Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №420/871/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/871/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року (суддя Свида Л.І м. Одеса, повний текст рішення складений 28.08.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) про визнання протиправної бездіяльності, стягнення грошової компенсації та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

09.01.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), у якому позивачка просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 054,77 грн, що був утриманий з індексації грошового забезпечення, яка позивачу була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №420/4217/24;

- стягнути з відповідача 7 054,77 грн грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з індексації грошового забезпечення позивача, яка була виплачена їй на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №420/4217/24, на користь позивача;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування і виплати позивачці компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 травня 2017 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 26 листопада 2024 року, відповідно до "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01 травня 2017 року по день фактичної виплати донарахованої індексації грошового забезпечення, тобто по 26 листопада 2024 року, відповідно до "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На думку апелянта, оскільки військова частина проводила виплату грошових коштів позивачці на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі № 420/33967/23, а не виплачувала грошове забезпечення, ця виплата не є грошовим забезпеченням і не пов`язана з виконанням обов`язків несення служби, а має характер разової виплати, здійсненої на підставі виконання рішення суду. Відтак на неї не поширюються положення п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку № 44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, і ці норми права до виниклих правовідносин не застосовуються.

Також апелянт вважає, що індексація грошового забезпечення, виплачена за рішенням суду у справі № 420/4217/24, не є грошовим забезпеченням та має разовий характер, тому нарахування компенсації суперечить вимогам статті 2 Закону № 2050-ІІІ, відповідно до якої доходами є грошові доходи громадян, які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Окрім того, апелянт зазначив, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.

Позивачка надіслала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з витягом із наказу командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України №66-ОС від 24.02.2022 року ОСОБА_1 з 23.02.2022 року звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №420/4217/24, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року:

- визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року;

- зобов`язано в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

26.11.2024 військова частина на виконання цього рішення нарахувала ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року в розмірі 31500,50 грн.

Листом від 17.12.2024 в/ч НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 про те, що, враховуючи факт разового характеру нарахування індексації грошового забезпечення згідно з рішенням суду, підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2017 по день фактичної виплати відсутні.

Не погодившись із бездіяльністю військової частини щодо виплати компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а також щодо виплати грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 054,77 грн, що був утриманий з індексації грошового забезпечення, виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі № 420/4217/24, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за час затримки виплати з 01.05.2017 по день фактичної виплати 26.11.2024.

Також суд дійшов висновку, що під час нарахування та виплати позичу недоотриманої індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 420/4217/24, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію на суму податку з доходів фізичних осіб, що утримується з індексації грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком №159.

Відповідно до статті 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Виходячи з цього, очевидним є те, що спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати військовослужбовця.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21, від 29 листопада 2023 року у справі № 560/11895/23, від 14 грудня 2023 року у справі № 600/4606/23-а, від 06 березня 2024 року у справі № 600/5050/23-а, від 17 грудня 2024 року у справі № 380/25141/23, від 23 квітня 2025 року у справі № 260/131/24, від 21 серпня 2025 року у справі № 600/3471/24-а (на які, зокрема, посилається представник позивача у касаційній скарзі).

Згідно зі статтею З Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону №2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:

власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону №2050 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року №159 затвердив відповідний Порядок.

Пункти 1-3 Порядку №159 аналогічні положенням Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);

соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян.

Абзацом 1 пункту 4 Порядку №159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас законодавець пов`язав виплату такої компенсації з виплатою заборгованості з відповідного доходу, тобто компенсація та основна сума заборгованості підлягають виплаті в одному місяці.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі №520/2020/19 та від 25 березня 2023 року у справі №400/8389/21, від 24 липня 2024 року у справі №520/2674/2020 та від 31 липня 2024 року у справі №480/1704/19.

Отже, право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати виникає у разі несвоєчасного нарахування та виплати доходу за відповідний період, оскільки така компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції за період невиплати доходу.

Тобто, для проведення компенсації обов`язковою умовою є наявність нарахованого, але не виплаченого доходу, а також порушення встановлених строків його виплати на один і більше календарний місяць.

У цій справі сторони визнали, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі № 420/4217/24 відповідач здійснив перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року та виплатив заборгованість, яка виникла, 26.11.2024.

Приписами чинного законодавства України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, їхніми посадовими та службовими особами на всій території України, а їх невиконання тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З огляду на наведене несвоєчасне виконання судового рішення щодо нарахування та виплати належних особі грошових доходів свідчить про порушення встановлених строків їх виплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/2454/18.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивачки права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення.

Щодо компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7 054,77 грн колегія суддів зазначає таке.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (зокрема відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі — грошова компенсація), визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі — Порядок № 44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, а також особами, звільненими із служби, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу недоотриманої індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі №420/4217/24, відповідач повинен був нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримується з індексації грошового забезпечення.

Резюмуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів також керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов