Постанова від 14 травня 2026 р. у справі №420/19569/21 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19569/21

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року (суддя Бутенко А.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 31.03.2026) про відмову у видачи дубліката виконавчого листа у справі №420/19569/21,-

В С Т А Н О В И В:

21.03.2022 набрало законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №420/19569/21, яким:

- визнано протиправними дії ГУ ФПУ в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно із довідкою Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області" від 26.07.2021 №33/36-2153у.

- зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно із довідкою Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області" від 26.07.2021 р. №33/36-2153у з 01.12.2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.

21.03.2022 в адміністративній справі №420/19569/21 видано виконавчий лист.

10.03.2026 Одеське міжрегіональне управління Мін`юсту звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 420/19569/21, виданого 21.03.2022 Одеським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 згідно з довідкою Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України в Одеській області» від 26.07.2021 № 33/36-2153у з 01.12.2019, з урахуванням уже виплачених сум.

На обґрунтування поданої заяви зазначалося, що на примусовому виконанні у відділі з 29.07.2022 перебуває виконавче провадження №69235081 з примусового виконання виконавчого листа №420/19569/21.

10.03.2026 державним виконавцем керуючись п. 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Під час формування пакета документів для відправлення стягувачу було встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження №69235081 відсутній оригінал виконавчого листа №420/19569/21, що порушує права стягувача та стало причиною звернення до суду з цією заявою.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2026 у задоволенні заяви представника Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про видачу дубліката виконавчого листа у справі №420/19569/21 відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що виконавчий лист від 21.03.2022 був виданий зі строком пред`явлення до виконання до 29.01.2025, а до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа представник заявника звернувся 10.03.2026, тобто з пропуском строку звернення із цією заявою, що виключає право позивача на отримання дубліката такого виконавчого листа.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, Одеське міжрегіональне управління Мін`юсту подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким заяву про видачу дубліката виконавчого листа задовольнити та видати дублікат виконавчого листа №420/19569/21.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що виконавче провадження №69235081 з примусового виконання виконавчого листа №420/19569/21, виданого 21.03.2022 Одеським окружним адміністративним судом, перебувало на виконанні у відділі з 29.07.2022 по 10.03.2026, а отже, строки для пред`явлення виконавчого листа до виконання переривалися.

Сторони у справі своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.

Апеляційним судом справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства відносить обов`язковість судового рішення.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Справедливе судове рішення - мета правосуддя. Сенс правосуддя досягається лише тоді, коли рішення суду виконане. У протилежному випадку судове рішення залишається декларативним.

Виконання судових рішень - завершальна стадія судового процесу, яка має своїм призначенням впровадження в життя судового рішення. Тобто під час виконання судового рішення принцип справедливості реалізовується на практиці. На органи державної виконавчої служби покладено обов`язки виконувати судові рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана з попередніми частинами єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає в захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у судових справах та рішень інших органів (посадових осіб), є виконанням судових рішень як заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав.

Так само й розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у адміністративних справах, є заключним етапом у процесі реалізації захисту порушених прав.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Ця стаття Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного (господарського) процесу, як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) стверджує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документа, що видається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до підпункту 18.4 підпункту 18 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку;

Отже, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого документа, є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого документа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Однією з підстав можливості видачі дубліката виконавчого документа є подання відповідної заяви протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа, вважається поданою у межах установленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє в задоволенні цієї заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у справі №420/19569/21 набрало законної сили 21.03.2022.

Виконавчий лист по адміністративній справі видано 21.03.2022 зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання до 29.01.2025.

У заяві про видачу дублікату виконавчого листа №420/19569/21 Одеське міжрегіональне управління Мін`юсту зазначило, що виконавчий лист №420/19569/21 перебував на примусову виконанні у Відділі ДВС з 29.07.2022 по 10.03.2026.

Згідно до частин першої та другої статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Водночас, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, перебування виконавчого листа №420/19569/21 на виконанні з 29.07.2022 по 10.03.2026 дають підстави стверджувати, що такій виконавчий документ може бути пред`явлений до 10.03.2029.

Однак, суд першої інстанції, вирішуючи спірне питання на зазначені вимоги норми матеріального права увагу не звернув, послався лише на те, що виконавчий лист від 21.03.2022 року був виданий зі строком пред`явлення до виконання до 29.01.2025, та дійшов помилкового висновку про пропуск заявником строку звернення до суду.

Тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу належить передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відхиляючи вимоги апеляційної скарги про необхідність суду апеляційної інстанції постановити рішення про видачу дублікату виконавчого листа, колегія суддів зазначає, що саме суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції, може видати дублікат виконавчого листа.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року про відмову у видачі дубліката виконавчого листа у справі №420/19569/21 – скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов