2019 року по справі № 643/6799/17(провадження № 61-1623св19) зазначив: «Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.»

Оцінюючи надані позивачем фотознімки, суд вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 лютого 2019 року по справі №522/25049/16-ц(провадження №61-11607св18), відповідно до якої: «Спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у розумінні статті 74 Сімейного кодексу України, без наявності інших ознак сім`ї.»

Суд відзначає, що долучені позивачем фотознімки підтверджують спільний відпочинок позивача та ОСОБА_5 , а тому за відсутності інших доказів, які б підтверджували ведення спільного побуту, наявності спільного бюджету і виконання взаємних прав і обов`язків, вказані докази не є достатніми для встановлення факту спільного проживання.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала суду: копію довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 19.04.2001, копію заяви на тримання субсидії №4008 від 19.04.2001, копію позовної заяви ВАТ «Полтаваобленерго» від 15.05.2001, копії угод №28 від 19.10.2000, №110 від 18.10.2000 і №1022 від 18.10.2000.

Суд наголошує на тому, що вказані документи створені в період перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 , а тому не є належними доказами на підтвердження факту проживання позивача та ОСОБА_5 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу після його розірвання.

Також, на думку суду, не доводять наявність у ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_5 взаємних прав та обов`язків і надані позивачем квитанції про оплату комунальних послуг і довідки про відсутність заборгованості(т.1, а.с.32-39), оскільки вони містять лише інформацію про особу, на ім`я якої відкритий особовий рахунок.

На думку суду, факт спільної реєстрації місця проживання позивача разом із загиблим ОСОБА_5 не є достатнім для підтвердження факту наявності між ними відносин притаманних подружжю після розірвання шлюбу, оскільки така реєстрація відбулась в 1995 році, тобто в період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у шлюбі.

Крім іншого, на переконання суду, не доводять факт спільного проживання однією сім`єю і надані позивачем: виписка з рахунку позивача за ІНФОРМАЦІЯ_6 , копія сповіщення сім`ї, копія квитанції про оплату послуг КП «СКРП», копія свідоцтва про поховання, копія товарного чеку, копія протоколу передачі державної нагороди України та фотознімок її передачі, оскільки вказані докази виникли після смерті ОСОБА_5 , а тому не містять інформації про предмет доказування, а саме про факт спільного проживання позивача і ОСОБА_5 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Відтак, на думку суду, в своїй сукупності надані позивачем докази не підтверджують факт наявності між ОСОБА_1 та загиблим ОСОБА_5 сталих відносин, притаманних подружжю в період після розірвання їх шлюбу і до дня смерті ОСОБА_5 ..

Крім того, суд наголошує на тому, що згідно з пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набирає чинності разом з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України. Таким чином, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу. Отже, факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки чоловік та жінка, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу є спадкоємцями четвертої черги, то за умови прийняття доньками ОСОБА_5 спадщини(що вбачається із постанови приватного нотаріуса), встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не є ефективним способом захисту прав позивача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 – 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_7 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Судові витрати покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.05.2026

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