Суд: Луганський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: організації господарської діяльності, з них
Дата: 13 травня 2026 р.
Справа: №640/12002/22
Суддя: І.В. Тихонов
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
14 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 640/12002/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортмастер Україна» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
03.08.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортмастер Україна» (далі — позивач або ТОВ «Спортмастер Україна») до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі — відповідач або ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві), в якому позивач просив суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про накладення стягнень № 10 від 03.02.2022 у розмірі 16 360,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.09.2021 покупцем було придбано чотири товари, серед яких — напівчеревики чоловічі Toronto 2 чорного кольору, на загальну суму 23,10 грн, що підтверджується фіскальним чеком № 0078928 0073273 та банківським сліпом про безконтактну оплату від 18.09.2021 (чек № 8973).
20.09.2021 покупець подав заяву про повернення грошових коштів за товар у зв`язку з тим, що в ньому були виявлені недоліки, які полягали у занадто жорсткому та незручному пошиві взуття.
У заяві про повернення грошових коштів покупець зазначив, що з моменту придбання товару минув один день, товар не використовувався, а взуття було передано в ідеальному стані та без пошкоджень.
За результатами розгляду заяви покупця ТОВ «Спортмастер Україна» відмовило у задоволенні його вимог у зв`язку з тим, що товар не мав будь-яких виробничих недоліків, втратив товарний вигляд та містив ознаки використання у вигляді забрудненої підошви, про що було надано відповідну письмову відповідь.
25.11.2021 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві було проведено перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у сфері торгівлі, за результатами якої складено акт № 5349-1 від 02.12.2021.
В акті зазначено, що під час перевірки встановлено факт відмови ТОВ «Спортмастер Україна» у реалізації прав споживача та нездійснення обміну товару належної якості, який не використовувався та щодо якого збережено товарний вигляд. Також товариством не було здійснено обмін на аналогічний товар, не надано споживачеві права придбати інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості або розірвати договір та отримати назад грошові кошти у розмірі вартості повернутого товару.
02.12.2021 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві було складено припис № 711 про усунення порушень вимог законодавства, відповідно до якого ТОВ « «Спортмастер Україна» порушило пункт 26 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України № 104 від 19.04.2007. У зв`язку з цим товариству було приписано усунути порушення, зафіксовані в акті перевірки. Крім того, стосовно керуючого магазином було складено протокол про адміністративне правопорушення.
21.12.2021 позивачем було здійснено повернення грошових коштів за товар покупцю в повному обсязі, що підтверджується актом на видачу коштів при поверненні товару № ВТ-0020991 від 21.12.2021, накладною на повернення товару № ВТ-0020991 від 21.12.2021, а також відповідним видатковим чеком та сліпом про проведення банківської операції.
Незважаючи на виконання припису щодо повернення грошових коштів за товар, 22.12.2021 відповідачем було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення № 268, якою керуючого магазином притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог пункту 26 Правил, що утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
03.02.2022 відповідачем було винесено постанову про накладення стягнень № 10, якою за відмову споживачеві у реалізації прав, установлених абзацами 1, 2 та реченнями першим і другим ч. 2 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», до Товариства застосовано штраф у розмірі 16 360,00 грн.
Позивач вважає, що постанова ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві № 10 від 03.02.2022 про накладення стягнень є незаконною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
28 вересня 2022 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву.
На виконання положень п. 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825 Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/12002/22.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Зобов`язано відповідача протягом десяти днів з дня отримання ухвали про прийняття справи до провадження надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»: відзив на позовну заяву та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
06.05.2026 від представника відповідача до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позов, у якому зазначено наступне.
Під час розгляду звернення споживача встановлено, що споживач звернувся до позивача із вимогою про повернення товару. Продавцем не було забезпечено належного розгляду зазначеної вимоги, у зв`язку з чим були порушені права споживача. Ключовим є те, що саме неналежне реагування на звернення споживача вже становить порушення вимог законодавства про захист прав споживачів.
Щодо доводів позивача про використання товару, відповідач зазначає, що такі твердження є голослівними та не підтверджені належними і допустимими доказами. Під час проведення перевірки не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про втрату товарного вигляду.
Відповідач виходив із матеріалів звернення споживача, а наявні сумніви щодо стану товару не можуть автоматично позбавляти споживача передбачених законом прав.
Щодо повернення грошових коштів, позивач фактично визнав факт порушення прав споживача, оскільки здійснив повернення коштів після звернення до органу державного контролю. Така поведінка свідчить про те, що до втручання контролюючого органу права споживача не були реалізовані у повному обсязі та належним чином.
Щодо доводів позивача про неточності в анкетних даних споживача, відповідач зазначає, що такі формальні неточності не впливають на суть спірних правовідносин. Факт звернення споживача та факт придбання товару позивачем не заперечуються, а отже, підстави для притягнення до відповідальності залишаються незмінними. Формальні неточності не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідач вважає, що доводи позивача спрямовані на уникнення відповідальності, не спростовують встановленого факту порушення та не впливають на законність прийнятої постанови.
У зв`язку з викладеним, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Станом на дату ухвалення рішення у справі сторони додаткових пояснень чи клопотань до суду не подали.
Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи здійснено судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який у подальшому Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє до цього часу.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров`я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, справу розглянуто за матеріалами електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши її в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72–79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України), суд встановив таке.
08.10.2021 до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві з письмовою скаргою щодо порушення прав споживача звернувся споживач ОСОБА_1 (далі — ОСОБА_1 ) (а.с. 68).
В обґрунтування скарги зазначено, що 18.09.2021 ОСОБА_1 придбав напівчеревики чоловічі TORONTO 2, модель 104512OUT-9940, 40-го розміру, чорного кольору, вартістю 1636 грн, що підтверджується фіскальним чеком № ПН 348801226552 (а.с. 70).
20.09.2021 покупець подав заяву про повернення грошових коштів за товар у зв`язку з виявленням у ньому недоліків, які, за твердженням споживача, полягали у занадто жорсткому та незручному пошиві взуття (а.с. 71).
ТОВ «Спортмастер-Україна» відмовило ОСОБА_1 у поверненні грошових коштів за вказаний товар (а.с. 72).
Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві видано наказ про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 18.11.2021 № 5349 щодо ТОВ «Спортмастер-Україна» та направлення на проведення заходу від 18.11.2021 № 4207 (а.с. 76).
За результатами проведення позапланового заходу складено акт від 02.12.2021 № 5349-1 (а.с. 78).
В акті від 02.12.2021 № 5349-1 зафіксовано порушення вимог п. 26 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104, а також абзацу першого частини першої, абзацу другого частини першої, першого та другого речення частини другої статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві винесено припис про усунення порушень вимог законодавства від 02.12.2021 № 711 (а.с. 143).
03.02.2022 Головним управлінням відносно позивача винесено постанову № 10 про накладення адміністративно-господарських санкцій (штрафу), передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с. 154).
У постанові зазначено, що на підставі акта перевірки від 02.12.2021 № 5349-1 встановлено відмову споживачу в реалізації прав, передбачених статтею 9 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: щодо обміну товару належної якості, який не використовувався та збережено його товарний вигляд, а також щодо надання права на обмін на аналогічний товар або інший товар з перерахуванням вартості, чи розірвання договору та повернення сплачених коштів у розмірі вартості товару.
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду.
Частиною 4 статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відповідно зі ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" належна Якість товару, роботи або послуги властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.
Згідно до статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).
Статтею 5 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.
Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.
Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про захист прав споживачів", у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач мас право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром.
Згідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов`язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару. Якщо всі вищевикладені вимоги дотримано і на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари, або розірвати договір та отримати грошові кошти у розмірі вартості повернутого товару ч.2 ст.9 ЗУ «Про захист прав споживачів»
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, крім іншого, якщо споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.
За змістом статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право:
1) давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;
2) перевіряти додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог нормативно-правових актів щодо безпеки продукції, а також правил торгівлі та надання послуг шляхом безперешкодного відвідування та обстеження відповідно до законодавства будь-яких виробничих, торговельних та складських приміщень таких суб`єктів;
3) відбирати у суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету. У разі встановлення за результатами проведених досліджень (експертизи) факту реалізації продукції неналежної якості та/або фальсифікованої суб`єкт господарювання, що перевірявся, відшкодовує здійснені за це витрати. Кошти відшкодовування витрат зараховуються до державного бюджету. Порядок відбору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України;
5) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;
13) накладати на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Результати перевірок суб`єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.
Обґрунтовуючи свої, позовні вимоги позивач, зазначає, що 21 грудня 2021 року Товариством було здійснено повернення товару грошових коштів покупцю ОСОБА_1 в повному обсязі, та як наслідок ігноруючи факт повернення споживачу грошових коштів за товар, 03.02.2022 Головним управлінням було складено постанову про накладання стягнень № 10 (далі за текстом «Постанова про накладання стягнень»), відповідно до змісту якої за відмову споживачу в реалізації його прав установлених абзацом 1, 2 та реченням першим та другим ч. 2 статті 9 Закону України «Про захист прав споживачів» до Товариства застосовано штраф у розмірі 16 360,00 грн.
Суд вважає, що протиправна поведінка позивача - ТОВ «Спортмастер Україна», яка полягала у відмові покупцю ОСОБА_1 в усуненні недоліків придбаного ним товару неналежної якості, які полягали у занадто жорсткому та незручному пошиві взуття, призвело до порушення його прав, необхідності звернення до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві. за захистом.
Повернення ОСОБА_1 грошових коштів за неякісний товар відбулось вже після проведення перевірки (21 грудня 2021 року) та складання за її наслідками акту, в якому зафіксовані зазначені вище порушення. Тобто, відновлення прав споживача було здійснено лише після втручання відповідача, а не протягом 14 днів з моменту звернення споживача, як це передбачено Законом України «Про захист прав споживача».
Суд зауважує, що сам по собі факт повернення коштів споживачу не свідчить про відсутність раніше допущеного порушення прав споживача та не спростовує факту неправомірної відмови у реалізації прав, передбачених статтею 9 Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення було завершеним у момент відмови споживачу в обміні товару або поверненні коштів, а тому подальше виконання припису контролюючого органу не виключає застосування передбачених законом санкцій. Відтак виконання припису після виявлення порушення не є підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності, встановленої статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до абз.1 пункту 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1177 від 17.08.2002 року (далі – Положення №1177) рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб`єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов`язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Мінекономрозвитку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та згідно абз.2 пункту 2 Положення №1177 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про правомірність накладення на позивача штрафу, передбаченого статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Доказів на підтвердження того, що до початку проведення відповідачем перевірки, врегулювало спір із споживачем, позивачем суду не надано. З матеріалів справи убачається, що фактично повернення грошових коштів відбулось вже після проведення перевірки та складання за її наслідками акту, в якому зафіксовані порушення.
Встановлені судами обставини свідчать про те, що позивачем відмовлено споживачу у реалізації його прав, встановлених частиною 1 статті 8 Закону України “Про захист прав споживачів”, а саме: безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк за, що передбачена відповідальність пунктом 1 частини 1 статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.155 КУпАП та постанова про накладення фінансової санкції на юридичну особу відповідно до ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» мають різну правову природу, різний суб`єктний склад та різні правові наслідки, а тому не є подвійним притягненням до відповідальності.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних, оскільки оскаржувані дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства та здійснені у межах наданої компетенції.
З огляду на викладене, виходячи із наданих до суду доказів, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за необґрунтованістю та безпідставністю.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на відмову в задоволенні позову підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортмастер Україна» (місцезнаходження: 02072, м. Київ, проспект Миколи Бажана, 14а) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Волинська, 12) про визнання протиправним та скасування постанови, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Тихонов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua