Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №523/6161/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/6161/26

Провадження №2/523/4816/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"08" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

25 березня 2026 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 94524,58 грн за договором про споживчий кредит № 96338115000 від 04 травня 2020 року, укладеним між відповідачем та АТ «Укрсиббанк», право вимоги за яким набув позивач.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 травня 2020 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Укрсиббанк» кредитний договір № 96338115000, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 7000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до умов договору. Оскільки відповідач зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, то утворилася заборгованість у розмірі 94524,58 грн,

На підставі договору факторингу, укладеного з АТ «Укрсибанк», позивач набув право грошової вимоги за кредитним договорам відповідача на загальну суму 94524,58 грн, яку просив стягнути на його користь разом із понесеними судовими витратами.

30 березня 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи.

У матеріалах справи є клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, в якому він позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «За закінченням терміну зберігання».

Судом враховується також судова повістка, надіслана судом на номер телефону відповідача, зазначений ним під час укладення кредитного договору.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України він вважається таким, що повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 04 травня 2020 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96338115000 № рах. НОМЕР_1 , за умовами якого відповідачу надано кредит на суму 7000 грн на придбання товару та розстрочення платежів щодо сплати на розрахунковий період.

Кредитний договір був підписаний відповідачем власноручно.

Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, відкривши на ім`я відповідача рахунок із встановленим кредитним лімітом та видав платіжний інструмент.

Проте відповідач зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів відповідно до умов договору та Привал не виконував.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, який зазначений в позовній заяві, борг відповідача складає 94524,58 грн, з яких 40450,91 грн – заборгованість за основною сумою боргу та 54073,67 грн – заборгованість за відсотками.

27 серпня 2024 року АТ «Укрсиббанк» та позивач уклали договір факторингу № 281, за умовами якого АТ «Укрсиббанк» передає, а ТОВ «ФК «Кредит Капітал» приймає право вимоги, в тому числі і до відповідача за кредитним зобов`язанням за плату та на умовах, визначених цим договором.

Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у реєстрі боржників, що є невід`ємною частиною договору факторингу. Факт передачі реєстру боржників підтверджується актом приймання-передачі, підписаного сторонами 27 серпня 2024 року.

Отже, позивач набув права грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним зобов`язанням на суму 94524,58 грн.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Укрсиббанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як судом було з`ясовано відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками з рахунку, однак до теперішнього часу не повернув вказані кошти, чим порушив зобов`язання.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов`язання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує також питання щодо розподілу судових витрат.

За нормами ст.137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат правничої допомоги позивачем надано договір надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт наданих послуг № 575 від 09 березня 2026 року, в якому зафіксовано вартість наданих послуг стосовно боржника ОСОБА_1 на суму 8000 грн та детальний опис наданих послуг до акту № 575, за яким позивачеві надані послуги у вигляді усної консультації – 0,30 годин, ознайомлення з матеріалами кредитної справи – 2 години; погодження правової позиції – 0,30 годин, складання позовної заяви з урахуванням позиції позивача – 3 години 30 хвилин.

Ураховуючи вказані норми, нескладність справи, розгляд якої здійснено судом в порядку спрощеного провадження, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення правничої допомоги підлягає частковому задоволенню у розмірі 3000 грн.

При вирішенні питання про стягнення правничої допомоги судом враховано правові висновки Верховного Суду у справах № 755/9215/15-ц, № 922/445/19.

Згідно зі ст.ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 141, 258-260, 263-265, 273, 274-279, 280-284, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів) заборгованість за кредитним договором № 96338115000 № рах. НОМЕР_1 від 04 травня 2020 року в загальному розмірі 94524,58 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення складено 08 травня 2026 року.

Суддя