Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №320/15221/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року м. Київ справа №320/15221/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру медико-соціальної експертизи про зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Київського міського центру медико-соціальної експертизи (далі по тексту також відповідач), в якому просить суд зобов`язати відповідача внести зміни до довідки до акта МСЕК серії 12ААГ №259286 та встановити позивачу причину інвалідності - інвалідність, отримана внаслідок війни, під час захисту Батьківщини.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , наразі є звільненим у відставку.

Позивач пояснив, що 01.02.2023 одержав вибухову травму біля населеного пункту Діброва, Луганської області, під час виконання обов`язків військової служби, що пов`язані із захистом Батьківщини. Означена травма не є наслідком вчинення позивачем дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння та не є наслідком навмисного нанесення собі тілесного ушкодження. За результатами проходження МСЕК позивачу було встановлено 3 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням військової служби та видано довідку до акта огляду МСЕК.

Позивач вважає, що в означеній довідці має бути встановлена причина інвалідності - інвалідність, отримана внаслідок війни, під час захисту Батьківщини.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивач був оглянутим Центральною МСЕК №1 м. Києва, яка визнала його особою з інвалідністю ІІІ групи із зазначенням причини інвалідності «захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби».

Відповідач вважає, що в межах спірних відносин діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.08.2023 №всз/155 та направленням Військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2023 286 солдат у відставці ОСОБА_1 для встановлення інвалідності та відсотку втрати працездатності згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, який проходив службу з 01.08.2022 по 11.07.2023 у ВЧ НОМЕР_1 та звільнений у відставку наказом командира ВЧ НОМЕР_1 за пп. «б» (за станом здоров`я) до МСЕК.

Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою Військовою частиною НОМЕР_1 07.04.2023 №1346, підтверджується, що позивач отримав 01.02.2023 вибухову травму: гострий ринофарингит, трахеїт, опік кон`юнктиви І ступеню за обставин скидання ворожим безпілотним літальним апаратом вибухового пристрою з невідомою речовиною біля населеного пункту Діброва, Луганської області, під час виконання обов`язків військової служби, що пов`язані із захистом Батьківщини. Травма не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння та не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У розділі 12 «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва» свідоцтва про хворобу №7914 зазначено діагноз: складний короткозорий астигматизм в 6,5 Д при короткозорості в 7,75 Д в меридіані найбільшої аметропії, кератоконус ІІІ ст. лівого ока при гостроті зору 0,1. Часткова атрофія зорових нервів обох очей. Порушена толерантність до глюкози. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

З Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 19.06.2023 №1682 вбачається, що «Вибухова травма (від 01.02.2023): опік кон`юнктиви І Ступеню» солдата ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про обставини травми від 07.04.2023 №1346, виданою командиром ВЧ НОМЕР_1 , військово-обліковою та медичною документацією - травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №259286, виданої Центральною МСЕК №1, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 18.09.2023 на строк до 01.10.2024 із зазначенням причини інвалідності - захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби.

Не погоджуючись з правомірністю зазначення відповідачем причини інвалідності, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту також - Закон №2232-XII), відповідно до частин першої та третьої статті 1 якого захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2002 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за N 1109/15800, відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту також - Положення №402).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Пунктом 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров`я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров`я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.

Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

З аналізу наведених правових норм слідує, що лише вказані органи мають повноваження щодо визначення придатності за станом здоров`я до військової служби та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців. У свою чергу, суд не може підміняти орган у виконанні його дискреційних повноважень.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18.04.2022 по справі №815/5707/16.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 1 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії).

Згідно із пунктом 3 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Пунктом 12 Положення №1317 визначено, що причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

За змістом пункту 26 Положення №1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності є, зокрема, поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час.

Відповідач у відзиві наголосив на тому, що оскільки позивача інвалідизує патологія лівого ока, яка у свідоцтві про хворобу від 28.04.2023 №7914 визначена як «Захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби», відповідна причина інвалідності вказана у довідці МСЕК.

Відповідно до пункту 3.7 глави 3 розділу ІІ Положення №402 якщо офіцери запасу раніше служили у Збройних Силах України або інших військових формуваннях, тоді ТЦК та СП у направленні на огляд вказує, коли і з якої причини вони були звільнені у запас. На звільнених із військової служби за станом здоров`я у ВЛК обов`язково подається Свідоцтво про хворобу (додаток 11) або його копія.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у розділі 12 «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва» свідоцтва про хворобу №7914, складеного за формою згідно додатку 11 до Положення №402, зазначено діагноз: складний короткозорий астигматизм в 6,5 Д при короткозорості в 7,75 Д в меридіані найбільшої аметропії, кератоконус ІІІ ст. лівого ока при гостроті зору 0,1. Часткова атрофія зорових нервів обох очей. Порушена толерантність до глюкози. Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

Отже комісія дослідивши матеріали дійшла висновку про те, що причиною інвалідності позивача є захворювання, так, пов`язанні з проходженням військової служби.

При цьому, суд зазначає, що позивач просить суд зобов`язати відповідача внести зміни до довідки до акта огляду МСЕК в частині зазначення причини інвалідності позивача (захворювання, так, пов`язане з проходженням служби).

Водночас, у позовній заяві позивач зазначає про незгоду причини інвалідності, та вважає, що причиною інвалідності має бути зазначено «інвалідність, отримана внаслідок війни, під час захисту Батьківщини».

Тобто з цього можна дійти висновку, що позивач в цілому не згоден із висновком, зазначеним в акті огляду МСЕК.

Водночас вказаний акт не є предметом спору.

Позивач не оскаржує у цій справі акт огляду медико-соціальної експертної комісії, який визначає причинний зв`язок інвалідності, натомість просить суд зобов`язати відповідача внести зміни до довідки до акта МСЕК серії 12ААГ №259286 та встановити позивачу причину інвалідності - інвалідність, отримана внаслідок війни, під час захисту Батьківщини.

За таких обставин суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права в частині зобов`язання відповідача внести зміни до довідки до акта МСЕК серії 12ААГ №259286 зі встановленням позивачу причини інвалідності «інвалідність, отримана внаслідок війни, під час захисту Батьківщини».

Саме такий правовий висновок під час розгляду справи подібної категорії був викладений Верховним Судом у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 240/13173/22.

Суд також зауважує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.10.2021 у справі №280/4820/19, від 29.12.2021 р. у справі №638/2723/16-а, від 29.09.2018 у справі №817/820/16, від 30.11.2020 в справі №200/14695/19-а, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Водночас, підставами позову не вказано порушення відповідачем процедури прийняття рішення МСЕК, за результатами якої складено акт огляду та видана довідка до акта МСЕК серії 12 ААГ №259286.

При цьому, об`єктивних даних, які б засвідчували дефекти/вади/недоліки у реалізації відповідачем повноважень під час складання вказаних документів матеріали справи не містять, як і відсутні докази неврахування відповідачем документів, наданих заявником та медичних документів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що у довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №259286 вказано причину інвалідності («захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби»), яка відповідає причинному зв`язку інвалідності, встановленому на підставі поданих документів.

Стосовно незгоди позивача із встановленою у довідці до акта огляду МСЕК причини інвалідності («захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби»), то надання оцінки діагнозу позивача та причинного зв`язку захворювання виходить за межі судового розгляду, оскільки, як вже зазначалося, суд позбавлений можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як він не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, від 12.02.2021 у справі № 820/5570/16.

Також судом не приймаються посилання позивача на Порядок встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 №685, оскільки ним визначено процедуру встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон). Означений Порядок не регулює відносини, пов`язані зі встановленням причини інвалідності.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.