Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №400/12824/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15 травня 2026 р.справа № 400/12824/25

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, розглянув адміністративну справу

за позовомГоловного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, просп. Центральний, 288, м. Миколаїв, 54003,

до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

простягнення штрафу в розмірі 5 083 грн.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (далі - позивач або ГУ ДПСС в Миколаївській області) звернулось з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути з відповідача до державного бюджету штраф за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5 083 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що ОСОБА_1 допустив порушення законодавства про рекламу, на підставі чого на нього було накладено штраф в розмірі 5 083 грн., що і стало підставою для звернення ГУ ДПСС в Миколаївській області до суду з цим позовом про стягнення суми штрафу.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що порушень Закону України "Про рекламу" не допускав, а аргументи позивача є хибними.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

25.04.25 р. посадовими особами ГУ ДПСС в Миколаївській області була виявлена реклама комп`ютерного сервісного центру “Admiral” засобами зовнішньої реклами за адресою: м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, буд. 33, зміст якої не відповідає вимогам ст. 6 ч. 1 та ст. 15 ч. 1 Закону України “Про рекламу”, так як текст на рекламі викладено недержавною мовою і відсутня інформація про платне чи безоплатне використання споживачем електронних комунікацій, в даному випадку, телефонних номерів.

07.05.25 р. ГУ ДПСС в Миколаївській області складено протокол № 000018, яким зафіксоване дане порушення, додатком до якого є фотофіксація виявленого порушення.

08.05.25 р. відповідачем прийнято рішення № 000018 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.

12.05.25 р. відповідачу було направлено повідомлення від 09.05.25 р., яким запропоновано надати документи щодо вартості розповсюдженої ним реклами та письмові пояснення.

Як слідує з рекомендованого повідомлення, дане відправлення було повернуто відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Додатково, дане повідомлення було направлено відповідачу через застосунок “Telegram”.

Відповідач зазначає, що такий спосіб повідомлення не передбачений чинним законодавством.

Відповідно до ст. 32 ч. 2 Закону України “Про адміністративну процедуру”, запрошення учасника адміністративного провадження, особи, яка сприяє розгляду справи, здійснюється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня відповідної процедурної дії. Цей строк може бути зменшено у разі, якщо обставини вимагають прийняття рішення у найменший строк, про що у запрошенні надається обґрунтоване пояснення. Запрошення вручається особисто під підпис, надсилається поштовим відправленням або іншими засобами зв`язку (телефоном, електронною поштою тощо) за наявними у справі контактними даними, про що в матеріалах справи робиться відповідний запис.

Уповноважена особа з урахуванням положень статті 32 Закону України “Про адміністративну процедуру” повідомляє суб`єкту реклами про дату, час та місце розгляду справи поштовим відправленням, технічними засобами електронних комунікацій або шляхом вручення повідомлення суб`єкту реклами або його представнику, якщо суб`єкт реклами сповістив уповноважену особу про відповідне уповноваження свого представника на отримання повідомлень, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої особи, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (п. 5 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.04 р. № 693, далі - Порядок накладення штрафів).

Таким чином, і Закон України “Про адміністративну процедуру” і наведений Порядок передбачають можливість оповіщення суб`єкта реклами засобами електронної комунікації.

Отже, ГУ ДПСС в Миколаївській області належним чином виконало свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про початок розгляду справи.

Пунктом 9 Порядку накладення штрафів передбачено, що справа розглядається без участі суб`єкта реклами або його представника у разі його неявки за умови його поінформування відповідно до пункту 5 цього Порядку та ненадходження від нього клопотання про перенесення дати та часу розгляду справи, зазначеного в пункті 7 цього Порядку.

На підставі цієї норми, позивач розглянув справу за відсутності позивача чи його представника.

29.05.25 р. ГУ ДПСС в Миколаївській області склало протокол № 000020 засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, в якому вказано на порушення ОСОБА_1 вимог ст. 6 ч. 1 Закону України “Про рекламу”, так як напис на рекламному банері “Адмирал. Погоня за тем, чего у вас нет, не должна мешать радоваться тому, что у вас есть…” виконана недержавною мовою, а також відсутня інформація про платне чи безоплатне використання засобів електронної комунікації (телефонних номерів), чим порушені вимоги ст. 15 ч. 1 того ж Закону.

Рішенням № 000020 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 29.05.25 р. на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 5 083 грн.

Дане рішення направлено відповідачу листом від 30.05.25 р. та повернуто у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно з визначенням, наданим в Законі України “Про рекламу”, реклама - інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару (ст. 1 ч. 1 п. 15).

Стаття 6 ч. 1 Закону “Про рекламу” визначає, що мовою реклами є державна мова.

Реклама послуг, що надаються з використанням електронних комунікацій, при розповсюдженні її в рекламних засобах має містити інформацію про платне чи безоплатне використання споживачем електронних комунікацій (у тому числі зазначеного в рекламі номера) при отриманні рекламованої послуги (ст. 15 ч. 1 Закону).

Як встановлено позивачем та не заперечується відповідачем, напис на рекламному банері було виконано недержавною мовою, а також була відсутня інформація про платне чи безоплатне використання споживачем вказаних на рекламі телефонних номерів.

За таких обставин, позивач дійшов вірного висновку про порушення відповідачем Закону України “Про рекламу” в частині вимог ст. 6 ч. 1 і ст. 15 ч. 1.

Доводи відповідача про те, що ним була використана вивіска, а не зовнішня реклама, суд знаходить помилковими.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг (ст. 1 ч. 1 п. 9 Закону України "Про рекламу").

Пункт 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 р. № 2067 визначає, що вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою (ст. 9 ч. 6 Закону України "Про рекламу).

Отже, визначальна відмінність між вивіскою (табличкою) та зовнішньою рекламою полягає в тому, що вивіска (табличка) є суто інформаційним носієм щодо товаровиробника (надавача послуг), тоді як зовнішня реклама спрямована на привернення уваги до товару (послуги) з метою їх придбання споживачем.

В даному випадку, наявність напису недержавною мовою “Адмирал. Погоня за тем, чего у вас нет, не должна мешать радоваться тому, что у вас есть…” слід розцінювати як рекламний елемент, який привертає увагу споживачів до послуг відповідача, тоді як вивіска (табличка) за їх визначенням не можуть нести таких елементів і обмежуються тільки інформацією, яка стосується найменування особи, виду діяльності, її знаходження, часу роботи, засобів зв`язку.

Похідним від визнання інформації, розміщеної відповідачем, як реклами, є необхідність вказівки на платний чи безоплатний характер користування переліченими в ній засобами телефонного зв`язку.

Добровільне усунення порушень, на яке посилається відповідач, не є підставою, передбаченою Законом України “Про рекламу”, яка звільняє його від відповідальності, визначеної цим Законом, до того ж, як стверджує сам відповідач, таке усунення відбулось лише 08.12.25 р., тоді як штраф накладено 29.05.25 р.

Також не можуть бути прийняті судом до уваги посилання відповідача на недотримання принципу пропорційності розмірі штрафу негативним наслідкам правопорушення.

За приписами ст. 27 ч. 7 Закону України “Про рекламу”, у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідач на запит ГУ ДПСС в Миколаївській області щодо вартості розповсюдженої реклами відповіді не надав, розмір штрафу склав 299 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в межах визначених Законом і із змісту наведеної статті слідує, що визначення конкретного розміру штрафу є виключним повноваженням позивача.

Стаття 27 ч. 11 Закону України “Про рекламу” визначає, що рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Отже, належним способом захисту, який визначений цим Законом, є оскарження рішенням про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким відповідач не скористався.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 ч. 2 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області (просп. Центральний, 288, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 40327023) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до державного бюджету штраф за порушення законодавства про рекламу в розмірі 5 083 грн. (п`ять тисяч вісімдесят три гривні).

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз