Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/22991/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 рокусправа № 380/22991/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желіка О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 16 Регіональної військово-лікарської комісії, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, –

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ) щодо незаконної мобілізації позивача, проведення неналежного та неповного військово-лікарського огляду, неврахування стану здоров`я позивача; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиклику позивача на проходження контрольного медичного огляду позаштатною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зобов`язати відповідача організувати таке проходження;

- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 , Військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 , НОМЕР_5 Регіональної ВЛК, Центральної ВЛК ЗС України щодо відмови у направленні позивача на повторне ВЛК та зобов`язати їх забезпечити направлення та проведення медичного огляду позивача;

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 про придатність позивача до військової служби, яка оформлена довідкою ВЛК № 2025-1025-1048-1470-0 від 25.10.2025;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягають у примусовій мобілізації позивача, скасувавши всі відповідні пов`язані документи (мобілізаційне розпорядження, наказ про мобілізацію, наказ про зарахування до особового складу військової частини);

- визнати протиправною дії та бездіяльність командування Військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 щодо ігнорування рапортів, звернень та скарг позивача;

- зобов`язати командування демобілізувати, звільнити позивача з лав Збройних Сил України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.10.2025 його було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) як порушника військового обліку. 25.10.2025 Сколівською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 було проведено медичний огляд, за результатами якого видано довідку ВЛК № 2025-1025-1048-1470-0 про визнання позивача придатним до військової служби. Цього ж дня наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.10.2025 № 4036 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до Військової частини НОМЕР_6 (фактично зараховано до військової частини НОМЕР_3 ). Позивач вважає, що військово-лікарський огляд проведено неналежно, поверхово, без врахування стану його здоров`я та хронічних захворювань, зокрема пов`язаних із зниженою гідратацією міжхребцевих дисків L3-L5, L4-L5 із дорзальними випинаннями та півциркулярною дорзальною протрузією. Позивач стверджує про порушення процедури проходження медичного огляду, передбаченої Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402), а також про ігнорування відповідачами його скарг, рапортів та звернень щодо проведення повторного (контрольного) медичного огляду.

Ухвалою від 24.11.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 15.12.2025 продовжено строк залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву проти позову заперечила, зазначивши, що позовні вимоги в частині зобов`язання військової частини скасувати наказ про зарахування у списки особового складу виходять за межі правовідносин між Центральною ВЛК ЗС України, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , НОМЕР_5 Регіональною ВЛК ЗСУ та позивачем щодо його призову на військову службу під час мобілізації. Факт неотримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав. Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

ІНФОРМАЦІЯ_9 у відзиві заперечив проти позову, зазначивши, що 17.11.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла скарга позивача про перегляд та скасування постанови Сколівської ВЛК від 25.10.2025. 19.11.2025 за вих. № 1159/8/6454 ІНФОРМАЦІЯ_8 направив ІНФОРМАЦІЯ_6 телеграму, в якій вимагав викликати позивача для проходження контрольного медичного огляду позаштатною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 . Враховуючи те, що позивач на момент розгляду його скарги був призваний на військову службу та мав статус «військовослужбовець», 22.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив адвоката позивача, що відповідно до пунктів 1.4 глави І та 6.6 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки, а за направленням на медичний огляд військовослужбовцю потрібно звертатися до прямого начальника.

16 Регіональна військово-лікарська комісія у відзиві проти позову заперечила, зазначивши, що скарги позивача були розглянуті у визначений законодавством спосіб, з дотриманням процедур, установлених Положенням № 402, Законом України «Про звернення громадян» та Інструкцією про організацію розгляду звернень. Зокрема, на скаргу від 05.11.2025 (вх. № 8186 від 17.11.2025) 16 РВЛК листом від 27.11.2025 № 1190/3/9916 повідомила представника позивача про направлення скарги за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_5 . На скаргу від 11.11.2025 (вх. № 8552 від 22.11.2025) щодо скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_5 РВЛК надала відповідь з роз`ясненням, що, оскільки на дату звернення позивач є військовослужбовцем, медичний огляд має проводитися згідно вимог пунктів 6.1, 6.6 глави 6 розділу ІІ Положення № 402, тобто за направленням командування військової частини. На адвокатський запит від 28.11.2025 та повторну скаргу НОМЕР_5 РВЛК надала додаткове роз`яснення листом від 16.12.2025 № 1190/3/10755.

Військова частина НОМЕР_3 у відзиві проти позову заперечила, зазначивши, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.10.2025 № 305 позивач з 25 жовтня 2025 року був зарахований у списки особового складу Військової частини НОМЕР_3 та призначений на посаду курсанта. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 15.11.2025 № 326 позивача 15 листопада 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини та направлено до нового місця служби – до Військової частини НОМЕР_4 . Оскільки на момент відкриття провадження в даній адміністративній справі позивач не є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_3 , позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_3 не підлягають задоволенню. Командиром Військової частини НОМЕР_3 не вчинялись жодні протиправні дії відносно позивача при прийнятті наказу про зарахування його до списків особового складу військової частини.

ІНФОРМАЦІЯ_7 у відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що 22.10.2025 поліцією до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) було доставлено позивача як порушника військового обліку. Відповідно до Єдиного державного реєстру позивач перебував у розшуку за неприбуття за повісткою з 29.08.2025. 25.10.2025 у 3 відділі м. Сколе ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби (направлення № 5325809 від 25.10.2025), після чого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.10.2025 № 4036 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» позивача призвано на військову службу під час мобілізації. Документів про наявність бронювання чи права на відстрочку від мобілізації позивач не надавав. Позивач не звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів позаштатної ВЛК ні до ВЛК регіону, ні до Центральної ВЛК ЗСУ та проханням провести повторний медичний огляд із дотриманням вимог Положення № 402.

Військова частина НОМЕР_2 подала клопотання про заміну неналежного відповідача, зазначивши, що позивач у даній справі не проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 347 від 29.11.2025 перебував та знятий з котлового забезпечення на підставі рапорту командира Військової частини НОМЕР_4 .

Інші відповідачі правом подати відзив на позовну заяву не скористалися.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , перебував на військовому обліку в статусі військовозобов`язаного, що не заперечується сторонами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію на території України, в тому числі у Львівській області.

22.10.2025 працівниками Національної поліції (відділ № 2 (Сихівський) Львівського районного управління поліції) позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) як порушника військового обліку у зв`язку з електронним зверненням НОМЕР_7 щодо неприбуття за повісткою з 29.08.2025, що підтверджується довідкою про доставлення № 3980 від 22.10.2025.

25.10.2025 у 3 відділі м. Сколе ІНФОРМАЦІЯ_3 Сколівською територіальною позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 проведено медичний огляд позивача (направлення № 5325809 від 25.10.2025) на базі КНП «Сколівська центральна лікарня» Сколівської міської ради.

За результатами медичного огляду видано довідку ВЛК № 2025-1025-1048-1470-0 від 25.10.2025, згідно з якою рядовий (запасу) ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби (на підставі статті II розкладу хвороб ТДВ). Діагноз: Z02.3, опис діагнозу – «Здоровий».

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду (Додаток 13 до Положення № 402) позивача оглянуто такими лікарями-спеціалістами: терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, отоларинголог (ЛОР), психіатр; також проведено лабораторні дослідження (загальний аналіз крові, серологічний аналіз крові, загальний аналіз сечі), флюорографію органів грудної клітки.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.10.2025 № 4036 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача (солдата) ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та направлено до Військової частини НОМЕР_6 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 25.10.2025 № 305 позивача з 25 жовтня 2025 року зараховано в списки особового складу Військової частини НОМЕР_3 та призначено на посаду курсанта.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 15.11.2025 № 326 позивача 15 листопада 2025 року виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 та направлено до нового місця служби – Військової частини НОМЕР_4 .

05.11.2025 адвокат Курлятович Р. в інтересах позивача звернувся до 16 Регіональної ВЛК зі скаргою (вх. № 8186 від 17.11.2025) на постанову Сколівської позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Листом від 27.11.2025 № 1190/3/9354 16 Регіональна ВЛК на підставі підпунктів 2.8.1, 2.8.3, 2.8.5 глави 2, абзацу третього пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 направила вказану скаргу за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_5 для розгляду і прийняття рішення по суті, про що повідомила адвоката.

11.11.2025 представник позивача – адвокат Винниченко М.П. – звернувся до НОМЕР_5 РВЛК зі скаргою (вх. № 8552 від 22.11.2025) щодо скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформленої довідкою ВЛК № 2025-1025-1048-1470-0 від 25.10.2025.

Листом від 27.11.2025 № 1190/3/9916 НОМЕР_5 РВЛК повідомила представника позивача, що на момент розгляду звернення ОСОБА_1 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_8 , у зв`язку з чим медичний огляд військовослужбовців проводиться згідно вимог глави 6 розділу ІІ Положення № 402 – за направленням командування військової частини, у якій військовослужбовець проходить службу, до закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом, а підстав для скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 чи направлення на повторний (контрольний) медичний огляд не вбачається.

На адвокатський запит від 28.11.2025 (вх. № 9483 від 11.12.2025) та повторну скаргу від 11.11.2025 НОМЕР_5 РВЛК листом від 16.12.2025 № 1190/3/10755 надала додаткові роз`яснення з посиланнями на пункти 6.1, 6.6 глави 6 розділу ІІ Положення № 402.

17.11.2025 (вх. № 50054) до ІНФОРМАЦІЯ_5 надійшла скарга позивача про перегляд та скасування постанови Сколівської ВЛК. 19.11.2025 за вих. № 1159/8/6454 ІНФОРМАЦІЯ_8 направив ІНФОРМАЦІЯ_6 телеграму з вимогою викликати позивача для проходження контрольного медичного огляду позаштатною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Враховуючи те, що позивач на момент розгляду його скарги був призваний на військову службу та мав статус «військовослужбовець», 22.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив адвоката позивача про те, що скерування військовослужбовців на медичний огляд поза межами повноважень ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Не погоджуючись із діями (бездіяльністю) відповідачів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішення спору суд керується таким.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники, призовники, військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період; резервісти.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з частиною 13 статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, проходять обов`язковий медичний огляд.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України регламентовано Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення № 402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення.

Згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4) у двох примірниках, як дійсна протягом одного року з дня медичного огляду.

Главою 3 розділу І Положення № 402 встановлено чіткий порядок оскарження постанов ВЛК. Згідно з абзацами третім – п`ятим пункту 3.3 цієї глави скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_13 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Відповідно до пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Відповідно до пункту 6.6 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулась до суду з позовом, у публічно-правових відносинах. Гарантоване статтею 55 Конституції України та закріплене статтею 5 КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформленої довідкою ВЛК № 2025-1025-1048-1470-0 від 25.10.2025 суд враховує таке.

Як встановлено судом, постанова Сколівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.10.2025, оформлена довідкою ВЛК № 2025-1025-1048-1470-0, прийнята позаштатною ВЛК районного (міського) рівня.

Як зазначалось вище, відповідно до абзаців третього – п`ятого пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК обласних ТЦК та СП. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному ТЦК та СП. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних ТЦК та СП, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Тобто Положенням № 402 встановлено інстанційний порядок оскарження постанов ВЛК, відповідно до якого постанова позаштатної ВЛК районного (міського) ТЦК та СП підлягає оскарженню саме до ВЛК обласного ТЦК та СП, а не безпосередньо у судовому порядку. Безпосередньо в судовому порядку можуть бути оскаржені лише дії (бездіяльність), рішення, постанови ВЛК обласних ТЦК та СП, ВЛК регіону та постанови Центральної ВЛК ЗС України.

Як слідує з матеріалів справи, постанова Сколівської позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 не переглядалася у встановленому порядку ні ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 , ні штатними ВЛК (16 Регіональною ВЛК, Центральною ВЛК ЗС України). При цьому ІНФОРМАЦІЯ_8 у відповідь на скаргу позивача 19.11.2025 направив ІНФОРМАЦІЯ_6 телеграму з вимогою викликати позивача для проходження контрольного медичного огляду позаштатною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 , проте такий огляд позивача не відбувся у зв`язку зі зміною його правового статусу з військовозобов`язаного на військовослужбовця.

Крім того, суд враховує сталу правову позицію Верховного Суду щодо меж судового контролю за рішеннями військово-лікарських комісій.

Так, у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 Верховний Суд зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, в якій зазначено, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

З матеріалів справи (картка обстеження та медичного огляду – Додаток 13 до Положення № 402) слідує, що позивача оглянуто такими лікарями: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом (ЛОР), психіатром, проведено лабораторні аналізи крові, сечі, флюорографію органів грудної клітки. Постанову ВЛК прийнято колегіально за участі голови ВЛК та членів комісії, оформлено у формі довідки ВЛК згідно з Додатком 4 до Положення № 402. Постанова ВЛК внесена до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України».

Доказів того, що позивачем перед проходженням медичного огляду були заявлені та документально підтверджені скарги на стан здоров`я (зокрема, із наданням медичних документів про наявність захворювань хребта, на які він посилається), які могли бути не враховані ВЛК, матеріали справи не містять. У картці обстеження та медичного огляду відсутні відомості про надання позивачем медичної документації, а у графах «Відомості про підвищену чутливість» та «Перебування на диспансерному обліку з приводу хронічних захворювань» зазначено «не передбачає».

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови Сколівської територіальної позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформленої довідкою ВЛК № 2025-1025-1048-1470-0 від 25.10.2025, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягають у примусовій мобілізації позивача, та скасування мобілізаційного розпорядження, наказу про мобілізацію, наказу про зарахування до особового складу військової частини суд зазначає таке.

Як встановлено судом, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.10.2025 № 4036 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача (солдата) ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_6 .

Підставою для видання такого наказу були: висновок Сколівської позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.10.2025 № 2025-1025-1048-1470-0 про придатність позивача до військової служби; іменний список № 16104 від 25.10.2025; перебування позивача на військовому обліку у статусі військовозобов`язаного; Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами) та Указ Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» (зі змінами).

Доказів наявності у позивача підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», документів про бронювання військовозобов`язаного за органами державної влади чи підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації – матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і позивачем у позовній заяві.

За результатами проведеного військово-лікарського огляду позивача визнано придатним до військової служби, а правомірність вказаної постанови ВЛК у встановленому Положенням № 402 порядку не оскаржувалась і у судовому порядку не визнавалась протиправною (як зазначено вище).

Таким чином, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.10.2025 № 4036 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим підстав для визнання цього наказу протиправним та його скасування немає.

Крім того, суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23 (провадження № К/990/35899/24), про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу, шляхом її звільнення.

Як вказав Верховний Суд у вказаній постанові, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права – звільнення з військової служби – є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову на військову службу. Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.10.2025 № 4036 як акт індивідуальної дії є вже реалізованим, його дію вичерпано фактом призову позивача на військову службу та зарахуванням його до списків особового складу військової частини, у зв`язку з чим скасування такого наказу не призведе до автоматичного звільнення позивача з військової служби чи відновлення його попереднього становища.

Аналогічна правова позиція щодо неможливості скасування акта індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 травня 2021 року у справі № 9901/286/19, від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у рішеннях від 14 липня 2021 року у справі № 9901/96/21, від 27 жовтня 2022 року у справі № П/9901/97/21.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо мобілізації позивача та скасування пов`язаних документів (мобілізаційного розпорядження, наказу про мобілізацію, наказу про зарахування до особового складу військової частини) задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невиклику позивача для проходження контрольного медичного огляду та зобов`язання організувати таке проходження, а також про визнання протиправними дій та бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 , НОМЕР_5 РВЛК, Центральної ВЛК ЗС України, військових частин щодо відмови у направленні на повторне ВЛК.

Як встановлено судом, після видачі довідки ВЛК № 2025-1025-1048-1470-0 від 25.10.2025 та призову на військову службу під час мобілізації позивач набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України з 25.10.2025 (з моменту відправлення з ТЦК та СП до військової частини).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки – для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з абзацом четвертим частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII військовослужбовці – особи, які проходять військову службу.

Із зазначеним моментом пов`язано і поширення на позивача спеціального законодавства, що регулює відносини проходження військової служби, а не законодавства щодо військовозобов`язаних.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 порядок медичного огляду військовозобов`язаних (за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу) застосовується саме до військовозобов`язаних. Натомість, направлення військовослужбовців на медичний огляд регулюється главою 6 розділу ІІ Положення № 402.

Згідно з пунктом 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Відповідно до пункту 6.6 глави 6 розділу ІІ Положення № 402 військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров`я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

З урахуванням наведених приписів Положення № 402, з моменту набуття позивачем статусу військовослужбовця організація проведення медичного огляду військовослужбовця ВЛК виходить за межі повноважень як районного (міського) ТЦК та СП, так і обласного ТЦК та СП – суб`єктів, на які покладено організацію медичного огляду військовозобов`язаних.

Скарга позивача надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_5 17.11.2025 (вх. № 50054), тобто вже після того, як 25.10.2025 позивача було призвано на військову службу та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 (наказ від 25.10.2025 № 305). На дату звернення позивач мав статус військовослужбовця, у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_8 у відповіді від 22.12.2025 правомірно вказав на необхідність керуватися пунктами 1.4 глави 1 розділу І та 6.6 глави 6 розділу ІІ Положення № 402.

При цьому 19.11.2025 за вих. № 1159/8/6454 ІНФОРМАЦІЯ_8 направив ІНФОРМАЦІЯ_6 телеграму з вимогою викликати позивача для проходження контрольного медичного огляду позаштатною ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 , тобто вжив заходів для розгляду скарги позивача в межах своїх повноважень. Неможливість фактичного проведення такого огляду обумовлена об`єктивною обставиною – зміною правового статусу позивача з військовозобов`язаного на військовослужбовця.

16 Регіональна ВЛК на скарги позивача та його представника надала відповіді листами від 27.11.2025 № 1190/3/9354, від 27.11.2025 № 1190/3/9916 та від 16.12.2025 № 1190/3/10755 із посиланнями на відповідні норми Положення № 402, чим також виконала покладений на неї обов`язок щодо розгляду звернень громадян, передбачений главою 3 розділу І Положення № 402, Законом України «Про звернення громадян» та Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735.

Згідно зі сталою судовою практикою, для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною необхідно встановити факт ухилення відповідача від вчинення дій, які входять до кола його повноважень, та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Відповідні правові висновки висловлені, зокрема, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 813/4640/17, у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17, у справі № 160/6885/19.

Як зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

У даному випадку у діях відповідачів – ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 16 Регіональної ВЛК, Центральної ВЛК ЗС України – ознак протиправної бездіяльності, передбачених наведеними нормами та правовими висновками, не вбачається, оскільки відповідні скарги, заяви та звернення позивача були розглянуті у визначений законодавством спосіб, заявникам надано відповіді з належними роз`ясненнями щодо порядку дій для забезпечення проходження медичного огляду військовослужбовцем.

Окремо суд зазначає, що належним способом забезпечення прав позивача на повторний медичний огляд (за наявності у нього об`єктивних медичних показань) є звернення позивача як військовослужбовця до прямого начальника – командира військової частини, в якій він проходить військову службу, з рапортом про направлення на медичний огляд у порядку, передбаченому главою 6 розділу ІІ Положення № 402. Належних доказів того, що позивач звертався до командування військової частини НОМЕР_4 (за місцем фактичного проходження військової служби) із зазначеним рапортом, з наданням відповідних медичних документів, та що командуванням такого роду рапорти проігноровано, матеріали справи не містять.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів щодо невиклику позивача на контрольний медичний огляд, відмови у направленні на повторне ВЛК та зобов`язання організувати чи провести такий огляд задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності командування Військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 щодо ігнорування рапортів, звернень та скарг позивача, а також про зобов`язання командування демобілізувати, звільнити позивача з лав Збройних Сил України, суд враховує таке.

Як встановлено судом, на момент відкриття провадження в адміністративній справі позивач не є військовослужбовцем Військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_2 . Зокрема, наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 15.11.2025 № 326 позивача 15 листопада 2025 року виключено зі списків особового складу та направлено до військової частини НОМЕР_4 . Згідно з клопотанням Військової частини НОМЕР_2 та наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 347 від 29.11.2025 позивач у Військовій частині НОМЕР_2 не проходив військову службу, лише перебував та знятий з котлового забезпечення на підставі рапорту командира Військової частини НОМЕР_4 .

Позивач, по суті, фактично проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .

Належних та допустимих доказів подання позивачем рапортів, звернень та скарг на адресу командування Військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 (зокрема, рапорту щодо звільнення, рапортів щодо відпустки, рапортів щодо лікування та медичного обстеження, рапортів щодо забезпечення доставки на повторне ВЛК) у встановленому порядку, а також доказів того, що такі рапорти залишені без розгляду чи задоволення, до позовної заяви не додано та в матеріалах справи не міститься.

За відсутності таких доказів суд не має об`єктивної можливості встановити сам факт допущення командуванням військових частин протиправної бездіяльності, що згідно з частиною 1 статті 77 КАС України та сталою судовою практикою Верховного Суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

З цих підстав, суд вважає клопотання Військової частини НОМЕР_2 про заміну неналежного відповідача таким, що задоволенню не підлягає, оскільки в цій частині позову суд відмовляє.

Стосовно вимоги про зобов`язання демобілізувати, звільнити позивача з лав Збройних Сил України суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, здійснюється під час воєнного стану на таких підставах: а) за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті; д) у зв`язку зі звільненням з полону; е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку з призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді тощо.

Серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу під час мобілізації або визнання судом протиправними дій ТЦК та СП щодо мобілізації.

Доказів наявності у позивача підстав, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (зокрема, висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби, наявності інвалідності, сімейних обставин тощо), матеріали справи не містять.

Як зазначено вище, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, навіть у разі визнання протиправними дій ТЦК та СП щодо призову на військову службу, такий спосіб захисту як звільнення з військової служби є неефективним, оскільки звільнення з військової служби здійснюється виключно на підставах, визначених законом.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та бездіяльності командування військових частин та зобов`язання командування демобілізувати, звільнити позивача з лав Збройних Сил України задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому суд враховує, що обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (відповідна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19).

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Системно проаналізувавши встановлені у справі обставини, надавши оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, з урахуванням наведених правових норм та правових позицій Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.