Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №940/566/26 — Тетіївський районний суд Київської області

15.05.2026 Провадження по справі № 2-а/940/11/26

Справа № 940/566/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Зіп`юк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Тетієві Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6936720 від 30.03.2026 року, про притягнення його до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, закрити провадження в справі, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6936720 від 30.03.26 (надалі Постанова) винесеною інспектором 1 взводу 3 роти 1 батальйону управління патрульної поліції в ОСОБА_1 (надалі Позивач) притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

З постанови вбачається, що 30.03.26 о 17 год. 12 хв. на дорозі М30 191 км., водій ОСОБА_1 керував ТЗ із обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.«в» ПДР – Порушення правил користування ременями безпеки.

Позивач стверджує, що зазначена постанова про адміністративне правопорушення є незаконною, оскільки 30.03.26 він на автомобілі рухався по дорозі М30, де його зупинили працівники поліції. Причину зупинки працівник поліції вказав, необхідність перевірки документів. На вимогу працівника поліції Позивач надав необхідні документи. Після цього працівник поліції попросив відчинити багажник автомобіля. Далі Позивач вийшов з автомобіля, та відкрив багажник для його перевірки. Після проведення перевірки документів та багажника автомобіля, працівник поліції почав стверджувати, що Позивачем допущено порушення п. 2.3 «в» ПДР України. На що позивач вказав, що не допускав даного порушення, так як їхав пристебнутим, та вимагав щоб працівник поліції надав йому докази вчинення правопорушення, на підставі який працівник поліції дійшов висновку про вчинення правопорушення. На що працівник поліції відмовився досліджувати будь-які докази, та виніс оскаржувану постанову.

З доводами працівника поліції, Позивач не погодився, попри це щодо нього винесена постанова про притягнення до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Інкримінованого Позивачу правопорушення він не вчиняв, керував транспортним засобом з пристебнутим ременем безпеки. В працівника поліції відсутні будь-які докази вчинення правопорушення з боку Позивача.

За таких обставин, Позивач просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити провадження в справі.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 02.04.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.04.2026 від представника відповідачаДепартаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6936720 від 30.03.2026 за ч. 5 ст. 121 КУпАП, о 17 год. 12 хв., на А/Д М-30, 191 км., водій керував автомобілем Porsche Cayenne, д.н.з. НОМЕР_1 , що обладнаний засобами пасивної безпеки, та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3 в ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.

30.03.2026 в період часу з 17 год. 04 хв. по 17 год. 06 хв. на відео з Н/К № 477665 (яке долучено до матеріалів справи), зафіксовано, як поліцейський після зупинки ТЗ підійшов до водія, представився, попередив про ведення відеофіксації з посиланням на ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», а також повідомив причину зупинки керованого позивачем ТЗ. На нагрудну камеру зафіксовано, як позивач о 17 год. 06 хв. 14-20 с., виходить із автомобіля, після чого на відеозаписі зафіксовано заглушку в місці кріплення ременя безпеки водія, що є доказом того, що водій керував ТЗ, який обладнаний засобами пасивної безпеки, будучи не пристебнутим ременем безпеки. Крім того, звертає увагу суду на те, що факт керування ТЗ не оспорюється, а відтак визнається обома сторонами.

Зміст діалогу, зафіксованого на відеозаписі, свідчить про те, що позивач усвідомлено керував транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, чим порушив вимоги пункту 2.3 «в» ПДР України, згідно з яким водій зобов`язаний бути пристебнутим під час руху транспортного засобу, обладнаного ременями безпеки. Відеофрагмент фіксує розмову між поліцейським та громадянином ОСОБА_1 , зупиненим на підставі, передбаченій статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зміст діалогу, зафіксованого на відеозаписі, свідчить про те, що позивач усвідомлено керував транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, чим порушив вимоги пункту 2.3 «в» ПДР України. Поліцейським було розпочато розгляд справи, позивачу роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідно до статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України та оцінивши докази за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, було прийнято рішення притягнути позивача до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП і накласти стягнення в межах санкції. Разом з тим, на спростування тверджень позивача, представником відповідача надано відеозапис події з боді-камер. Відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП.

Крім того, просить відмовити в задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат, мотивуючи це тим, що зазначена сума витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. є неспівмірною відносно даної категорії справ (а. с. 26-35).

07.05.2026 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Неживка І.В. надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що не визнає обставин викладених у відзиві, відхиляє їх та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Разом з тим, зазначає, що на долученому працівниками поліції відеозаписі події не зафіксовано порушення ОСОБА_1 п. 2.3 «в» ПДР України, а саме керування транспортним засобом без використання ременя безпеки, тому даний відеозапис не може слугувати доказом вини Позивача. Та спростовує відомості відображені в оскаржуваній постанові, щодо керування транспортним засобом з непристебнутим ременем безпеки (а. с. 40-43).

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 30.03.26 о 17 год. 12 хв. на дорозі М30 191 км., водій ОСОБА_1 керував ТЗ із обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.«в» ПДР – Порушення правил користування ременями безпеки.

За результатами розгляду справи на місці події уповноваженою службовою особою поліцейським патрульної поліції винесено постанову серії ЕНА № 6936720 від 30.03.2026 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. (а. с. 9-10).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

За змістом ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Як слідує зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом з порушенням правил користування ременями безпеки або мотошоломами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правилами Дорожнього Руху (ПДР) України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюється єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Згідно з п. 2.3 (в) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 106 КАС України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази.

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу за кермом автомобіля перебував позивач ОСОБА_1 . На відео чітко зафіксовано факт відсутності пристебнутого ременя безпеки у водія. Зміст розмови між поліцейським та громадянином ОСОБА_1 , свідчить, що на запитання поліцейського чому водій не пристебнутий паском безпеки, позивач пояснив, "що він буде пристібатись". Пояснень про те, що водій після зупинки автомобіля відстебнув ремінь безпеки, матеріали справи не містять.

Оцінюючи вищевказані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийнятої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, та накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу.

Суд критично відноситься до тверджень позивача, що він під час руху транспортним засобом був пристебнутим ременем безпеки та відсутність заглушки в місці кріплення ременя безпеки, оскільки він наперед не міг бути впевненим, що його обов`язково змусять вийти з автомобіля, жодними нормами не передбачено, що після зупинки транспортного засобу водій повинен відстебнутися ременем безпеки, а отже, вважає їх такими, що надані з метою уникнення адміністративної відповідальності та які повністю спростовуються наданим відповідачем відеозаписом події. Крім цього, позивач на місці зупинки не заперечував, що він дійсно рухався і був зупинений.

Таким чином, судом не встановлено жодних порушень норм матеріального та процесуального права при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6936720 від 30.03.2026, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф розмірі 510 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 5 ст.121 КУпАП є законною, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України).

Зважаючи на відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55, 68 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 9, 72, 90, 242-246, 251, 255, 262, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про автомобільний транспорт», суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Р.В. Самсоненко