Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №440/2928/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 15 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2928/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, яка призначена наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 356 від 18.12.2025;

стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно в розмірі 112390,28 грн (сто дванадцять тисяч триста дев`яносто гривень 28 копійок).

Позовні вимоги обґрунтував, що позивач проходив військову службу за контрактом, зокрема у період з 18.03.2022 до 18.12.2025 у Військовій частині НОМЕР_1 , а з 18.12ю2025 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з огляду на звільнення з військової служби у відставку у зв`язку досягненням граничного віку перебування на військовій службі. При звільненні з військової служби та виключенні зі списків особового складу відповідач не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, а на звернення до командира військової частини отримав відмову, мотивовану відсутністю фінансування. Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивач вважає протиправною, оскільки під час проходження військової служби його у повному обсязі не забезпечено предметами речового майна особистого користування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).

Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що позивач проходив військову службу виключно у період дії воєнного стану, а тому не має права на отримання грошової компенсації у силу приписів пункту 29 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини

Позивач з 18.03.2022 по 18.12.2025 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 356 від 18.12.2025 підполковника військової служби за контрактом ОСОБА_1 , звільненого у відставку за підпунктом «а» пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі), виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 18.12.2025 року.

Крім того, згідно вищезазначеного наказу, встановлено обов`язок виплати позивачу компенсацію за не отримане речове майно під час проходження військової служби згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 у розмірі 112390,28 грн.

Позивачу видано довідку №7про одержання грошової компенсації, замість не отриманого речвого майна на суму 112390,28 грн.

Відповідна компенсація неотриманого речового майна не була виплачена позивачу.

В подальшому, представником позивача було надіслано адвокатський запит військовій частині НОМЕР_1 з приводу виплати спірної компенсації.

Проте у відповіді від 21.02.2026 №423ФС відповідач повідомив, що оскільки військова частина є бюджетною становою, виплата компенсації за не отримане речове майно за період проходження військової служби можлива лише після надходження відповідного фінансування.

Не погодившись з відповідними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спірні правовідносини регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898.

Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-ХІІ) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Завдання, організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори, визначені Інструкцією про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898 (далі - Інструкція №232).

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 (в редакції зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 10.06.2019 №306) військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу (крім курсантів ВВНЗ, військовослужбовців строкової служби та військових ліцеїв), які проходили військову службу, нарахування заборгованості здійснюється:

- під час звільнення в запас або у відставку з правом носіння військової форми одягу за речове майно, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі;

- під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.

За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно врегульований правовими нормами Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178)

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема, звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (п. 5 Порядку №178).

Виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік (п. 7 Порядку №178).

Зміст вищезазначених норм свідчить, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

При цьому, застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18 та від 30 липня 2020 року у справі №820/5767/17.

Таким чином, Порядок №178 та Інструкція №232, у редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, містили положення відповідно до яких нарахування заборгованості із грошової компенсації вартості неотриманого речового майна здійснюється під час звільнення з військової служби у запас.

Як свідчать матеріали справи, а саме розрахунок військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2026 №1709/2433 за позивачем нарахована грошова компенсація за неотримане речове майно у розмірі 112390,28 грн.

Відповідач посилається на те, що ним були дотримані всі відповідні норми права, що регулюють спірні правовідносини, а саме: видано довідку №7 про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі підполковнику ОСОБА_2 ; - наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.12.2025 №356 надано вказівку щодо виплати компенсації за не отримане речове майно під час проходження військової служби, згідно Постанови Кабінету Міністрів від 16.03.2016 №178 та довідки розрахунку №7 від 18.12.2025, у розмірі 112390,28 грн. (сто дванадцять тисяч триста дев`яносто грн. 28 коп.); - надіслано лист від 11.02.2026 №1709/2433 (додаток 6) до вищого органу фінансування – до військової частини НОМЕР_2 . В даному листі міститься прохання профінансувати військову частину НОМЕР_1 за загальним фондом КПКВ 2101020/3 КЕКВ 2210 код 026 в сумі 270171,00 грн. (двісті сімдесят тисяч сто сімдесят одна грн.); - подано заявку на бюджетні асигнування до кінця 2026 року за КПКВ 2101020/3 за загальним фондом станом на 2026 рік (від 11.02.2026 №1709/2433) . Дана заявка є додатком до листа в/ч НОМЕР_1 від 11.02.2026 №1709/2433, що був надісланий до вищого органу фінансування; - проведено розрахунки, які обґрунтовують зміни показників видатків бюджету за бюджетною програмою (підпрограмою) КПКВ 2101020/3 на 2026 рік (від 11.02.2026 №1709/2433).

Наведене свідчить про те, що відповідач фактично визнав наявність у позивача права на отримання спірної грошової компенсації та здійснив її офіційне нарахування.

Водночас станом на момент розгляду справи докази фактичної виплати позивачу нарахованої компенсації у матеріалах справи відсутні.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилається на відсутність бюджетних асигнувань для здійснення відповідної виплати.

Однак суд вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Суд зазначає, що право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно прямо передбачене законом та підтверджене самим відповідачем шляхом проведення відповідного розрахунку і видання наказу про виплату.

Відсутність або недостатність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання державним органом покладених на нього законом обов`язків та не звільняє відповідача від обов`язку здійснити належну виплату.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава не може посилатися на відсутність бюджетних коштів як на підставу невиконання встановлених законом соціальних гарантій.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини держава не вправі ухилятися від виконання своїх фінансових зобов`язань перед особою, посилаючись на недоліки бюджетного фінансування чи організації внутрішніх процедур.

Суд також враховує, що нарахування відповідачем спірної компенсації свідчить про остаточне встановлення права позивача на її отримання та відсутність будь-якого спору щодо розміру такої виплати.

За таких обставин подальше невиконання відповідачем обов`язку щодо виплати нарахованої грошової компенсації є проявом протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, встановлені судом обставини у своїй сукупності свідчать про те, що відповідачем безпідставно не здійснено виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 112390,28 грн, незважаючи на наявність у позивача законного права на таку виплату та проведення її офіційного нарахування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно та стягнути з відповідача таку компенсацію у розмірі 112390,28 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, яка призначена наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 356 від 18.12.2025.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно в розмірі 112390 (сто дванадцять тисяч триста дев`яносто) гривень 28 (двадцять вісім) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова