Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №380/2434/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 рокусправа № 380/2434/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач, Головне управління ПФУ в Закарпатській обл.), в якому просила:

– визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №133950015857 від 29.01.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 24.09.2024 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) у редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі – Закон №213-VIII).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 30.09.2024 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №133950015857 від 07.10.2024 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням 55-річного пенсійного віку, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №380/22637/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025, вказане рішення визнано протиправним та скасовано. На Головне управління ПФУ в Закарпатській обл. покладено обов`язок повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду. Проте за наслідками повторного розгляду відповідач знову прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії №133950015857 від 29.01.2026, знову посилаючись на недосягнення позивачем 55-річного віку. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки має право на призначення пенсії за Законом №1788-XII у редакції до змін Закону №213-VIII, яка встановлює пенсійний вік 50 років для жінок, зайнятих на роботах за Списком №2.

Ухвалою суду від 16.02.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування відповідач зазначив, що призначення пенсії за Списком №2 здійснюється відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV та обов`язковою умовою є досягнення 55-річного віку. Посилається на те, що Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 (далі – Рішення КСУ №1-р/2020) не змінило правового регулювання спірних правовідносин та не відновило дії попередньої редакції ст.13 Закону №1788-XII, а лише визнало неконституційними певні норми зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Зазначає, що спірні правовідносини регулюються виключно Законом №1058-IV, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (довідка від 13.06.2024 №1305-5003326043).

Згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , а також довідкою приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Мирноградська»» (далі – ПрАТ «ЦЗФ «МИРНОГРАДСЬКА»») №17 від 30.01.2021, позивач у повний робочий день виконувала роботи по збагаченню вугілля на ПрАТ «ЦЗФ «МИРНОГРАДСЬКА»» на таких посадах: машиніст конвеєра 2 розряду (Список №2, розділ ІІ, підрозділ а) з 19.10.1993 по 08.01.2001; апаратник вуглезбагачення 4 розряду (Список №2, розділ ІІ, підрозділ а) з 09.01.2001 по 04.05.2008; майстер основного виробництва (Список №2, розділ ІІ, підрозділ б) з 05.05.2008 по 01.02.2012; начальник зміни (Список №2, розділ ІІ, підрозділ б) з 02.02.2012 по 01.09.2020. Приналежність зазначених посад до Списку №2 підтверджується наказами підприємства про підсумки атестації робочих місць за умовами праці №200 від 15.12.1994, №25 від 11.10.1999, №339/1 від 15.10.2004, №427 від 12.10.2009, №498/1 від 10.10.2014, №101/1-ОД від 10.10.2019.

30.09.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058-IV. На момент звернення вік позивача становив 50 років 0 місяців 7 днів.

Рішенням Головного управління ПФУ в Закарпатській області від 07.10.2024 №133950015857 у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з недосягненням 55-річного пенсійного віку, встановленого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №380/22637/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025, рішення відповідача від 07.10.2024 №133950015857 визнано протиправним та скасовано; на Головне управління ПФУ в Закарпатській області покладено обов`язок повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

На виконання зазначеного рішення суду відповідачем повторно розглянуто заяву позивача та встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 4 місяці 1 день, пільговий стаж роботи за Списком №2 – 22 роки 7 днів.

Рішенням від 29.01.2026 №133950015857 відповідач відмовив у призначенні пенсії, знову посилаючись на недосягнення позивачем 55-річного пенсійного віку, встановленого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернулась до суду із цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що стосуються призначення пенсій за віком на пільгових умовах, регулюються Законом №1788-XII та Законом №1058-IV.

Пунктом «б» ст.13 Закону №1788-XII у редакції, що діяла до внесення змін Законом №213-VIII, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, – за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Натомість п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV у редакції, чинній на момент звернення позивача, встановлює право на пенсію за Списком №2 для жінок – після досягнення 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років та стажу на відповідних роботах не менше 10 років.

Законом №213-VIII від 02.03.2015, що набрав чинності з 01.04.2015, до Закону №1788-XII внесено зміни, якими збільшено вік виходу на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 для жінок з 50 до 55 років. Рішенням КСУ №1-р/2020 від 23.01.2020 відповідні положення Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), і вони втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення. Пунктом 3 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягають ст.13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII – для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у зазначених нормах.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується таким.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що у вказаних правовідносинах наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, з одного боку, та Закону №1058-IV – з іншого, в частині вікового цензу набуття права на пенсію на пільгових умовах за Списком №2. Перший із законів встановлює такий вік для жінок у 50 років, тоді як другий – у 55 років.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 (зразкова справа, обов`язкова для врахування відповідно до ч.3 ст.291 КАС України) вирішила це питання: оскільки норми двох законів регулюють одне й те ж коло відносин та явно суперечать одному одному, таке правове регулювання порушує вимогу «якості закону». Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи правовий висновок постанови від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а, згідно з яким у разі неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи, дійшла висновку, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми Закону №1788-XII з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020, а не Закону №1058-IV.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм суд приходить до висновку, що у справі мали місце такі обставини (частина з яких встановлена рішенням, що набрало законної сили, та відповідно до ч.4 ст.78 КАС України не підлягає доказуванню): по-перше, позивач з 19.10.1993 по 01.09.2020 безперервно працювала на посадах, включених до Списку №2, на ПрАТ «ЦЗФ «МИРНОГРАДСЬКА»», у тому числі до 01.04.2015; по-друге, страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 4 місяці 1 день, що перевищує мінімальну умову у 20 років; по-третє, пільговий стаж роботи за Списком №2 становить 22 роки 7 днів, що перевищує мінімальну умову у 10 років; по-четверте, позивач досягла 50 років 23.09.2024 та звернулась із заявою 30.09.2024 – в межах тримісячного строку. Отже, всі умови, необхідні для призначення пенсії за п. «б» ст.13 Закону №1788-XII у редакції до змін Законом №213-VIII, позивачем дотримано.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що Рішення КСУ №1-р/2020 не відновило попередню редакцію ст.13 Закону №1788-XII та не змінило правового регулювання, а тому Закон №1058-IV є єдиним застосовним. Такий підхід прямо суперечить наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20. Велика Палата Верховного Суду чітко зазначила, що при колізії між законами застосуванню підлягає той, що є більш сприятливим для особи. Посилання відповідача на листи та внутрішньо узгоджену позицію пенсійного органу є безпідставним, оскільки такі листи не є актами нормативного характеру, а їх зміст не відповідає змісту законодавчих актів та обов`язкових правових висновків Верховного Суду, що регулюють спірні правовідносини. Доводи відповідача про зворотне зводяться до нічим не підтверджених тверджень і не спростовують наведених висновків.

Суд також констатує, що відповідач, приймаючи рішення від 29.01.2026, повторно відмовив у призначенні пенсії із тих самих підстав, які вже визнані судами протиправними у справі №380/22637/24. Повторне прийняття аналогічного рішення з ідентичних мотивів при незмінних обставинах справи є порушенням принципу верховенства права та демонструє ухилення від виконання судового рішення, що набрало законної сили. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає змісту та суті порушеного права та забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом визнання оскаржуваного рішення протиправним та скасування його, а також шляхом зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію. Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконані всі умови, визначені законом. Пенсійний орган не наділений дискреційними повноваженнями у питанні встановлення умов набуття права на пенсію: такі умови чітко визначені законом і за їх виконання особа має безумовне право на відповідний вид соціального захисту. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 зазначено, що ефективним способом захисту у подібних правовідносинах є зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію.

Щодо дати призначення пенсії: відповідно до ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Позивач досягла 50 років 23.09.2024 та звернулась із заявою 30.09.2024 – у межах тримісячного строку. Тому пенсія підлягає призначенню з 24.09.2024 (наступний день після досягнення пенсійного віку).

Аналогічний підхід до визначення дати призначення пенсії застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення від 29.01.2026 №133950015857, яке, у свою чергу, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позов – задоволенню повністю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

З огляду на те, що судом задоволено позовну вимогу немайнового характеру, тому, в силу приписів ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.2, 8–10, 14, 72– 79, 90, 139, 241– 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №133950015857 від 29.01.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах з 24.09.2024 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII у редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням гарантій, встановлених п.3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.