Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №369/18005/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 369/18005/24 Суддя (судді) першої інстанції: Янченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Клочка Олександра Миколайовича , Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до інспектора 1 взводу 6 роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Клочка Олександра Миколайовича (далі по тексту - відповідач-1) та Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач-2) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3271447 від 15.10.2024 року (далі Постанова), якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до Клочка Олександра Миколайовича , Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задоволено повністю.

Постанову серії ЕНА № 3271447 від 15 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасовано.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

14 січня 2026 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення та долучення доказів понесення витрат позивача на професійну правничу допомогу (надалі «заява»). Позивач просив суд першої інстанції вирішити питання про розподіл судових витрат, які були понесені позивачем на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування доводів вказаної заяви позивач зазначив, що у тексті позовної заяви ним повідомлено про надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів, з дня винесення рішення у справі у порядку ч.7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, позивач вказав, що рішення у справі прийнято 09.01.2026, а заява про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу надана 14.01.2026, тобто у межах п`ятиденного строку визначеного абз.2 ч.8 ст. 139 КАС України. На підставі Актів № 01-04 Виконавцем (Адвокатським об`єднанням «Міжнародна рада адвокатів») сформовано та передано Замовнику (Прокопенко П.С. для оплати Рахунок на оплату № 01 від 14 січня 2025 року, на суму 18 000,00 грн (надалі - «Рахунок»), суму вартості якого позивач просить стягнути на його користь з відповідача.

Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року заяву представника позивача адвоката Бітківського В.М., подану в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, задоволено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000,00 грн суд першої інстанції посилався на ту обставину, що згідно ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд зазначив, що від відповідача не надійшло клопотання про зменшення судових витрат, а позивачем надано до суду рахунок на оплату №01 від 14.01.2025 року на суму 18 000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду, Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.01.2026 та відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 18 000,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що додаткове рішення було прийняте судом без врахування позиції Департаменту патрульної поліції, яка була викладена у запереченнях направлених на електронну пошту суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.01.2026.

Представником позивача подано до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Позивач посилався на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №380/10067/24, Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 про те, що вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Представник позивача вказав, що у даній справі слід застосовувати відповідний підхід щодо заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які були подані через електронну пошту суду першої інстанції та які правомірно не були враховані під час винесення додаткового рішення. Крім того, заявник наголосив на тому, що прохальна частина на заяву про ухвалення додаткового рішення не містить прохання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на додаткове рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Статтею 132 КАС України унормовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

15 жовтня 2024 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Міжнародна рада адвокатів» було укладено Договір № 15/10/2024 про надання правової (правничої) допомоги (надалі «Договір»).

У пункті 1.1. Договору зазначено, що Виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу Замовнику щодо оскарження в суді Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ЕНА № 3271447 від 15 жовтня 2024 року складеної щодо Замовника, а Замовник зобов`язаний оплатити надані Послуги у порядку та строки обумовлені в даному Договорі.

Згідно пункту 3.1. Договору правову (правничу) допомогу, що надається Виконавцем, Замовник оплачує в національній валюті України гривні, на умовах передбачених п. 3.2. цього Договору.

Відповідно до пункту 3.2. Вартість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику за цим Договором, визначаються з урахуванням Додатку № 1 до Договору «Вартість правничої допомоги». Фактично надані Послуги фіксуються у Актах надання правничої допомоги (надалі «Акти»), які підписуються Сторонами поетапно, протягом 3 (трьох) робочих днів після кожного фактичного надання Послуг. Вартість наданих Послуг оплачується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця, що зазначений у реквізитах даного Договору, на підставі рахунку (рахунків) який (які) формуються Виконавцем у відповідності з Актами, наступними етапами:

3.2.1. При представництві інтересів Замовника у суді першої інстанції протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня винесення рішення по суті справи, закриття провадження по справі, залишення позову без розгляду;

18 жовтня 2024 року між Замовником (Позивачем) та Виконавцем (АО «Міжнародна рада адвокатів») підписано Акт № 01 надання правничої допомоги (надалі «Акт № 01») у якому наведено детальний опис наданих Виконавцем послуг, а саме консультування та їх вартість, зокрема у пункті 1 Акту № 01 зазначено, що Виконавцем було надано Замовнику правничу (правову) допомогу, що за часом становить 2 (дві) години 00 хвилин, вартість якої складає 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок (ПДВ) нуль гривень 00 копійок).

25 жовтня 2024 року між Замовником (Позивачем) та Виконавцем підписано Акт № 02 надання правничої допомоги (надалі «Акт № 02») у якому наведено детальний опис наданих Виконавцем послуг та їх вартість, зокрема у пункті 1 Акту № 02 зазначено, що Виконавцем було надано Замовнику правничу (правову) допомогу, зокрема підготовку позовної заяви, що за часом становить 6 (шість) години 30 хвилин, вартість якої складає 9 750 (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок (ПДВ) нуль гривень 00 копійок).

04 грудня 2024 року між Замовником (Позивачем) та Виконавцем підписано Акт № 03 надання правничої допомоги (надалі «Акт № 03») у якому наведено детальний опис наданих Виконавцем послуг та їх вартість, зокрема у пункті 1 Акту № 03 зазначено, що Виконавцем було надано Замовнику правничу (правову) допомогу, що включає в себе підготовку заяви про зміну процесуального статусу відповідача на третю особу, підготовку заяви про встановлення факту та підготовку відповіді на відзив, що за часом становить 1 (одна) година 30 хвилин, вартість якої складає 1 750 (одна тисяча сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок (ПДВ) Нуль гривень 00 копійок).

14 січня 2026 року між Замовником (Позивачем) та Виконавцем підписано Акт № 04 надання правничої допомоги (надалі «Акт № 04») у якому наведено детальний опис наданих Виконавцем послуг та їх вартість, зокрема у пункті 1 Акту № 04 зазначено, що Виконавцем було надано Замовнику правничу (правову) допомогу, що полягає у підготовці заяви про долучення доказів понесення витрат позивача на професійну правничу допомогу та винесення додаткового рішення, що за часом становить 4 (чотири) години 30 хвилин, вартість якої складає 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок (ПДВ) Нуль гривень 00 копійок).

На підставі Актів № 01-04 Виконавцем сформовано та передано Замовнику для оплати Рахунок на оплату № 01 від 14 січня 2025 року, на суму 18 000,00 грн (надалі «Рахунок»). Рахунок позивачем станом на день подання заяви про ухвалення додаткового рішення не оплачено, у зв`язку з тим, що у відповідності до пункту 3.2.1. Договору оплата здійснюється протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня винесення рішення по суті справи, тобто строк оплати Рахунку починає свій перебіг з 10 січня 2026 року та закінчується 29 січня 2026 року.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що пунктом 1 частини 3 статті 134 КАС України надано право позивачу на компенсацію не тільки сплачених витрат на професійну правничу допомогу, але й витрат, які підлягають сплаті відповідною стороною.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Відповідно до ч.13 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» від 27.04.2021 №1416-IX (далі КАС України), положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).

У газеті Голос України від 04.09.2021 №168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистеми (модулів) ЄСІТС Електронний кабінет, Електронний суд, підсистеми відеоконференцзв`язку.

Абзацом 3 підп.15.17 п.15 ч.1 розділу Перехідних положень КАС України, окремі підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Про початок функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх необхідних для її повного функціонування підсистем (модулів) Вища рада правосуддя публікує оголошення у газеті Голос України та на веб-порталі судової влади України.

Таким чином, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС починають офіційно функціонувати з 05.10.2021.

Відповідно до ч.6 ст.18 КАС України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Частини 7, 8 ст. 44 КАС України вказують, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до пунктів 24, 25 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17.08.2021 № 1845/0/15-21, підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), пов`язані з розглядом справ у суді, можуть подаватися до суду в електронній формі виключно з використанням підсистеми «Електронний суд», якщо інше не визначено процесуальним законодавством чи цим Положенням.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення), адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.

Абзацом 2 ч.8 ст.18 КАС України передбачено, що особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Згідно із п.16 розділу ІІІ Положення процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом, цим положенням, а також випадків, коли суд до якого подаються документи та докази не інтегровано до ЄСІТС.

Отже, надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.

Альтернативою звернення учасників справи до названого суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через підсистему «Електронний кабінет».

Аналогічні правовий підхід застосований Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №340/217/22 в ухвалі від 28.11.2022.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 року у справі № 204/2321/22 сформувала наступні висновки щодо застосування норм права:

« 12.1. Законодавцем допускається подання фізичною особою нарівні з паперовою формою, зокрема, апеляційних скарг в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет», або з використанням офіційної електронної адреси із засвідченням кваліфікованим електронним підписом.

12.2. Звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним цифровим підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.

12.3. Наведені висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку».

Як зазначалося вище відповідно до ч.6 ст.18 КАС України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Департамент патрульної поліції, як орган державної влади в обов`язковому порядку повинно бути зареєстровано в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Всупереч наведеним вимогам, подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення надіслані на електронну пошту суду представником Департаменту патрульної поліції без використання підсистеми «Електронний суд».

Водночас, відомості про сформування відповідачем (або його представником) зазначеного процесуального документа в підсистемі «Електронний суд» відсутні, що свідчить про використання непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу подання заперечень на відповідну заяву.

Частиною першою статті 167 КАС унормовано, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення не можна вважати такими, що подані у визначений процесуальним законом спосіб, відтак не враховані судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення.

Відтак, суд відхиляє твердження апелянта про те, що додаткове рішення прийняте незаконно оскільки викладене без врахування позиції відповідача, яка сформульована у запереченнях надісланих на електронну адресу суду.

Водночас, суд зазначає, що така заява долучена відповідачем до матеріалів апеляційної скарги з обґрунтуванням неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу. Зокрема, Департамент патрульної поліції зазначає, що понесений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 18 000,00 грн майже в 35 разів перевищує сам розмір штрафу у розмірі 510,00 грн, що не відповідає критерію співмірності та розумності. Крім того, на думку відповідача матеріали справи не підтверджують реальне надання описаних послуг, за які позивач намагається стягнути кошти з держави України, а сума заявлених до відшкодування витрат є завищеною. Додатково відповідач зазначив, що справа слухалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а прийняття судом рішення було зумовлене відсутністю на доданому до матеріалів справи відеозаписі доказів невиконання позивачем вимог забороняючого сигналу світлофора, що є порушенням обов`язку доказування в адміністративних справах.

Колегія суддів враховує заявлене відповідачем клопотання про неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені до відшкодування, зокрема, з огляду на їх розмір порівняно зі складністю справи.

Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18000,00 грн. на предмет їх співмірності з урахуванням поданої відповідачем заяви, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350) зауважив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд враховує, що предметом розгляду у цій справі є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Колегія суддів наголошує, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Саме такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 107706741), в якій також зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Дослідивши подані заявником документи, а саме: Акт надання правничої допомоги № 01 від 18.10.2024, Акт надання правничої допомоги № 02 від 25.10.2024, Акт надання правничої допомоги № 03 від 04.12.2024, Акт надання правничої допомоги № 04 від 14.01.2026 у яких наведено детальний опис наданих Виконавцем послуг, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 134 КАС України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу суд враховує: чи є достатньої складною дана справа; яка кількість епізодів правовідносин підлягала дослідженню та правовому аналізу; чи значний обсяг законодавства регулює правовідносини, що склалися; чи наявна та чи є усталеною практика розгляду судами подібних спорів; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.

З огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, предмет доказування у справі, колегія суддів приходить до висновку, що дана справа не є достатньо складною в порівняні з розміром гонорару, визначеного у Актах надання правничої допомоги у розмірі 18 000,00 грн..

З урахуванням викладеного, заявлені позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт). Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 5000 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Департаменту патрульної поліції, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що додаткове судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, додаткове рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове, яким заяву про стягнення судових витрат задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 308, 311, 317 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.01.2026 - задовольнити частково .

Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року у справі №369/18005/24 скасувати та прийняти рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 : РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (вул. Ернста, 3, м. Київ, 03048) витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко

Судді: О.О. Осіпова

С.В. Златін