Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №400/4254/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 р. № 400/4254/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , ,

до відповідачатериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивачка) до територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позиваці у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2026 дорівнює 3328,00 грн;

зобов`язання відповідача виготовити та видати позивачці довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1), виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини другої статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває з 28.05.2019 на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 16.03.2026 вона звернулась до відповідача із заявою про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною базового розміру окладу судді з 01.01.2026. Листом від 18.03.2026 № 3/2-542/26 відповідач відмовив їй у наданні вказаної довідки, зіславшись на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не передбачено збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру окладу судді. На думку позивачки, такі дії відповідача є протиправними, оскільки з 01.01.2026 відповідно до Закону України «Про Держаний бюджет України на 2026 рік» збільшився розмір прожиткового мінімуму, з якого нараховується, зокрема, посадовий оклад судді, що є безумовною підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Тому відповідач має видати їй оновлену довідку для подальшого перерахунку їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 гривень.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (без виклику сторін у судове засідання).

Відповідно до довідок про доставку електронного листа копію позовної заяви з додатками та ухвалу суду від 27.04.2026 відповідач отримав 22.04.2026 і 27.04.2026 відповідно.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позову заяву не скористався.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини адміністративного справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2019 № 1372/0/15-19 позивачку звільнено з посади судді Корабельного районного суду міста Миколаєва у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Позивачка є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці № НОМЕР_1 .

16.03.2026 вона звернулась до відповідача із заявою про надання їй довідки про розмір суддівської винагороди на рівні 3328,00 грн станом на 01.01.2026.

Листом від 18.03.2026 № 3/2-542/26 відповідач відмовив у задоволення вищевказаного звернення, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового посадового окладу судді, у розмірі 2102,00 гривні.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України – закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з врахуванням абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» – 2102 гривні.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України у рішеннях від 03.06.2013 № 3-рп/2013 і від 04.12.2018 № 11-р/2018 підкреслив, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Згідно з частиною другою статті 130 Основного Закону України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону № 1402-VIII (який є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду – 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Наведеною нормою встановлено, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» прожитковий мінімум – це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Наведеною нормою визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Однак цим Законом не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із встановленням на 01.01.2026 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 гривні.

Отож Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Проте, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 і від 22.05.2008 № 10-рп/2008, Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.

Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2026 (3328,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді – 2102,00 грн), на підставі абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправною.

Такий підхід неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 12.09.2024 у справі № 580/2522/24, від 13.11.2024 у справі № 200/1707/24 і від 20.02.2025 у справі № 420/3716/24.

У постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25 Верховний Суд сформував такі висновки:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Водночас до спірних правовідносин не підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.04.2025 у справі № 240/928/24, оскільки у ній предмет спору стосувався проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді та іншого періоду.

Натомість у справі, яка розглядається, предмет спору стосується видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026.

Відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025 у зазначеній справі, під час розгляду цього спору.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі № 620/15756/24.

Відтак відповідач протиправно відмовив позивачці у наданні їй довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 у розмірі 3328,00 гривень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 17.04.2026 № 6MS1-817Z-URUE підтверджується понесення позивачкою судових витрат у розмірі 1331,20 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову. Тому зазначена сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні їй довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 у розмірі 3328 (Три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

3. Зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області виготовити і видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 у розмірі 3328 (Три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області судовий збір у розмірі 1331 (Одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

8. Повний текст рішення суду складений 15.05.2026.

Суддя В.Г.Ярощук