Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/23647/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 рокусправа № 380/23647/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УЛЬТРАПЛЕКС» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, –

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛЬТРАПЛЕКС» (далі – позивач, ТОВ «УЛЬТРАПЛЕКС») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі – відповідач), у якій просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2025 № UA209000/2025/000371/2, прийняте Львівською митницею.

В обґрунтування позову зазначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), і єдиною підставою його незастосування є те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Вказав, що до митного оформлення були подані усі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які за своїм змістом не суперечать один одному, в повному обсязі свідчать про вагу і ціну товару, не містять розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Звернув увагу, що різниця між сумою передоплати 9350 євро та сумою, зазначеною у комерційному інвойсі (8916,50 євро), пояснюється тим, що точна вага товару не була відома до моменту фактичного завантаження, а сплата здійснювалася на підставі проформи-інвойсу № 20250724 від 24.07.2025 у розмірі 100% передоплати. Вказав, що умови поставки FCA Noblejas, Іспанія, відповідно до Інкотермс-2020, покладають на продавця обов`язок завантаження товару у місці завантаження – на адресі продавця, а отже навантажувально-розвантажувальні роботи у місці відвантаження включені у ціну товару. Транспортні витрати по території України (після перетину митного кордону) згідно з частиною 11 статті 58 Митного кодексу України не включаються до митної вартості, відтак непропорційність розподілу транспортних витрат, на думку митного органу, не може бути підставою для коригування митної вартості. Позивач вважає, що митним органом не було зазначено, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 08.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 13.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Вказав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 09.09.2025 № 25UA209190023333U3 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах, та виявлено, що подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій і третій статті 53 Митного кодексу України, не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар. Зокрема, надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 5 від 30.07.2025 на суму 9350 євро, при цьому сума даної поставки становить 8916,50 євро, що не дає можливості ідентифікувати оплату за оцінювані товари. До митного оформлення надано сертифікат якості від 06.08.2025, який підписаний лише стороною продавця, проте інформація викладена виключно українською мовою, що викликає сумніви в достовірності інформації. Відповідно до рахунку на оплату № 160 від 11.08.2025, вартість транспортних витрат на території України значно перевищує вартість транспортних витрат за кордоном, при тому, що у вартість транспортування враховано навантаження товару. Згідно з рахунком за маршрутом м. Noblejas, Іспанія – м/п Шегині 3147 км – 156 740 грн (49 грн/км); м/п Шегині – м. Житомир 490 км – 27 660 грн (56 грн/км), що, на думку митного органу, свідчить про порушення принципу пропорційності та про заниження митної вартості. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Між компанією THERMOGREEN S.L. (Іспанія, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УЛЬТРАПЛЕКС» (Україна, Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 05.06.2025 № 220525/1, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця продукцію – полістирол твердий загального призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах цього Контракту. Згідно з пунктом 2.2 Контракту постачання здійснюється на умовах FCA – склад Продавця (згідно з Міжнародними Правилами тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2020) за адресою: Zurreros, 6, 45350 Noblejas, Іспанія. Пунктом 3.3 Контракту передбачено 100% передоплату товару протягом 5 днів на підставі рахунку (інвойсу).

На виконання умов Контракту продавець виставив покупцю проформу-інвойс від 24.07.2025 № 20250724 на суму 9350 євро. На підставі вказаної проформи позивач 30.07.2025 здійснив 100% передоплату товару у сумі 9350 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 5 від 30.07.2025, в призначенні платежу якої зазначено: «PREPAYMENT OF INVOICE 20250724 DD 24.07.2025 CONTRACT 220525/1 DD 05.06.2025 EPS PRODUCTION LUMPS».

06.08.2025 за фактичною кількістю товару (20,98 т нетто, 22 палети) продавцем сформовано комерційний інвойс № FV2504910 на загальну суму 8916,50 євро за ціною 0,425 євро/кг.

09.09.2025 з метою митного оформлення товару позивач через уповноважену особу подав Львівській митниці митну декларацію № 25UA209190023333U3 разом з документами, що підтверджують заявлену митну вартість, зокрема: контракту № 220525/1 від 05.06.2025; додатку № 1 (Специфікації) від 26.06.2025; проформи-інвойсу № 20250724 від 24.07.2025; рахунку-фактури (комерційного інвойсу) № FV2504910 від 06.08.2025; платіжної інструкції № 5 від 30.07.2025; міжнародної автотранспортної накладної (CMR) № 457464 від 06.08.2025; сертифіката з перевезення товару форми EUR.1 № А 0491097Х від 07.08.2025; сертифіката якості від 06.08.2025; рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 160 від 11.08.2025; довідки про вартість перевезення від 08.08.2025; договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 04/08/25 від 04.08.2025; договору про перевезення № 116 від 05.08.2025; заявки на перевезення вантажу № 1 від 04.08.2025; транспортної заявки на перевезення вантажу № 193 від 05.08.2025; копії митної декларації країни відправлення № 25ES0017411AAUQGB1 від 07.08.2025; висновку експертного підрозділу від 27.08.2025 № 1420003104– 0180.

Митну вартість позивач визначив за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме у сумі 12 152,22 євро (588 659,72 грн за курсом 48,4405 станом на 11.09.2025), що складається із фактурної вартості товару 8916,50 євро та транспортних витрат до митного кордону України у сумі 156 740,00 грн.

За наслідками опрацювання поданих документів Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, на яке декларант надав картку рахунку 3712, оборотно-сальдову відомість та пакувальний лист.

11.09.2025 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000371/2, в графі 33 якого зазначено: «В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена». Підставами для прийняття рішення вказано: на підтвердження декларантом надана платіжна інструкція в іноземній валюті № 5 від 30.07.2025 на суму 9350 євро, при цьому сума даної поставки становить 8916,50 євро, що не дає можливості ідентифікувати оплату за оцінювані товари; до митного оформлення надано сертифікат якості від 06.08.2025, який підписаний лише стороною продавця, проте інформація викладена виключно українською мовою, що викликає сумніви в достовірності інформації; відповідно до рахунку на оплату № 160 від 11.08.2025, вартість транспортних витрат на території України значно перевищує вартість транспортних витрат за кордоном, при тому, що у вартість транспортування враховано навантаження товару; у довідці для пред`явлення митним органам України від 08.08.2025 зазначено, що вартість завантажувально-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення, при цьому в рахунку на оплату № 160 від 11.08.2025 серед наданих послуг відсутні такі складові витрати як навантажувально-розвантажувальні роботи. У зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість, визначену за основним методом. Застосовано метод 2ґ (резервний). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація № 25UA401020039023U9 від 25.08.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (полістирол (100%), перероблений в первинні...) становить 1,091283 дол. США/кг.

Сума донарахованих митних платежів за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості становить 71763,91 грн.

Позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам і нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу не надійде продавцеві; покупець і продавець не пов`язані між собою особи.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як встановив суд, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача повний перелік документів, передбачений частиною другою статті 53 МК України, зокрема: контракт № 220525/1 від 05.06.2025; додаток № 1 (Специфікація) від 26.06.2025; проформу-інвойс № 20250724 від 24.07.2025; рахунок-фактуру (комерційний інвойс) № FV2504910 від 06.08.2025; банківську платіжну інструкцію № 5 від 30.07.2025; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 457464 від 06.08.2025; сертифікат з перевезення товару EUR.1 № А 0491097Х від 07.08.2025; рахунок-фактуру про надання транспортних послуг № 160 від 11.08.2025; довідку про вартість перевезення від 08.08.2025; копію митної декларації країни відправлення № 25ES0017411AAUQGB1 від 07.08.2025.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, надіславши декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів, у якому фактично перерахував увесь перелік документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України, не вказав, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи можуть їх підтвердити, чим поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17 та від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України. Вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що платіжна інструкція в іноземній валюті № 5 від 30.07.2025 на суму 9350 євро не відповідає сумі поставки 8916,50 євро та не може розглядатися як належний банківський платіжний документ.

Платіжна інструкція в іноземній валюті № 5 від 30.07.2025 у графі «Призначення платежу» містить чіткі дані: «PREPAYMENT OF INVOICE 20250724 DD 24.07.2025 CONTRACT 220525/1 DD 05.06.2025 EPS PRODUCTION LUMPS», що дозволяє ідентифікувати оплату саме за оцінюваний товар. Платіжна інструкція містить усі обов`язкові реквізити, передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.07.2008 № 216, на яку посилається сам відповідач.

Різниця між сумою передоплати (9350 євро) та сумою комерційного інвойсу (8916,50 євро) пояснюється тим, що оплата здійснювалася в порядку 100% передоплати на підставі проформи-інвойсу № 20250724 від 24.07.2025, де було орієнтовно визначено вартість 22 тонн товару за ціною 425 євро/т (9350 євро). Після фактичного завантаження товару його точна вага склала 20,98 тонн, що відображено у комерційному інвойсі від 06.08.2025 № FV2504910 на загальну суму 8916,50 євро (20,98 т Ч 425 євро/т). Ціна за одиницю товару залишилася незмінною, а отже така різниця в сумах має об`єктивне обґрунтування.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

У постанові від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 Верховний Суд вказав, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Розбіжності у сумі передоплати порівняно з вартістю фактично відвантаженого товару не свідчать про неправильність визначення митної вартості, оскільки митна вартість визначається на підставі ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, за товар, ввезений на митну територію України.

