Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/3800/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 рокусправа № 380/3800/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Харківській області № 134450026574 від 20.01.2026 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 13.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 27.01.2001 по 22.05.2018 він працював в Акціонерному товаристві «Полтавський завод медичного скла» на посаді оператора склоформувальних машин 5-го розряду, яка включена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці (далі – Список 2). Стверджує, що право на пільгову пенсію за зазначеною посадою підтверджено записами в трудовій книжці та витягами з наказів роботодавця за результатами атестацій робочих місць (№ 299 від 03.12.2003, № 292 від 01.12.2008, № 276 від 29.11.2013). Позивач досяг 50-річного віку 27.08.2023, має загальний стаж понад 20 років, зі спеціальним стажем за Списком 2 понад 10 років. Повідомив, що 13.01.2026 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, однак рішенням відповідача № 134450026574 від 20.01.2026 у призначенні пенсії відмовлено. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки відповідач застосував п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі – Закон № 1058), тоді як до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.

Ухвалою від 09.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні); відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Відповідач наполягає на правомірності рішення № 134450026574 від 20.01.2026, стверджуючи, що за наслідками розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності встановлено: необхідний вік – 55 років, вік заявниці – 52 роки 4 місяці 16 днів; необхідний страховий стаж – не менше 25 років, страховий стаж заявниці – 23 роки 10 місяців 3 дні; пільговий стаж за Списком 2 – не визначено у зв`язку з ненаданням уточнюючої довідки підприємства встановленого зразка. На думку відповідача, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, відтак вимоги позивача є безпідставними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 01.01.2002 по 22.05.2018 постійно обіймала посаду оператора склоформувальних машин в АТ «Полтавський завод медичного скла» (м. Полтава).

За результатами атестацій робочих місць, проведених роботодавцем у 2003, 2008 та 2013 роках, підтверджено право позивача на пенсію за пільговими умовами за Списком 2 (накази № 299 від 03.12.2003, № 292 від 01.12.2008, № 276 від 29.11.2013). У трудовій книжці позивачки містяться відповідні записи, зокрема запис № 15 від 01.12.2008: «За результатами атестації підтверджено право на пенсію на пільгових умовах по Списку № 2 по професії оператор склоформувальних машин (виготовлення пробок)».

Позивач досяг 50-річного віку 27 серпня 2023 року.

13.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою про призначення пенсії .

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області, яке рішенням № 134450026574 від 20.01.2026 відмовило у призначенні пенсії, посилаючись на п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 та вважаючи, що необхідний вік для призначення пенсії - 55 років, страховий стаж – не менше 25 років.

Вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення в частині встановлення необхідного віку та стажу для призначення пенсії, тому звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спірних правовідносин суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким Закон № 1058-IV доповнено розділом XIV, що містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком 2, – після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком 2:

чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України № 213-VIII від 02.03.2015, що набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, для жінок – з 50 до 55 років, а також підвищено вимоги до загального стажу – з 20 до 25 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України, статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» – «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення КСУ застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» – «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах. Відтак, для жінок-працівниць за Списком 2, які мали відповідний стаж роботи до 01.04.2015, відновлено умову пільгового виходу на пенсію після досягнення 50 років при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням КСУ № 1-р/2020 відповідні положення Закону № 1788-XII в редакції Закону № 213-VIII визнано неконституційними та поновлено дію редакції цих норм до 01.04.2015, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення.

Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах для жінок-працівниць за Списком 2 після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між нормами Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-IV з іншого – в частині вікового цензу та вимог до стажу для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів встановлював такий вік у 50 років та загальний стаж не менше 20 років, тоді як другий – 55 років та страховий стаж не менше 25 років.

Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать одна одній. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Визначаючись із тим, нормами якого саме закону слід керуватися при призначенні пенсії позивачці, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд керується тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід керуватися при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду зразкової справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивачки щодо застосування положень п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII під час призначення їй пенсії.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що станом на час звернення позивача за призначенням пільгової пенсії (13.01.2026) їй виповнилося 52 роки, тобто вона досягла 50-річного віку, який вимагається за п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII (в редакції до Закону № 213-VIII).

В оскарженому рішенні відповідача визначено страховий стаж позивача – 23 роки 10 місяців 3 дні. Суд зауважує, що ст. 13 Закону № 1788-XII вимагає «стаж роботи» (загальний трудовий стаж), а не «страховий стаж» у розумінні Закону № 1058-IV. Загальний трудовий стаж позивачки (з урахуванням усіх підтверджених відповідачем у формі РС-право під час розгляду заяви від 13.01.2026 періодів) перевищує 20 років, що відповідає умовам п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII.

Спеціальний стаж роботи за Списком 2 позивачки складає понад 10 років: від 01.01.2002 (на постійній основі) по 22.05.2018 вона обіймала посаду оператора склоформувальних машин, що становить понад 16 років. Право на пільгову пенсію тричі підтверджено атестаціями робочих місць та відображено у трудовій книжці (запис № 15 від 01.12.2008, запис № 16 від 02.04.2018).

Щодо аргументу відповідача про ненадання уточнюючої довідки встановленого зразка (п. 20 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993): суд зазначає, що зазначений Порядок регулює підтвердження стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У цій справі трудова книжка наявна та містить прямий запис про підтвердження права на пільгову пенсію за Списком 2. Крім того, надані витяги з наказів роботодавця про результати атестацій є первинними документами в розумінні того ж Порядку. Формальна відсутність довідки за Додатком 5 не може слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії за наявності достатніх доказів.

З урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у справі № 360/3611/20 та встановлених обставин, а саме: що позивач на час звернення до пенсійного органу досягла 50 років, її загальний стаж складає не менше 20 років, з них спеціальний (пільговий) стаж за Списком 2 – не менше 10 років, – пенсійний орган зобов`язаний був прийняти рішення про призначення пенсії.

Інших підстав відмови у призначенні пенсії в рішенні пенсійного органу не зазначено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.01.2026 № 134450026574 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення позивачем пенсійного віку, визначеного ст. 114 Закону № 1058-IV, а саме 55 років, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Позивач звернувся до пенсійного органу 13.01.2026, тобто вже маючи необхідний вік (50 років досягнуто 27.08.2023), тому пенсію позивачу слід призначити з 13.01.2026 – з дня звернення.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тому, з урахуванням того, що права позивача порушені відповідачем, а судом задоволено вимогу немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 20.01.2026 № 134450026574 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах у порядку п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з 13.01.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.