Вирок від 14 травня 2026 р. у справі №285/1183/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єдиний унікальний номер № 285/1183/26

Провадження № 1-кп/0285/475/26

15 травня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

потерпілої: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 285/1183/26 (№ 12026060530000077 від 05.02.2026) по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Новограда-Волинського Житомирської області, офіційного не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 07.06.1988 Новоград-Волинським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 206 КК України на 3 роки позбавлення волі. 16.03.1991 звільнився з місця позбавлення волі по відбуттю строку покарання;

- 10.12.1993 Новоград-Волинським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 81 КК України на 2 роки виправних робіт;

- 07.07.1994 Новоград-Волинським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 140, ст. 196-1, ст. 43 КК України на 4 роки 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. 02.06.1998 звільнився з місця позбавлення волі по відбуттю строку покарання;

- 09.06.1999 Новоград-Волинським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 196-1, ч. 2 ст. 140 КК України на 2 роки позбавлення волі. 17.09.1999 звільнився з місця позбавлення волі на підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію», невідбутий строк 1 рік 7 місяців 21 день;

- 05.12.2000 Новоград-Волинським міськрайонним судом за ч. 4 ст. 81, ч. 2 ст. 17, ч. 4 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 140, ст. 42 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 10.03.2005 звільнений з місця позбавлення волі УДО на 1 рік 4 місяці 27 днів;

- 24.01.2008 Полонським районним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі. 18.04.2011 звільнився УДО, невідбутий термін 7 місяців 1 день;

- 25.02.2015 Новоград-Волинським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Звільнений ухвалою суду від 29.03.2017;

- 19.07.2018 Новоград-Волинським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. Звільнений ухвалою суду від 13.04.2018;

- 27.03.2020 Новоград-Волинським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 02.01.2025 по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Установлено, що ОСОБА_7 разом з колишньою дружиною - ОСОБА_6 проживають у будинку

АДРЕСА_1 , де ведуть спільний побут та мають взаємні права і обов`язки та відповідно до ст. 3 СК України вважалися сім`єю, на яку, окрім іншого, поширюються вимоги п. 2 ч. 2 ст. З Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

ОСОБА_7 у порушення ст. 28 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» безпричинно на протязі тривалого проміжку часу, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_6 .

Так, 17.02.2025 близько 18:00 ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, а саме влаштував сварку з колишньою дружиною ОСОБА_6 , чим завдав їй психологічної шкоди.

За вказаним фактом Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області 05.05.2025 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за фактом вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_6 .

Крім цього, 31.10.2025 о 21:00 ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку із колишньою дружиною ОСОБА_6 , в ході якої висловлював слова образ та погроз фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психологічному здоров`ю.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, 26.12.2025 о 23:00 ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сварку із колишньою дружиною ОСОБА_6 , в ході якої ображав її грубою нецензурною лайкою, висловлював слова погроз, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психологічному здоров`ю.

За вказаними фактами Звягельським міськрайонним судом Житомирської області 13.01.2026 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. З ст. 173-2 КУпАП, за фактом вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_6 .

Окрім того, працівниками уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України в порядку ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 27.10.2025 та 27.12.2025 виносилися термінові заборонні приписи відносно ОСОБА_7 як кривдника за результатами реагування на факти вчиненого ним домашнього насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_6 .

Незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності, винесення термінових заборонних приписів, ОСОБА_8 на шлях виправлення не став та грубо ігноруючи ст. 28 Конституції України, ст. ст. 288, 289, ст. 297 ЦК України, якими закріплено обов`язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, продовжив свою злочинну діяльність, що виразилося у вчиненні ним домашнього насильства за таких обставин.

Так, 29.01.2026 близько 19:30 ОСОБА_7 , маючи на меті самоствердитись за рахунок своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм моралі, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , продовжив вчиняти психологічне домашнє насильство відносно останньої, що виразилось у висловлюванні на її адресу словесних образ, нецензурної лексики, погроз фізичною розправою, принижуванні та залякуванні потерпілої та призвело до психологічних страждань із погіршенням якості життя та здоров`я потерпілої.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні домашнього насильства, тобто в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, отже у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Позиції сторін та інших учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, які відносяться до категорії нетяжких, особи обвинуваченого, який перебуває на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога, за місцем проживання характеризується негативно; раніше судимий за вчинення тяжких злочинів; на утриманні неповнолітніх дітей не має; вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, просив призначити покарання за ст. 126-1 КК України у виді 2 років позбавлення волі

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив врахувати, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів; обставин, які обтяжують покарання не встановлено; наявність обставини, яке пом`якшує покарання - щире каяття обвинуваченого. Також захисник просив врахувати, що вік обвинуваченого, його стан здоров`я, обвинувачений є особою з інвалідністю ІІІ групи; потерпіла щодо призначення покарання не наполягала на суворому покаранні, а покладається на розсуд суду. З урахуванням наведеного, захисник просив призначити покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України у виді громадських робіт на строк 150 годин.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати. Разом із тим, під час допиту обвинувачений не визнав обставин вчинення ним домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини 26.12.2025 та 29.01.2026.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні просила ухвалити законне, справедливе та обґрунтоване судове рішення, щодо міри покарання обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення - покладається на розсуд суду.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази

Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 04.02.2026 ОСОБА_6 повідомила, що 29.01.2026 близько 19:30 ОСОБА_7 перебуваючи в будинку по АДРЕСА_1 , вчинив сварку з нею, висловлював образи та погрози фізичною розправою у її адресу, що носить систематичний характеру (а.с. 57).

04.02.2026 внесено відомості до ЄРДР за ознаками вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України (а.с. 58).

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 05.05.2025 № 285/1059/25 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постановою суду встановлено, що 17.02.2025 близько 18:00 ОСОБА_7 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство, а саме влаштував сварку з колишньою дружиною ОСОБА_6 , чим завдав їй психологічної шкоди (а.с. 60).

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13.01.2026 № 285/6109/25 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Постановою суду встановлено, що 31.10.2025 о 21:00, а також 26.12.2025 о 23:00 ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняв сварки із колишньою дружиною ОСОБА_6 , в ході яких висловлював слова образ та погроз фізичною розправою, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода її психологічному здоров`ю (а.с. 62).

У зв`язку із вчиненням ОСОБА_9 домашнього насильства відносно нього були винесені термінові заборонні приписи 17.02.2025, 31.10.2025, 27.12.2025 (а.с. 63, 64, 66, 68).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 , належить на прав приватної власності потерпілій ОСОБА_6 (а.с. 70).

Відповідно до висновку психолога за результатами проведення опитування підозрюваного ОСОБА_7 від 25.02.2026 на момент проведення допиту підозрюваного ОСОБА_7 останній орієнтувався в обстановці, розумів зміст поставлених запитань та надавав відповіді по суті. Поведінка була впорядкована та не перешкоджала проведенню слідчої дії. У поясненнях спостерігалася варіативність позиції, зменшення значущості подій та пояснення власної поведінки зовнішніми обставинами (а.с. 71).

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» Звягельської міської ради № 194/26/643/Р від 13.13.2026 ОСОБА_7 встановлено ІІІ групу інвалідності терміном на 2 роки (загальне захворювання) (а.с. 93).

Допитані в судовому засіданні сторони

Обвинувачений ОСОБА_7 під час допиту в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення фактично визнав частково. Обвинувачений визнав обставини вчинення ним домашнього насильства щодо потерпілої ОСОБА_6 , які мали місце 17.02.2025, 31.10.2025. Разом із тим, під час допиту обвинувачений не визнав обставин вчинення ним домашнього насильства відносно своєї колишньої дружини 26.12.2025 та 29.01.2026. Пояснив, що 26.12.2025 обвинувачений прийшов до місця свого проживання по АДРЕСА_1 , та перебуваючи на дворі стукав у вікно, щоб потерпіла ОСОБА_6 пустила до хати, однак потерпіла не відчинила вхідні двері, сказавши «йди де гуляв» та викликала поліцію, працівники якої прибули на місце події. У вказаний день обвинувачений сварки із потерпілою не вчиняв. Також обвинувачений пояснив, що 29.01.2026 він прийшов до будинку за вищевказаним місцем свого проживання, однак вхідні двері були зачинені, тому він змушений був піти ночувати за іншою адресою. У вказаний день сварки із потерпілою також не було.

