Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/3229/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 рокусправа № 380/3229/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі — позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі — відповідач, Головне управління ПФУ у Донецькій області), у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову у призначенні пенсі за № 133850022078 від 16.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, що враховується при призначенні пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1995 по 05.03.1998 - час навчання в Бориславському медичному училищі на лікувальній справі та періоди роботи з 11.10.2017 по 20.06.2019, з 20.06.2020 по 24.12.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію із 09.01.2026, за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09 січня 2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі — Закон № 1788) та пункту 2№ розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058). Рішенням від 16.01.2026 № 133850022078 відповідач відмовив у призначенні пенсії з посиланням на недостатність спеціального стажу станом на 11.10.2017 (19 років 5 місяців 15 днів при потребі 26 років 6 місяців відповідно до Закону № 2148-VIII) та на копію свідоцтва про одруження, що стало підставою для незарахування періоду навчання. Позивач зазначає, що все своє трудове життя пропрацювала медичним працівником — лаборантом закладів переливання крові. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII, визнано неконституційними, відтак з 05.06.2019 пункт «е» статті 55 Закону № 1788 діє у первісній редакції, що передбачає призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам при наявності спеціального стажу не менше 25 років, незалежно від віку. Позивач вважає, що станом на дату звернення (09.01.2026) він має понад 30 років страхового медичного стажу, що є достатнім для призначення пенсії за вислугу років за чинною редакцією пункту «е» статті 55 Закону № 1788. Позивач також стверджує, що відповідач безпідставно не врахував як спеціальний стаж: час навчання у Бориславському медичному училищі (01.09.1995— 05.03.1998), що дало кваліфікацію фельдшера, а також роботу на посаді лаборанта заготівлі крові після 11.10.2017 у Дрогобицькому підрозділі ЛОЦСК та у КНП ЛОР «Львівський обласний центр служби крові», які охоплюються переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Тому звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 02.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що право на пенсію за вислугу років для медичних працівників відповідно до пункту 2№ розділу XV Закону № 1058 виникає лише в осіб, які станом на 11.10.2017 мали одночасно вислугу років та стаж, необхідний для призначення такої пенсії за статтею 55 Закону № 1788. Спеціальний стаж позивача станом на 11.10.2017 становив 19 років 5 місяців 15 днів, що не відповідало вимозі чинної на той час норми (26 років 6 місяців). Відповідач наполягав, що правові підстави для зарахування до спеціального стажу роботи з 11.10.2017 по 20.06.2019 та з 20.06.2020 по 24.12.2025 відсутні. Щодо зарахування часу навчання відповідач зазначив: по-перше, диплом виданий на дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 », а свідоцтво про одруження, що підтверджує зміну прізвища, подано у копії; по-друге, та що є вирішальним, — час навчання у середньому спеціальному навчальному закладі може зараховуватися до загального страхового стажу відповідно до пункту «д» статті 56 Закону № 1788, проте законодавство не передбачає його зарахування до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09 січня 2026 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 та пункту 2№ розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058.

Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 10.04.1998, даними Форми ОК-5 (виписка з Реєстру застрахованих осіб від 15.01.2026) та Форми ОК-7, позивач перебувала у трудових відносинах: з 01.04.1998 по 14.03.1999 — лаборант медичної сестри-лаборанта заготівлі крові Дрогобицького підрозділу ЛОЦСК (тимчасово, на заміну основного працівника); з 15.03.1999 по 27.09.1999 — переведена на посаду фельдшера-лаборанта клінічної лабораторії; з 27.09.1999 по 05.12.2016 — посада фельдшера-лаборанта лабораторії імунологічних досліджень та суміжні медичні посади у Дрогобицькій філії ЛОЦСК; з 06.12.2016 по 20.06.2019 — лаборант заготівлі крові та її компонентів Дрогобицького підрозділу ЛОЦСК; з 30.07.2019 по 01.12.2021 — лаборант відділу заготівлі крові КНП ЛОР «Львівський обласний центр служби крові» (ЄДРПОУ 01996757); з 01.12.2021 по 01.06.2022 — лаборант відділу заготівлі крові; з 01.06.2022 по 24.12.2025 — клінічний лаборант; звільнена 24.12.2025 за власним бажанням.

Позивач має диплом молодшого спеціаліста Бориславського медичного училища серії ІА ВЕ № 005413, виданий 06.03.1998 (на дівоче прізвище « ОСОБА_2 »), за спеціальністю «Лікувальна справа» з присвоєнням кваліфікації фельдшера.

Підприємство-страхувальник з кодом ЄДРПОУ 25547372 є Дрогобицькою філією Львівського обласного центру служби крові, а з кодом ЄДРПОУ 01996757 — КНП ЛОР «Львівський обласний центр служби крові» (правонаступник). Обидва підприємства є закладами переливання крові в розумінні Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та підпадають під перелік закладів охорони здоров`я, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.

Із даних форми ОК-5 вбачається, що за кожен місяць роботи позивача (включаючи проміжки після 11.10.2017) страхувальники передавали до персоніфікованого обліку відомості з кодом підстави спеціального стажу ЗПЗ055Е2, що відповідає пункту «е» статті 55 Закону № 1788. Цей факт підтверджує, що роботодавці та відповідний орган Пенсійного фонду України кваліфікували посади позивача як такі, що дають право на пенсію за вислугу років.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 16.01.2026 № 133850022078 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону № 1788. Згідно з цим рішенням вік заявниці становить 48 років 03 місяці; страховий стаж — 27 років 07 місяців 28 днів; спеціальний стаж роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 — 19 років 05 місяців 15 днів, що є недостатнім відповідно до вимог Закону України від 03.11.2017 № 2148-VIII (на зазначену дату мало бути не менше 26 років 06 місяців спеціального стажу). До страхового стажу також не зараховано період навчання з підстав надання свідоцтва про одруження в копії.

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області у призначенні пенсії за вислугу років та незарахуванні до спеціального стажу спірних періодів роботи, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» у редакції, що діяла до 01 квітня 2015 року, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 були внесені зміни, якими вимогу до спеціального стажу збільшено до 26 років 06 місяців станом на 11.10.2017, а також встановлено вимоги до віку.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Конституційний Суд України наголосив, що збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, оскільки мета такої пенсії — забезпечити належні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок. Втрата професійної працездатності не пов`язана з досягненням певного віку і тому не може бути умовою призначення пенсії за вислугу років.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з 04 червня 2019 року пункт «е» статті 55 Закону № 1788 діє у первісній редакції — медичним працівникам, що відпрацювали за відповідним переліком не менше 25 років, незалежно від віку, призначається пенсія за вислугу років.

Згідно з пунктом 2№ розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, доданим Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII, особам, які на день набрання чинності цим Законом (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788.

Суд зазначає, що ця норма є перехідним положенням і була прийнята в той час, коли стаття 55 Закону № 1788 діяла у редакції з підвищеними вимогами, які згодом були визнані неконституційними. Тлумачення пункту 2№ розділу XV Закону № 1058 у відриві від наслідків рішення Конституційного Суду України призводило б до позбавлення медичних працівників конституційного права на соціальний захист у спосіб, прямо визнаний Конституційним Судом України неконституційним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 21.11.2019 у справі № 456/3099/16-а та від 24.12.2019 у справі № 442/4963/17 зазначив, що після ухвалення рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 пункт «е» статті 55 Закону № 1788 застосовується у редакції, що діяла до 01 квітня 2015 року, відтак для медичних працівників достатньо 25 років спеціального стажу для набуття права на пенсію за вислугу років незалежно від віку.

У постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого застосування положень пунктів 2№ та 16 розділу XV Закону № 1058 у їх сукупності із пунктом «е» статті 55 Закону № 1788 у відновленій редакції та з рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 означає, що особа, яка не мала достатнього спеціального стажу станом на 11.10.2017 з об`єктивних причин (продовження трудової діяльності на кваліфікованих медичних посадах), але накопичила такий стаж на момент звернення за пенсією після відновлення дії первісної редакції статті 55 Закону № 1788, має право на пенсію за вислугу років, оскільки альтернативне тлумачення призводило б до несправедливого та невиправданого позбавлення такої особи права на соціальний захист.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що для вирішення питання про право позивача на пенсію за вислугу років слід з`ясувати, чи має вона на момент звернення (09.01.2026) необхідний спеціальний стаж роботи у розмірі не менше 25 років, передбачений відновленою редакцією пункту «е» статті 55 Закону № 1788.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» до числа закладів охорони здоров`я, робота в яких зараховується до спеціального стажу, віднесено, зокрема, заклади переливання крові. У переліку посад зазначено: «лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)».

Відповідно до статті 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII медичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту. До середнього медичного персоналу відносяться особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах.

Записи у трудовій книжці позивача підтверджують, що з 01.04.1998 по 24.12.2025 вона обіймала посади, що відносяться до середнього медичного персоналу (лаборант, фельдшер-лаборант, клінічний лаборант) у закладах переливання крові — Дрогобицькій філії ЛОЦСК (ЄДРПОУ 25547372) та КНП ЛОР «Львівський обласний центр служби крові» (ЄДРПОУ 01996757). Дрогобицька філія ЛОЦСК та КНП ЛОР «Львівський обласний центр служби крові» є закладами переливання крові в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, що підтверджується найменуванням юридичних осіб та специфікою їх діяльності. Суд враховує, що ці страхувальники передавали до органів Пенсійного фонду України відомості з кодом спеціального стажу ЗПЗ055Е2, фактично підтверджуючи кваліфікацію посад і закладів позивача як таких, що дають право на пенсію за вислугу років.

Підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу позивачу спірних періодів роботи з 11.10.2017 по 20.06.2019 та з 30.07.2019 по 24.12.2025 слугувало те, що право на пенсію за вислугу років виникає лише в осіб, які мали необхідний спеціальний стаж станом на 11.10.2017 у розмірі 26 років 06 місяців.

Суд зазначає, що дані Форми ОК-5, сформовані 15.01.2026, свідчать про те, що відомості з кодом підстави спеціального стажу ЗПЗ055Е2 передавалися страхувальниками 25547372 та 01996757 за кожен місяць без винятку: у 2017 році — по грудень включно; з липня 2019 року — по грудень 2025 року включно. Ці дані занесено до персоніфікованого обліку і є офіційними.

Записи трудової книжки № НОМЕР_2 підтверджують безперервну медичну діяльність позивача в закладах переливання крові: після 11.10.2017 ОСОБА_1 продовжувала обіймати ту саму посаду лаборанта заготівлі крові (запис № 4 від 06.12.2016); 20.06.2019 звільнена у зв`язку з переведенням до КНП ЛОР «Львівський обласний центр служби крові»; у цій же системі продовжила роботу з 30.07.2019 по 24.12.2025.

Форма РС-право № 133850022078 не відображає зазначені проміжки як роботу на посадах охорони здоров`я (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909), є наслідком застосованого відповідачем методу розрахунку: стаж визначався лише станом на 11.10.2017, а не на дату звернення. Відсутність позначки «Прац.охорони здор.» поряд із цими проміжками у розрахунковій таблиці є процедурним наслідком хибної правової позиції відповідача, а не ознакою фактичної невідповідності посад вимогам постанови № 909.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 11.10.2017 по 20.06.2019 та з 30.07.2019 по 24.12.2025 на посадах лаборанта (фельдшера-лаборанта, клінічного лаборанта) у закладах переливання крові підлягають зарахуванню до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону № 1788.

Щодо вимоги позивача про зарахування часу навчання у Бориславському медичному училищі з 01.09.1995 по 05.03.1998 до спеціального стажу роботи за вислугу років суд зазначає таке. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 та системного тлумачення Закону № 1788 спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, становить, насамперед, фактичний час роботи на посадах у визначених закладах освіти, охорони здоров`я та соціального захисту.

Час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах відповідно до пункту «д» статті 56 Закону № 1788 зараховується до загального трудового стажу, однак чинне законодавство не передбачає його включення до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію за вислугу років. Відтак вимога позивача про зарахування часу навчання у Бориславському медичному училищі з 01.09.1995 по 05.03.1998 до спеціального стажу роботи за вислугу років задоволенню не підлягає.

З урахуванням визначеної вище правової позиції та кваліфікованості всіх посад позивача як медичних у закладах переливання крові, суд підраховує спеціальний стаж роботи позивача таким чином: з 01.04.1998 по 10.10.2017 — 19 років 05 місяців 15 днів (підтверджено даними персоніфікованого обліку та Формою РС-право, цей проміжок відповідачем не заперечується); з 11.10.2017 по 20.06.2019 — 02 роки 02 місяці 09 днів (підтверджено записами форми ОК-5 за кодом ЗПЗ055Е2 від страхувальника 25547372, трудовою книжкою та тим, що посади і заклад є кваліфікованими за постановою № 909); з 30.07.2019 по 24.12.2025 — 06 років 04 місяці 24 дні (підтверджено записами Форми ОК-5 за кодом ЗПЗ055Е2 від страхувальника 01996757, трудовою книжкою та тим, що посади і заклад є кваліфікованими за постановою № 909). Загальний спеціальний стаж позивача становить 27 років 11 місяців 18 днів, що суттєво перевищує мінімальну вимогу у 25 років спеціального стажу, встановлену відновленою редакцією пункту «е» статті 55 Закону № 1788.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, передбачених цим Законом, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

На день звернення за призначенням пенсії (09.01.2026) позивач має спеціальний стаж роботи 27 років 11 місяців 18 днів, що відповідає умовам, визначеним пунктом «е» статті 55 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019), а тому суд приходить до висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років з дня звернення, тобто з 09.01.2026.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону № 1788 та незарахуванні до спеціального стажу періодів роботи з 11.10.2017 по 20.06.2019 та з 30.07.2019 по 24.12.2025 (рішення від 16.01.2026 № 133850022078) не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушують право позивача на отримання пенсії за вислугу років, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

З огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги немайнового характеру, в силу приписів статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений нею при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 16.01.2026 № 133850022078 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законами України від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VIII (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019) з 09 січня 2026 року, зарахувавши до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, такі періоди роботи: з 11 жовтня 2017 року по 20 червня 2019 року, з 30 липня 2019 року по 24 грудня 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) сплачений судовий збір у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.