Отже, надана позивачем платіжна інструкція є належним та допустимим доказом сплати за товар, а наявна в ній інформація у сукупності з проформою-інвойсом № 20250724 від 24.07.2025 та комерційним інвойсом № FV2504910 від 06.08.2025 надавала митному органу можливість ідентифікувати оплату за оцінюваний товар.

Щодо тверджень відповідача, що до митного оформлення надано сертифікат якості від 06.08.2025, підписаний лише стороною продавця, а інформація в ньому викладена виключно українською мовою, що викликає сумніви в достовірності інформації.

Суд погоджується з доводами позивача, що сертифікат якості не є документом, який підтверджує митну вартість товарів у розумінні частини другої статті 53 МК України. Відповідно, його оформлення (мова викладення, склад підписів) не може бути підставою ні для витребування додаткових документів, ні для коригування митної вартості. Сертифікат якості підтверджує лише відповідність продукції певним технічним характеристикам і не містить даних про вартість товару.

Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 у справі № 380/1197/20 зазначив, що митний орган в рішенні посилається на обставини, які не стосуються числового значення заявленої митної вартості, оскільки в частині першій статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналогічної правової позиції Верховний Суд дотримується у постанові від 20.02.2018 у справі № 826/8799/17, вказавши, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Щодо тверджень відповідача про порушення принципу пропорційності розподілу транспортних витрат за маршрутом м. Noblejas, Іспанія – м/п Шегині (3147 км – 156 740 грн, або 49 грн/км) та м/п Шегині – м. Житомир (490 км – 27 660 грн, або 56 грн/км).

Суд зазначає, що згідно з Інкотермс-2020 (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) термін FCA (Free Carrier – Франко-перевізник) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення, шляхом передання його зазначеному покупцем перевізнику в названому місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження.

Згідно з пунктом 2.2 Контракту № 220525/1 від 05.06.2025 поставка здійснюється на умовах FCA – склад Продавця за адресою: Zurreros, 6, 45350 Noblejas, Іспанія. Отже, обов`язок із завантаження товару у місці поставки покладений на продавця і вартість цих робіт включена у ціну товару, що відображено в комерційному інвойсі № FV2504910 від 06.08.2025.

На підтвердження транспортних витрат позивач подав рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 11.08.2025 № 160, виданий ФОП ОСОБА_1 , а також довідку перевізника від 08.08.2025, які містять розшифровку вартості перевезення за двома маршрутами: до митного кордону України (156740 грн) і по території України (27660 грн).

Згідно з частиною 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення жодних інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення, за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.

Отже, витрати на транспортування товару по території України (після перетину митного кордону) у сумі 27660 грн, які виділені у рахунку-фактурі та довідці перевізника, не є складовою митної вартості і не впливають на її числове значення. Митним органом не наведено жодних доказів того, яким чином неоднакова вартість одного кілометра перевезення на території Іспанії (49 грн/км) та України (56 грн/км) впливає на числове значення митної вартості, яка визначається виключно з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України.

Посилання відповідача на Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 2 цих Методичних рекомендацій вони можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів. Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством. Тобто Методичні рекомендації не є обов`язковим до застосування нормативно-правовим актом, при цьому вказаний документ визначає рекомендації по формуванню саме собівартості послуг, а не вартості (ціни) договору.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Чинним законодавством не встановлені обмеження щодо мінімальної чи максимальної вартості міжнародних вантажних перевезень. Митний орган не уповноважений втручатися у договірні відносини сторін та надавати оцінку економічній ефективності суб`єктів господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, в якій вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Враховуючи наведене, надані позивачем документи на підтвердження транспортних витрат до митного кордону України (рахунок-фактура від 11.08.2025 № 160 та довідка перевізника від 08.08.2025) є достатніми для підтвердження цієї складової митної вартості, а сама ціна перевезення відображена в них чітко та визначеним чином.

Щодо тверджень відповідача про те, що у довідці перевізника від 08.08.2025 зазначено, що вартість завантажувально-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення, при цьому в рахунку на оплату № 160 від 11.08.2025 серед наданих послуг відсутні такі складові витрати, як навантажувально-розвантажувальні роботи, а вартість таких витрат не зазначена в графі 21 декларації митної вартості.

Зазначене зауваження не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на таке. За умовами поставки FCA Noblejas, Іспанія, продавець бере на себе обов`язок здійснити завантаження товару у своєму складі за свій рахунок, а отже вартість таких робіт уже включена до ціни товару згідно з комерційним інвойсом № FV2504910 від 06.08.2025. Розвантаження товару у місці призначення (м. Житомир, Україна) здійснюється покупцем після ввезення товару на митну територію України, відтак ці витрати не є складовою митної вартості згідно з частиною 11 статті 58 МК України.

Перевізник у своїй довідці від 08.08.2025 зазначив, що вартість завантажувально-розвантажувальних робіт включена у вартість перевезення, що відображає особливості формування ціни перевізником і не свідчить про необхідність окремого виділення цих складових у рахунку. Митний орган не довів, що вказана обставина впливає на числове значення митної вартості товару, а зміст графи 21 декларації митної вартості заповнюється декларантом лише у разі, якщо такі витрати не включені у вартість товару (що не має місця в цій справі).

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості (методу 2ґ).

Відповідно до приписів статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.04.2020 у справі № 140/804/19, застосування методу визначення митної вартості товарів має бути обґрунтованим. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів – основний або конкретний другорядний метод.

Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом.

При цьому сама лише інформація з бази даних ЄАІС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. Цей правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а.

Як слідує з оскаржуваного рішення, як джерело інформації для коригування митної вартості митним органом використано митну декларацію № 25UA401020039023U9 від 25.08.2025, в якій митна вартість товару зі схожими характеристиками (полістирол (100%), перероблений в первинні...) становить 1,091283 дол. США/кг. Водночас, у рішенні не наведено жодних пояснень або розрахунків щодо здійснених коригувань на обсяг партії товару, комерційні рівні, умови поставки, не вказано фактичних кількісних характеристик товару, які слугували основою для порівняння. Просте зазначення номера і дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також без докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки, не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару.

Крім того, при порівнянні документів двох поставок видно, що оцінюваний товар (полістирол перероблений, подрібнений загального призначення (в шматках, чорного кольору, несортова продукція)) виробництва THERMOGREEN S.L. (Іспанія) суттєво відрізняється за характеристиками від товару, взятого митним органом за джерело інформації, – полістирол (100%) вторинний, однорідний за складом, перероблений в первинні форми (гранули жовті) виробництва Raw Materials BV (Бельгія). Таким чином, ці товари не є подібними (аналогічними) за своїми якісними та фізичними характеристиками, а митний орган не навів обґрунтування того, чому ця декларація була обрана як джерело інформації.

У постанові від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 Верховний Суд вказав, що наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, не відповідає вартості, заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом.

Аналогічна правова позиція щодо обов`язку митного органу обґрунтувати обрання резервного методу та джерела інформації для коригування митної вартості викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 810/1479/16, від 26.02.2019 у справі № 808/454/18, від 30.04.2020 у справі № 820/231/16.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.09.2025 № UA209000/2025/000371/2 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому таке є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи. Зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «МАГНІТ» укладено Договір про надання правової допомоги № 1007/2025-01 від 10 липня 2025 року.

Відповідно до п. 1.2 Додатку № 2 від 12.08.2025 до Договору про надання правової № 1007/2025-01, правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях. Вартість правової допомоги за даним Договором визначена всього в розмірі 28000,00 (двадцять вісім тисяч) грн., оплата якої здійснюється на умовах 100% попередньої оплати на підставі рахунку, протягом трьох банківських днів після його виставлення на підставі Додатку № 2 до Договору про надання правової допомоги № 1007/2025-01 від 10.07.2025.

Підпунктом 1.2.1 унормовано, що вартість правової допомоги за п. 1.2 визначена у фіксованому розмірі в незалежності від часу затраченого адвокатом і кількості заяв по суті, процесуальних заяв, клопотань, тощо та судових засідань (у випадку призначення справи до розгляду за участю сторін).

Вартість правової допомоги у розмірі визначеному п. 1.2 цього Додатку № 2 до Договору розподіляється наступним чином:

10 000,00 грн – за вивчення документів, поданих до митного оформлення за ЕМД від 12.08.2025 № 25UA209190020580U2, запиту митного органу про витребування додаткових документів (ідентифікатор повідомлення ecc7e3f2-c7b8 43cb-9f8c-8ac3727168b4 від 12.08.2025), підготовку проекту відповіді; 12000,00 грн – за підготовку, підписання та подання заяв по суті та процесуальних заяв, супровід справи в суді першої інстанції; 6000,00 грн – за підготовку, підписання та подання по суті та процесуальних заяв, супровід справи в суді апеляційної інстанції.

Остаточна сума судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем у справі № 380/23647/25 становить 120000 грн (дванадцять тисяч) гривень.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи №200/14113/18-а.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 4000 грн, саме ця сума судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягає присудженню на користь позивача.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Частиною 5 ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

З аналізу наведених вище правових норм слідує, що залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Втім, у ході судового розгляду цієї справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося, а тому витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи.

Крім того, згідно зі ст. 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у запереченні на клопотання (заяву) суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із залученням перекладача.

Аналогічне правозастосування наведено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 01.02.2023 у справі № 380/5582/22, від 24.07.2024 у справі № 380/19182/23 та від 11.09.2024 у справі № 380/8093/24.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 134, 137, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.09.2025 № UA209000/2025/000371/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛЬТРАПЛЕКС» (ЄДРПОУ 45881042) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, а також 4000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.