Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №360/542/26 — Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/542/26

Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качанка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Воронкової Олени Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Воронкової Олени Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_2 (справа зареєстрована за № 360/542/26), в якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, за період з 07.09.2020 по 14.11.2020 (дата звільнення) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, не проведення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 за період з 07.09.2020 по 14.11.2020 (дата звільнення) відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 за період з 29.12.2022 по 31.12.2022, станом на 01.01.2023 з 01.01.2023 по 13.04.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 за період з 29.12.2022 по 31.12.2022, станом на 01.01.2023 з 01.01.2023 по 13.04.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 за період з 14.04.2023 по 31.12.2023, станом на 01.01.2024 за період з 01.01.2024 по 30.05.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 за період з 14.04.2023 по 31.12.2023, станом на 01.01.2024 за період з 01.01.2024 по 30.05.2024 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2024 за період з 31.05.2024 по 31.12.2024, станом на 01.01.2025 за період з 01.01.2025 по 15.12.2025 (дата звільнення) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення не проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2024 за період 31.05.2024 по 31.12.2024, станом на 01.01.2025 за період з 01.01.2025 по 15.12.2025 (дата звільнення) відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за невикористану додаткову відпустку.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу та отримував грошове забезпечення з 07.09.2020 по 14.11.2020 у військовій частині НОМЕР_1 , з 29.12.2022 по 13.04.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 14.04.2023 по 30.05.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_6 та з 31.05.2024 по 15.12.2025 у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач вважає, що протягом 2018-2025 років при розрахунку розміру його грошового забезпечення посадовий оклад та оклад за військовим звання та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчислені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 16.10.2025 № 6/18/2/5407 повідомила позивача про те, що у неї відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку грошового забезпечення за період часу проходження військової служби.

ІНФОРМАЦІЯ_3 листом від 29.09.2025 № 622/ф повідомив позивача, що грошове забезпечення за період служби з 29 грудня 2022 року по 13 квітня 2023 року нараховувалось в межах чинного законодавства.

Позивач також звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_7 про перерахунок його грошового забезпечення у період з 14.04.2023 по 30.05.2024.

ІНФОРМАЦІЯ_8 листом від 08.11.2025 № 3/982 повідомив позивача про те, що він є відокремленим підрозділом та перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким здійснюються нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_7 та підпорядкованих відділів. Для здійснення перерахунку грошового забезпечення громадянину ОСОБА_1 за час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_9 у період з 14.04.2023 по 30.05.2024, запропоновано звернутися до відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Тому позивач звернувся з відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_10 . На момент подання позовної заяви відповідь на звернення не надходила.

Військова частина НОМЕР_2 листом від 09.03.2026 № 4950/3/1/402 повідомила позивача про те, що посадові особи військової частини НОМЕР_2 протиправних та незаконних дій зі своєї сторони щодо нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення не вчиняли, номінальні розміри посадового окладу та окладу за військовим званням визначались згідно з чинним законодавством України.

Позивач вважає протиправними дії вказаних органів щодо відмови у перерахунку його грошового забезпечення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 26.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.04.2026 у справі № 360/542/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження після усунення недоліків позовної заяви, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також вказаною ухвалою від 02.04.2026 у даній справі роз`єднано позовні вимоги адвоката Воронкової Олени Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_2 та виділено в окремі провадження ряд вимог (щодо кожного відповідача окремо).

Водночас, частину вимог, звернутих до військової частини НОМЕР_1 , що стосуються перерахунку грошового забезпечення позивача із використанням відповідного показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб за період з 07.09.2020 по 14.11.2020, залишено на розгляді та вирішенні у даній справі № 360/542/26.

Відтак, суд зазначає, що в даній справі розглядаються вимоги про:

- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, за період з 07.09.2020 по 14.11.2020 (дата звільнення) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, не проведення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 за період з 07.09.2020 по 14.11.2020 (дата звільнення) відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 20.04.2026 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідач підтвердив, що сержант ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 13 листопада 2018 року по 14 листопада 2020 року.

При цьому, відповідач вказав, що пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року».

Таким чином, згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.

Військова частина НОМЕР_1 наголошує, що застосування при обчисленні грошового забезпечення такої розрахункової величини, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, є правомірним.

Також відповідач посилається на строки звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , (РНОКПП НОМЕР_3 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, у період з 13.11.2018 по 14.11.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платника податків, довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 26.05.2025 № 1783654-2025, посвідченням серії НОМЕР_4 , довідкою військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2026 № 7/16/7/699, витягами із наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.11.2018 № 281 та від 14.11.2020 № 273.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.11.2020 № 273 ОСОБА_1 , звільненого у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 14 листопада 2020 року.

Також вказаним наказом визначено виплатити, серед іншого:

- компенсацію за невикористані 14 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2018 рік; за невикористані 14 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2019 рік; за невикористані 14 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2020 рік.

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі одного окладу за військовим званням.

Відповідно до картки особового рахунку за 2020 рік та довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020 рік, за період з вересня 2020 року по листопад 2020 року посадовий оклад позивача обчислювався в розмірі 3170,00 грн, оклад за військове звання - 740,00 грн.

Враховуючи наведене та виходячи з аналізу додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 вбачається, що посадовий оклад позивача обчислювався виходячи з 9 тарифного розряду та коефіцієнту до нього 1,8, що також підтверджується вищенаведеною довідкою про нарахування та утримання грошового забезпечення.

Також відповідно до додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 оклад за військове звання позивача обчислювався виходячи з тарифних коефіцієнтів 0,42.

Таким чином з наведеного вбачається, що розміри посадового окладу та окладу за військове звання позивача у спірний період, визначені виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (1762 гривні), шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти, що встановлені додатками 1 та 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (посадовий оклад: 1762 грн х 1,8 = 3171,60 грн, у якому згідно з п. 1 примітки додатку 1 цифри 1,60 (тобто до 4,99) відкидаються, а тому розмір окладу складає 3170,00 грн; оклад за військове звання: 1762 грн х 0,42 = 740,04 грн, у якому згідно з п. 1 примітки додатку 14 цифри 0,04 (тобто до 4,99) відкидаються, а тому розмір окладу складає 740,00 грн).

Наведені обставини щодо обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання позивача, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (1762 гривні), підтверджуються також відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Також судом встановлено, що позивачу у спірний період виплачувались: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у листопаді 2020 року в розмірі 740,00 грн та грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у листопаді 2020 року в розмірі 17567,38 грн, що підтверджується вищевказаними карткою особового рахунку за 2020 рік та довідкою про нарахування та утримання грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020 рік.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

За приписами пункту 2 вказаної постанови, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатком 1 до зазначеної постанови визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704 було визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу установлюються за 1-12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів (примітка 2 до Додатку 1 вказаної постанови).

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до Постанови № 704 в первинній редакції).

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, внесених згідно з пунктом 6 постанови № 103.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 скасовано в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи: ОСОБА_2, Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших вказував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, а саме до пункту 4 Постанови № 704, визнано у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

У цих та інших постановах Верховний Суд виходив з того, що положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року», не відповідає нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Отже, з 29 січня 2020 року відновлено редакцію пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

До того ж слід вказати, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 у справі № 160/1088/19).

Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102,00 грн (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством на 1 січня відповідного календарного року, та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникло право на перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням нових (збільшених) розмірів прожиткового мінімуму.

Проте, за спірний у цій справі період проходження позивачем служби (з 07.09.2020 по 14.11.2020), вказаний вище перерахунок не проводився та у зазначений період продовжувалось застосування положень пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для розрахунку посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, що суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

При цьому, позивачем не оскаржується правильність визначення відповідачем тарифного розряду та тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Водночас, відповідачем не заперечується, що, зокрема, у період з 07.09.2020 по 14.11.2020 при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Таким чином, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 07.09.2020 по 14.11.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови № 704, підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, виходячи зі збільшеного розміру посадового окладу та окладу за військове звання, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачу у спірний період (у листопаді 2020 року) виплачено: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних установ у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Також, відповідно до пункту 1 розділу XXIV Інструкції № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Крім того, згідно з статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII визначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Також, відповідно до пунктів 3 та 6 розділу ХХХІ Інструкції № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

З аналізу наведених норм вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується виходячи з місячного грошового забезпечення, яке військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги, а грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки виплачується виходячи з розміру місячного грошового забезпечення за останньою займаною посадою.

Суд зазначає, що не є спірним факт обчислення вищевказаних допомоги та компенсації, виплачених позивачу в листопаді 2020 року, виходячи з розміру грошового забезпечення розрахованого з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначені з розміру 1762 гривні шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти, що встановлені Постановою № 704.

Отже, враховуючи вищенаведені висновки суду щодо наявності у позивача права на перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням нового (збільшеного) розміру прожиткового мінімуму, за період з 07.09.2020 по 14.11.2020, тому розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, виплачених у листопаді 2020 року, також мають бути перераховані.

Разом з тим, судом не встановлено та сторонами не надано доказів виплати позивачу в межах спірного періоду одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення, а тому й правові підстави для їх перерахунку за цей період відсутні.

Щодо строку звернення до суду з цим позовом, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Подібний висновок також викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 990/156/23.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Застосовуючи строк, визначений статтею 233 КЗпП України, суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зазначила щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19 липня 2022 року, застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У постанові від 21 березня 2025 року № 460/21394/23 Верховний Суд дійшов висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).

Суд зазначає, що спірні правовідносини в цій справі охоплюють період з 07.09.2020 по 14.11.2020, тобто до 19.07.2022.

Відтак, з урахуванням наведеного правового регулювання позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, встановлених обставин справи, характеру спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 07.09.2020 по 14.11.2020, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, виплачених у листопаді 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704;

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача за період з 07.09.2020 по 14.11.2020, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, виплачених у листопаді 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимог, які стосуються перерахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, суд зазначає, що поняття грошове забезпечення включає в себе усі його складові, що повинні до нього входити, в тому числі, його щомісячні додаткові види.

Отже, суд вважає вищенаведений спосіб захисту порушених прав позивача, достатнім та ефективним в межах предмету спору, а тому не вбачає необхідності виокремлювати усі види грошового забезпечення, які підлягають перерахунку за результатами розгляду цієї справи, окрім посадового окладу, окладу за військовим званням та вищевказаних одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов адвоката Воронкової Олени Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07.09.2020 по 14.11.2020, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, виплачених у листопаді 2020 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.09.2020 по 14.11.2020, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, виплачених у листопаді 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.05.2026.

Суддя О.М. Качанок