Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/22307/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 рокусправа № 380/22307/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, –

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проходив військову службу за контрактом на посадах осіб офіцерського складу у складі військової частини НОМЕР_1 . Із списків особового складу частини був виключений з 09 жовтня 2025 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 298 від 09.10.2025 у зв`язку зі звільненням з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я). Підставою для звільнення стало свідоцтво про хворобу, видане Госпітальною ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_2 від 01.08.2025 № 2025-0801-1056-5410-0, затверджене протоколом засідання 20 Регіональної ВЛК від 09.08.2025 № 2025-0809-1102-4125-8, яким встановлено, що захворювання позивача пов`язане із захистом Батьківщини, та визнано його непридатним до військової служби. Позивач зазначає, що 10.09.2025 подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у зв`язку з порушенням стану здоров`я, перебуванням на стаціонарному лікуванні понад 30 днів поспіль, що пов`язане із захистом Батьківщини. Рапорт надіслано рекомендованим листом з описом вкладення та отримано Військовою частиною НОМЕР_1 12.09.2025, що підтверджується поштовими документами. Однак станом на день виключення зі списків особового складу частини (09.10.2025) матеріальна допомога позивачу виплачена не була, що, на його переконання, є протиправною бездіяльністю відповідача та порушує його права, гарантовані Конституцією та законами України.

Ухвалою від 17.11.2025 справу прийнято до провадження, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що військова частина НОМЕР_1 здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям у точній відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідач вказує, що позивач у позовній заяві навів вибіркові положення підпункту 6.3.3.2 пункту 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд, проте не врахував всіх кваліфікуючих ознак, передбачених цією нормою. Зокрема, наголошує, що захворювання позивача (остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, гіпертонічна хвороба тощо) не є травмою (пораненням, контузією, каліцтвом) чи її наслідками, а зумовлені віковими змінами в організмі. Крім того, у наданих позивачем медичних документах не зазначено потреби у проведенні багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду чи протирецидивного лікування. Відповідач також звертає увагу на відсутність довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) як підстави для встановлення військово-лікарською комісією причинного зв`язку із захистом Батьківщини. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позов, відзив на позовну заяву, оцінивши надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу за контрактом, укладеним 21.12.2023 з Міністерством оборони України, у військовій частині НОМЕР_1 (помічник командира з правової роботи військової частини НОМЕР_3 ).

Згідно з посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , виданим Головним Управлінням МВС України у Львівській області 29.03.2012, позивач має статус учасника бойових дій. Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2025 № 938, у періоди з 08.04.2022 по 19.10.2023 (з перервами) позивач брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, перебуваючи в Миколаївській області (Баштанський та Миколаївський райони), Донецькій області (Бахмутський район, Бахмутська міська тактична група, Краматорський район, Лиманська міська тактична група).

Свідоцтвом про хворобу від 01.08.2025 № 2025-0801-1056-5410-0, виданим Госпітальною ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_1 , встановлено діагноз позивача: «Остеохондроз, спондилоартроз поперекового відділу хребта, ускладнений фораменальним стенозом L4-L5 ліворуч, нестабільним спондилолізним спондилолістезом тіла L4 хребця І ступеню, лікований оперативно (16.05.2025) – ляміненктомія L5, фораменектомія L4-L5 ліворуч, транспедикулярна фіксація L4-L5-S1 на 6 гвинтів з вираженим вертеброгенним больовим синдромом з тривалим перебігом, наявністю транспедикулярної системи фіксації L4-L5-S1 на 6 гвинтів, радикулопатією L4, L5 корінців ліворуч. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Атеросклеротичні зміни в МАГ. ГЛШ. СН0 ст.» (коди МКХ: M51.1; I11.9). У пункті 12 Свідоцтва ВЛК прямо зазначено: «Захворювання, ТАК, пов`язан(-а/е/і) із захистом Батьківщини». На підставі статті 64а графи ІІІ Розкладу хвороб ВЛК постановила – непридатний до військової служби.

Зазначене Свідоцтво про хворобу затверджене Постановою штатної військово-лікарської комісії 20 Регіональної ВЛК від 09.08.2025 № 2025-0809-1102-4125-0.

З медичних документів, наявних у матеріалах справи, слідує, що у 2025 році позивач безперервно перебував на стаціонарному лікуванні та реабілітації у зв`язку із зазначеним захворюванням, а саме:

- з 12.05.2025 по 31.05.2025 – у військовій частині НОМЕР_2 (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 3426), де 16.05.2025 проведено оперативне втручання – металеву фіксацію хребта, транспедикулярну фіксацію L3-L4-L5 на 6 гвинтів;

- з 04.06.2025 по 24.06.2025 – у КНП «Городоцька центральна лікарня» Городоцької міської ради Львівської області (виписка № 4608 від 24.06.2025), де проводилася реабілітація;

- з 04.07.2025 по 11.07.2025 – у КНП «Городоцька центральна лікарня» (епікриз виписний № 5466 від 11.07.2025);

- з 24.07.2025 по 18.08.2025 та надалі – у військовій частині НОМЕР_2 (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 5059).

Таким чином, у періоди з 12.05.2025 по 24.06.2025 (включно з оперативним втручанням 16.05.2025 та подальшою реабілітацією) та з 04.07.2025 по 18.08.2025 позивач безперервно перебував на лікуванні та реабілітації у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, причому загальна тривалість стаціонарного лікування у 2025 році суттєво перевищила 30 днів поспіль.

10.09.2025 позивач подав командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт відповідно до розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, з посиланням на порушення стану здоров`я, перебування на лікуванні та реабілітації понад 30 днів у зв`язку із захворюванням, що пов`язане із захистом Батьківщини. До рапорту додано виписки з медичних карт стаціонарного хворого, копію свідоцтва про хворобу від 01.08.2025 та копію протоколу засідання штатної ВЛК від 09.08.2025.

Зазначений рапорт із описом вкладення направлено позивачем на адресу військової частини НОМЕР_1 рекомендованим листом 10.09.2025 (трек-номер 8412212838093) та отримано адресатом 12.09.2025, що підтверджується інформацією про відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта». Достовірність цих обставин відповідачем не заперечується.

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_5 від 08.10.2025 № 235 (по особовому складу) позивача, відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) на підставі Свідоцтва про хворобу від 01.08.2025 № 2025-0801-1056-5410-0.

Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2025 № 298 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення з 09.10.2025. У пункті 1 цього наказу прямо зазначено: «Матеріальну допомогу, відповідно до наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07 червня 2018 року № 260, для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки не надавалася».

Відомості про невиплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік підтверджуються також пунктом 5.2 Грошового атестата (за формою додатка 16 до Правил організації фінансового забезпечення військових частин), виданого позивачу 13.10.2025 за № 591, у якому зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачувалася.

Позивач, вважаючи бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

При вирішення спору по суті суд керується таким.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

У рішенні від 06 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки, а метою законодавчого регулювання у цій сфері є усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, що компенсуватиме встановлені законом обмеження та умови служби.

Загальні засади правового та соціального захисту військовослужбовців визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин першої–четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі – Порядок № 260), визначає механізм нарахування та виплати грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Згідно з пунктом 9 розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) – наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Окремим дорученням Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд встановлено порядок здійснення відповідних виплат у 2025 році. Згідно з пунктом 6 цього Окремого доручення матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав, серед яких:

- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (підпункт 6.1);

- внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, зокрема: порушення стану здоров`я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії), а саме (підпункт 6.3.3):

6.3.3.2 – перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування.

Системний аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що умовами виплати військовослужбовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2025 році є: 1) наявність фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України; 2) подання військовослужбовцем рапорту з обґрунтуванням підстав; 3) наявність хоча б однієї з підстав, зазначених у пункті 6 Окремого доручення № 156/уд.

Отримавши такий рапорт, командир військової частини зобов`язаний його розглянути та, за умови наявності передбачених законодавством підстав, видати наказ про виплату матеріальної допомоги.

Стосовно наявності підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік суд звертає увагу на таке.

Постановою штатної ВЛК від 09.08.2025 № 2025-0809-1102-4125-0 на підставі Свідоцтва про хворобу від 01.08.2025 № 2025-0801-1056-5410-0 встановлено, що захворювання позивача пов`язане із захистом Батьківщини. Зазначене Свідоцтво про хворобу видано в установленому порядку компетентним органом – Госпітальною ВЛК хірургічного профілю військової частини НОМЕР_2 та затверджено уповноваженим органом військово-лікарської експертизи. Доказів його скасування, зміни чи визнання нечинним матеріали справи не містять, відповідачем такі обставини не наведені.

Згідно з абзацом другим пункту 6.3.3 пункту 6 Окремого доручення № 156/уд від 09.01.2025 встановлення військово-лікарською комісією факту порушення стану здоров`я військовослужбовця та його зв`язку із захистом Батьківщини здійснюється, серед іншого, на підставі постанови ВЛК. Саме така постанова ВЛК (Свідоцтво про хворобу) є у справі.

Доводи відповідача про те, що захворювання позивача (остеохондроз, спондилоартроз, гіпертонічна хвороба) є наслідком вікових змін, а не травми (поранення, контузії, каліцтва), суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на положеннях підпункту 6.3.3.2 пункту 6 Окремого доручення № 156/уд. Вказана норма передбачає виплату матеріальної допомоги не лише у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), а й у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини. Кваліфікація такого зв`язку віднесена законодавцем до компетенції військово-лікарської комісії, а не командира військової частини, який не наділений повноваженнями ставити під сумнів висновок ВЛК щодо причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини.

Більше того, у Свідоцтві про хворобу від 01.08.2025 в анамнезі прямо зазначено, що загострення больового синдрому в попереку з іррадіацією у нижні кінцівки виникло у червні 2024 року під час проходження військової служби, з 16.05.2024 по 21.06.2024 та 16.05.2024 по 03.06.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи», на постійній основі приймав знеболюючі засоби. Тобто захворювання позивача виникло та прогресувало під час виконання ним обов`язків військової служби в особливий період в умовах правового режиму воєнного стану, що зумовлено особливими (підвищеними) умовами цієї служби.

Доводи відповідача про відсутність у наданих медичних документах вказівки на потребу позивача у проведенні «багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування» суд також відхиляє з огляду на наступне.

Зі змісту виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 3426 від 31.05.2025 та виписки № 5059 від 18.08.2025 вбачається, що 16.05.2025 позивачу проведено оперативне втручання, яке за своєю суттю та обсягом є складним нейрохірургічним багатоетапним втручанням: ляміненктомія L5, фораменектомія L4-L5 ліворуч, транспедикулярна фіксація L4-L5-S1 на 6 гвинтів з імплантацією металоконструкції. Експертне рішення ВЛК узгоджено з провідним хірургом ВМКЦ СВ м/с ОСОБА_2 та провідним нейрохірургом Збройних Сил України ОСОБА_3 .

Крім того, з наявних медичних документів слідує, що позивач після оперативного втручання потребував та проходив реабілітацію у спеціалізованих медичних закладах – КНП «Городоцька центральна лікарня» та військовій частині НОМЕР_2 , що включала комплекс відновлювальних заходів, спрямованих на запобігання рецидиву захворювання, тобто фактично відповідає поняттю протирецидивного лікування. Виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 4608 від 24.06.2025 прямо містить рекомендацію щодо повторної реабілітації.

При цьому суд враховує, що у Свідоцтві про хворобу від 01.08.2025 вказано на наявність постійної транспедикулярної системи фіксації L4-L5-S1 на 6 гвинтів, що за своїм характером є по суті ендопротезуванням сегмента хребта (імплантацією штучної опорної конструкції замість пошкоджених елементів сегмента хребта), а виявлені рентгенологічно зміни крижової кістки потребують динамічного спостереження. Постанова ВЛК про непридатність позивача до військової служби (на підставі статті 64а графи ІІІ Розкладу хвороб) свідчить про тяжкість перебігу захворювання та його наслідків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сукупність наведених медичних обставин відповідає кваліфікуючим ознакам, передбаченим підпунктом 6.3.3.2 пункту 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд: позивач безперервно перебував на лікуванні та реабілітації понад 30 днів поспіль у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, що потребувало проведення складного оперативного втручання з імплантацією металоконструкції та подальшого протирецидивного (реабілітаційного) лікування.

Доводи відповідача про необхідність надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) як обов`язкового документа для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання із захистом Батьківщини, з посиланням на пункт 21.7 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, суд відхиляє, оскільки ця норма Положення стосується підтвердження причинного зв`язку саме травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків, тоді як у позивача встановлено зв`язок із захистом Батьківщини саме захворювання. Окрім того, як уже зазначалося, постановка під сумнів висновків ВЛК у Свідоцтві про хворобу від 01.08.2025 № 2025-0801-1056-5410-0, яке є чинним та не оскаржене у встановленому порядку, виходить за межі повноважень військової частини як суб`єкта виплати грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07.07.2021 у справі № 9901/345/20, протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце в тому випадку, коли в межах повноважень суб`єкта владних повноважень існує обов`язок вчинити конкретні дії, але він не виконаний.

У межах спірних правовідносин на військову частину НОМЕР_1 покладено обов`язок розглянути рапорт військовослужбовця про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та, за умови наявності передбачених законодавством підстав, видати наказ про її виплату. Установлені у справі обставини свідчать про те, що відповідач отримав рапорт позивача від 10.09.2025 (доставлений 12.09.2025), однак до моменту виключення позивача зі списків особового складу частини (09.10.2025), тобто протягом понад 27 днів, жодного рішення за ним не прийняв. У наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2025 № 298 та у грошовому атестаті позивача прямо констатовано факт невиплати матеріальної допомоги за 2025 рік.

При цьому матеріали справи не містять доказів відсутності у відповідача фінансової можливості виплатити позивачу матеріальну допомогу (відсутності фонду грошового забезпечення), як і доказів того, що рапорт позивача був формально розглянутий та було прийнято обґрунтоване рішення про відмову у виплаті.

За змістом частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами правомірність своєї бездіяльності щодо нерозгляду рапорту позивача та невиплати матеріальної допомоги не довів.

Окрім того, суд враховує, що позивач, як особа, що проходила військову службу в умовах особливого періоду, є учасником бойових дій та брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, у зв`язку з чим належить до категорії осіб, яким держава, відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, гарантує посилений соціальний захист. Звільнення позивача з військової служби у зв`язку з визнанням його непридатним до неї за станом здоров`я, причому захворювання визнано пов`язаним із захистом Батьківщини, ще більше посилює обов`язок держави щодо забезпечення усіх передбачених законом виплат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, до якого включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою станом на дату подання рапорту – 10.09.2025.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту відповідачем суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми слідує, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись залежно від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що саме рішення суду у цій справі не буде виконано відповідачем, у зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права. Тому така вимога позивача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Ураховуючи те, що відповідачем не дотримано зазначених критеріїв при розгляді звернення позивача про здійснення йому перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років, такі дії не можуть вважатись правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 8– 10, 14, 72– 79, 90, 139, 241– 246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, відповідно до пункту 6.3.3.2 пункту 6 Окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд, розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.