Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №380/25850/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/25850/24 пров. № А/857/32070/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року (суддя – Потабенко В.А., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного тексту рішення – 01.07.2025),

в адміністративній справі №380/25850/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У грудні 2024 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області №262340027864 від 07.11.2024 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 31.10.2024; 2) зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з врахуванням періодів до пільгового стажу з 19.07.1993 по 01.01.2011, починаючи з 31.10.2024; 3) встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним УПФУ у Львівській області щодо виконання рішення суду; 4) звернути до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області №262340027864 від 07.11.2024 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 з 31.10.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наданої судом у рішенні правової оцінки, попередньо зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.07.1993 по 01.01.2011, згідно трудової книжки НОМЕР_2 . В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт, покликається на те, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії, 07.11.2024 Головним управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Вказує, що у позивача на момент звернення із заявою було відсутнє право на пенсію за віком на пільгових умовах, яке відповідно до положень ст. 114 Закону №1058 виникає у чоловіків за наявності не менше 12 років 6 місяців стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списом №2. Отже, в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Також, твердить скаржник, що обчислення стажу є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду, а тому підміна судом повноважень суб`єкта владних повноважень є втручанням в повноваження органів Пенсійного фонду.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак станом на 20.08.2024 йому виповнилося 55 років.

31.10.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надав всі необхідні документи (а.с.38).

Згідно принципу екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким за результатами цього розгляду прийнято Рішення №262340027864 від 07.11.2024 про відмову у призначенні пенсії, оскільки не підтверджений пільговий стаж (а.с.37).

Позивач, не погодившись з вищенаведеним рішенням відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону №1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з пунктом б частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», (далі - Закон №213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними 52 роки 6 місяців - з 01 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року.

До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), Закон №1058-IV доповнено розділом XIV-1 Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян.

Так, пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

В той же час, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом "б" частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Конституційний Суд України у вказаному рішенні, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

За змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.

Правовідносини, що не врегульовані Законом №1058-IV, регулюються Законом №1788-ХІІ, тому безпідставними є доводи апелянта про неправомірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Закону №1788-ХІІ.

З урахуванням наведених вище правових висновків, головними умовами для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за заявою від 31.10.2024 є досягнення ним віку 55 років, наявність стажу роботи понад 20 років, з них не менше 10 років на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із записів трудової книжки НОМЕР_2 від 24.07.1987, позивач з 17.07.1987 (наказ №230/к від 13.07.1987) по 22.08.1987 (наказ №270/к від 22.08.1987) працював на Київському дослідно-експериментальному заводі «Сокіл» на посаді слюсаря;

- з 05.07.1988 (наказ №219/к від 01.07.1988) по 24.08.1988 (наказ №269/к від 18.08.1988) в ПТО «Сокіл»;

- з 05.08.1991 (наказ №55-к від 05.08.1991) по 01.04.1993 (наказ №12-к від 01.04.1993) в Київській облспоживспілці Пересувна механізована колона;

- з 01.04.1993 (наказ №17-к від 01.04.1993) по 19.07.1993 (наказ №48-к від 19.07.1993) в Управлінні виробничого забезпечення ДГП «Укргеофізика»;

- з 19.07.1993 (наказ №227-к від 19.07.1993) електрослюсарем по ремонту та обслуговуванню КІП і автоматики КТЦ і УТП на Дарницькій ТЕЦ. 01.10.1994 присвоєний 4 –й кваліфікаційний розряд електрослюсаря по ремонту та обслуговуванню автоматики та засобів вимірювання котлотурбінного цеху та дільниці топливоподачі.

- з 28.04.1995 переведений електрослюсарем з обслуговування автоматики та засобів вимірювання КТЦ і УТП.

- з 01.01.2011 Переведений на посаду майстра виробничої дільниці цеху теплової автоматики та вимірювань першої групи.

- 30.06.2012 (наказ №114-ос від 27.06.2012) звільнений в зв`язку з переведенням до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ»;

- з 01.07.2012 (наказ №361-к від 02.07.2012) по теперішній час працює на посаді майстра виробничої дільниці першої групи в цеху теплової автоматики та вимірювань в ТзОВ «ЄВРОРЕКОНСТРУКЦІЯ».

Крім цього, як вбачається із архівних довідок №285/18 від 31.07.2024, виданих Архівним відділом Дніпровської РДА в м. Києві, позивач на підставі наказу №277-к з 19.07.1993 зарахований на роботу до Дарницької ТЕЦ ВЕО «Київенерго» електрослюсарем по ремонту і обслуговуванню КИП і автоматики КТЦ і УТП в ЦТАВ, 3 розряд, доплата за шкідливість 1000 крб;

- з 01.10.1994 працював електрослюсарем 3 розряду ЦТАВ та присвоєно 4 кваліфікаційний розряд електрослюсаря з ремонту і обслуговування автоматики і засобів виміру котлотурбінного цеху і дільниці топливоподачі і встановлено оклад 630 тис. карбованців, та доплату за шкідливі умови праці 12 тис. карбованців (наказ №130 від 21.10.1994);

- відповідно до наказу №166-к з 28.04.1995 позивач працював електрослюсарем 4 розряду з ремонту і обслуговування автоматики і засобів виміру КТЦ і УТП переведений електрослюсарем 5 розряду того ж цеху;

- з 01.03.2003 позивач працював електрослюсарем 5 р ЦТАВ з обслуговування автоматики і засобів вимірювань електростанції присвоєно 6 кваліфікаційну групу електрослюсаря з обслуговування автоматики і засобів вимірювань електростанцій (наказ №103 від 02.04.2003);

- 01.01.2011 електрослюсар з обслуговування автоматики та засобів вимірювання 6 групи ЦТАВ переведений майстром виробничої дільниці 1 групи ЦТАВ (наказ 04-ос від 04.01.2011).

- 30.06.2012 майстер виробничої дільниці 1 групи ЦТАВ звільнений до ТзОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (наказ №114-ос від 27.06.2012).

З наявних матеріалів справи вбачається, що у позивача наявний пільговий стаж, зокрема:

- Архівною довідкою №286/18 від 31.07.2024, виданою Архівним відділом Дніпровської РДА в м. Києві, згідно якої позивачу була нарахована заробітна плата за період з липня 1993 року по 31.12.1997;

- Архівною довідка №287/18 від 31.07.2024, виданою Архівним відділом Дніпровської РДА в м. Києві, згідно якої позивачу була нарахована заробітна плата за період з 01.01.1998 року по 31.12.2003;

- Архівною довідкою №288/18 від 31.07.2024, виданою Архівним відділом Дніпровської РДА в м. Києві, згідно якої позивачу була нарахована заробітна плата за період з 01.01.2004 року по 31.12.2008;

- Архівною довідкою №289/18 від 31.07.2024, виданою Архівним відділом Дніпровської РДА в м. Києві, згідно якої позивачу була нарахована заробітна плата за період з 01.01.2009 року по червень 2012;

- Наказом №227-к від 19 липня 1993 про прийняття на роботу позивача на посаду електрослюсарем з ремонту та обслуговуванню КИП і автоматики КТЦ і УТП з 19 липня 1993 року;

- Наказом №114-ос від 27.06.2012 про припинення трудового договору з посади майстер виробничої дільниці 1 групи з 30.06.2012;

- Особовою карткою №38, згідно якої посади позивача – електрослюсар по обслуговуванню автоматики та засобів вимірювання КТЦ і УТП, майстер виробничої дільниці;

- Наказом №123 від 07.1998 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення Спискам №1 та №2», згідно якого було затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням – слюсар по обслуговуванню обладнанню електростанції відноситься до Списку №2;

- Наказом №281 від 09.11.2000 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці», згідно якого було затверджено Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням – слюсар з ремонту та обслуговування відноситься до Списку №2;

- Наказом №158-а від 30.05.2001 «Про затвердження Списку..», згідно якого було затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням – слюсар по обслуговуванню обладнанню електростанції відноситься до Списку №2;

- Наказом №364 від 23.12.2005 «Щодо проведення атестації робочих місць працівників АК «Дарницька ТЕЦ» за умовами праці, згідно якого було затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівників станції, які підлягають атестації за умовами праці у 2005 р– слюсар по обслуговуванню обладнанню електростанції підлягає атестації робочого місця;

- Наказом №85 від 31.03.2006 «Про затвердження Списку..», згідно якого в період з лютого по березень місяць 2006 в АК «Дарницька ТЕЦ» проведена атестація робочих місць персоналу за умовами праці. Було затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням для виходу на пенсію на пільгових умовах, встановлення розмірів доплат за роботу із шкідливими та важкими умовами праці – слюсар по обслуговуванню обладнанню електростанції відноситься до Списку №2

- Наказом №336/2 від 06 грудня 2010 року «Щодо проведення атестації робочих місць працівників ЗАТ «ЕКОСТАНДАРТ» за умовами праці, згідно якого було затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівників станції, які підлягають атестації за умовами праці в 2011 році – слюсар по обслуговуванню обладнанню підлягає атестації робочого місця, відноситься до важких та шкідливих умов праці:

- Наказом №36 від 23 лютого 2011 року «Про результати атестації робочих місць працівників ЗАТ «ЕКОСТАНДАРТ» та встановлені пільги і компенсації за умовами праці, згідно якого було затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівників станції, які підлягають атестації за умовами праці – слюсар по обслуговуванню обладнанню підлягає атестації робочого місця, відноситься до важких та шкідливих умов праці та підлягає пільговому пенсійному забезпеченню по Списку №2;

- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Судом встановлено, що позивач з 19.07.1993 по 01.01.2011 працював на посаді електрослюсар з ремонту і обслуговуванню КИП і автоматики КТЦ і УТП, електрослюсар з ремонту і обслуговування автоматики і засобів виміру котлотурбінного цеху і дільниці топливоподач, електрослюсаря з обслуговування автоматики і засобів вимірювань електростанцій. Відтак, у позивача наявний стаж 17 років, 05 місяців 13 днів.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Списки № 1, 2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162; якщо пільгова робота продовжується після 16.01.2003 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03.08.2016, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36; якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати) - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.

Судом також встановлено, що згідно змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.11.2024 №262340027864 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є відсутність пільгового стажу.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

За приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 цього Порядку передбачено, що у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів чи неточних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд зауважує, що усі записи трудової книжки позивача виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та у відповідності дати, які завірені підписом та печаткою роботодавця.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання, згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями (далі - Порядок №442).

Відповідно до п. 4 Порядку № 442 та п.п. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Пунктом 6 Порядку №442 визначено, що атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.

Вказане відповідає правовій позиці Великої Палати Верховного Суду, що наведена у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Таким чином, суд першої інстанції правильно в оскаржуваному рішенні вказав, що відповідач відмовляючи у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправно не зарахував пільговий стаж позивача згідно із записами трудової книжки та наданих архівних довідок.

Тобто, в межах спірних правовідносин та за умови підтвердження трудового стажу, позивач, як громадянин України, наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до їх переоцінки та незгоди з ними, а отже є безпідставними.

Водночас, колегія суддів враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржене позивачем в апеляційному порядку, а тому згідно приписів статті 308 КАС України не являється предметом апеляційної перевірки.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області– залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року в адміністративній справі №380/25850/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська