Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №460/17821/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/17821/25 пров. № А/857/53680/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (головуючий суддя Комшелюк Т.О., м.Рівне) у справі №460/17821/25 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

30.09.2025 позивач ( ОСОБА_2 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_2 ; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_2 правил військового обліку.

Позов обґрунтовує тим, що внесення ТЦК до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів таких персональний даних ОСОБА_2 , як «порушення правил військового обліку», не відповідає вимогам Закону № 1951-VIII, оскільки позивач не притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, отже є протиправним.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. ОСОБА_2 із зазначеним рішенням не згідний, вважає, що суд першої інстанції неправильно та неповно дослідив докази і не встановив фактичні обставини у справі та невірно застосував норми права. Щодо зазначення судом про те, що «Матеріалами справи стверджується, що позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку № 2982139, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення» (стор. 4) зазначає наступне. В матеріалах справи наявна копія опису вкладення до поштового відправлення № 0610241067710 про відправку повістки № 2982139, натомість, поштове відправлення, з якого можливо встановити відмову позивача отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання відповідач суду не надав, при цьому наданий опис вкладення не містить підпис з печаткою працівника поштового зв`язку. Отже, відповідачем не надано доказів того, що позивачу було належним чином вручено (направлено) повістку, як і відсутні докази, що у своїй сукупності підтверджують таке направлення. Таким чином, відповідачем не доведено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснював виклик позивача відповідно до вимог Порядку № 560, а тому очевидною є необізнаність позивача щодо необхідності з`явитися до ТЦК та, як наслідок необґрунтованість доводів відповідача про порушення позивачем правил військового обліку у вигляді неприбуття за повісткою. Окрім цього зазначає, що позивач 19 травня 2024 року до моменту формування йому спірної повістки виконав обов`язок із уточнення своїх персональних та військово-облікових даних, що підтверджується наявними у матеріалах справи військово-обліковим документом Резерв+. Вказує, що відповідачем не спростовано факт звернення позивача до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із поданням актуальних відомостей про місце проживання, засоби зв`язку та інші дані, що підлягають внесенню до військово-облікових документів та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Щодо зазначення судом першої інстанції про те, що «позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повторно повістку № 5033706 (стор. 5 рішення) вказує таке. Даний висновок суду суперечить його ж посиланням на законодавство викладене на третій сторінці рішення, а саме: «Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду. QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням». Наявна в матеріалах справи копія повістки № 5033706 не містить унікального електронного ідентифікатору у вигляді QR-коду, а отже не формувалася за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в супереч тверджень відповідача та зазначеному судом у рішенні. Хоча Порядок № 560 передбачає формування повісток не через ЄДРПВР, однак в оскаржуваному рішенні, в порушення пункту 1 частини четвертої статті 246 КАС України, встановлені судом обставини не відповідають наявним у справі доказам. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12.02.2026 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. Вказує, що позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку № 2982139, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09 год 00 хв 03.04.2025. Однак позивач за вищезазначеною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув та про причини неприбуття не повідомив. У зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнім, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, 13.04.2025 автоматично сформовано звернення Е1902304 до Рівненського управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо доставки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 в зв`язку із фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважає, що в діяннях відповідача відсутня бездіяльність, оскільки позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене статтею 210-1 КУпАП, до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув і на даний час до адміністративної відповідальності не притягнутий у зв`язку з недоставляння органами Національної поліції. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно скріншоту з мобільного застосунку «Резерв+», позивач розшукується ТЦК з 13.04.2025 як такий, що не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

Вважаючи дії відповідача щодо оголошення його в розшук протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов`язані та резервісти.

У відповідності з частиною першою статті 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (Закон № 2232), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону № 2232, військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Статтею 3 Закону № 2232 передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 2232, для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Закон України від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (Закон № 3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3543 мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч. 8 ст. 4 Закону № 3543, з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Статтею 23 Закону № 3543 встановлено перелік військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII, воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що наразі воєнний стан у країні триває.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу, що в умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпеку інших громадян і саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов`язку захисту Вітчизни.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (Положення про ТЦК та СП), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 цього Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закону), особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та виконувати інші обов`язки передбачені законодавством.

Відповідно до положень Пункту 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (Порядок) поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Згідно з пунктом 24 у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до вимог положень пунктів 30-30-3 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування. Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Для оповіщення військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України чи СБУ бланк повістки оформляється зазначеними органами. Порядок оформлення повісток, їх підпис та реєстрація визначаються розвідувальними органами України, СБУ. Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією. Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді. У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Згідно положень пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як стверджує апелянт, він перебуває на військовому обліку, діючого військово-облікового документу військовозобов`язаного не має, правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, у відповідності до норм статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не користується, а також не має довідки про проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для проходження військової служби під час мобілізації. При цьому, доказів зворотного позивачем суду не надано і судом не встановленою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повістку № 2982139, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, за якою останній повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 09 год 00 хв 03.04.2025.

Проте позивач за вищезазначеною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув та про причини неприбуття не повідомив.

Відтак, позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки під час особливого періоду не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних у встановлені строки, що є його обов`язком.

В зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС 13.04.2025 було автоматично сформовано звернення Е1902304 до Рівненського управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо доставки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 в зв`язку із фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною третьою статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Аналогічного змісту приписи містяться у п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 № 1487, зокрема, Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Суд апеляційної інстанції констатує, що станом на час подання позову до суду першої інстанції, позивач до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибував, що не заперечується останнім.

Водночас, позивачу за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було сформовано повторно повістку № 5033706, яку надіслано на його адресу засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, та за якою позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 10 год 00 хв 10.10.2025.

Однак позивач за вищезазначеною повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 знову не прибув та про причини неприбуття не повідомив. Отже своїми діями позивач продовжує порушувати вимоги чинного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача наявний запис про звернення до органів національної поліції, тип подання електронний, дата звернення – 13.04.2025, номер звернення – Е1902304, причина подання – не прибув за повісткою до ТЦК та СП.

При тому, жодного запису, що позивача визнано порушником військового обліку не значиться. Звернення сформоване автоматично системою у відповідності до норм статті 259 КУпАП та додатку 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487).

Приписами ст. 259 КУпАП встановлено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником. Доставлення порушника з числа кадрових співробітників розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов`язків здійснюється тільки у присутності офіційного представника цього органу.

Відтак, у спірному випадку, позивача оголошено в розшук у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 та на підставі автоматично сформованого звернення до Рівненського управління поліції ГУНП в Рівненській області щодо саме доставляння позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку із фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС. При цьому, доставляння військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП, в силу зазначених вище норм законодавства. здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Тобто у такому випадку, в першу чергу здійснюється розшук особи та її доставляння до органу ТЦК та СП, а в другу чергу – складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Таким чином апеляційний суд зазначає, що розшук військовозобов`язаного з метою доставляння/адміністративного затримання оголошений у спірному випадку правомірно та у порядку, визначеному законом. Доставляння військовозобов`язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення.

Зважаючи на вищевикладене в його сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача про порушення відповідачем порядку винесення протоколу/постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності, як наслідок, відсутність правових підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення даних про порушення правил військового обліку позивачем.

Водночас, колегія суддів зауважує, що з метою усунення порушень правил військового обліку та виконання обов`язку прибуття за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивачу необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 460/17821/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар