Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №380/6815/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/6815/25 пров. № А/857/21950/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Мандзія О.П.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі №380/6815/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя у І інстанції – Мартинюк В.Я.,

дата ухвалення рішення – 30.04.2025,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення №134750006094 від 29.01.2025 про відмову у перерахунку пенсії, яким відмовлено у переведенні із пенсії по віку на загальних підставах на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року Nє889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII у зв`язку з відсутністю законних підстав та необхідного стажу на посадах державної служби;

зобов`язати зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 XII, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII стаж роботи на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) ДФС, Міндоходів України за період з 03.08.1992 по 25.02.2002 та з 19.02.2003 по 10.01.2025 (день звільнення), зокрема в Буському райфінвідділі, ДІ (ДПА) у Буському районі Львівської області, Буській МДІ, Буському відділенні Бродівської МДП, Буській ОДП ГУ ДФС у Львівській області та Буської ДПІ ГУ ДПС у Львівській області а саме з: 03.08.1992 на посаді економіста у відділі нових форм господарювання фінансів і фінансових нормативів галузей народного господарства у Буському райфінвідділі; 18.02.1993 на посаді старшого державного податкового інспектора по обліку відділу оподаткування колективних сільськогосподарських підприємств без відомчого підпорядкування в Державній податковій інспекції по Буському району; 01.10.1993 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу зборів та стягнень податків з юридичних осіб; 26.11.1996 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу зборів та стягнень податків з юридичних осіб Державної податкової адміністрації у Буському районі; 25.01.1997 на посаді старшого державного інспектора відділу справляння податків з юридичних осіб; 06.05.1997 на посаді головного державного податкового інспектора відділу справляння податків з юридичних осіб; 16.02.1998 на посаді головного державного податкового інспектора Державну податкову інспекцію у Буському районі Львівської області; 01.05.1998 на посаді головного державного податкового інспектора у відділі прямих і не прямих податків з юридичних осіб; 13.06.2000 на посаді головного державного податкового інспектора прямих і не прямих податків з юридичних осіб Буського відділення Бродівської МДПІ; 04.09.2000 на посаді головного державного податкового інспектора у відділі оподаткування юридичних осіб по день звільнення 25.02.2002; 19.02.2003 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу обліку платників податків обробки та ведення податкових документів у Бродівській міжрайонній ДПА у Львівській області; 31.08.2004 на посаді головного державного податкового інспектора групи обробки і ведення податкових документів відділу автоматизації процесів оподаткування Буської МДПІ; 18.10.2005 на посаді головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності; 11.05.2006 на посаді головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності в Державній податковій інспекції у Буському районі; 07.08.2007 на посаді головного державного податкового інспектора сектору інформатизації процесів оподаткування; 13.11.2007 на посаді головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування; 16.03.2012 на посаді головного державного податкового інспектора відділу інформатизації та обліку платників податків; 01.07.2013 на посаді головного державного інспектора відділу IT та обліку платників у Буській об?єднаній державній податковій інспекції; 10.02.2015 на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області; 30.03.2016 на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників; 27.09.2018 на посаді старшого державного інспектора Буської ДПІ Буського управління Головного управління ДФС у Львівській області; 03.09.2019 на посаді старшого державного інспектора Буської державної податкової інспекції Буського управління Головного управління ДПС у Львівській області; 11.09.2020 на посаді старшого державного інспектора відділу електронних архівів Буської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Львівській області; 04.01.2021 на посаді старшого державного інспектора в Головному управлінні ДПС у Львівській області як відокремленому підрозділі ДПС України по 16.12.2024 день припинення державної служби;

зобов`язати перевести з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.12 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723 з 27.01.2025 року - на підставі поданої заяви зареєстрованої за №244 та доданими до неї документами в тому числі і Довідками виданими ГУ ДПС у Львівській області 27.01.2025: №69-13-01-10-00-11; №70-13-01-10-00-11.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно відмовив їй у переведенні пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», з причин того, що у неї відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, оскільки вважає, що станом на 01.05.2016 року мала стаж державної служби більше 20 років та на зазначену дату займала посади державної служби. При цьому на день звернення до органу пенсійного фонду із заявою на перехід на пенсію державного службовця мала стаж державної служби більше 30 років, необхідний страховий стаж, досягла пенсійного віку і до цього часу не отримувала пенсію державного службовця. Крім того, посилається на правові позиції Верховного Суду, зазначені у позовній заяві.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення від 29.01.2025 року о/р134750006094 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723 XII, Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VII стаж роботи на посадах спеціалістів у органах податкової служби (інспекції, адміністрації) ДФС, Міндоходів України за період з 03.08.1992 року по 25.02.2002 року та з 19.02.2003 року по 16.12.2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з урахуванням правової оцінки, наданої судом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення її переведення з пенсії по віку на загальних підставах на пенсію державного службовця за віком відповідно до п.12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII та ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 з 27.01.2025 року - на підставі поданої заяви зареєстрованої за №244 та доданими до неї документами в тому числі і Довідками виданими ГУ ДПС у Львівській області 27.01.2025р.: №69-13-01-10-00-11; №70-13-01-10-00-11. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Зокрема апелянт вказує на те, що суд першої інстанції помилково не врахував, що до позивача не може бути застосовано ні пункт 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-УІІІ, ні пункт 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-УІІІ , оскільки станом на день набрання чинності цього Закону - на 01.05.2016 - Позивач не займав посаду державної служби та не мав відповідного стажу 20 років на посадах державної служби.

Крім того, судом не враховано те, що згідно записів трудової книжки б/н від 03.09.1978, вкладишу до трудової книжки НОМЕР_1 від 12.06.2000 ОСОБА_1 працювала з 03.08.1992 по 17.02.1993 на посаді економіста у відділі нових форм господарювання фінансів і фінансових нормативів галузей народного господарства у Буському райфінвідділі, відповідний ранг за займаною посадою не встановлено, у зв`язку з чим зазначений період роботи не підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Апелянт вважає, що судом помилково не враховано те, що статтею 3 Закону № 889-VIII визначено коло осіб, на яких поширюється дія даного Закону. Посади працівників податкових органів не передбачені .

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до пенсійного посвідчення серія НОМЕР_2 , виданого 02.06.2022 року, позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З трудової книжки від 03.09.1978 року та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.06.2000 року убачається, що позивач, з 03.08.1992 року по 25.02.2002 року та з 19.02.2003 року по 10.01.2025 року працювала у органах податкової служби, зокрема на таких посадах:

- 03.08.1992 року на посаді економіста у відділі нових форм господарювання фінансів і фінансових нормативів галузей народного господарства у Буському райфінвідділі;

- 18.02.1993 року на посаді старшого державного податкового інспектора по обліку відділу оподаткування колективних сільськогосподарських підприємств без відомчого підпорядкування в Державній податковій інспекції по Буському району;

- 01.10.1993 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу зборів та стягнень податків з юридичних осіб;

- 04.04.1994 року присвоєно звання – інспектор податкової служби ІІ рангу;

- 06.05.1994 року прийнято присягу державного службовця;

- 26.11.1996 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу зборів та стягнень податків з юридичних осіб Державної податкової адміністрації у Буському районі;

- 25.01.1997 року на посаді старшого державного інспектора відділу справляння податків з юридичних осіб;

- 06.05.1997 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу справляння податків з юридичних осіб;

- 16.02.1998 року Державна податкова адміністрація у Буському перейменована у Державну податкову інспекцію у Буському районі Львівської області;

- 01.05.1998 року на посаді головного державного податкового інспектора у відділі прямих і не прямих податків з юридичних осіб;

- 13.06.2000 року на посаді головного державного податкового інспектора прямих і не прямих податків з юридичних осіб Буського відділення Бродівської МДПІ;

- 04.09.2000 року перейменовано з 01 липня 2000 року відділ прямих і непрямих податків з юридичних осіб у відділ оподаткування юридичних осіб;

01.11.2001 року присвоєно чергове спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу;

- 25.02.2002 року звільнена із займаної посади по ст. 36 п. 1 КЗпП України за згодою сторін;

- 19.02.2003 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу обліку платників податків обробки та ведення податкових документів у Бродівській міжрайонній ДПА у Львівській області;

- 31.08.2004 року на посаді головного державного податкового інспектора групи обробки і ведення податкових документів відділу автоматизації процесів оподаткування Буської МДПІ;

- 18.10.2005 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності;

- 11.05.2006 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності в Державній податковій інспекції у Буському районі;

- 07.08.2007 року на посаді головного державного податкового інспектора сектору інформатизації процесів оподаткування;

- 13.11.2007 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування;

- 16.03.2012 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу інформатизації та обліку платників податків;

- 01.07.2013 року на посаді головного державного інспектора відділу IT та обліку платників у Буській об?єднаній державній податковій інспекції. Присвоєно 12 ранг державного службовця;

- 01.01.2014 року присвоєно спеціальне звання – інспектор податкової та митної служби І рангу;

- 10.02.2015 року на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області;

- 30.03.2016 року на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників;

- 27.09.2018 року на посаді старшого державного інспектора Буської ДПІ Буського управління Головного управління ДФС у Львівській області;

- 03.09.2019 року на посаді старшого державного інспектора Буської державної податкової інспекції Буського управління Головного управління ДПС у Львівській області;

- 11.09.2020 року на посаді старшого державного інспектора відділу електронних архівів Буської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Львівській області;

- 04.01.2021 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» звільнена у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Львівській області, як відокремленому підрозділі ДПС України (п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України);

- 05.09.2022 року присвоєно 6 ранг державного службовця;

16.12.2024 року припинено державну службу та звільнення із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців, скорочення посад державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу, згідно пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (із змінами). Наказ від 13.12.2024 за №736-о.

З матеріалів справи видно, що позивач звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою від 27.01.2025 щодо переходу на інший вид пенсії згідно із Законом України «Про державну службу», проте останнім прийнято рішення від 29.01.2025 о/р134750006094 про відмову у перерахунку пенсії.

Мотивами відмови є те, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених відповідних категорій посад державної служби. З урахуванням вищенаведеного до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, зараховано період з 06.05.1994 року по 31.10.2001 року (7 років, 5 місяців, 26 днів), що не достатньо для призначення пенсії відповідно до Закону №889. Оскільки ОСОБА_1 на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року не має стажу роботи, прийнято рішення відмовити у проведенні перерахунку.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ - 01.05.2016, становив 20 років, а також станом на час звернення до органів Пенсійного фонду досягла пенсійного віку та мала стаж державної служби понад 30 років та необхідний страховий стаж, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон України № 1058-IV).

Згідно ст. 5 Закону України № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ст. 45 Закону України №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон України № 889-VIII), де в ст. 90 зазначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Відповідно до ст. 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (далі - Порядок № 229).

Пунктом 4 Порядку № 229 встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України №889-VIII.

Приписами ст. 46 Закону України №889-VIII визначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Нормою п. 6 Порядку № 229 визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України №889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, враховуючи наведене вище, необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію, відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну службу», є досягнення такими особами певного віку та наявність відповідного страхового стажу. При цьому, зазначений вік визначається положеннями статті 26 Закону України № 1058-IV.

Тобто, до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 відповідно до ст. 90 Закону України № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України № 1058-IV.

Водночас, колегія суддів зазначає, що законодавством визначені умови за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.

Приписами п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII, а саме щодо віку, стажу державної служби або стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.07.2018 по справі №569/350/17, від 03.07.2018 по справі №586/965/16-а, від 10.07.2018 по справі № 591/6970/16-а, від 01.04.2020 у справі №607/9429/17, від 17.05.2021 у справі №607/5615/17.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 27.01.2025 звернулася до головного управління з заявою про перехід на інший вид пенсії.

З трудової книжки від 03.09.1978 року та вкладиша до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.06.2000 року убачається, що позивач, з 03.08.1992 року по 25.02.2002 року та з 19.02.2003 року по 10.01.2025 року працювала у органах податкової служби, зокрема на таких посадах:

- 03.08.1992 року на посаді економіста у відділі нових форм господарювання фінансів і фінансових нормативів галузей народного господарства у Буському райфінвідділі;

- 18.02.1993 року на посаді старшого державного податкового інспектора по обліку відділу оподаткування колективних сільськогосподарських підприємств без відомчого підпорядкування в Державній податковій інспекції по Буському району;

- 01.10.1993 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу зборів та стягнень податків з юридичних осіб;

- 04.04.1994 року присвоєно звання – інспектор податкової служби ІІ рангу;

- 06.05.1994 року прийнято присягу державного службовця;

- 26.11.1996 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу зборів та стягнень податків з юридичних осіб Державної податкової адміністрації у Буському районі;

- 25.01.1997 року на посаді старшого державного інспектора відділу справляння податків з юридичних осіб;

- 06.05.1997 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу справляння податків з юридичних осіб;

- 16.02.1998 року Державна податкова адміністрація у Буському перейменована у Державну податкову інспекцію у Буському районі Львівської області;

- 01.05.1998 року на посаді головного державного податкового інспектора у відділі прямих і не прямих податків з юридичних осіб;

- 13.06.2000 року на посаді головного державного податкового інспектора прямих і не прямих податків з юридичних осіб Буського відділення Бродівської МДПІ;

- 04.09.2000 року перейменовано з 01 липня 2000 року відділ прямих і непрямих податків з юридичних осіб у відділ оподаткування юридичних осіб;

01.11.2001 року присвоєно чергове спеціальне звання інспектор податкової служби І рангу;

- 25.02.2002 року звільнена із займаної посади по ст. 36 п. 1 КЗпП України за згодою сторін;

- 19.02.2003 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу обліку платників податків обробки та ведення податкових документів у Бродівській міжрайонній ДПА у Львівській області;

- 31.08.2004 року на посаді головного державного податкового інспектора групи обробки і ведення податкових документів відділу автоматизації процесів оподаткування Буської МДПІ;

- 18.10.2005 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності;

- 11.05.2006 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу обліку та звітності в Державній податковій інспекції у Буському районі;

- 07.08.2007 року на посаді головного державного податкового інспектора сектору інформатизації процесів оподаткування;

- 13.11.2007 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування;

- 16.03.2012 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу інформатизації та обліку платників податків;

- 01.07.2013 року на посаді головного державного інспектора відділу IT та обліку платників у Буській об`єднаній державній податковій інспекції. Присвоєно 12 ранг державного службовця;

- 01.01.2014 року присвоєно спеціальне звання – інспектор податкової та митної служби І рангу;

- 10.02.2015 року на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Буської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області;

- 30.03.2016 року на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників;

- 27.09.2018 року на посаді старшого державного інспектора Буської ДПІ Буського управління Головного управління ДФС у Львівській області;

- 03.09.2019 року на посаді старшого державного інспектора Буської державної податкової інспекції Буського управління Головного управління ДПС у Львівській області;

- 11.09.2020 року на посаді старшого державного інспектора відділу електронних архівів Буської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Львівській області;

- 04.01.2021 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про державну службу» звільнена у порядку переведення для подальшої роботи в Головному управлінні ДПС у Львівській області, як відокремленому підрозділі ДПС України (п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України);

- 05.09.2022 року присвоєно 6 ранг державного службовця;

Таким чином, з 03.08.1992 по 25.02.2002 та з 19.02.2023 по 10.01.2025 ОСОБА_1 працювала на посадах у податкових органах України, де відповідно до займаних посад і стажу роботи, їй присвоювались персональні та спеціальні звання.

Підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» є відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з не зарахуванням до стажу державної служби періоду роботи позивача з 03.08.1992 по 25.02.2002 та з 19.02.2023 по 10.01.2025.

За обґрунтуваннями відповідача, викладеними в оскаржуваних у даній справі рішеннях, періоди роботи позивача в податкових органах не зараховані, оскільки посадовим особам податкової інспекції присвоюються спецiальнi звання i відповідно цi посади не належать до посад, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-XII, тому позивач не має необхідного стажу державної служби.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вже згаданої вище норми п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII стаж державної роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283) регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) (в тому числі): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України Про державну службу, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

У додатку до Порядку №283 наведений Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби.

Зокрема, згідно з додатком до Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується період роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби та на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 № 509-XII «Про Державну податкову службу в Україні» (далі Закон України № 509-XII), а з 12.08.2012 - Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України № 509-XII правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Частиною 7 ст. 15 Закону України №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.

Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону України №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.

Отже, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання та які обіймають посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05.07.2012 № 5083-VI, який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі «Статтею 344. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби 344.1. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державної податкової служби України здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах державної податкової служби зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого Законом України «Про державну службу».

Відповідно до п. 342.4 ст. 342 ПК України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Приписами п. 343.1 ст. 343 ПК України унормовано, що посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання.

Відповідно до п. 344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Судом встановлено, що позивач прийняла присягу державного службовця (05.06.1994), їй присвоювалися ранги державного службовця та спеціальні звання.

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі № 539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст. 344 ПК України та Порядку № 283.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17, від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ.

З огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд апеляційної інстанції враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в зазначених постановах Верховного Суду, які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Таким чином, доводи скаржника про те, що посадові особи контролюючих органів, яким присвоюються спеціальні звання, не належать до категорій посад державної служби, - є необґрунтованими.

За викладених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 29.01.2025 №134750006094 є протиправним та підлягає скасуванню.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління ПФУ в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи у податкових органах до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, що дає право на пенсію, згідно із Законом України «Про державну службу» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахування правової оцінки, наданої у судовому рішенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі №380/6815/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська