Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №607/3746/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

Іменем України

06.05.2026 Справа №607/3746/26 Провадження №2/607/3455/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

представника позивача адвоката Недокуса В.І.,

представника відповідача адвоката Бабія Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1. Стислий виклад позиції позивача

19.02.2026 ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.06.2021 у справі № 607/6671/21 затверджено мирову угоду, відповідно до якої сторони домовились про стягнення заборгованості по аліментах, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та суму аліментів із урахуванням індексації, яка підлягає сплаті відповідачем ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина.

За відсутності заборгованості та після набуття повноліття ОСОБА_3 стягнення аліментів припинилось.

Позивач зазначила, що ОСОБА_3 досяг повноліття та навчається у Технікумі інформатики «Косінус Плюс» у м. Варшава на 2 курсі денної форми навчання. Навчання триває п`ять років, тобто до серпня 2029 року.

Позивач вказала, що повнолітній син повністю перебуває на її утриманні, відповідач кошти на утримання дитини не надає. При цьому відповідач є працездатною та здоровою особою, що дає йому можливість працювати та утримувати дитину.

Повнолітній син не має фінансової можливості повністю самостійно забезпечити своє навчання та утримання, оскільки, навчаючись на денній формі навчання, позбавлений можливості працювати.

За таких підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 19.02.2026 і до закінчення дитиною навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

06.04.2026 представник відповідача адвокат Бабій Н.І. подав відзив, в якому відповідач позов не визнав та просив у позові відмовити повністю. Відзив мотивований тим, що долучена позивачем до позовної заяви довідка, яка підтверджує факт навчання сина сторін, є недійсною, оскільки на ній зазначені відомості про те, що вона дійсна до 11.01.2026, тоді як позивач звернулась до суду із вказаним позовом 19.02.2026. Також зазначений розмір аліментів у сумі 5000 грн є в декілька разів більшим від мінімального рекомендованого розміру аліментів, який може бути присуджений судом виключно у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому на підтвердження зазначеного розміру аліментів позивачем не долучено будь-які докази, а також не долучені докази того, що відповідач має достатній заробіток (дохід), який би давав йому можливість сплачувати аліменти у вказаному розмірі. Поряд з цим у 2001 році відповідачу встановлено діагноз: «Міастенія, генералізована форма, прогресуючий перебіг», у зв`язку із чим йому було встановлено 2 групу інвалідності. На даний час інвалідність відповідача не продовжена, однак наслідки тяжкого захворювання вплинули на його працездатність. Факт відсутності заборгованості зі сплати аліментів не може свідчити про те, що у відповідача є можливість сплачувати аліменти в розмірі 5000 грн. Такий розмір аліментів є надмірним для відповідача.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

23.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання у справі, надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

06.05.2026 усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, представнику позивача поновлено процесуальний строк для надання доказів та прийнято додаткові докази до розгляду.

4. Процедура та позиції сторін у судовому засіданні

06.05.2026 у судовому засіданні представник позивача адвокат Недокус В.І. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю. Пояснив, що відповідач у добровільному порядку матеріальну допомогу дитині не надає, хоча має таку можливість, оскільки працевлаштований за кордоном та отримує дохід. Повнолітній син сторін не працює та не отримує стипендію, а коштів, які надає йому мати, недостатньо, щоб в повному обсязі забезпечити його навчання та утримання. Просив врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові у справі № 752/20152/16-ц, відповідно до якої розмір аліментів для осіб, які продовжують навчання, має бути таким, що зможе забезпечити право повнолітньої дитини на освіту.

06.05.2026 у судовому засіданні представник відповідача адвокат Бабій Н.І. позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, та просив у позові відмовити повністю. Вказав, що зазначений розмір аліментів є необґрунтованим та надмірним для відповідача. Зауважив, що з наданих суду довідок вбачається, що відвідування ОСОБА_3 занять у навчальному закладі становить лише 80%, що, на його думку, свідчить про те, що син сторін може працювати та відповідно отримувати дохід. Вказав, що відповідач перебуває у шлюбі, його дружина є фізичною особою-підприємцем та забезпечує його усім необхідним. У відповідача наявне захворювання, через яке він не має можливості працювати. З урахуванням нової довідки, наданої представником позивача, визнав факт навчання дитини у навчальному закладі за кордоном. Підтвердив ті обставини, що відповідач на даний час проживає за кордоном, однак зауважив, що відповідач не працює.

06.05.2026 у судове засідання сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, не з`явилися, однак беруть участь у судовому процесі через своїх представників.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірваний 27.04.2010.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.06.2021 у справі № 607/6671/21 затверджено мирову угоду, відповідно до якої сторони домовились про стягнення заборгованості по аліментах, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та суму аліментів із урахуванням індексації, яка підлягає сплаті відповідачем ОСОБА_2 в користь позивача ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина.

08.01.2026 постановою головного державного виконавця Тернопільського ВДВС Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавче провадження з виконання мирової угоди, затвердженої у справі № 607/6671/21, закінчено. Зазначено, що заборгованість за вказаним виконавчим документом відсутня.

Відповідно до довідок Поліцеальної школи «Косінус Плюс» у Варшаві № 244/Tech/2025 від 11.12.2025 та № 111/Tech/2026 від 10.04.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учнем школи Технікум інформатики «Косінус Плюс» у Варшаві. Строк навчання 5 років, до 2029 року.

Згідно з довідкою ДЧ «Люкс-Житло» ПП «Люкс» № 3 від 08.01.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 28.03.2026 за період з січня 2023 року до лютого 2026 року ОСОБА_2 доходу не отримував.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 471468976 від 06.04.2026 будь-яке нерухоме майно за ОСОБА_2 не зареєстровано.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 встановлено діагноз: «Міастенія, генералізована форма прогресуючий перебіг».

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 з 06.11.2001 до 31.12.2006 була призначена пенсія по інвалідності.

2. Норми права, які застосував суд

Частина 1 ст. 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 308/4214/18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини (ч. 2 ст. 182 СК України).

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на особу становить 3328 грн.

Відповідно до ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про освіту»).

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

Суд встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення повноліття продовжує навчання у Технікумі інформатики «Косінус Плюс» у м. Варшаві за денною формою навчання, що підтверджується відповідними довідками навчального закладу.

Суд враховує, що навчання за денною формою істотно обмежує можливість особи поєднувати навчальний процес із постійною трудовою діяльністю та отриманням стабільного доходу, достатнього для самостійного забезпечення власних потреб.

При цьому доказів отримання ОСОБА_3 самостійного стабільного доходу, стипендії чи інших джерел матеріального забезпечення суду не надано.

Відтак повнолітній син сторін у зв`язку із навчанням об`єктивно потребує додаткових витрат на проживання, харчування, проїзд, навчальні матеріали та інші витрати, пов`язані із забезпеченням освітнього процесу.

Суд враховує, що позивач самостійно забезпечує повсякденні потреби сина, пов`язані з його навчанням та проживанням, тоді як відповідач матеріальної допомоги на утримання повнолітнього сина добровільно не надає.

Оцінюючи доводи сторони відповідача щодо відсутності у відповідача можливості сплачувати аліменти через стан здоров`я, суд виходить із такого.

Надані відповідачем медичні документи підтверджують факт наявності у нього захворювання, однак самі по собі не свідчать про повну втрату працездатності чи неможливість отримання доходу на час розгляду справи.

З посвідчення про призначення пенсії вбачається, що інвалідність була встановлена відповідачу до 31.12.2006 та в подальшому не продовжувалась. Доказів встановлення відповідачу інвалідності на час розгляду справи, перебування його на обліку як непрацездатної особи, отримання пенсії по інвалідності або інших доказів повної втрати працездатності суду не надано.

Також сам по собі факт відсутності офіційно задекларованого доходу в Україні не свідчить про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому синові, який продовжує навчання, та не є безумовною підставою для звільнення особи від цього обов`язку, оскільки такий ґрунтується на положеннях ст. 199 СК України та має забезпечувати баланс інтересів дитини і платника аліментів.

Суд приймає до уваги, що відповідач упродовж тривалого часу виконував обов`язок зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1930,80 грн щомісячно, а виконавче провадження було завершене у зв`язку з відсутністю заборгованості.

При цьому суд враховує, що представники сторін у судовому засіданні не заперечували тієї обставини, що відповідач на даний час проживає за кордоном.

Указане у сукупності з відсутністю доказів неможливості здійснювати трудову діяльність свідчить про наявність у відповідача об`єктивної можливості отримувати дохід та брати участь в утриманні повнолітнього сина.

Інше тлумачення фактично створювало б можливість уникнення виконання обов`язку щодо утримання дитини шляхом непрацевлаштування або неофіційного отримання доходу.

При визначенні розміру аліментів суд також ураховує положення ст. 182 СК України, відповідно до яких розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення є базовим державним соціальним стандартом, який використовується, зокрема, для оцінки мінімально необхідного рівня матеріального забезпечення особи.

Хоча положення щодо мінімального гарантованого та рекомендованого розміру аліментів прямо стосуються неповнолітніх дітей, суд вважає, що відповідний прожитковий мінімум може бути врахований як орієнтир при визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, оскільки така особа фактично потребує матеріального забезпечення для задоволення базових життєвих потреб та забезпечення реалізації права на освіту.

Суд ураховує, що повнолітній син сторін навчається за кордоном, що об`єктивно зумовлює підвищені витрати на проживання, харчування, транспорт та навчальне забезпечення.

З огляду на наведене, а також беручи до уваги необхідність забезпечення балансу між потребами повнолітнього сина та матеріальними можливостями відповідача, суд дійшов висновку, що аліменти у твердій грошовій сумі 3500 грн щомісячно є співмірними потребам дитини, відповідають принципам розумності та справедливості й забезпечують мінімально необхідний рівень матеріального утримання на період навчання.

Визначений судом розмір аліментів фактично відповідає рівню прожиткового мінімуму та не виходить за межі розумного співвідношення між потребами дитини й обов`язком батьків щодо її утримання.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

Ураховуючи викладене, з урахуванням установлених обставин справи, принципів розумності та справедливості, необхідності забезпечення права повнолітньої дитини на належний рівень матеріального забезпечення під час навчання, а також обов`язку обох батьків брати участь в утриманні дитини, суд дійшов висновку, що стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн щомісячно є фінансово можливим для відповідача та достатнім для забезпечення належного рівня життя ОСОБА_3 .

Саме такий розмір аліментів, на переконання суду, є співмірним потребам повнолітнього сина сторін та не створює надмірного тягаря для відповідача.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Поряд з цим при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією № 0162-2315-9710-7997 від 19.02.2026.

Позов задоволено частково у сумі 3500 грн, що становить 70% від заявленої суми. Відтак судовий збір у сумі 745,47 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а судовий збір у сумі 319,49 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке

У позовній заяві представник позивача зазначив, що орієнтовна сума судових витрат позивача у зв`язку з розглядом цієї справи становить 10000 грн витрат на правничу допомогу, докази чого будуть надані у судовому засіданні.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим у судовому засіданні позивач не подав до суду докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Так само представник позивача, який був присутній під час розгляду справи, не заявив про намір подати такі докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заяву позивача ОСОБА_1 про розподіл понесених позивачем судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень щомісячно, починаючи стягнення з 19.02.2026 і до закінчення дитиною навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір у сумі 745 (сімсот сорок п`ять) гривень 47 копійок.

Судовий збір у сумі 319 (триста дев`ятнадцять) гривень 49 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заяву ОСОБА_1 про розподіл понесених позивачем судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000 (десять тисяч) гривень залишити без розгляду.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Недокус Віктор Ігорович, місцезнаходження: вул. За Рудкою, буд. 33, офіс 613, м. Тернопіль.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Представник відповідача: адвокат Бабій Назарій Іванович, місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 69, офіс 169, м. Тернопіль.

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складене 11.05.2026.