Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/23033/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/23033/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі також – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач – 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач – 2), у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.11.2025 вх. №93627, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати довідку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 №2025-1111-0951-2817-7 від 11.11.2025 оформлену відносно ОСОБА_1 .

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 на проходження ВЛК з обов`язковим оглядом лікаря – дерматолога.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08.11.2025 позивач був затриманий невідомими особами у військовій формі та доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач постійно проживає у м. Біла Церква та перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (до його виключення з військового обліку). 11.11.2025 позивач був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_3 та доставлений у НОМЕР_2 навчальний центр військової частини НОМЕР_3 . Позивач зазначає, що він взагалі не проходив військово-лікарську комісію, інформацію про стан його здоров`я ТЦК не отримувало жодним чином. Стверджує, що він більше 10 років хворіє на часто рецидивуючий псоріаз, який на даний момент міг перетворитись у універсальний псоріаз (псоріатична еритродермія). Однак, не зважаючи на його захворювання, позивача визнано придатним до військової служби та доставлено до військової частини НОМЕР_3 .

Ухвалою суду від 27.11.2025 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

28.11.2025 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 08.12.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

22.12.2025 від відповідача – 1 за вх. №101332 надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача – військову частину НОМЕР_1 , на належного – військову частину НОМЕР_4 , оскільки ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_4 . Тому, між позивачем та ВЧ НОМЕР_1 не виникало жодних спірних публічно-правових відносин, а відтак зазначена військового частина не може бути відповідачем у справі.

Вирішуючи питання про заміну неналежного відповідача ВЧ НОМЕР_1 на належного відповідача ВЧ НОМЕР_4 , суд враховує те, що представником відповідача - 1 не надано наказу про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ВЧ НОМЕР_4 .

Відтак, підстав для здійснення заміни відповідачів немає.

23.12.2025 від відповідача – 2 за вх. №101638 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача пояснив, що 11.11.2025 в рамках здійснення заходів оповіщення, мобілізації населення та пошуку осіб, які ухиляються від мобілізації згідно Закону України «Про військовий стан» працівниками третього відділу м. Сколе ІНФОРМАЦІЯ_3 на території відповідальності було виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У відповідності до постанови КМ України № 318 від 07.04.2023, громадянина ОСОБА_1 було оповіщено про оголошення Указом Президента України № 65/2022 військового стану в зв`язку з агресією рф, доведено ст. 65 Конституції України, про те що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Після цього громадянин ОСОБА_1 було запрошено до третього відділу м. ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення військово - облікових даних. За результатом звірки персональних даних встановлено, що ОСОБА_1 не має підтверджуючих документів на відстрочку від призову на військову службу від мобілізації, а також бронювання та підлягає призову за загальною мобілізацією. Позивача було взято на військовий облік в третій відділ м. ІНФОРМАЦІЯ_7 11.11.2025 та скеровано на проходження військово лікарської комісії (направлення № 979 від 11.11.2025). Після проходження медичного огляду довідкою ВЛК № 2025-1111-0951-2817-7 від 11.11.2025 позивач визнаний придатним до військової служби під час мобілізації, що підтверджується також карткою медичного огляду з проходженням лікарів з визначенням придатності. Відповідно був виданий наказ «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» № 4636 від 11.11.2025. Відтак, позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця. При цьому, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені ч. 4 ст. 26 Закону №2232. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби. ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проводила медичний огляд позивача, є позаштатною ВЛК, яка не є самостійною юридичною та підпорядкована ВЛК регіону. Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд оскаржувати постанови позаштатних гарнізонних ВЛК у судовому порядку. Згідно з вищенаведеними нормами Положення № 402, у разі непогодження із постановами позаштатною ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Також представник відповідача – 1 зазначив, що позивач, як військовозобов`язана особа, жодних доказів на підтвердження наявності у нього бронювання чи підстав для відстрочки від військової служб під час мобілізації, або ж документів, які підтверджують непридатність його до військової служби з станом здоров`я не надав, протилежного матеріали справи не містять. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

11.11.2025 в рамках здійснення заходів оповіщення, мобілізації населення та пошуку осіб, які ухиляються від мобілізації згідно Закону України «Про військовий стан» працівниками третього відділу м. Сколе ІНФОРМАЦІЯ_3 на території відповідальності було виявлено громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Після цього, зі слів ОСОБА_1 , його було доставлено до третього відділу м. Сколе ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово - облікових даних.

За результатом звірки персональних даних, 11.11.2025 позивача було взято на військовий облік в третій відділ м. ІНФОРМАЦІЯ_7 та скеровано на проходження військово лікарської комісії ( направлення № 979 від 11.11.2025).

Після проходження медичного огляду довідкою ВЛК № 2025-1111-0951-2817-7 від 11.11.2025 позивач визнаний придатним до військової служби під час мобілізації.

В подальшому був виданий наказ «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» № 4636 від 11.11.2025.

Позивач вважає довідку ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 №2025-1111-0951-2817-7 від 11.11.2025 протиправною та просить її скасувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 1 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон України №3543-XII) мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Цією ж статтею Закону України №3543-XII визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.

Згідно ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ч. 12 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до п. 1.2 глави 1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до п. 2.1 глави 2 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Згідно п. 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 Постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК (або ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_9 ), обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що позивач, на момент перевірки персональних даних та проходження ВЛК, має будь-які захворювання, які виключають його придатність до військової служби та можливість її проходження.

Покликання представника позивача на те, що позивач більше 10 років хворіє на рецедивуючий псоріаз спростовується відповіддю КНП Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська рада №3» від 25.11.2025 № 1318, в якій зазначено, що ОСОБА_1 перебував на диспансерному обліку з діагнозом псоріаз з 17.04.2008 по 25.09.2017.

Оновленої інформації про перебування позивача на обліку в диспансері із зазначеним захворюванням представником позивача не надано.

Крім того, суд зазначає, що у разі незгодою з висновком ВЛК про придатність до військової служби позивач має право оскаржити його до ВЛК вищого рівня.

Доказів такого оскарження матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 мав відстрочку від призову на військову службу, був заброньований на період мобілізації, тощо.

Згідно п. 81 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

За таких обставин, з урахуванням наявності висновку ВЛК про придатність позивача до військової служби, відповідачами обґрунтовано прийнято рішення про призов позивача на військову службу.

Також, суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові суду від 05.02.2025 №160/2592/23, в якому зазначено про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Аналогічно проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення №402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.

Суд зазначає, що у разі якщо позивач, який на даний час має статус військовослужбовця, вважає, що є не придатним за станом здоров`я до проходження військової служби, то відповідно має право звернутися до командира військової частини з рапортом про направлення його на ВЛК для встановлення ступеня придатності до військової служби.

Так само, у разі якщо у позивача наявні інші обставини, які виключають можливість проходження позивачем військової служби, то позивач має право звернутися до командування військової частини з відповідним рапортом, в якому викласти підстави та прохання про звільнення з військової служби.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що оскільки позивач не мав встановлених чинним законодавством підстав для його не призову на військову службу під час мобілізації у період дії воєнного стану, то дії відповідачів є правомірними.

Посилання представника позивача на недоліки допущені під час призову позивача на військову службу носять формальний характер та не спростовують факту наявності у позивача обов`язку на проходження військової служби під час мобілізації.

Ухвалюючи рішення, суд керується ст. 246 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись п. п. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат в цій справі не здійснюється.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 13.05.2026.

Суддя Потабенко В.А.