Суд: Устинівський районний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: факту смерті, з них:
Дата: 10 травня 2026 р.
Справа: №403/740/25
Суддя: Атаманова С. Ю.
Справа №403/740/25 провадження № 2-о/403/14/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 травня 2026 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Карпяк Л.І.,
з участю:
заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Проценко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в режимі відеоконференції в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Долинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення (факту смерті),
В С Т А Н О В И В:
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Проценко О.М. звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту смерті її батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт.Устинівка Устинівського району Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , молодшого сержанта, навідника-оператора 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , який загинув під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України на території Донецької області, встановивши дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 та місце смерті - село Іванівське Бахмутського району Донецької області. Встановлення даного факту необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті батька, від якого залежить виникнення особистих та майнових прав заявника, зокрема, щодо отримання одноразової допомоги після загибелі ОСОБА_3 , оформлення спадщини після його смерті та отримання статусу члена сім`ї загиблого.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала подану її представником заяву та прохала суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , який є її рідним батьком, з метою отримання статусу члена сім’ї загиблого військовослужбовця. Також суду пояснила, що надані нею суду фотографії аеророзвідки за 21 або за 22 січня 2024 року, на яких зображено її батька, вона отримала від його командира ОСОБА_4 після спілкування з ним по телефону, які він надіслав їй, зазначивши, що ОСОБА_3 загинув. Переписка у мобільному застосунку, роздруківка якої була додана до заяви, здійснювалась нею із товаришем батька та його командиром.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Проценко О.М. підтримала заявлену вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, та прохала суд її задоволити з огляду на наявність достовірних доказів (зокрема, матеріалів службового розслідування, переписки із командуванням військової частини, фотознімків) того, що батько заявника - ОСОБА_3 загинув за особливих обставин під час виконання ним бойового завдання від отриманих поранень, несумісних із життям.. Встановлення факту смерті ОСОБА_3 необхідне заявнику ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації цього факту, а також отримання нею статусу члена сім’ї загиблого військовослужбовця.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання для участі в розгляд справи не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ст.128 ЦПК України (а.с.131). Письмових пояснень щодо поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_3 до суду не подав.
Представник заінтересованої особи - Долинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання для участі у розгляді справи не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ст.ст.14, 128 ЦПК України (а.с.96). Письмових пояснень щодо поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_3 до суду не подав.
Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання для участі у розгляді справи не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ст.ст.14, 128 ЦПК України (а.с.95). Згідно поданих до суду письмових пояснень вважав, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (факту смерті) задоволенню не підлягає, оскільки належні та допустимі докази, які б достовірно підтверджували факт загибелі молодшого сержанта ОСОБА_3 на теперішній час відсутні. З огляду на обставини бойової обстановки та характер збройного конфлікту, не виключається можливість того, що зазначений військовослужбовець міг залишитись живим та потрапити в полон. Враховуючи, що підстав для однозначного висновку про загибель ОСОБА_3 не має, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою згідно з ч.2 ст.46 ЦК України (а.с.115-117).
Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України в судове засідання для участі у розгляді справи не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ст.ст.14, 128 ЦПК України (а.с.97). Згідно поданих до суду письмових пояснень вважав, що заявник ОСОБА_1 зобов`язана обгрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заявник просить встановити факт смерті свого батька, однак доказами на підтвердження факту смерті є службове розслідування, в якому факт смерті підтверджується поясненнями свідків, а також проведення аеророзвідки, після якої були виявлені тіла трьох військовослужбовців, схожих на старшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_6 .. Підтвердити неможливо, оскільки евакуювати тіла загиблих військовослужбовців не має можливості через постійні ворожі обстріли. З огляду на викладене, відсутні підстави для встановлення юридичного факту на підставі ст.317 ЦПК України, як про це просить заявник. У той же час, відповідно до ч.2 ст.46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій та з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Аналізуючи норми права, можна дійти висновку, що підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. Крім того, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі №506/358/22 дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч.2 ст.46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України). Прохав врахувати пояснення Міністерства оборони України при прийняття рішення по справі (а.с.144-148).
Представник заінтересованої особи - військової частини НОМЕР_1 в судове засідання для участі у розгляді справи не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, передбаченому ст.ст.14, 128 ЦПК України (а.с.98). У поданих до суду письмових поясненнях зазначив про те, що порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦК України. Відповідно до ч.2 ст.46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Застосування судом шестимісячного строку можливе виключно за умови наявності істотних підстав для припущення загибелі особи внаслідок воєнних дій або збройного конфлікту, тобто за умови доведеності предмета доказування у справі про оголошення особи померлою. Як вбачається із акту службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2024 року, старший сержант ОСОБА_5 , молодший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 21 січня 2024 року отримали поранення несумісне з життям. Після проведення аеророзвідки стало відомо, що було виявлено тіла трьох військовослужбовців, схожих на старшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_6 підтвердити не можливо, оскільки евакуювати тіла загиблих військовослужбовців не має можливості через постійні ворожі обстріли. Військова частина НОМЕР_1 інформує, що станом на дату подання пояснення статус молодшого сержанта ОСОБА_3 не змінився і відповідно до матеріалів службового розслідування він рахується зниклим безвісти. (а.с.100-104).
Заслухавши пояснення заявника та її представника, показання свідків, безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом по справі встановлено, що заявник ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_3 що безпосередньо підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 , де в рядку «Батько» зазначено « ОСОБА_3 » (а.с.46).
15 червня 2022 року у зв`язку з проведенням державної реєстрації шлюбу прізвище заявника змінилось на « ОСОБА_7 » (а.с.48).
Заінтересована особа ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним записом про його батька у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 (а.с.46).
Адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_8 є АДРЕСА_1 (а.с.47).
21 листопада 2007 року шлюб між батьками заявника ОСОБА_3 та ОСОБА_9 був розірваний, про що видане свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 (а.с.49).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 січня 2024 року №5 (пункт 1.4) молодший сержант ОСОБА_3 , призначений на посаду навідником-оператором 3 роти спеціального призначення НОМЕР_5 окремого батальйону спеціального призначення, ВОС - 121282А-(а.с.19 зворот).
За змістом витягу із бойового розпорядження командира 1 сб НОМЕР_6 отбр №320/1/136 ОКП- Часів Яр (8413) командиру 3 рсп НОМЕР_5 обсп Опбр до 12.00 16.01.2024 року ввійти у взаємодію з командиром 1 ср 1 сб 17 отбр з метою до 06.00 17.01.2024 року прийняття вогневій позиції «Київ» РОП «Східний» 1 ср 1 сб НОМЕР_6 отбр та проведення заміни на особового складу на військовослужбовців 3 рсп НОМЕР_5 обсп Опбр (а.с.18).
Як вбачається з рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира роти 2 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_10 на виконання бойового розпорядження командира 1сб НОМЕР_6 отбр №320/1/136 ОКП-Часів Яр від 15.01.2024 року 3 рота спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 16.01.2024 року прийняв вогневу позицію « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та зайняла оборону в кількості 6 військовослужбовців, а саме: старший сержант ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_11 , молодший сержант ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_12 , солдат ОСОБА_13 , солдат ОСОБА_6 .. 20.01.2024 року при плановій ротації особового складу, при виході з вогневої позиції «Київ» о 22 год.02 хв. вище вказані військовослужбовці попали під ворожий мінометний обстріл. 21.01.2024 року старший сержант ОСОБА_5 , молодший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 отримали поранення несумісне з життям. На теперішній час 21.01.2024 року евакуювати тіла загиблих військовослужбовців немає можливості (а.с.19).
Відповідно до письмових пояснень від 22 січня 2024 року, відібраних у старшого лейтенанта ОСОБА_14 , останній пояснив, що згідно бойового розпорядження №320/1/136 ОКП-Часів Яр від 15.01.2024 року військовослужбовці 3 РСП, а саме: старший сержант ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_11 , молодший сержант ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_12 , солдат ОСОБА_13 , солдат ОСОБА_6 , в ніч з 16.01.24 на 17.01.24 провели ротацію 1СБ, прийняли ВП «Київ» та зайняли оборону. 20.01.2024 року близько 22:02 год. при плановій ротації особового складу, при виході з ВП «Київ» під час руху на точку евакуації, вищевказані військовослужбовці потрапили під ворожий мінометний обстріл та з ними був втрачений радіозв`язок. 21.01.2024 року близько 02:20 год. ночі солдата ОСОБА_12 евакуювали провідники зі суміжного підрозділу. Близько 4 годин ночі солдат ОСОБА_11 вийшов на евакуаційну точку з явними ознаками дезорієнтації, одразу був доставлений до стабілізаційного пункту. Близько 8:10 годин ранку солдат ОСОБА_13 вийшов на зв`язок та доповів, що знаходиться в полі біля розбитого бронетранспортеру. Після проведення аеророзвідки було знайдено солдата ОСОБА_13 , а неподалік від нього, куди влучали ворожі знаряди, було знайдено трьох військовослужбовців без ознак життя, візуально схожих на старшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 17 год. евакуаційна група вирушила за солдатом ОСОБА_13 та о 21:28 успішно евакуювали даного військовослужбовця. При спробах знайти тіла загиблих військовослужбовців евакуаційні групи потрапляли під щільний ворожий мінометний обстріл різного калібру. Старший сержант ОСОБА_5 , молодший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 з ВП «Київ» самостійно не повернулися. Із-за неможливості евакуювати тіла загиблих військовослужбовців для підтвердження осіб, старший сержант ОСОБА_5 , молодший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 рахуються як безвісти зниклі з 21.01.2024 року (а.с.20-21).
Відповідно до письмових пояснень від 22 січня 2024 року, відібраних у молодшого сержанта ОСОБА_15 , останній пояснив, що згідно бойового розпорядження №320/1/136 ОКП-Часів Яр від 15.01.2024 року військовослужбовці 3 РСП, а саме: старший сержант ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_11 , молодший сержант ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_12 , солдат ОСОБА_13 , солдат ОСОБА_6 в ніч з 16.01.24 на 17.01.24 провели ротацію 1СБ, прийняли ВП «Київ» та зайняли оборону. За період з 17.01.2024 року по 20.01.2024 року ВП «Київ» доповідав про періодичні ворожі мінометні обстріли, але не прицільно. 20.01.2024 року близько 22:02 год. при плановій ротації особового складу, при виході з ВП «Київ» під час руху на точку евакуації, вищевказані військовослужбовці потрапили під ворожий мінометний обстріл та з ними був втрачений радіозв`язок. 21.01.2024 року близько 9 годин було проведено аеророзвідку, під час якої було знайдено трьох військовослужбовців без ознак життя, візуально схожих на старшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_6 .. Зазначені військовослужбовці з ВП «Київ» самостійно не повернулись та на зв`язок не виходять. Із-за неможливості евакуювати тіла загиблих військовослужбовців для підтвердження осіб, старший сержант ОСОБА_5 , молодший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 рахуються як безвісти зниклі з 21.01.2024 року (а.с.22-23).
Відповідно до письмових пояснень від 22 січня 2024 року, відібраних у солдата ОСОБА_12 , останній пояснив, що згідно бойового розпорядження №320/1/136 ОКП-Часів Яр від 15.01.2024 року він та старший сержант ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_11 , молодший сержант ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_13 , солдат ОСОБА_6 в ніч з 16.01.24 на 17.01.24 провели ротацію 1СБ на ВП «Київ» та зайняли оборону. 20.01.2024 року вони виходили з ВП «Київ» та потрапили під ворожий мінометний обстріл близько 22:00 десь в районі, де потрібно швидко переходити поле від однієї посадки до іншої. Під час обстрілу молодший сержант ОСОБА_3 втратив нижню ліву кінцівку. Він спробував йому допомогти та наклав йому турнікет, а в цей час провідники з суміжного підрозділу побігли за евакуаційними ношами. Він ліг неподалік від молодшого сержанта ОСОБА_3 у воронку, яка з`явилась після прильоту ворожого снаряду. ОСОБА_16 продовжувався і десь через 3-5 хвилин він вже отримав поранення в поясницю. Перегукнувшись із солдатом ОСОБА_13 вони домовились, що потрібно трохи відбігти в сторону, щоб змінити позицію. Коли він піднявся і почав бігти, отримав поранення обох ніг та правого плеча. Він знову ліг у воронку. Трохи почекав коли припиниться обстріл і перебіг до підбитого бронетранспортера, який стояв неподалік. Постарався максимально підлізти до нього, щоб сховатися, наклав собі турнікет, не зміг перемотати ногу бинтом, оскільки замерзли руки. Пролежавши під бронетранспортером десь до години часу, зрозумів, що потрібно пробувати рухатись далі, але на ногах вже стояти не міг. Почув, що десь далі кричать провідники, які нас вели. Почав повзти на їхній голос і так вони його знайшли. Старшого сержанта ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_17 в момент ворожого обстрілу він не бачив та думав, що вони побігли вперед. Потім дізнався, що старший сержант ОСОБА_5 , молодший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 з ВП «Київ» самостійно не повернулися та із-за неможливості евакуювати тіла загиблих військовослужбовців для підтвердження осіб, вони рахуються як безвісті зниклі з 21.01.2024 року (а.с.24-25).
Як вбачається зі змісту Акту службового розслідування по факту зниклих безвісти військовослужбовців 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , а саме: старшого сержанта ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_6 та молодшого сержанта ОСОБА_3 , затвердженого 25 січня 2024 року ТВО командира військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_18 , встановленими під час проведення службового розслідування обставинами та фактами є те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №5 від 05.01.2024 року молодшого сержанта ОСОБА_3 навідника-оператора 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , ВОС 0121282А, вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою. З рапорту командира роти 3 роти спеціального призначення молодшого лейтенанта ОСОБА_19 від 21.01.2024 року №307 стало відомо, що 16.01.2024 року 3 рота спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 прийняла вогневу позицію « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та зайняла оборону в кількості 6 військовослужбовців, а саме: старший сержант ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_11 , молодший сержант ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_12 , солдат ОСОБА_13 та солдат ОСОБА_6 20 січня 2024 року при плановій ротації особового складу при виході з вогневої позиції «Київ» о 22 год. 02 хв. вище вказані військовослужбовці попали під ворожий мінометний обстріл. 21.01.2024 року старший сержант ОСОБА_5 , молодший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 отримали поранення, несумісне з життям. Евакуювати тіла загиблих військовослужбовців 21.01.2024 року немає можливості. З пояснень командира взводу 2 зводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_7 старшого лейтенанта ОСОБА_14 від 22.01.2024 року стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_7 близько 22 год. 02 хв. військовослужбовці 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 , а саме: старший сержант ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_11 , молодший сержант ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_12 , солдат ОСОБА_13 та солдат ОСОБА_6 при плановій ротації особового складу, при виході з ВП «Київ» під час руху на точку евакуації потрапили під ворожий мінометний обстріл та з даними військовослужбовцями був втрачений радіозв’язок. Близько 8 годин 10 хвилин ранку солдат ОСОБА_13 вийшов на зв’язок по радіостанції та повідомив, що знаходиться в полі біля розбитого бронетранспортеру. Після проведення аеророзвідки було знайдено солдата ОСОБА_13 , а неподалік від нього куди влучали ворожі снаряди було знайдено трьох військовослужбовців без ознак життя, візуально схожих на старшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_6 .. Військовослужбовця ОСОБА_13 успішно евакуювали о 21 годині 28 хвилин. При спробах знайти тіла загиблих військовослужбовців евакуаційні групи потрапляли під щільний ворожий мінометний обстріл різного калібру. Старший сержант ОСОБА_5 , молодший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 з вогневої позиції «Київ» самостійно не повернулися. Із-за неможливості евакуювати тіла загиблих військовослужбовців для підтвердження осіб, вони рахуються як безвісти зниклі з 21.01.2024 року. Аналогічні пояснення 22.01.2024 року були надані також командиром бойової машини - командиром відділення 1 відділення спеціального призначення 3 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_15 .. Згідно позатермінових донесень командира НОМЕР_5 обсп Опбр о 09:02 аеророзвідка помітила трьох військовослужбовців без ознак життя, попередньо схожі на старшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_6 .. Після проведення аеророзвідки стало відомо, що було виявлено тіла трьох військовослужбовців, схожих на старшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_6 .. Підтвердити неможливо, оскільки евакуювати тіла загиблих не має можливості через постійні ворожі обстріли. З пояснень від 22.01.2024 року навідника 3 відділення спеціального призначення 2 взводу спеціального призначення 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_12 , як свідка події, стало відомо, що 20.01.2024 року близько 22 год. 00 хв. він та військовослужбовці 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 старший сержант ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_11 , молодший сержант ОСОБА_3 , солдат ОСОБА_13 та солдат ОСОБА_6 виходили з вогневої позиції «Київ» та потрапили під ворожий мінометний обстріл. Під час обстрілу молодший сержант ОСОБА_3 втратив нижню ліву кінцівку. Він спробував йому допомогти та наклав йому турнікет, а в цей час провідники з суміжного підрозділу побігли за евакуаційними ношами. Він ліг неподалік від молодшого сержанта ОСОБА_3 у воронку, яка з`явилась після прильоту ворожого снаряду. ОСОБА_16 продовжувався і десь через 3-5 хвилин він вже отримав поранення в поясницю. Перегукнувшись із солдатом ОСОБА_13 вони домовились, що потрібно трохи відбігти в сторону, щоб змінити позицію. Коли він піднявся і почав бігти, отримав поранення обох ніг та правого плеча. Він знову ліг у воронку. Трохи почекав коли припиниться обстріл і перебіг до підбитого бронетранспортера, який стояв неподалік. Постарався максимально підлізти до нього, щоб сховатися, наклав собі турнікет, не зміг перемотати ногу бинтом, оскільки замерзли руки. Пролежавши під бронетранспортером десь до години часу, зрозумів, що потрібно пробувати рухатись далі, але на ногах вже стояти не міг. Почув, що десь далі кричать провідники, та почав повзти на їхній голос і так вони його знайшли. Старшого сержанта ОСОБА_5 та солдата ОСОБА_17 в момент ворожого обстрілу він не бачив та думав, що вони побігли вперед. Потім дізнався, що старший сержант ОСОБА_5 , молодший сержант ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_6 з ВП «Київ» самостійно не повернулися. Неправомірні дії військовослужбовців та причинний зв`язок між діями військовослужбовців та подією, що трапилась, відсутні. Вина військовослужбовців відсутня. За висновком службового розслідування встановлено, що молодший сержант ОСОБА_3 вважається зниклим безвісти під час виконання обов`язків військової служби в районі ведення бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, подія не пов`язана із вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення. Не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсикологічного сп`яніння, навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Військовослужбовець на момент події був в належних засобах захисту (бронежилет та шолом). Розслідування вважати завершеним. Молодшого сержанта ОСОБА_3 вважати безвісти зниклим з 21.01.2024 року під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, в районі ведення бойових дій на північних околицях н.п.Іванівське Бахмутського району Донецької області (а.с.10-14).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25 січня 2024 року №50 службові розслідування по факту зниклих безвісти старшого сержанта ОСОБА_5 , солдата ОСОБА_6 , молодшого сержанта ОСОБА_3 вважати завершеними…Молодшого сержанта ОСОБА_3 навідника - оператора 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 вважати безвісти зниклим з 21.01.2024 року під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, в районі ведення бойових дій на північних околицях н.п.Іванівське Бахмутського району Донецької області. При цьому встановлено, що подія не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсикологічного сп`яніння, навмисного нанесення собі тілесного ушкодження. Військовослужбовець на момент події був в належних засобах захисту (бронежилет та шолом) (а.с.32).
22 січня 2024 року видане сповіщення №67 на молодшого сержанта ОСОБА_3 , який зник безвісти 21 січня 2024 року при виконанні бойового завдання поблизу н.п.Іванівське Бахмутського району Донецької області (а.с.50).
31 березня 2024 року гр-н ОСОБА_3 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, що підтверджується відомостями, внесеними до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (на території бойових дій (під час воєнних дій)) (а.с.52).
Згідно відповіді Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріат Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин) від 16 липня 2025 року за вих.№45489/30-2025, підтвердження про перебування у полоні ОСОБА_3 від держави-агресора через Центральне агенство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста відсутнє (а.с.58-59).
Згідно з листом Бахмутського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 25 листопада 2025 року за вих.№364АЗ/401/02-2025, представника заявника повідомлено про те, що в провадженні СВ Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області знаходяться матеріали кримінального провадження за №12024120000000086 від 30 січня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за фактом умисного вбивства (з позначкою «зниклий безвісти») військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_3 .. Місце знаходження військовослужбовця ОСОБА_3 не встановлено, відомості про полон відсутні, листів-збігів від експертів не надходило, статус залишається (з позначкою «зниклий безвісти») (а.с.53, 55).
Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, в порядку ст.ст.91, 229, 230 ЦПК України, в судовому засіданні за заявою ОСОБА_1 були допитані свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_9 , які дали суду показання про відомі їм обставини справи.
Так, свідок ОСОБА_20 дала суду показання про те, що вона є хрещеною матір’ю сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який є заінтересованою особою у справі. Вона особисто знала ОСОБА_3 , починаюючи зі школи, та бачила його останній раз восени 2023 року на автозаправній станції, коли він приїжджав у відпустку. Поспілкувалися з ним приблизно 10 хв.. До літа 2022 року ОСОБА_3 проживав по АДРЕСА_2 , а після цього переїхав проживати в інше місце. Зазначила, що на наданому їй для огляду фото (а.с.163) зображений саме ОСОБА_3 .. Ознаки, за якими вона його впізнала на фото, є: довгий ніс, велике вухо та борода.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є колишньою дружиною ОСОБА_3 та рідною матір’ю заявника ОСОБА_1 і заінтересованої особи ОСОБА_2 .. З 2007 року вони були розлучені, однак в період часу з 2013 по 2020 роки проживали разом. ОСОБА_3 не проживав за місцем своєї реєстрації в с.Степанівка. Останній раз вона бачила колишнього чоловіка восени 2023 року, коли він приїжджав у відпустку. По телефону з ним говорила приблизно 13-14 січня 2024 року. Зазначила, що на пред`явленому їй фото (а.с.163) вона впізнає ОСОБА_3 , оскільки у чоловіка були великі вуха, зріст, ніс, які вона бачить на фото. Також вона впізнає його форму голови, брови, його руки та пальці. Підтвердила, що надана фотографія не чітка, але вона раніше бачила це та інші фото на телефоні своєї дочки ОСОБА_1 .. Підтвердила, що на кисті лівої ріки ОСОБА_3 мав татуювання у вигляді літери «К», а також те, що на фотографії немає особливостей, характерних ознак, за якими б можна було сказати, що це саме він.
Виконуючи приписи ч.4 ст.264 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним заявником щодо наявності підстав для задоволення заявленої ним вимоги, а також доказам, наданим на її підтвердження, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України).
За змістом абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст.82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, і триває на даний час.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року №376 (з наступними змінами) до територій, на яких в період часу з 24 лютого 2022 року по 18 лютого 2025 року велися активні бойові дії, входить с.Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Відповідно до п. 8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
За змістом ч.ч.2, 3 ст.49 ЦК України актом цивільного стану, що підлягає державній реєстрації, є смерть фізичної особи.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п.1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 (з наступними змінами, далі - Правил), підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмовими доказами (ст.76 ЦПК України).
За змістом ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту смерті у порядку п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України можливе виключно за наявності беззаперечних та достовірних доказів смерті особи, а не припущень про її можливу загибель (правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі №506/358/22 та від 25 вересня 2024 року у справі № 759/980/24).
Тобто, у випадку, коли надані докази лише створюють вірогідне припущення загибелі особи за певних обставин, однак не підтверджують достовірно сам факт смерті, належним способом захисту є звернення до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою відповідно до ст.46 ЦК України та статей 305-309 ЦПК України.
Судом встановлено, що на підтвердження факту смерті гр-на ОСОБА_3 до заяви про встановлення даного факту представником заявника була додана копія матеріалів службового розслідування щодо зникнення безвісти трьох військовослужбовців, в тому числі і молодшого сержанта ОСОБА_3 , в яких містяться, зокрема, акт службового розслідування з додатками.
Разом з тим наведені докази не містять беззаперечного підтвердження факту смерті ОСОБА_3 ..
Так, зі змісту пояснень військовослужбовців вбачається, що жоден із них не підтвердив факту безпосереднього настання смерті особи та не зазначив, що особисто бачив момент смерті або пересвідчився у відсутності ознак життя молодшого сержанта ОСОБА_3 ..
Навпаки, із їх пояснень вбачається, що лише солдат ОСОБА_12 був безпосереднім очевидцем події та особисто бачив пораненого військовослужбовця ОСОБА_3 , надав йому медичну допомогу у виді накладення турнікета, після чого візуальний контакт солдата ОСОБА_12 із солдатом ОСОБА_3 було втрачено. Будь-яких обставин, які б свідчили про настання смерті ОСОБА_3 свідком повідомлено не було.
Будь-яких відомостей про те, що після первинного візуального контакту зазначений військовослужбовець надалі підтримував безпосередній контакт з ОСОБА_3 та мав можливість об`єктивно спостерігати його подальший стан чи особисто пересвідчився у настанні смерті останнього, матеріали справи не містять. Навпаки, із наданих доказів вбачається, що після виявлення військовослужбовця ОСОБА_3 з тяжким пораненням, його подальша доля достовірно встановлена не була, що виключає можливість беззаперечного висновку про факт смерті ОСОБА_3 саме у визначений заявником час та за наведених нею обставин.
Отже, пояснення військовослужбовця ОСОБА_12 свідчать виключно про факт отримання ОСОБА_3 тяжкого поранення, але жодним чином не підтверджують факт його смерті.
При цьому, слід зауважити, що сам по собі факт отримання тяжких тілесних ушкоджень, в тому числі небезпечних для життя, чи перебування особи без свідомості не є тотожними факту настання смерті цієї особи.
Сформульований у рапорті т.в.о. командиром роти 3 роти спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом ОСОБА_19 висновок про те, що молодший сержант ОСОБА_3 отримав поранення, несумісне з життям, не грунтується на наявних в матеріалах службового розслідування поясненнях інших військовослужбовців, які таких обставин не повідомляли. Відповідних даних, отриманих в результаті аеророзвідки, зокрема, аерофотографій, які б дозволяли зробити такий висновок, матеріали службового розслідування також не містять.
З огляду на викладене, на підставі рапорту молодшого лейтенанта ОСОБА_19 не можна достовірно встановити факт смерті ОСОБА_3 , оскільки ні рапорт, ні матеріали службового розслідування не містять відомостей про те, що ОСОБА_19 був безпосередньо на вогневій позиції «Київ» під час виходу з нею шести військовослужбовців та особисто бачив місце перебування молодшого сержанта ОСОБА_3 , як до початку ворожого мінометного обстрілу, так і відразу по його закінченню, а також не містять опису того, яке саме поранення, несумісне з життям, отримав ОСОБА_3 ..
Суд констатує, що оцінку відсутності ознак життя може бути надано лікарем чи іншим медичним працівником. Доказів того, що лейтенант ОСОБА_19 володіє спеціальними знаннями в області медицини матеріали службового розслідування не містять, внаслідок чого викладений ним у рапорті висновок про отримання ОСОБА_3 поранення, несумісного з життям, може бути лише підставою для припущення смерті батька заявника за обставин, що встановленні актом службового розслідування, зокрема під час виконання останнім обов`язків військової служби в районі ведення бойових дій на північних околицях н.п.Іванівське Бахмутського району Донецької області.
З наведених вище підстав надані старшим лейтенантом ОСОБА_14 та молодшим сержантом ОСОБА_15 пояснення щодо виявлення під час аеророзвідки без ознак життя трьох військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_3 , не можуть бути достатніми доказами на підтвердження факту настання смерті батька заявниці по справі 21 січня 2024 року.
Отже, військовослужбовці, пояснення яких містяться у матеріалах службового розслідування, не зазначили, що вони особисто пересвідчилися у смерті молодшого сержанта ОСОБА_3 та не описали будь-яких об`єктивних ознак його смерті.
Таким чином, жоден із військовослужбовців, чиї пояснення відображенні в акті службового розслідування від 25 січня 2024 року, не підтвердив саме факт смерті ОСОБА_3 ..
Евакуаційна група, яка працювала на місці події, тіла військовослужбовця ОСОБА_3 також не виявила, хоча з пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_14 після проведення аеророзвідки неподалік від солдата ОСОБА_13 , якого успішно евакуювали ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21 год. 28 хв, було знайдено трьох військовослужбовців без ознак життя, візуально схожих на старшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого сержанта ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_6 ..
Отже, з матеріалів службового розслідування вбачається, що після проведення евакуаційних заходів тіло молодшого сержанта ОСОБА_3 виявлено не було.
Матеріали службового розслідування також не містять і категоричного висновку про його смерть.
Зі змісту отриманих в ході службового розслідування документів вбачається, що йдеться про неможливість достовірного встановлення долі трьох військовослужбовців, неможливість ідентифікації окремих тіл, а також про відсутність достатніх даних для підтвердження смерті цих військовослужбовців, в тому числі і молодшого сержанта ОСОБА_3 ..
Крім того, слід зауважити, що службове розслідування має внутрішньо-організаційний характер та не є безумовним доказом смерті особи у розумінні статей 76-78 ЦПК України.
Такі документи здебільшого ґрунтуються на поясненнях інших осіб та непрямих відомостях, а тому самі по собі не можуть підміняти належні та достовірні докази смерті особи.
Крім того, за змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а допустимими - ті, що одержані у порядку, встановленому законом.
Згідно зі ч.1 ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.
Встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення.
Такі висновки суду відповідають правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2024 року у справі №404/7153/20.
Разом з тим, надані заявником ОСОБА_1 та її представником фотознімки не можуть бути визнані судом допустимими доказами з огляду на наступне.
Так, у матеріалах справи відсутні будь-які достовірні відомості про походження зазначених фотознімків, час, місце та обставини їх створення. Не встановлено, ким саме були зроблені відповідні фотознімки, за допомогою якого технічного засобу, за яких умов та коли саме.
У матеріалах цивільної справи також відсутні і заявником та її представником не надано жодного письмового доказу (акту, протоколу огляду, рапорту чи іншого офіційного документу), у якому б містилося посилання на такі фотознімки, як додатки або засоби фіксації викладених в них певних обставин, враховуючи відсутність посилання на ці фото у матеріалах службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 .. Крім того, наявні на цих фото зображення жодним чином не доводять настання смерті батька заявника по справі.
Самі по собі фотознімки невідомого походження, за відсутності підтвердження джерела їх отримання та належної процесуальної фіксації такого отримання, не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях або доказах, достовірність яких об`єктивно перевірити неможливо.
За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити автентичність, цілісність та достовірність наданих заявником фотоматеріалів.
Крім того, зі змісту самих фотознімків неможливо достовірно встановити ані особу, зображену на них, ані факт настання біологічної смерті такої особи. Наявні в матеріалах справи фотозображення лише фіксують наявність особи з тілесним ушкодженням та накладеним турнікетом, однак не дають можливості встановити наявність чи відсутність ознак життя у цієї особи в момент фотографування, час отримання поранень, подальший стан особи або факт її смерті.
Отже, зі змісту фотознімків неможливо достовірно встановити, що на них зафіксований саме ОСОБА_3 , про встановлення факту смерті якого заявлено вимогу, а також відсутність у нього в момент фотографування ознак життя.
З наведених вище підстав суд оцінює як недопустимі також і додані представником заявника до заяви про встановлення факту смерті роздруківки електронного листування заявника з невстановленими особами із використанням невідомого мобільного застосунку.
Надані в судовому засіданні показання свідків про те, що на фотознімках зображений саме ОСОБА_3 , суд оцінює критично, оскільки якість, масштаб та ракурс наданих фотозображень не дозволяють чітко розпізнати риси обличчя, індивідуальні анатомічні ознаки, зріст, тілобудову чи інші об`єктивні ідентифікуючі характеристики особи.
Фактично із наданих фотознімків можливо встановити лише те, що на них зображено особу з тілесними ушкодженнями та накладеним турнікетом. Разом з тим наявність тілесних ушкоджень та турнікета сама по собі не свідчить про факт смерті особи.
За таких обставин відповідні показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_20 фактично ґрунтуються на припущеннях та їх суб’єктивному сприйнятті, а не на достовірному та безсумнівному встановленні особи, а тому такі пояснення не можуть бути покладені в основу висновку, що на вказаних фотознімках зображений саме ОСОБА_3 ..
Водночас, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування у цивільному процесі не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявні у справі докази у своїй сукупності свідчать лише про те, що особа зникла безвісти за обставин, які могли загрожувати її життю та лише дають підстави для обгрунтованого припущення про можливість її загибелі під час бойових дій.
Разом з тим такі обставини не є тотожними достовірно встановленому факту смерті особи.
Суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення заявника до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про державну реєстрацію смерті особи та отримання відмови у такій реєстрації. Відсутні будь-які письмові повідомлення, рішення, листи або інші документи органу державної реєстрації актів цивільного стану, які б підтверджували неможливість проведення державної реєстрації смерті гр-на ОСОБА_3 ..
Разом з тим, наявність відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану у проведенні державної реєстрації смерті є обов`язковою умовою для встановлення факту смерті особи у порядку п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України.
Аналогічні висновки викладений Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2025 року у справі №132/611/25.
За відсутності доказів звернення до органу Державної реєстрації актів цивільного стану громадян та відмови у державній реєстрації смерті суд позбавлений можливості встановити наявність передбаченої законом умови для розгляду такої заяви.
Отже, заявником не доведено не лише сам факт смерті особи, а й факт неможливості державної реєстрації смерті у позасудовому порядку.
За своєю правовою природою наведені заявником обставини та надані докази відповідають саме конструкції оголошення фізичної особи померлою, передбаченій ст.46 ЦК України.
Так, надані матеріали свідчать лише про високу ймовірність загибелі ОСОБА_3 за бойових обставин, однак не містять неспростовних доказів його смерті.
У постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №357/9160/24 Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, дослідивши надані заявником докази на підтвердження її вимоги про встановлення факту смерті сина, який загинув поблизу м.Авдіївка Покровського району Донецької області, зокрема: копії акту про настання смерті від 26 січня 2024 року, відповідно до якого було засвідчено, що син заявника загинув внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу та у зв’язку із інтенсивними бойовими діями можливості забрати тіло не було; сповіщення про його зникнення безвісти 24 січня 2024 року; акту службового розслідування від 25 березня 2024 року, в якому зазначені пояснення військовослужбовців про отримання сином заявника тяжкого поранення (осколок прилетів в голову) та його загибель на місці, що спостерігали з квадракоптера, та яким визнано вважати сина заявника таким, що зник безвісті за особливих обставин під час виконання бойового завдання, дійшов висновку про те, що вказані докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть сина заявника, а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.Ураховуючи викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, Верховний Суд вважає, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі, у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України). Ураховуючи наведене, підстави для задоволення заяви про встановлення факту смерті сина заявника (військовослужбовця) у певний час - 24 січня 2024 року під час виконання бойового завдання за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України відсутні.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 наголосила, що оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Отже, звернення заявника ОСОБА_1 саме із заявою про встановлення факту смерті, а не із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим, свідчить про обрання нею неналежного способу захисту.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог.
Суд також враховує, що встановлення факту смерті особи породжує значні правові наслідки, пов`язані з виникненням спадкових прав, соціальних виплат, припиненням цивільної правосуб`єктності особи та іншими юридично значимими обставинами.
Саме тому факт смерті не може встановлюватися на підставі припущень, непрямих даних або ймовірних висновків.
У даній справі сукупність наданих доказів не дає суду можливості дійти беззаперечного та достовірного висновку про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Наявні у справі матеріали лише створюють припущення щодо можливої його загибелі за бойових обставин.
Сам по собі високий ступінь імовірності загибелі особи в умовах бойових дій не є тотожним достовірно встановленому факту смерті особи у розумінні п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України.
Для встановлення факту смерті суд повинен дійти переконання про об`єктивне та безсумнівне існування самої події смерті, а не лише про існування обставин, які потенційно могли спричинити смерть особи.
Інакше процедура встановлення факту смерті фактично підмінятиме собою інститут оголошення особи померлою, що суперечить розмежуванню відповідних правових механізмів, здійсненому законодавцем.
У справах про встановлення факту смерті особи в певний час стандарт доказування є підвищеним, оскільки наслідком встановлення такого факту є остаточне юридичне підтвердження припинення цивільної правосуб`єктності особи.
Встановлення судом факту смерті за відсутності беззаперечних доказів створює ризик юридичної легалізації припущення як встановленого факту, що є неприпустимим з огляду на принцип правової визначеності.
Отже, надані заявником та її представником на підтвердження факту смерті ОСОБА_3 докази, не містять достовірних відомостей про смерть останнього, оскільки підтверджують обставини його зникнення безвісти під час виконання бойового завдання за обставин, що загрожували смертю, внаслідок дій збройних сил російської федерації в районі безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Таким чином, враховуючи не надання заявником під час судового розгляду справи достовірних, достатніх в своїй сукупності та беззаперечних доказів на підтвердження смерті молодшого сержанта ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання ним бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення факту смерті батька заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на підставі п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, а тому заява ОСОБА_1 за вказаної вимогою задоволенню не підлягає.
Разом з тим, з огляду на встановлені у даній справі обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з ч.3 ст.46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (ч.4 ст. 46 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з ч.1 ст.306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень ст.ст.43, 46 ЦК України, ст.ст.305, 306 ЦПК України, за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч.2 ст.46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України).
Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2024 року у справі №506/358/22 та від 13 березня 2024 року у справі №204/7924/23.
Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №154/2135/17, у випадку, коли особа, яка несла військову службу, пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, зокрема внаслідок вогневого впливу незаконних збройних формувань під час проведення АТО, такі обставини можуть виступати підставою для оголошення судом особи померлою на підставі ч.2 ст.46 ЦК України.
З огляду на викладене, враховуючи наявність у матеріалах цивільної справи доказів, які у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть молодшого сержанта ОСОБА_3 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення його смерті за обставин, пов`язаних з воєнними діями, заявник ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_3 померлим на підставі ч.2 ст.46 ЦК України.
З урахуванням звільнення заявника від сплати судового збору при поданні заяви до суду та положень ч.7 ст.294 ЦПК України, за змістом якої при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 293, 294, 305, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Долинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт.Устинівка Устинівського району Кіровоградської області, відмовити.
Судовий збір компенсувати за рахунок держави. Повне ім’я та найменування учасників справи: Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , вказана в заяві адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Заінтересована особа: Долинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), адреса місцезнаходження: вул.Тесленка, буд.№59 м.Долинська Кропивницького району Кіровоградської області, поштовий індекс 28500, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23234108.
Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказана в заяві адреса місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_10 .
Заінтересована особа: Міністерство оборони України, вказана в заяві адреса місцезнаходження юридичної особи: проспект Повітрофлотський, буд.№6 м.Київ, поштовий індекс 03168, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00034022
Заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , вказана в заяві адреса місцезнаходження: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 26632387.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 15 травня 2026 року.
Суддя С.Ю.Атаманова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua