Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 12 травня 2026 р.
Справа: №380/22351/25
Суддя: Карп'як Оксана Орестівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2026 рокусправа № 380/22351/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, -
встановив :
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – Відповідач 1) та Військової частини НОМЕР_1 (далі – Відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.10.2025 року № М253 про призов на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 в частині зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 забезпечити (надати) ОСОБА_1 можливість (змогу) безперешкодно самостійно залишити (покинути) територію військової частини НОМЕР_1 .
Одночасно із поданням позовної заяви, представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити військовій частині НОМЕР_1 (в особі її посадових/службових осіб) вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця ОСОБА_2 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі.
Ухвалою суду від 12.11.2025 року відмовлено у забезпеченні позову.
Ухвалою судді від 17.11.2025 року позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
Вимоги ухвали виконані у повному обсязі.
Ухвалою судді від 01.12.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного, без повідомлення (виклику) сторін; задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази у відповідачів.
Відповідач 1 правом на подання відзиву не скористався. Примірник позовної заяви та копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження отримав 08.12.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №R068031982468 (відправлення №R0670419176217).
Від відповідач 2, надійшов відзив на позовну заяву, у якому він порти позову заперечує з тих підстав, що з дня відправлення позивача до військової частини НОМЕР_1 , позивач проходить військову службу та набув правового статусу військовослужбовця. Крім того, відповідач вказує, що прийняття рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача носить дискреційний характер. На виконання вимог ухвал від 01.12.2025 року долучили витяг з Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №299 від 19.10.2025 р. Просить у позові відмовити.
У відповіді на відзив, представник позивача, вкотре наголосив, що у відповідача 2 були відсутні підстави для зарахування позивача в списки особового складу військової частини.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 , згідно витягу із застосунку «Резерв+» від 13.08.2025 року, має відстрочку відповідно до п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон 3543-XII).
Згідно з відповіддю на адвокатський запит ІНФОРМАЦІЯ_4 №814/ВизЗВГ/122 від 12.11.2025, позивач 18.10.2025, маючи дійсну відстрочку від мобілізації, був зупинений представниками ДПСУ при намірі здійснити незаконний перетин кордону, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ЗхРУ №340326 від 18.10.2025 року (справа №297/3499/25) після чого був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації) від 19.10.2025 №M253 громадянина ОСОБА_3 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до Військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби.
В подальшому, відповідно до витягу з Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №299 від 19.10.2025 р., солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач не погодився з діями відповідачів, тому звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до статті 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Крім того, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Згідно з частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що громадяни України проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, в особливий період, належить до військової служби за призовом.
У свою чергу, військовозобов`язані здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
При цьому, згідно з ч.7 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Як видно з військово-облікового документа у застосунку «Резерв+», сформованого 13.08.2025, військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ОСОБА_4 ), має відстрочку до 13.08.2026, тип відстрочки: п. 1 ч. 3 ст. 23.
Проте, 19.10.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 видав наказ №М253 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», згідно з яким, ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .
Суд зауважує, що строк дії наданої позивачу відстрочки не завершився, остання не анульована/не скасована, і була дійсною на час призову позивача на військову службу. Будь-яких доказів зворотнього жодним із відповідачів суду не надано і матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач станом на 19.10.2025 не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, позаяк до 13.08.2026 на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку від мобілізації.
Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.10.2025 №М253 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.10.2025 №299 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 з 19 жовтня 2025 року до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та похідних.
Як свідчать матеріали справи, позивач з 19.10.2025 зарахова19.10.2025 набув статусу військовослужбовця.
Суд звертає увагу, що після видання наказу про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.
Суд зауважує, що ані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» ані Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.12.2008 № 1153/2008 не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.
Враховуючи те, що позивач зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, тому скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.10.2025 №299 без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.
Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, як діючий військовослужбовець, має право за наявності підстав, регламентованих статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ініціювати питання про звільнення з військової служби шляхом подання відповідно рапорту до керівництва Військової частини НОМЕР_2 .
Щодо позовних вимог про зобов?язання військову частину НОМЕР_1 вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ; зобов?язати військову частину НОМЕР_1 забезпечити (надати) ОСОБА_1 можливість (змогу) безперешкодно самостійно залишити (покинути) територію військової частини НОМЕР_1 .
Військовослужбовець може бути звільнений з військової служби тільки на підставах, передбачених законодавством. Підстави звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, визначено п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Позивач не позбавлений можливості у встановленому порядку звернутись до командування військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставах, передбачених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». З таким рапортом позивач до командування військової частини НОМЕР_1 не звертався.
З огляду на вищенаведне, вказані позовні вимоги є передчасними.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Отож, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Оскільки задоволенню підлягає лише одна вимога немайнового характеру, на користь позивача з відповідача 1 належить стягнути 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд,- вирішив:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.10.2025 №М253 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ- НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП – НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
СуддяКарп`як О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua