Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/24116/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/24116/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі також – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільнені з військової служби ОСОБА_1 на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 06.11.2025 року позивач подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за братом з числа осіб з інвалідністю II групи. За результатом розгляду вказаного рапорту відповідачем було відмовлено позивачу у звільненні з військової служби, оскільки в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця наявні відомості про наявність у брата позивача інших осіб другого ступеню споріднення, а саме сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , брата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сестри ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . При цьому відповідач вказує, що позивачем не подано документів, які підтверджують, що такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі. Однак, позивач вважає вказану відмову протиправною, тому звернувся до суду.

Ухвалою від 15.12.2025 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

29.1.2025 від відповідача за вх. №103093 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги заперечив, пояснивши, що в позовній заяві позивач зазначив про відсутність у ОСОБА_8 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати такий догляд, що підтверджується свідоцтвом про смерть батька, свідоцтвом про смерть матері, актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 05.11.2025. Вищевказаними документами повною мірою доводиться факт відсутності інших членів сім`ї ОСОБА_1 , які можуть здійснювати за ним постійний догляд. Вказаним актом встановлено, що інші брати та сестри позивача та ОСОБА_1 проживають окремо від останнього, а також, що вони всі є пенсіонерами, що підтверджується відповідними пенсійними посвідченнями. Вважає, що формулювання “відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи”, наведене в абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», слід тлумачити не лише як юридичну відсутність таких осіб, а насамперед як їх фактичну відсутність у можливості здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю, яка цього потребує. Іншими словами, наявність інших членів сім`ї у правовому (формальному) сенсі не свідчить про їх фактичну спроможність здійснювати догляд, якщо існують об`єктивні обставини, що унеможливлюють виконання ними таких обов`язків (наприклад, проживання окремо від особи, яка потребує постійного стороннього догляду, фізична неспроможність здійснювати такий догляд внаслідок похилого віку чи стану здоров`я тощо). Отже, у випадку, коли інші члени сім`ї формально існують, але реально не можуть забезпечити постійний догляд, така ситуація має розцінюватися як “відсутність інших членів сім`ї” у розумінні зазначеної норми Закону». Представник відповідача зазначив, що позивач визнає наявність інших членів сім`ї у правовому (формальному) сенсі (які не потребують постійного догляду), але вважає, що це не свідчить про їх фактичну спроможність здійснювати догляд. Тобто, вимоги позивача засновані на його особистому тлумаченні норм права. З урахуванням наведеного просив суд відмовити у задоволені позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 , який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , 06.11.2025 подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за братом - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з числа осіб з інвалідністю II групи.

До вказаного рапорту долучив наступні документи: нотаріально завірену копію свого паспорта та ідентифікаційного коду; нотаріально завірену копію паспорта та ідентифікаційного коду брата; нотаріально завірену копію свого свідоцтва про народження; нотаріально завірену копію свідоцтва про народження брата; нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть батька; нотаріально завірену копію свідоцтва про смерть матері; нотаріально завірену копію довідки серії ВТО-1 №052907 від 19.09.1990, якою ОСОБА_1 встановлена ІІ інвалідності пожиттєво; висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №299; нотаріально завірену заяву, зареєстровану в реєстрі за №936 від 31.10.2025; витяг з реєстру територіальної громади для підтвердження свого місця проживання; витяг з реєстру територіальної громади для підтвердження місця проживання брата; акт обстеження житлово-побутових умов проживання №157 від 05.11.2025; довідку з ГУ ПФУ у Львівській області про отримання ОСОБА_1 компенсації на здійснення догляду за братом, який є особою з інвалідність внаслідок психічного захворювання; акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 05.11.2025.

За результатом розгляду вказаного рапорту відповідачем було відмовлено позивачу у звільненні з військової служби, оскільки в акті перевірки сімейного стану військовослужбовця наявні відомості про наявність у брата позивача інших осіб другого ступеню споріднення, а саме сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , брата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , сестри ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Також, відповідач вказав, що позивачем не подано документів, які підтверджують, що такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

З даним рішенням позивач категорично не погоджується, вважає його таким, що суперечить закону та порушує права та інтереси, тому з метою захисту своїх прав звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Визначаючись щодо змісту та характеру спірних правовідносин суд зазначає, що спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою у звільненні позивача з військової служби підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу ст. 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено такі види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Статтею 26 Закону №2232-ХІІ визначені підстави для звільнення з військової служби.

Так, відповідно до п.п. "г" п. 2 ч. 4 вказаної статті військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з, інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Судом встановлено, що позивач є рідним братом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, внаслідок психічного розладу, що підтверджується довідкою серії ВТО -1 №052907.

Відповідно до копій свідоцтв про смерть батько позивача - ОСОБА_9 - помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ; мати - ОСОБА_10 - померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Згідно витягів з реєстру територіальної громади від 30.10.2025 №2025/015988900 ОСОБА_1 та №2025/015988931 від 30.10.2025 року ОСОБА_8 проживають за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №299, ОСОБА_1 проживає з братом ОСОБА_1 . За рівнем обмеження життєдіяльності: ОСОБА_8 обмежений в самообслуговуванні, обмежений до самостійного пересування, у нього наявне обмеження здатності до орієнтації та здатності до спілкування, а також обмежений контролювати свою поведінку.

Позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку як отримувач державної соціальної допомоги особам, які проживають з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу з 01.08.2025, що стверджується довідкою виданою ГУ ПФ України у Львівській області.

Згідно акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 05.11.2025 ОСОБА_1 проживає разом із братом - ОСОБА_8 - та здійснює догляд за останнім. В ході перевірки у брата позивача виявлено сестру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонерку, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; сестру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонерку, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; брата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пенсіонера, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; сестру ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , пенсіонерку, проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

У зв`язку з необхідністю догляду за своїм братом, позивач 06.11.2025 подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за братом з числа осіб з інвалідністю II групи.

Однак, відповідачем було відмовлено позивачу у звільненні з військової служби.

Суд зауважує, що зі змісту норми абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII слідує, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи;

- якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

Таким чином відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж юридичної наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2122-IX.

Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постанові Верховного Суду від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24.

Отже, для звільнення з військової служби за змістом спірних правовідносин позивачеві потрібно довести необхідність здійснювати постійний догляд за братом у якого відсутній інші родичі першого чи другого ступеня спорідненості, а у разі їх наявності наявність у них потреби в постійному догляді за відповідним медичним висновком.

З аналізу долучених до матеріалів справи документів, зокрема, медичних документів про стан здоров`я брата позивача - ОСОБА_8 - вбачається, що йому дійсно було встановлено інвалідність ІІ групи безстроково згідно з довідкою ВТО – 1 №052907 від 19.09.1990. Крім цього, як вбачається із висновку лікарської комісії медичного закладу №299 ОСОБА_8 потребує постійного стороннього догляду.

Водночас, суд зазначає, що за змістом спірних правовідносин визначальним фактором для звільнення позивача з військової служби є не лише наявність у його брата інвалідності ІІ групи з необхідністю у постійному догляді, але й відсутність інших родичів першого або другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ним.

При цьому суд зазначає, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2122-IX.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.

Судом встановлено, що батьки позивача та його брати померли, що стверджується свідоцтвами про смерть. Однак, є інші родичі. Так, не є спірним, що у позивача сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонерка, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонерка, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; брат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсіонер, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; брат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пенсіонер, проживає за адресою: АДРЕСА_3 ; брат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пенсіонер, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; сестра ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , пенсіонерка, проживає за адресою: АДРЕСА_5 , які є в свою чергу родичами другого ступеня споріднення.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач при розгляді рапорту позивача про звільнення з військової служби вжив заходів щодо перевірки можливості вказаних осіб здійснювати догляд за братом та/або наявності у них самих потреби у постійному догляді, у листі про відмову у звільненні з військової служби відомості про перевірку вказаного факту не зазначено.

Як вже зазначалось судом, перевірка вказаної обставини також входить до предмету дослідження під час розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз. 14 п.п. 3 ч. 12 цієї ж статті.

Оскільки відповідач неповно розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби, не дослідив усі обставини, необхідні для прийняття рішення за наслідками розгляду вказаного рапорту, суд, з метою дотримання принципу пропорційності, вважає за необхідне задовольнити позовні в частині визнання протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільнені з військової служби ОСОБА_1 на підставі абз. 14 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.11.2025 про звільнення з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» з урахуванням висновків суду у цій справі.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення.

Судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись п. п. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у звільнені з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_6 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_7 ) від 06.11.2025 про звільнення з військової служби на підставі абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», з урахуванням висновків суду у цій справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 13.05.2026.

Суддя Потабенко В.А.