Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/18126/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 рокусправа № 380/18126/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Львівської митниці Державної митної служби України (далі також – відповідач), у якій просить визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 07.04.2025 № UA2090002025102 про нарахування грошового зобов`язання у сумі 5539,97 грн; податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 07.04.2025 № UA2090002025103 про нарахування грошового зобов`язання у сумі 51821,79 грн; податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 07.04.2025 № UA2090002025104 про нарахування грошового зобов`язання у сумі 25599,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 27.06.2022 для ввезення на митну територію України транспортного засобу марки OPEL модель ASTRA, номер кузова НОМЕР_1 , було подано попередню митну декларацію типу ІМ 40 ЕЕ від 27.06.2022 № UA209000/2022/992533. 30.06.2022 транспортний засіб переміщений через митний кордон України, а того ж дня позивачем подано додаткову електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA209180/2022/045933 із застосуванням пільги за кодом « 311», запровадженої Законом України від 24.03.2022 № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану». Позивач також 30.06.2022 подала заяву про призупинення митного оформлення для подання додаткових документів, з огляду на що митне оформлення було завершено 01.07.2022 о 11:57 год. На думку позивача, моментом, з яким закон пов`язує початок митного оформлення та застосування ставок митних платежів, є дата подання митної декларації, а не дата фактичного завершення митного оформлення; стаття 263 МК України визначає лише строки декларування, а не вимагає, щоб додаткова декларація обов`язково подавалася після доставлення товару до митного органу. Окрім того, позивач посилається на правило про застосування більш сприятливої для платника податків норми та принципу in dubio pro tributario (частина 4 статті 3 МК України), вважаючи, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону № 2142-IX. З цих підстав просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 08.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечив. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що згідно з відомостями АСМО «Інспектор» та Актом про результати перевірки з окремих питань від 27.12.2022 № 7.4-17/21/794 встановлено, що транспортний засіб, оформлений за митною декларацією № UA209180/2022/045933, заїхав у зону митного контролю ВМО № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці фактично лише 01.07.2022 о 08:58 год. (за даними камер відеоспостереження), тоді як додаткова митна декларація подана 30.06.2022, тобто до фактичного доставлення транспортного засобу до митного органу, що суперечить вимогам частини першої статті 263 МК України. Відповідач наголошує, що звільнення від оподаткування ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість за кодом пільги «311», запроваджене Законом № 2142-IX, діяло у період з 01 квітня по 30 червня 2022 року включно, а з 00:00 годин 01.07.2022 на підставі Закону України від 21.06.2022 № 2325-IX вказана пільга припинила свою дію. Оскільки митне оформлення транспортного засобу фактично здійснено 01.07.2022 о 11:57 год., тобто після припинення дії пільги, преференцію за кодом « 311» застосовано безпідставно, у зв`язку з чим занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість. Відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 30.05.2024 у справі № 380/18087/22, від 21.11.2024 у справі № 380/3081/23 та від 21.05.2025 у справі № 380/6162/23. У задоволенні позову просить відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

27.06.2022 позивачем подано попередню митну декларацію типу ІМ 40 ЕЕ № UA209000/2022/992533 для ввезення на митну територію України транспортного засобу – легкового автомобіля, що був у використанні, призначеного для перевезення пасажирів, марки OPEL модель ASTRA, номер кузова НОМЕР_1 , двигун – бензин, повна маса – 1870 кг, об`єм двигуна – 1796 смі, потужність – 103 кВт, рік випуску – 2006, дата 1-ї реєстрації – 09.08.2006, країна виробництва – Німеччина.

30.06.2022 через пункт пропуску «Шегині – Медика» відділами митного оформлення № 1– 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці здійснено пропуск зазначеного транспортного засобу на митну територію України.

30.06.2022 позивач, з метою здійснення митного оформлення транспортного засобу, подала до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці електронну додаткову митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA209180/2022/045933 із застосуванням преференції за кодом « 311» (автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, що ввозяться на митну територію України громадянами), і, як наслідок, з умовним нарахуванням та без сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість.

Згідно з Актом про результати перевірки з окремих питань від 27.12.2022 № 7.4-17/21/794, складеним посадовими особами Львівської митниці, транспортний засіб, оформлений за вказаною митною декларацією, згідно з перепусткою № 0-058169 зафіксований як такий, що заїхав у зону митного контролю ВМО № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці 30.06.2022 о 23:45 год; однак за даними камер відеоспостереження момент фактичного заїзду легкового автомобіля марки OPEL модель ASTRA до зони митного контролю зафіксовано 01.07.2022 о 08:58 год.

30.06.2022 позивачем було подано до митного органу заяву про призупинення митного оформлення для подання додаткових документів, у зв`язку з чим митне оформлення за вказаною митною декларацією було призупинено. Завершення митного оформлення відбулося 01.07.2022 о 11:57 год.

Наказом Львівської митниці від 04.02.2025 № 38 призначено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита при переміщенні через митний кордон України товарів за митною декларацією від 01.07.2022 № UA209180/2022/045933.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 05.03.2025 № 26/25/7.4-19/3745304460, яким встановлено порушення ОСОБА_1 вимог: частини першої статті 257, статті 292, частини першої статті 263, частини шостої статті 280, частини першої статті 297, частини першої статті 377 МК України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита на загальну суму 5539,97 грн; пункту 206.1 статті 206, підпункту 215.3.51 пункту 215.3 статті 215 ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати акцизного податку на загальну суму 41457,43 грн; підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 20479,42 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки Львівською митницею прийнято: податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 № UA2090002025102 про нарахування грошового зобов`язання зі сплати ввізного мита у сумі 5539,97 грн; податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 № UA2090002025103 про нарахування грошового зобов`язання зі сплати акцизного податку у сумі 51821,79 грн (з урахуванням штрафних санкцій); податкове повідомлення-рішення від 07.04.2025 № UA2090002025104 про нарахування грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 25599,28 грн (з урахуванням штрафних санкцій).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини у цій справі врегульовані Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі – МК України), Податковим кодексом України (далі – ПК України), а також Законом України від 24.03.2022 № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» (далі – Закон № 2142-IX) та Законом України від 21.06.2022 № 2325-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування» (далі – Закон № 2325-IX).

Відповідно до частини першої статті 3 МК України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування – з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною першою статті 258 МК України встановлено, що під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Відповідно до частини першої статті 259 МК України попередня митна декларація (інший документ, що може використовуватися замість митної декларації відповідно до статті 94 цього Кодексу) подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

Частиною третьою статті 259 МК України передбачено, що попередня митна декларація повинна містити відомості, достатні для: 1) ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення доставки їх до митного органу призначення; або 2) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пропуску цих товарів через митний кордон України та без пред`явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація; або 3) випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму за попередньою митною декларацією, яка містить всю необхідну для цього інформацію, після пред`явлення їх митному органу, яким оформлена така попередня митна декларація.

Згідно з частиною тринадцятою статті 259 МК України, якщо попередня митна декларація містить лише відомості, достатні для ввезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення, або після оформлення попередньої митної декларації змінюються заходи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, для випуску товарів декларантом або уповноваженою ним особою подається додаткова декларація.

Відповідно до Класифікатора типів декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), літерному коду ЕЕ відповідає попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для пропуску товарів через митний кордон України та доставлення до митного органу призначення, тоді як літерному коду ЕА відповідає попередня митна декларація з обсягом даних, необхідним для випуску товарів у митний режим.

Згідно з частиною першою статті 261 МК України у разі подання відповідно до статей 259-260-1 цього Кодексу попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

За правилами частини першої статті 263 МК України митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до зазначеного органу.

Згідно з частиною першою статті 200 МК України після надання митним органом дозволу на пропуск товарів через митний кордон України власник товарів або уповноважена ним особа зобов`язані доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої цієї ж статті у місці доставки товари і транспортні засоби пред`являються, а документи на них передаються митному органу у мінімально можливий строк після їх прибуття.

Згідно зі статтею 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань зі сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Аналогічні правила встановлено пунктом 187.8 статті 187 та пунктом 216.4 статті 216 ПК України щодо податку на додану вартість та акцизного податку.

Згідно зі статтею 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів – у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

Відповідно до пункту 30.3 статті 30 ПК України платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Законом № 2142-IX, який набрав чинності 06.04.2022, до Митного кодексу України внесено зміни, зокрема, розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-11, відповідно до якого тимчасово, на період з дня набрання чинності цим Законом, але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України для вільного обігу, здійснюється з урахуванням таких особливостей: звільняються від оподаткування ввізним митом, зокрема, автомобілі легкові, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.

Цим же Законом до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема, пункт 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено підпунктом 69.24, відповідно до якого тимчасово, з 1 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України, зокрема, автомобілів легкових у митному режимі імпорту.

Законом № 2325-IX, який набрав чинності з 00 годин 01 липня 2022 року, виключено абзаци 1– 4 підпункту 1 пункту 9-11 розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, а також підпункт 69.24 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Таким чином, звільнення від оподаткування ввізним митом, акцизним податком та податком на додану вартість за кодом пільги « 311» діяло у період з 01 квітня 2022 року до 00 годин 01 липня 2022 року.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд враховує таке.

Системний аналіз положень статей 248, 259, 261, 263 МК України дає підстави для висновку про те, що подання додаткової митної декларації до попередньої митної декларації, яка містить лише відомості, достатні для ввезення товарів на митну територію України та забезпечення їх доставки до митного органу призначення (тип ЕЕ), здійснюється у загальному порядку, визначеному частиною першою статті 263 МК України, тобто протягом 10 робочих днів з дати доставлення цих товарів, транспортних засобів до митного органу. Іншими словами, подання додаткової митної декларації є можливим лише після фактичної доставки товарів (транспортного засобу) до митного органу, оскільки сама природа попередньої митної декларації типу ЕЕ полягає у забезпеченні доставки товарів до митного органу призначення, а не у завершенні випуску у митний режим.

Зазначене вище повністю кореспондує з обов`язком декларанта, передбаченим частиною першою статті 200 МК України, доставити товари у визначене митним органом місце та з обов`язком пред`явити такі товари митному органу, передбаченим частиною четвертою статті 200 МК України. До моменту такої доставки та пред`явлення товару митному органу митний орган позбавлений можливості здійснювати в повному обсязі митні формальності, зокрема, ідентифікацію товару, оскільки декларація без фактично пред`явленого товару не може засвідчити точність наведених у ній відомостей у розумінні частини першої статті 257 МК України.

Такий правовий висновок щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах сформульовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 травня 2024 року у справі № 380/18087/22, від 21 листопада 2024 року у справі № 380/3081/23 та, що особливо важливо для розгляду цього спору, у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 380/6162/23.

Зокрема, у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 380/6162/23 Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу інспектора Львівської митниці Волощенка Р.О., який здійснював митне оформлення транспортних засобів, у тому числі за митною декларацією від 30.06.2022 № UA209180/2022/045933 (тобто саме за тією митною декларацією, яка є предметом перевірки у цій справі), сформулював такий правовий висновок: подання додаткової митної декларації до попередньої митної декларації можливе лише після доставки товару, транспортного засобу до митного органу; оскільки транспортні засоби, зазначені, зокрема, у попередній митній декларації від 30.06.2022 № UA209180/2022/045933, прибули до митного органу 01 липня 2022 року, подання додаткових митних декларацій для завершення виконання митних процедур здійснено з порушенням частини першої статті 263 МК України. Верховний Суд також зазначив, що митний орган повинен був відмовити у прийнятті вказаних додаткових митних декларацій від 30 червня 2022 року через те, що такі декларації подано без дотримання строків, визначених частиною першою статті 263 МК України; митні декларації на транспортні засоби, оформлені за вказаними митними деклараціями, мали бути подані до митного оформлення після 30 червня 2022 року з нарахуванням та сплатою митних платежів на загальних підставах.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне керуватися сталою практикою Верховного Суду у частині застосування статей 200, 259, 261, 263 МК України та правовою позицією, відповідно до якої моментом, з яким закон пов`язує можливість подання додаткової митної декларації до попередньої митної декларації типу ЕЕ, є момент фактичного доставлення товару (транспортного засобу) до митного органу призначення.

У цій справі судом встановлено та матеріалами справи підтверджується (зокрема, Актом про результати перевірки з окремих питань від 27.12.2022 № 7.4-17/21/794, дані якого ґрунтуються на відомостях АСМО «Інспектор», даних відеоспостереження та інформації перепусток зони митного контролю), що фактичне доставлення транспортного засобу марки OPEL модель ASTRA до зони митного контролю ВМО № 2 митного поста «Городок» Львівської митниці відбулося 01.07.2022 о 08:58 год.

Натомість додаткова митна декларація типу ІМ 40 ДЕ № UA209180/2022/045933 подана позивачем 30.06.2022, тобто до фактичного доставлення транспортного засобу до митного органу. За таких обставин подання додаткової митної декларації 30.06.2022 на транспортний засіб, який фактично доставлений до митного органу лише 01.07.2022, не відповідає вимогам частини першої статті 263 МК України.

Щодо доводів позивача про те, що моментом, з яким Митний кодекс України пов`язує застосування відповідних ставок митних платежів і пільг, є дата подання митної декларації (30.06.2022), суд зазначає таке.

Дійсно, за загальним правилом, передбаченим частиною першою статті 3, статтею 278, статтею 295 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення застосовуються норми законів, чинні на день прийняття митної декларації митним органом. Водночас саме поняття «прийняття митної декларації митним органом» нерозривно пов`язане з юридичним фактом правомірності її подання. Якщо митна декларація подана з порушенням вимог МК України, зокрема частини першої статті 263 МК України, у її прийнятті повинно бути відмовлено на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 264 МК України.

У постанові від 21 травня 2025 року у справі № 380/6162/23 Верховний Суд прямо зазначив, що інспектор, який оформляв транспортний засіб за митною декларацією від 30.06.2022 № UA209180/2022/045933, повинен був відмовити у прийнятті такої додаткової митної декларації. Відтак, обставина, на яку посилається позивач (подання митної декларації 30.06.2022, тобто у період дії пільги за кодом « 311»), сама по собі не утворює правових підстав для застосування цієї пільги, оскільки подання декларації відбулося з порушенням встановленої законом процедури, що виключає правомірність набуття передбачених нею прав.

Відповідно до пункту 30.3 статті 30 ПК України платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. У цій справі підставою для застосування пільги було б належне (відповідно до вимог МК України) подання митної декларації у період дії пільги. Однак, як було зазначено вище, додаткова митна декларація 30.06.2022 подана з порушенням частини першої статті 263 МК України, а належним моментом, з якого вона могла б бути подана, є 01.07.2022 – дата фактичної доставки транспортного засобу до митного органу. Станом на 00:00 годин 01.07.2022 пільга за кодом «311» вже припинила свою дію на підставі Закону № 2325-IX.

Завершення митного оформлення транспортного засобу 01.07.2022 о 11:57 год., тобто після припинення дії пільги, додатково підтверджує, що митні платежі мали бути нараховані та сплачені на загальних підставах, без застосування преференції за кодом « 311».

Стосовно доводів позивача про те, що завершення митного оформлення 01.07.2022 зумовлено поданням позивачем 30.06.2022 заяви про призупинення митного оформлення для подання додаткових документів, суд зазначає, що такі обставини не змінюють встановленої судом обставини стосовно фактичної дати доставлення транспортного засобу до митного органу (01.07.2022 о 08:58 год.). Призупинення митного оформлення в порядку, передбаченому пунктом 1.8 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, є лише процесуальним механізмом, що зупиняє перебіг митних формальностей, але не легалізує саме по собі правомірність подання декларації, яке відбулося з порушенням вимог статті 263 МК України.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування у спірних правовідносинах положень частини 4 статті 3 МК України, відповідно до яких у разі, якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків громадян, рішення приймається на їх користь, суд зазначає таке.

Принцип in dubio pro tributario (тлумачення сумнівів на користь платника податків) застосовується лише у випадку дійсної неоднозначності норми, яка не може бути усунена шляхом використання загальних правил тлумачення. У цій справі такої неоднозначності суд не вбачає: положення частини першої статті 263 МК України у системному зв`язку зі статтями 200, 259, 261 МК України тлумачаться Верховним Судом одноманітно та послідовно у низці постанов (від 30.05.2024 у справі № 380/18087/22, від 21.11.2024 у справі № 380/3081/23, від 21.05.2025 у справі № 380/6162/23). За наявності сталої правової позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права підстави для застосування правила про вирішення сумнівів на користь платника податків відсутні.

Аналогічно непереконливими є доводи позивача про необхідність застосування більш сприятливого для платника податків закону. Закон № 2142-IX та Закон № 2325-IX не перебувають у конкуренції в спірних правовідносинах: перший із них установив тимчасові пільги, другий – припинив їх дію з 00:00 годин 01 липня 2022 року. Питання застосування цих законів вирішується через визначення моменту, з яким закон пов`язує виникнення податкових зобов`язань. Як було зазначено вище, цим моментом є дата правомірного подання митної декларації (тобто такої, яка відповідає вимогам частини першої статті 263 МК України), а саме – не раніше 01.07.2022, тобто вже після припинення дії пільги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що преференція за кодом пільги « 311» застосована позивачем у спірних правовідносинах безпідставно, оскільки додаткова митна декларація типу ІМ 40 ДЕ № UA209180/2022/045933 подана 30.06.2022 з порушенням частини першої статті 263 МК України, тобто до фактичного доставлення транспортного засобу до митного органу; реальне ж пред`явлення транспортного засобу до митного органу та завершення митного оформлення відбулися 01.07.2022, тобто після припинення дії пільги.

За таких обставин Львівська митниця обґрунтовано встановила за результатами невиїзної документальної перевірки порушення позивачем вимог частини першої статті 257, статті 292, частини першої статті 263 МК України, пункту 206.1 статті 206, підпункту 215.3.51 пункту 215.3 статті 215, підпункту «в» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, та правомірно нарахувала позивачу грошові зобов`язання зі сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.04.2025 № UA2090002025102, № UA2090002025103 та № UA2090002025104 прийняті відповідачем правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ, сформульовану у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У цій справі відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 07.04.2025 № UA2090002025102, № UA2090002025103 та № UA2090002025104, тоді як позивач не спростував встановлених перевіркою порушень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.