Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/21479/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 рокусправа № 380/21479/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (далі – позивач, ТзОВ «ПЕРШИЙ ДІМ») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі – відповідач, митний орган), у якій просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2025 № UA209000/2025/000133/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.04.2025 № UA209190/2025/000184, прийняті Львівською митницею.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару синтетичний підкладковий килим, чотиришаровий матеріал з нетканого поліпропілену, за митною декларацією від 25.04.2025 № 25UA209190010423U3, який ввозився на митну територію України, було визначено його митну вартість за основним методом – ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем було надано митному органу всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару й не містять будь-яких розбіжностей у визначенні митної вартості товарів за основним методом. Проте відповідач зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості до рівня ціни подібного товару. Вказав, що митним органом не вказано, які саме розбіжності містять подані декларантом документи, та який вплив такі розбіжності мають на правильність визначення митної вартості. Зазначив, що внаслідок прийнятого рішення про коригування митної вартості за резервним методом ціна товару збільшилась, що зумовило виникнення додаткового тягаря у розмірі 17842,98 грн. Вважає, що митний орган не зазначив жодної обґрунтованої підстави для витребування додаткових документів та не довів наявність розбіжностей у наданих документах, які впливали б на правильність визначення митної вартості, тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 31.10.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 13.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Зазначив, що під час розгляду документів, поданих до митного оформлення товару, митним органом було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих документах, та виявлено невідповідність складових митної вартості. Вказав, що у пунктах 4.1, 4.2 та 5.2 контракту від 26.05.2023 № UA/PD/1/2023 міститься інформація про замовлення та його форму, проте передбаченого Договором замовлення до митного оформлення не надано. Вказав, що умови поставки оцінюваного товару – FCA PL-Przywory, місце поставки товару – Польща, Пшивори, однак рахунок на оплату послуг № 31 від 23.04.2025 не містить відомостей про витрати на завантаження, оформлення документів, що свідчить про невключення їх до митної вартості оцінюваного товару. Зазначив, що у п. 1.1 Договору та інвойсі № FSE-59/25/FEX від 23.04.2025 вказуються умови поставки FCA із зазначенням конкретного місця PL-Przywory, а CMR від 24.04.2025 в графі 4 містить інформацію про завантаження товару у місці Ополе (Польща), що свідчить про відсутність документального підтвердження транспортування товару з місця Пшивори до місця Ополе. Звернув увагу, що дата складання рахунку № 31 на оплату транспортних витрат – 23.04.2025, проте відповідно до відміток на товаросупровідних документах (CMR від 24.04.2025) вантаж перетнув кордон 25.04.2025, відтак на момент виставлення рахунку витрати на транспортування вантажу не були відомі у повному обсязі. Окрім того, зазначив, що у наданому до митного оформлення інвойсі № FSE-59/25/FEX на загальну суму 71 057 євро є посилання на замовлення № A-PD-000000028, zakaz № 14 та інвойси № FEL-41/25/FEXL від 11.03.2025, які до митного оформлення не подавалися. На підтвердження ціни декларантом надано платіжні інструкції № AV456 від 10.03.2025 на суму 21 555 євро та № AV459 від 12.03.2025 на суму 51 317 євро, на загальну суму 72 872 євро, проте за такими документами неможливо відслідкувати оплату оцінюваної партії товару. На підставі викладеного, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (надалі також іменується – «Позивач») є суб`єктом господарювання, який провадить підприємницьку діяльність на товарному ринку України, основним видом економічної діяльності якого є оптова торгівля будівельними матеріалами, у тому числі покрівельними мембранами, плівками та аксесуарами.

26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (Покупець) та компанією Eurosystem Polska Sp. z o.o. Sp.k. (Продавець, Республіка Польща) було укладено Контракт № UA/PD/1/2023, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати Покупцю у власність в обумовлений термін Товар на умовах поставки – FCA Przywory згідно з ІНКОТЕРМС - 2020, а Покупець зобов`язаний належним чином здійснити всі необхідні дії, що забезпечують прийняття товару та сплатити Продавцю погоджену Сторонами ціну.

Відповідно до пункту 1.4 Контракту вартість упаковки, маркування Товару, вантажно-розвантажувальні роботи на складі Продавця, а також повне митне оформлення Товару для його вивезення з території Польщі здійснюється Продавцем та входить у вартість Товару.

Згідно з пунктом 2.1 Контракту Покупець зобов`язується оплачувати цей Контракт у такому порядку: платежі будуть проводитись в ЄВРО шляхом переказу вартості Товару, вказаного в кожному інвойсі, на рахунок Продавця.

У квітні 2025 року на підставі вказаного Контракту та Рахунка-фактури (інвойсу) від 23.04.2025 № FSE-59/25/FEX позивач придбав за кордоном (Республіка Польща) товари: рулонний матеріал гідроізоляційний підкладковий, плівку пароізоляційну, синтетичний підкладковий килим, стрічки для пароізоляції та інші покрівельні матеріали в асортименті, виробник – Eurosystem Polska Sp. z o.o. Sp.k. Відповідно до Рахунка-фактури (інвойсу) від 23.04.2025 № FSE-59/25/FEX загальна вартість Товарів становить 71057,00 євро.

З метою митного оформлення товарів позивач через уповноважену особу (декларанта) подав Львівській митниці митну декларацію від 25.04.2025 № 25UA209190010423U3 разом із копіями документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, зокрема: пакувального листа № WZE-59/25/FEX від 23.04.2025; рахунку-проформи № ZS-54/25/FEX від 20.02.2025; рахунку-проформи № ZS-56/25/FEX від 21.02.2025; рахунку-фактури (інвойсу) № FSE-59/25/FEX від 23.04.2025; автотранспортної накладної CMR від 24.04.2025; сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 № PL/MF/AS 0520320; платіжної інструкції в іноземній валюті № AV456 від 10.03.2025; платіжної інструкції в іноземній валюті № AV459 від 12.03.2025; рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 31 від 23.04.2025; довідки про транспортні витрати № 2304-31 від 23.04.2025; контракту № UA/PD/1/2023 від 26.05.2023; договору транспортного експедирування № ПД-009798 від 01.11.2023; договору № Ю2011/1 на транспортно-експедиційні послуги від 21.11.2024; копії митної декларації країни відправлення № 25PL381010000FFQB6 від 24.04.2025.

У митній декларації від 25.04.2025 № 25UA209190010423U3 позивач визначив митну вартість товарів, обравши для цього основний метод – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); при цьому в ході митного оформлення відповідачу були подані всі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок.

За наслідками опрацювання поданих документів Львівська митниця надіслала декларанту повідомлення від 25.04.2025 (ідентифікатор повідомлення d873c8db-5d66-4bbc-89a5-8d4e008bbe64) про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює, та додатків до нього у разі їх наявності; банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару (якщо рахунок сплачено); інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару; страхових документів (якщо здійснювалося страхування); транспортних (перевізних) документів та документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів.

На вказане повідомлення декларант листом від 25.04.2025 № 25042025/1 повідомив митний орган про подання всіх наявних документів, необхідних для завершення митного оформлення, та відсутність можливості подати додаткові документи.

28.04.2025 Львівською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000133/2, у пункті 33 якого митний орган зазначив, зокрема, такі підстави для коригування: у пунктах 4.1, 4.2 та 5.2 контракту від 26.05.2023 № UA/PD/1/2023 міститься інформація про замовлення та його форму, передбаченого вимогами Договору замовлення до митного оформлення не надано; умови поставки оцінюваного товару – FCA PL-Przywory, однак рахунок на оплату послуг № 31 від 23.04.2025 не містить відомостей про витрати на завантаження, оформлення документів; у п. 1.1 Договору та інвойсі № FSE-59/25/FEX від 23.04.2025 вказуються умови поставки FCA із зазначенням конкретного місця PL-Przywory, а CMR від 24.04.2025 графа 4 містить інформацію про завантаження товару у місці Ополе (Польща), що свідчить про відсутність документального підтвердження транспортування товару з місця Пшивори до місця Ополе; дата складання рахунку № 31 на оплату транспортних витрат – 23.04.2025, проте відповідно до відміток на товаросупровідних документах (CMR від 24.04.2025) вантаж перетнув кордон 25.04.2025, тобто на момент виставлення рахунку витрати на транспортування вантажу на ділянці Пшивори – Краківець не були відомі у повному обсязі; у наданому до митного оформлення інвойсі № FSE-59/25/FEX на загальну суму 71 057 євро є посилання на замовлення № A-PD-000000028, zakaz № 14 та інвойси № FEL-41/25/FEXL від 11.03.2025, які до митного оформлення не надавалися; за наданими платіжними інструкціями № AV456 від 10.03.2025 на суму 21 555 євро та № AV459 від 12.03.2025 на суму 51 317 євро на загальну суму 72 872 євро неможливо відслідкувати оплату оцінюваної партії товару (інвойс № FSE-59/25/FEX на загальну суму 71 057 євро).

Митний орган застосував метод визначення митної вартості 2б (стаття 59 МК України) у зв`язку з наявністю відповідної інформації для товару № 4. При визначенні числового значення митної вартості товару за основу взята наявна в ЄАІС Держмитслужби інформація щодо ціни подібного товару – чотирьохшарова підкладка для покрівель, виробник Eurosystem Polska Sp. z o.o. Sp.k. – за МД № 25UA100190558826U2 від 25.04.2024 – 5,4 дол. США за кг. Коригування на кількість, комерційні рівні, умови поставки не здійснювалося.

На підставі вказаного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2025/000184 від 28.04.2025.

Позивач з вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів і карткою відмови не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (далі – МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів та оскарження рішення.

У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод – за ціною договору (вартість операції).

У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У частинах четвертій, п`ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як встановив суд, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача документи, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений частиною третьою статті 53 МК України.

З цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету – створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо доводів митного органу про ненадання передбаченого вимогами Договору замовлення.

В оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що у пунктах 4.1, 4.2 та 5.2 контракту від 26.05.2023 № UA/PD/1/2023 міститься інформація про замовлення та його форму, проте передбаченого вимогами Договору замовлення до митного оформлення не надано.

Суд з такими доводами відповідача не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України перелік документів, що підтверджують митну вартість, є вичерпним, серед яких «замовлення» в розумінні внутрішнього організаційного документа постачальника не зазначене. Контракт від 26.05.2023 № UA/PD/1/2023 із додатками до нього був поданий декларантом до митного оформлення, що відповідачем не заперечується.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15, повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17.

Відомості про замовлення № A-PD-000000028, на яке посилається відповідач, є внутрішньою інформацією постачальника (продавця товару), що відображається в його обліковій системі для ідентифікації конкретної партії. Зазначене замовлення не входить до переліку документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України. Числові значення складових митної вартості (ціна, вага, кількість) повністю підтверджуються контрактом, рахунком-фактурою (інвойсом) № FSE-59/25/FEX від 23.04.2025, рахунками-проформами та платіжними інструкціями, які були подані до митного оформлення.

Щодо доводів митного органу про невключення до митної вартості витрат на завантаження та оформлення документів.

Відповідач у рішенні зазначає, що умови поставки оцінюваного товару – FCA PL-Przywory, проте рахунок на оплату послуг № 31 від 23.04.2025 не містить відомостей про витрати на завантаження, оформлення документів, що свідчить про не включення їх до митної вартості оцінюваного товару.

Згідно з Інкотермс 2020 термін FCA (Free Carrier / Франко перевізник) у випадку, коли місцем поставки є місцезнаходження продавця (його склад), означає, що продавець здійснює завантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, та несе відповідні витрати, які включаються у вартість товару.

Відповідно до пункту 1.4 Контракту від 26.05.2023 № UA/PD/1/2023 вартість упаковки, маркування Товару, вантажно-розвантажувальні роботи на складі Продавця, а також повне митне оформлення Товару для його вивезення з території Польщі здійснюється Продавцем та входить у вартість Товару.

Отже, витрати на завантаження товару у місці поставки (FCA Przywory) та оформлення експортних документів за умовами Контракту входять у вартість самого товару, яка зазначена в інвойсі № FSE-59/25/FEX від 23.04.2025 (71057,00 євро) і саме у такому розмірі заявлена позивачем до митного оформлення. Відсутність окремого зазначення таких витрат у рахунку транспортного експедитора № 31 від 23.04.2025 не свідчить про невключення цих витрат до митної вартості, оскільки вони об?єктивно вже включені до фактурної вартості товару, сплаченої продавцю.

Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, де зазначив, що при поставці товарів на умовах FCA витрати, пов`язані із завантаженням товару на транспортний засіб, віднесені до обов`язку продавця, і такі витрати продавця, які входять у ціну товару, додатковому включенню до митної вартості не підлягають.

Щодо доводів митного органу про відсутність документального підтвердження транспортування товару з місця Пшивори до місця Ополе.

Відповідач у рішенні зазначає, що у пункті 1.1 Договору та інвойсі № FSE-59/25/FEX від 23.04.2025 вказуються умови поставки FCA із зазначенням конкретного місця – PL-Przywory, а в CMR від 24.04.2025 (графа 4) міститься інформація про завантаження товару у місці Ополе (Польща), що, на думку відповідача, свідчить про відсутність документального підтвердження транспортування товару з місця Пшивори до місця Ополе.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, населений пункт Przywory є селом, яке адміністративно входить до Опольського воєводства Республіки Польща та фактично знаходиться у безпосередній близькості до міста Ополе (Opole), що є адміністративним центром Опольського воєводства. Відстань між населеними пунктами становить близько 12 кілометрів, тобто село Przywory є частиною агломерації міста Ополе.

При оформленні міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) графа 4 може заповнюватися із зазначенням адміністративно більш відомого населеного пункту, особливо якщо мова йде про передмістя великого міста. Окрім того, склад продавця Eurosystem Polska Sp. z o.o. Sp.k. розташований за адресою: ul. Wiejska 13, 46-055 Przywory (Польща), що чітко відображено у контракті від 26.05.2023, інвойсі від 23.04.2025 № FSE-59/25/FEX, копії експортної митної декларації країни відправлення № 25PL381010000FFQB6 від 24.04.2025 та сертифікаті EUR.1 № PL/MF/AS 0520320 від 24.04.2025.

Зазначення у графі 4 CMR міста Ополе як місця завантаження жодним чином не свідчить про якісь два різні етапи транспортування або про необхідність додаткових витрат, які мали б бути включені до митної вартості. Відсутність такого зазначення місця завантаження не впливає на правильність визначення числового значення митної вартості, оскільки умови поставки FCA Przywory підтверджені сукупністю інших товаросупровідних документів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі № 821/829/18, формальні розбіжності в товаросупровідних документах, які не впливають на числові значення складових митної вартості, не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Щодо доводів митного органу про невідомість витрат на транспортування на момент виставлення рахунку.

Відповідач у рішенні зазначає, що дата складання рахунку № 31 на оплату транспортних витрат – 23.04.2025, проте відповідно до відміток на товаросупровідних документах (CMR від 24.04.2025) вантаж перетнув кордон 25.04.2025, тобто на момент виставлення рахунку витрати на транспортування вантажу на ділянці Пшивори – Краківець не були відомі у повному обсязі.

Суд з такими доводами не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до умов договору транспортного експедирування від 01.11.2023 № ПД-009798 та договору № Ю2011/1 від 21.11.2024 вартість послуг із транспортування узгоджується сторонами заздалегідь у заявці на конкретне перевезення, а не визначається пост-фактум залежно від часу виконання. Виставлення експедитором (ТОВ «ТЕК АЛЬЯНС») рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг до моменту фактичного перетину кордону вантажем не є порушенням і не свідчить про недостовірність зазначеної у такому рахунку суми, оскільки тариф є обумовленим в попередньо узгоджених документах.

До митного оформлення позивачем було надано як рахунок № 31 від 23.04.2025, так і довідку про транспортні витрати № 2304-31 від 23.04.2025, які містять чіткі числові показники вартості перевезення на ділянці Пшивори – Краківець та далі по території України. Зазначені документи у сукупності повністю підтверджують числове значення такої складової митної вартості, як витрати на транспортування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, відповідно до якої, якщо до митного оформлення поданий документ перевізника (експедитора), у якому зазначена вартість послуг із транспортування товару до митного кордону, то такий документ є достатнім доказом числового значення цієї складової митної вартості.

Щодо доводів митного органу про посилання в інвойсі на замовлення та інвойси, які до митного оформлення не подавалися.

Відповідач у рішенні вказує, що у наданому до митного оформлення інвойсі № FSE-59/25/FEX на загальну суму 71 057 євро є посилання на замовлення № A-PD-000000028, zakaz № 14 та інвойси № FEL-41/25/FEXL від 11.03.2025 на суму 21 555 євро і № FEL-41/25/FEXL від 11.03.2025 на суму 51 317 євро, які до митного оформлення не подавалися.

Як слідує з матеріалів справи, у наданому до митного оформлення інвойсі № FSE-59/25/FEX від 23.04.2025 містяться посилання на проформи № ZS-54/25/FEX від 20.02.2025 на суму 21 555 євро та № ZS-56/25/FEX від 21.02.2025 на суму 51 317 євро, які саме і були підставою для виставлення відповідних авансових платежів. Згадані ж відповідачем «advance invoices» (авансові рахунки) № FEL-41/25/FEXL є внутрішньою обліковою номенклатурою продавця і фактично відображають факт зарахування оплат за проформами, а не є самостійними комерційними інвойсами на оплату.

В рахунку-фактурі (інвойсі) № FSE-59/25/FEX від 23.04.2025 на останній сторінці чітко зазначено: «amount on advance invoices» (сума за авансовими рахунками) – 71 057,00 EUR; «amount after deduction advance invoices» (сума після вирахування авансових рахунків) – 0,00 EUR; «amount to pay» (сума до сплати) – 0,00 EUR. Це означає, що вся ціна товару у розмірі 71 057,00 EUR була сплачена позивачем у вигляді передоплати за авансовими рахунками, виставленими на підставі проформ № ZS-54/25/FEX та № ZS-56/25/FEX.

Сума передплати, проведена за платіжними інструкціями в іноземній валюті № AV456 від 10.03.2025 на суму 21 555 євро та № AV459 від 12.03.2025 на суму 51 317 євро (на загальну суму 72 872 євро), перевищує суму задекларованої вартості саме спірної партії товару (71 057 євро), що жодним чином не суперечить умовам контракту і пояснюється звичайною господарською практикою, коли частина авансованих коштів залишається незабезпеченою товаром, поставленим за конкретною партією, та підлягає зарахуванню в рахунок наступних поставок.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17, відсутність повної оплати за товар або наявність часткової передоплати не впливає на митну вартість товару, оскільки фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), та часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) жодним чином не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом.

Щодо доводів митного органу про неможливість відслідкувати оплату оцінюваної партії товару.

Відповідач у рішенні зазначає, що неможливо відслідкувати оплату оцінюваної партії товару (інвойс № FSE-59/25/FEX на загальну суму 71 057 євро), оскільки надані платіжні інструкції № AV456 від 10.03.2025 на суму 21 555 євро та № AV459 від 12.03.2025 на суму 51 317 євро, на загальну суму 72 872 євро, не відображають повної картини розрахунків з контрагентом за контрактом.

Суд враховує, що платіжна інструкція № AV456 від 10.03.2025 на суму 21 555 євро містить посилання на рахунок-проформу № ZS-54/25/FEX як підставу для перерахування грошових коштів. Платіжна інструкція № AV459 від 12.03.2025 на суму 51 317 євро містить посилання на рахунок-проформу № ZS-56/25/FEX як підставу для перерахування грошових коштів. Сумарно за цими платежами було сплачено 72 872 євро.

При цьому у самому інвойсі № FSE-59/25/FEX від 23.04.2025 у розділі «Advance invoices» (авансові рахунки) чітко зазначено, що оплата за проформами № ZS-54/25/FEX та № ZS-56/25/FEX зараховується саме у рахунок цієї поставки, а «amount to pay» (сума до сплати) становить 0,00 EUR. Пакувальний лист № WZE-59/25/FEX від 23.04.2025 також містить посилання на ці ж проформи та інвойс, що додатково засвідчує належність оплати саме до цієї партії товару.

Така господарська практика, коли остаточний рахунок-фактура (інвойс) виставляється після здійснення передоплати на підставі проформ, є типовою у міжнародній торгівлі та не є підставою для висновку про непідтвердженість числового значення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 11.04.2022 у справі № 1.380.2019.006980 зазначив, що відсутність прямого посилання у банківському платіжному документі на номер та дату конкретного інвойсу не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про непідтвердженість митної вартості, якщо із сукупності інших документів (контракту, проформ, специфікацій, пакувальних листів) можна встановити належність здійсненого платежу до конкретної партії товару.

Таким чином, надані позивачем платіжні інструкції разом з рахунками-проформами, рахунком-фактурою (інвойсом) та пакувальним листом у своїй сукупності дозволяють однозначно ідентифікувати оплату, здійснену саме за товар, який ввозився за митною декларацією від 25.04.2025 № 25UA209190010423U3.

Щодо обґрунтованості застосування резервного методу визначення митної вартості.

Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а.

Джерелом інформації для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом стала митна декларація від 25.04.2024 № 25UA100190558826U2, за якою рівень митної вартості подібного товару – чотирьохшарова підкладка для покрівель, виробник Eurosystem Polska Sp. z o.o. Sp.k. – становив 5,4 дол. США за кг.

Проте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить належного порівняння характеристик оцінюваного товару (синтетичний підкладковий килим, чотиришаровий матеріал з нетканого поліпропілену – BRAVA NANO) та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (чотирьохшарова підкладка для покрівель). У рішенні відсутнє коригування на кількість, комерційні рівні, умови поставки, що прямо передбачено пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.

Окрім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі № 826/3096/16, формальне посилання митного органу на інформацію з ЄАІС Держмитслужби без додаткового обґрунтування подібності товарів за всіма відповідними ознаками (виробник, технічні характеристики, обсяг партії, умови поставки тощо) є недостатнім для застосування резервного методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція щодо обов`язку митного органу обґрунтувати обрання резервного методу та неможливості застосування попередніх методів послідовно викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 815/228/17, від 30.04.2020 у справі № 820/231/16.

Таким чином, суд дійшов висновку, що подані позивачем для митного оформлення документи (контракт, інвойс, рахунки-проформи, платіжні інструкції, пакувальний лист, CMR, сертифікат EUR.1, копія митної декларації країни відправлення, рахунок та довідка про транспортно-експедиційні послуги) у своїй сукупності містять усі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціну, що була фактично сплачена за товар. Жодних розбіжностей у документах, які б впливали на правильність визначення митної вартості, відповідачем по суті не наведено.

Натомість відповідач, не вказавши, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище. Викладені у повідомленні від 25.04.2025 вимоги про надання додаткових документів сформульовані шляхом простого перерахування всього переліку, передбаченого частиною третьою статті 53 МК України, без зазначення конкретних розбіжностей, які б такі документи могли усунути.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійсненні коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 28.04.2025 № UA209000/2025/000133/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.04.2025 № UA209190/2025/000184, прийнятих Львівською митницею, критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000133/2 від 28.04.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2025/000184 від 28.04.2025, прийняту Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ДІМ» (ЄДРПОУ 35116943) судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.