Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №460/5654/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/5654/24 пров. № А/857/24201/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року (суддя – Дорошенко Н.О., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення – м. Рівне, дата складання повного тексту рішення – 23 травня 2025 року),

в адміністративній справі №460/5654/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2024 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до стажу роботи позивача на пільгових умовах за Списком № 1 період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс», перейменованому 23.08.2017 в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютем-БК», з 01.11.2016 по 01.02.2018; 2) зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1 період його роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс», перейменованому 23.08.2017 в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютем-БК», з 01.11.2016 по 01.02.2018.

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 1 період роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс», перейменованому 23.08.2017 в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютем-БК», з 01.11.2016 по 01.02.2018. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вирішити питання про зарахування до спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком №1 період його роботи в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс», перейменованому 23.08.2017 в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютем-БК», з 01.11.2016 по 01.02.2018, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт, покликається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що правовідносини щодо визначення права особи на пенсію на пільгових умовах регулюються статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Звертає увагу скаржник на те, що пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 позивача становить 2 роки 0 місяців 0 днів. Окрім цього, позивач не звертався до територіальних органів ПФУ із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (зі змінами), а отже відповідач діяв в межах своїх повноважень та у відповідності із вимогами чинного законодавства.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 11.01.2016 отримує пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з розрахунком страхового стажу позивача (форма РС-право) трудова діяльність позивача зарахована з 01.07.1978 по 28.02.2022. При цьому, період з 01.11.2016 по 01.02.2018 не врахований органом Пенсійного фонду до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 1, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статі 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Наведені правові норми дають підстави дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Суд встановив, що відповідно до наявної в матеріалах справи трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 02.08.1980, підтверджено роботу позивача у період з 01.11.2016 по 31.01.2020 (частина якого з 01.11.2016 по 01.02.2018 є спірним в межах цієї судової справи) на посаді водія 1-го класу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс», перейменованого 23.08.2017 в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютем-БК» (записи №27 - №28).

Окрім цього, позивачем було надано довідку від 12.02.2018 №77, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Ютем-БК», спеціальний стаж роботи позивача за Списком № 1 станом на 12.02.2018 складає 1 рік 2 місяці 0 днів. Зокрема, у період з 01.11.2016 по 01.02.2018 позивач працював на посаді водія в зоні відчуження, яка відноситься до Списку №1 згідно з підрозділом 1-22.1-1г розділу ХХІІ постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (яка діяла на час проведення атестації посади позивача) розділ ХХІІ - РОБОТИ З РАДІОАКТИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ ТА ДЖЕРЕЛАМИ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ І БЕРИЛІЄМ, підрозділ 1 - Роботи на підприємствах, у науково-дослідних інститутах, лабораторіях, конструкторських і дослідно-конструкторських організаціях і медичних установах, пункт 22.1-1г - працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується Мінприроди за погодженням з Мінсоцполітики та МОЗ.

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року сформулювала правовий висновок, згідно якого непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Згідно з розрахунком стажу роботи позивача (форма РС-право) період з 01.11.2016 по 31.01.2020 зараховано відповідачем до загального страхового стажу позивача, при цьому частина цього періоду з 01.11.2016 по 01.02.2018 (1 рік 2 місяці) зараховано до страхового стажу для обчислення пенсії в одинарному розмір (тобто календарно) та не зараховано до стажу роботи за Списком №1.

Як на підставу незарахування цього періоду до спеціального (пільгового) стажу роботи позивача за Списком №1 відповідач зазначив, що позивач не звертався до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, а також повідомив про відсутність довідки від 12.02.2018 №77 в матеріалах електронної пенсійної справи позивача.

Так, відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Разом з тим слід зазначити, що із положень Порядку №637 та Порядку №383 вбачається, що підтвердження стажу на підставі уточнюючих довідок та інших документів допускається лише у випадку відсутності відповідних записів у трудовій книжці.

Записи трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 02.08.1980, не містять інформації щодо атестації робочого місця позивача у період з 01.11.2016 по 01.02.2018.

Проте, атестація посади позивача підтверджується наказами від 16.12.2013 №36 та №37, виданими Товариством з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс», перейменованим 23.08.2017 в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютем-БК», а також висновком якості проведення атестації робочих місць за умовами і відповідності нормативним актам про охорону праці та правильності віднесення до категорії із небезпечними і важкими умовами праці у ТОВ «Ютем-Транссервіс» від 05.02.2014 №18, виданим Державною експертизою умов праці Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації.

Як визначено частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 4.2. розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Вказане дає підстави вважати, що органи Пенсійного фонду мають право перевіряти обґрунтованість видачі, зміст і належне оформлення наданих документів, проте пенсійним органом самостійно не витребувано необхідну інформацію та/або не повідомлено позивача про необхідність надання додаткових, належно відсканованих документів на підтвердження періодів роботи.

Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс», перейменованому 23.08.2017 в Товариство з обмеженою відповідальністю «Ютем-БК», з 01.11.2016 по 01.02.2018 (1 рік 2 місяці) підлягає зарахуванню до спеціального страхового стажу роботи позивача за Списком №1.

Так, відповідно до розрахунку стажу роботи позивача (форма РС-право), його спеціальний стаж роботи за Списком №1 становить 2 роки.

Отже, з урахуванням періоду роботи з 01.11.2016 по 01.02.2018 тривалістю 1 рік 2 місяці, який підлягає зарахуванню, загальний спеціальний стаж позивача за Списком №1 становитиме 3 роки 2 місяці.

Згідно з абзацами 9-10 частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Таким чином, оскільки спеціальний стаж роботи позивача за Списком №1 становить повних 3 роки, незарахування відповідачем до такого стажу періоду роботи з 01.11.2016 по 01.02.2018 тривалістю 1 рік 2 місяці призвело до безпідставного незарахування додатково 1 року страхового стажу відповідно до абзацу 10 частини 3 статті 24 Закону №1058-IV, чим порушено право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Щодо посилання апелянта на те, що позивач не звертався до органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Так, предметом спірних правовідносин є правомірність зарахування періодів роботи позивача до спеціального страхового стажу за Списком №1, тоді як питання перерахунку пенсії є похідним від правильності визначення такого стажу.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що після призначення пенсії позивач подавав до органу Пенсійного фонду додаткові документи щодо атестації робочого місця за спірний період роботи з 01.11.2016 по 01.02.2018. Водночас, як вбачається з відомостей форми РС-право, відповідачем були враховані відомості про трудову діяльність позивача включно по 28.02.2022.

За таких обставин посилання відповідача на відсутність окремої заяви про перерахунок пенсії не спростовують обов`язку пенсійного органу надати належну правову оцінку поданим документам та правильно визначити спеціальний страховий стаж позивача.

При цьому, варто зазначити, що посилання апелянта на положення статті 114 Закону №1058-IV не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки спір у цій справі виник саме щодо правильності обчислення спеціального стажу роботи позивача за Списком №1, від якого в подальшому залежить реалізація права на пенсію на пільгових умовах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог - позивач не оскаржує.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року в адміністративній справі №460/5654/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська