Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №523/19165/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/19165/25

Провадження №2/523/1267/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"08" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участі секретаря - Ячменьової Д.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,

УСТАНОВИВ:

15 вересня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат – Зозулянський Д.О., до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття, посилаючись на те, що від спільного проживання з відповідачкою у сторін народився син, у подальшому батьки уклали між собою шлюб, наразі дитина проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні, відповідачка допомоги синові не надає, у зв`язку з чим позивач звернувся із позовом до суду.

03 жовтня 2025 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином.

У матеріалах справи є заява представника позивача – адвоката Зозулянського Д.О., подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», про розгляд справи у відсутності сторони позивача та підтримання позовних вимог.

Відповідачка про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою проживання, які повернулися до суду без вручення адресату із довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою» та «За закінченням терміну зберігання».

Отже відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_2 вважається такою, що повідомлена належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила, із клопотаннями до суду не зверталася.

Враховуючи неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, зі згоди позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 від спільного проживання у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син – ОСОБА_3 , актовий запис про народження № 246 від 08 вересня 2015 року, складений відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Іванівському районі Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області, свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

У подальшому 09 травня 2023 року Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , актовий запис № 681, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

На даний час син проживає разом із позивачем та перебуває на його утриманні. Відповідачка участі в утриманні та вихованні дитини не бере.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Крім того, статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину.

Відповідно до вказаної статті способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою ВР N789-XII від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення уСімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Згідно з нормами ч.1 та 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Нормами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Судом встановлено, що дитина виховується позивачем і потребує матеріальної допомоги, відповідачка може її надавати.

Оцінивши надані докази в сукупності та з урахуванням того, що відповідачка добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх її доходів щомісячно забезпечать права та інтереси дитини та не порушать права та інтереси матері, а тому підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 15 вересня 2025 року, тому і стягнення аліментів необхідно здійснювати саме з вказаної дати.

Нормами ч.1 ст.430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання судових рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, враховуючи вказану норму, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачки підлягає також стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282, 354-355, 430 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 вересня 2025 року і до його повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення складено 08 травня 2026 року.

Суддя