Однак, під час судових дебатів обвинувачений визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, у повному обсязі, щиро розкаявся та просив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона з обвинуваченим раніше перебувала у шлюбі, який розірвано. У них є спільна дитина - син. 02.01.2025 обвинувачений звільнився з місця позбавлення волі, та почав жити в неї в будинку, не працював, постійно жив на кошти потерпілої. Обвинувачений систематично перебував в стані алкогольного і наркотичного сп`яніння, проходив програму для наркозалежних, систематично спричиняв безлад у будинку. Систематичне перебуванням ОСОБА_7 в стані сп`яніння зумовлювало постійні сварки між обвинуваченим і потерпілою. Потерпіла була вимушена викликати працівників поліції. Потерпіла підтвердила, що 17.02.2025, 31.10.2025, 26.12.2025 та 29.01.2026 обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчиняв сварки із нею, у ході яких висловлював слова образ та погроз фізичною розправою, внаслідок чого заподіяв шкоду її психологічному здоров`ю. Також потерпіла пояснила, що 26.12.2025 обвинувачений прийшов до її будинку АДРЕСА_1 , потерпіла пустила в середину будинку обвинуваченого, оскільки обвинувачений перебував в стані алкогольного сп`яніння, виникла сварка, під час якої обвинувачений висловлювався до потерпілої грубою нецензурною лайкою, висловлював погрози застосування фізичного насильства. Також потерпіла пояснила, що 29.01.2026 обвинувачений знову прийшов до її будинку за вищевказаною адресою, потерпіла пустила обвинуваченого в середину будинку, та обвинувачений знову перебував в стані алкогольного сп`яніння, то\ому виникла сварка, під час якої обвинувачений висловлювався до потерпілої грубою нецензурною лайкою, у зв`язку із чим ОСОБА_6 викликала працівників поліції.

Оцінка суду

Відповідно до ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно із ч. 2 ст. 17 КПК України сторона обвинувачення має довести ці обставини поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 94 КПК України, оцінка суду має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Суд не може ігнорувати надані суду докази лише з тієї причини, що вони ставлять під сумнів версію, запропоновану стороною обвинувачення.

Згідно із ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінка доказів з точки зору належності, допустимості та достатності

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно ч. 2 цієї статті, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання про допустимість доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам сторони обвинувачення на підтвердження вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, суд визнає їх належними, допустимими та достатніми.

Мотиви суду

Статтею 126-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Суб`єкт злочину - спеціальний: чоловік/дружина або колишнє подружжя; особа, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах (наприклад, співмешканці); близька особа (родичі).

Об`єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують безпеку, здоров`я, честь, гідність, психічну недоторканність особи, а також її право на повагу до приватного життя та недоторканність житла в сімейних або близьких відносинах.

Суб`єктивна сторона характеризується умисною виною (прямий умисел).

Об`єктивна сторона полягає у систематичному вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо члена подружжя, колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах

Проаналізувавши всі досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд знаходить доведеною винність обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні домашнього насильства, тобто в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, отже у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Призначення покарання

Обставиною, що пом`якшує покарання згідно ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_7 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого діяння, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обираючи вид покарання суд враховує, що вчинене кримінальне правопорушення є нетяжкими злочином, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності притягувався неодноразово, обвинувачений перебуває на обліку в нарко та псих диспансерах, офіційно не працює, наявна обставина, що пом`якшує покарання (а.с. 74, 89, 90, 91).

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, раніше до кримінальної відповідальності притягувався, характеризується негативно, а також думку потерпілої, яка щодо призначення покарання покладається на розсуд суду, суд приходить до висновку, що покарання необхідне і достатнє для перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ОСОБА_7 нових кримінальних правопорушень в майбутньому, слід призначити у виді пробаційного нагляду в межах санкції ст. 126-1 КК України, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_7 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, дане кримінальне правопорушення також пов`язане з домашнім насильством, оскільки вчинене обвинуваченим відносно своєї колишньої дружини, а тому суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 обмежувальні заходи, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.

Питання, що вирішуються судом при ухваленні вироку

Арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Запобіжний захід засудженому не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 5 років.

Покласти на засудженого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направити ОСОБА_7 для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на органи пробації за місцем його проживання.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити стороні захисту та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1