Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №522/1088/26-Е — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 522/1088/26-Е

Провадження №2/523/4271/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"17" квітня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

УСТАНОВИВ:

28 січня 2026 року АТ «ПУМБ» через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 2001883712801 від 26 травня 2021 року, № 3001883710301 від 27 травня 2021 року та № 1010241863 від 04 жовтня 2021 року у загальному розмірі 49048,36 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка своїх зобов`язань за вищевказаними кредитними договорами належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 24 листопада 2025 року утворилася заборгованість:

за кредитним договором від 26.05.2021 № 2001883712801 – 31600,56 грн, з яких 19388,46 грн – заборгованість за кредитом, 12212,10 грн – заборгованість процентами;

за кредитним договором від 27.05.2021 № 3001883710301- 9668.48 грн, з яких 5657,61 грн – заборгованість за кредитом; 2 грн – заборгованість за процентами, 4008,87 грн. – заборгованість за комісією;

за кредитним договором від 04.10.2021 № 1010241863 – 7779,32 грн, з яких 4937,2 грн – заборгованість за кредитом, 1,62 грн – заборгованість за процентами, 2840,50 грн – заборгованість за комісією,

всього на суму 49048,36 грн, яку позивач просив стягнути з відповідачки разом із понесеними судовими витратами.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2026 року справу передано за підсудністю до Пересипського районного суду м. Одеси.

У зв`язку з цим ухвалою судді від 05 березня 2026 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, були повідомлені про розгляд справи належним чином.

В матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності та згоду на заочний розгляду справи.

Відповідачка про дату, час та місце слухання справи повідомлялася шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «За закінченням терміну зберігання».

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вона вважається такою, що повідомлена належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила, із клопотаннями до суду не зверталася.

Враховуючи неявку належним чином повідомленої відповідачки в судове засідання, яка не повідомила про причини неявки та не подала відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що 26 травня 2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «ПУМБ» кредитний договір № 2001883712801, за умовами якого банк відкрив на ім`я позичальниці поточний рахунок у гривні та видав кредитну картку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 3000 грн строком на 12 місяців з можливістю пролонгації зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за стандартною ставкою 47,88 % річних.

Договір укладався шляхом підписання відповідачкою власноручно заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ» та паспорту споживчого кредиту.

Свої зобов`язання за договором позивач виконав, відкривши на ім`я відповідачки поточний рахунок № НОМЕР_2 , та видав платіжну картку із встановленим кредитним лімітом.

Відповідачка користувалася кредитними коштами, що підтверджується банківською випискою з рахунку.

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 зобов`язань щодо внесення щомісячних платежів для погашення заборгованості та з урахуванням внесених нею коштів відповідно до розрахунку станом на 24 листопада 2025 року за вказаним договором виникла заборгованість у розмірі 31600,56 грн, з яких 19388,46 грн – заборгованість за кредитом та 12212,10 грн – заборгованість процентами.

27 травня 2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «ПУМБ» кредитний договір № 3001883710301, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 13557 грн на споживчі цілі, з яких 13058 грн для оплати товару та 499 грн – разова комісія за видачу кредиту, строком на 24 місяці з пільговим періодом 12 місяців зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за ставкою 0,010 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості з 27 травня 2022 року у розмірі 3 %, а ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати платежі відповідно до графіку.

Договір укладався шляхом підписання відповідачкою власноручно заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «ПУМБ» та паспорту споживчого кредиту.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти продавцеві за вказаний у договорі товар, та відкрив на ім`я позичальниці банківський рахунок для погашення заборгованості.

Через неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення кредитних коштів станом на 24 листопада 2025 року за вказаним договором виникла заборгованість у розмірі 9668,48 грн, з яких 5657,61 грн – заборгованість за кредитом, 2 грн – заборгованість за процентами та 4008,87 грн – заборгованість за комісією.

04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 уклала з АТ «ПУМБ» кредитний договір № 1010241863, за умовами якого відповідачка отримала кредит на загальні цілі – GP X-sell ВСЕЯСНО online (24) шляхом банківського переказу на рахунок НОМЕР_3 у розмірі 6000 грн строком на 24 місяці зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за ставкою 0,01 % річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99 %, а відповідачка зобов`язалася сплачувати платежі відповідно до графіку.

Договір укладався у електронному вигляді шляхом підписання заяви № 1010241863 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорту споживчого кредиту за допомогою ОТП пароля, надісланого на номер телефона відповідачки НОМЕР_4 .

Позивач свої зобов`язання за договором позивач виконав у повному обсязі, відкривши на ім`я позичальниці банківський рахунок № НОМЕР_3 та перерахувавши на нього 6000 грн.

Відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з цим з урахуванням внесених коштів на погашення боргу відповідно до розрахунку станом на 24 листопада 2025 року за вказаним договором існує заборгованість у розмірі 7779,32 грн, з яких 4937,20 грн – заборгованість за кредитом, 1,62 грн – заборгованість за процентами та 2840,50 грн – заборгованість за комісією.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , уклавши кредитні договори, взяла на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених договором.

З виписок за рахунками вбачається, що позичальниця користувалася кредитними коштами та частково виконувала свої кредитні зобов`язання.

У зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та нарахованими процентами підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд звертає увагу на те, що за умовами договорів № 3001883710301 від 27 травня 2021 року та № 1010241863 від 04 жовтня 2021 року, які відповідачка підписала, передбачені платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору, а саме, разова комісія за надання кредиту та комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:

"31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку з чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

31.15. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України "Про захист прав споживачів", визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України "Про споживче кредитування".

Тобто, Велика Палата Верховного Суду висловлювала позицію про необхідність перевірки умов договору на відповідність діям вказаних норм на час укладення договору.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, тому беручи до уваги наявність в умовах договорів такої послуги та її погодження з відповідачкою, вимоги про стягнення комісії також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, беручи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов`язання, суд дійшов висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження наданими доказами і не були спростовані відповідачкою, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу за кредитними договорами у загальному розмірі 49048,36 грн, підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідачки також підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 14282829) заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 49048,36 грн, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення складено 17 квітня 2026 року.

Суддя