Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №380/9154/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: реалізації податкового контролю

Дата: 13 травня 2026 р.

Справа: №380/9154/24

Суддя: Заверуха Олег Богданович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/9154/24 пров. № А/857/33309/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Кузьмича С.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробнича Фірма «АСТ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Хома О.П.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Виробнича Фірма «АСТ» (далі - ПП «Виробнича Фарма «АСТ») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2023 № 33922/13-01-04-07/13822324 в частині нарахування штрафних санкцій за: порушення строків реєстрації розрахунку коригування № 33 від 22.03.2022 на 314 днів, розмір штрафу 20 000,00 грн; порушення строків реєстрації розрахунку коригування № 34 від 28.03.2022 на 330 днів, розмір штрафу 20 000,00 грн; порушення строків реєстрації розрахунку коригування № 35 від 29.03.2022 на 336 дні, розмір штрафу 20 000,00 грн; порушення строків реєстрації розрахунку коригування № 36 від 30.03.2022 на 342 дні, розмір штрафу 22 139,20 грн; порушення строків реєстрації розрахунку коригування № 54 від 19.04.2022 року на 372 дні, розмір штрафу 102 674,00 грн, всього на суму 184 813 грн 20 коп.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 29.12.2023 № 33922/13-01-04-07/13822324 в частині в частині нарахування штрафних санкцій на загальну суму 184 813 (сто вісімдесят чотири тисячі вісімсот тринадцять) грн 20 к., в т.ч. у розмірі 20 000,00 грн за порушення строків реєстрації розрахунку коригування № 33 від 22.03.2022 на 314 днів; у розмірі 20 000,00 грн за порушення строків реєстрації розрахунку коригування № 34 від 28.03.2022 на 330 днів; у розмірі 20 000,00 грн за порушення строків реєстрації розрахунку коригування № 35 від 29.03.2022 на 336 днів; у розмірі 22 139,20 грн за порушення строків реєстрації розрахунку коригування № 36 від 30.03.2022 на 342 дні; у розмірі 102 674,00 грн за порушення строків реєстрації розрахунку коригування № 54 від 19.04.2022 на 372 дні.

Представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про розподілу судових витрат, - задоволено частково. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь Приватного підприємства «Виробнича Фірма «АСТ» 10 000 грн судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000 грн не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Вказане зумовило висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким у стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване додаткве рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, зазначає, що пояснення позивача не містить жодних обґрунтувань співмірності понесених позивачем витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги. Вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторони.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом, справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом першої інстанції встановлено, що професійна правова допомога позивачу надавалася адвокатом Тарасун Ольгою Ігорівною (свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 11.11.2019 серія КВ №4409) на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги №29/09/21-01 від 23.09.2021 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 26.04.2024 серії ВС №1436603, які наявні у матеріалах справи.

Вид наданих ПП «Виробнича Фірма «АСТ» послуг професійної правової допомоги, їх вартість підтверджується звітом №1 про надану правову (правничу) допомогу за Договором №29/09/21-01 від 23.09.2021 та додаткової угоди №19/04/24-1 від 19.04.2024, відповідно до якого позивачу надано такі послуги:

- правова консультація щодо винесення ГУ ДПС у Львівській області податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 №33922/13-01-04-07/13822324 щодо ПП «ВФ «АСТ» та доцільності звернення до адміністративного суду з позовом про її скасування;

- підготовка, оформлення та подання позовної заяви про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2023 №33922/13-01-04-07/13822324 в частині нарахування штрафних санкцій;

- аналіз поданого ГУ ДПС у Львівській області відзиву на позовну заяву;

- підготовка, оформлення та подання до суду відповіді на відзив ГУ ДПС у Львівській області;

- надання усної консультації щодо винесення рішення по суті спору.

Загальна вартість гонорару адвоката за надану правничу допомогу в період з 19.04.2024 по 14.11.2024 на користь клієнта відповідно до п. 2. Додаткової угоди №19/04/24-1 від 19.04.2024 становить 40 000 грн, без урахування ПДВ.

Оплата послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правової допомоги №29/09/21-01 від 23.09.2021 здійснена в розмірі 40 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9881 від 04.07.2024.

Додані до матеріалів справи документи підтверджують надання адвокатом Тарасун О. І. професійної правової допомоги ПП «Виробнича Фірма «АСТ» на підставі договору та ордеру про надання правової допомоги, а звітом №1 про надану правову (правничу) допомогу за Договором №29/09/21-01 від 23.09.2021 та додаткової угоди №19/04/24-1 від 19.04.2024 та платіжні документи підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та врахованої при вирішення питання розподілу судових витрат, суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Дана справа є незначної складності, що відповідно до частини шостої статті 12 КАС України зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, типовою, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах.

Суду першої інстанції прийшов до висновку про те, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Вказане зумовило висновок суду про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн.

Скаржником в апеляційній скарзі не спростовано вказаних висновків суду першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни визначеної суми витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване додаткове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 380/9154/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді С. М. Кузьмич

З. М. Матковська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua