Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №320/6505/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року справа №320/6505/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної поліції України в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Національної поліції України щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період проходження служби на посадах рядового та начальницького складу в підрозділах податкової міліції з 15.01.2003 по 21.02.2012 роки до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

2. Зобов`язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) служби на посадах рядового та начальницького складу в податкової міліції з 15.01.2003 по 21.02.2012 роки.

3. Зобов`язати Національну поліцію України здійснити перерахунок та нарахування всіх сум грошового забезпечення з урахуванням зазначеного періоду та перерахувати кількість днів щорічної відпустки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 07.11.2015 по день набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Отже, вислугу років служби позивача в підрозділах податковій міліції необхідно зарахувати до стажу служби в поліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію", а тому відповідачем помилково не зараховано спірний стаж служби в податковій міліції до стажу служби в поліції.

Від відповідача надійшов відзив в якому заперечував щодо позовних вимог зазначаючи, що Законом № 580 "Про Національну поліцію" містить вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, який зараховується поліцейським до стажу служби в поліції, і цей перелік не містить службу в органах податкової міліції.

У відповіді на відзив та запчеренні на відповідь на відзив сторони підтримали свої правові позиції.

Щодо клопотання відовідача про залишення позовної заяви без розгляду в зв`язку з пропуском місячного строку звернення до суду встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.

Посилання відповідача на пропуск строку до суду є безпідставним, оскільки в даному випадку має місце триваюче порушення, яке полягає у невизнанні відповідачем належного стажу служби позивача, наслідки якого проявляються щоразу при реалізації пов`язаних із цим прав та гарантій. Суд погоджується з твердженнями позивача, що кожна виплата, кожне визначення обсягу прав, здійснене без урахування належного стажу, фактично відтворює і продовжує порушення.

Щодо заяви відповідача про заміну відповідача на належного або залучення співвідповідача.

Національна поліція України є центральним органом управління у системі поліції, а сама система поліції є єдиною та централізованою. Саме в межах цієї системи реалізуються повноваження щодо проходження служби, визначення правового статусу поліцейських та застосування відповідного нормативного регулювання.

Якщо оскаржувана правова позиція, відмова або рішення сформовані в межах системи НПУ, а відповіді та дії здійснювалися від імені цієї системи, то Національна поліція України не може бути визнана неналежним відповідачем лише з тієї підстави, що окремі функції фактично реалізовуються її територіальними чи функціональними підрозділами.

У подібних публічно-правових спорах належним відповідачем є той суб`єкт владних повноважень, через якого реалізується оспорювана управлінська воля та в системі якого виникло порушення права позивача. Тому твердження про неналежного відповідача спрямований не на з`ясування дійсного суб`єкта спірного владноговолевиявлення, а на суто процесуальне уникнення розгляду спору по суті.

Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

З 15 січня 2003 року по 21 лютого 2012 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) проходив службу в органах податкової міліції Державної податкової служби України на посадах рядового та начальницького складу.

Наказом Державної податкової служби України № 383-о від 21.02.2012 та наказом МВС України №183 о/с від 28.02.2012 року ОСОБА_1 було відряджено для подальшого проходження служби до Головного управління МВС України в місті Києві.

21.02.2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Солом`янського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві. В подальшому позивач проходив службу на посадах рядового та начальницького складу в органах МВС до 06.11.2015 року.

06.11.2015 згідно з п. 9 розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію» та пп. «з» (у зв`язку із переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства(організації)) п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС звільнений в запас Збройних Сил України на підставі наказу ГУ МВС України в м. Києві №1009 о/с від 06.11.2015 року.

07.11.2015 року позивача призначено на посаду начальника відділення СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві відповідно до наказу № 1 о/с від 07.11.2015. З того часу він проходить службу в Національній поліції України на різних посадах рядового та начальницького складу.

На даний час позивач проходить службу на посаді начальника 5-го відділу управління стратегічних розслідувань у місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та має спеціальне звання полковник поліції.

З метою з`ясування повної та остаточної позиції органу Національної поліції України щодо порядку обчислення стажу служби Позивача, а також отримання офіційного підтвердження підстав невключення періоду служби в податковій міліції до стажу служби в поліції, представником Позивача було подано адвокатський запит від 08.01.2026 № 5аз-2026/1-9078.

Листом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.01.2026 № 6238/04-2026, наданим у відповідь на адвокатський запит від 08.01.2026 № 5аз-2026/1-9078, повідомлено, що:

– стаж служби в поліції Позивача визначено без урахування періоду проходження служби в податковій міліції з 15.01.2003 по 21.02.2012;

– підстави для зарахування вказаного періоду служби в податковій міліції до стажу служби в поліції, який дає право на надбавку за вислугу років та додаткову оплачувану відпустку, відсутні;

– до стажу служби в поліції включено виключно періоди служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України.

Саме з отриманням відповіді на адвокатський запит від 15.01.2026 Позивач вперше достеменно дізнався про остаточну офіційну позицію органу Національної поліції України щодо невключення служби в податковій міліції до стажу служби в поліції, що свідчить про порушення його прав та має юридичне значення для обчислення строку звернення до адміністративного суду.

Крім цього, Позивач неодноразово звертався до органів Національної поліції України із рапортами та інформаційними зверненнями.

Так, 13.09.2024 позивач звертався до Національної поліції України із рапортом № 80621- 2024 про зарахування періоду проходження служби в податковій міліції до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки у відповідності до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" та надання інформації про вислугу років в календарному обчисленні зараховану йому при прийнятті на службу до Національної поліції, а саме, станом на 07.11.2015, а також розміру надбавки за вислугу років в поліції, та вислугу років в календарному обчисленні зараховану йому на дату відрядження для подальшого проходження служби у розпорядження МВС України, а саме станом на 21.02.2012.

08.10.2024 Департаментом кадрового забезпечення Національної поліції України на рапорт позивача надано відповідь № 890162024, що підстави для зарахування до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в податковій міліції відсутні, а також зазначив, що Наказом Національної поліції України від 28 квітня 2016 року № 263 о/с позивачу відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" установлено стаж служби поліції, який надає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 27 квітня 2016 року становить 05 років 01 місяць 16 днів. Крім того позивачу було повідомлено, що в його особовій справі відсутня інформація щодо зарахування періоду проходження служби в податковій міліції до стажу служби в органах внутрішніх справ.

02.10.2024 листом №13379-2024 позивач звернувся з листом до ліквідаційної комісії ГУМВС України в м.Києві про надання інформації про вислугу років в календарному обчисленні зарахованої йому після відрядження для подальшого проходження служби до Головного управління МВС України в місті Києві, а саме станом на 21.02.2012, а також вказати розмір надбавки за вислугу років та яка вислуга років в календарному обчисленні зарахована позивачу станом на 06.11.2015 та про надання копії грошового атестату Державної податкової служби України виданого в зв`язку із моїм відрядженням для подальшого проходження служби до Головного управління МВС України в місті Києві або інформацію щодо виплат грошового забезпечення, нарахованих відпусток та одноразової грошової допомоги станом на 21.02.2012 року.

На цей лист ліквідаційною комісією ГУМВС України в м. Києві було надано копію грошового атестата виданого ДПС у м. Києві № 9 від 29.12.2012 та витяг з наказу УМВС України на південно-західнійзалізниці № 44 о/с від 14.03.2014.

09.10.2024 листом №137062 позивач звернувся до УКЗ ГУНП у м. Києві про надання йому інформації про вислугу років в календарному обчисленні зарахованої йому при прийнятті на службу до ГУНП у м. Києві, яка вислуга років в календарному обчисленні зарахована станом на 07.11.2015 та яка вислуга років зарахована позивачу станом на 26.04.2016.

На цей лист УКЗ ГУНП у м. Києві надано відповідь №213919-2024 від 21.10.2024 про те, що станом на 07 листопада 2015 року позивачу було встановлено стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років 06 років 08 місяців 02 дні що підтверджується наказом 84 о/с від 25.11.2015 та додатком до нього.

Відповідно до отриманих документів встановлено, що згідно грошовим атестатом виданим ДПС у м. Києві № 9 від 29.12.2012, наказом 298-о від 27.04.2007 станом на 01.04.2007 позивачу встановлено вислугу років 7 років 6 місяців 29 днів.

Згідно витягу з наказу УМВС України на Південно-Західній залізниці № 44 о/с від 14.03.2014, відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 та на підставі висновку Управління МВС на Південно-Західній залізниці ОСОБА_1 встановлено станом на 20 січня 2014 року стаж для виплати відсоткової надбавки за вислугу років 14 років 05 місяців 02 дні. При цьому висновок Управління МВС на Південно-Західній залізниці від 14.03.2014 щодо встановлення ОСОБА_1 вислуги років для виплати відсоткової надбавки за вислугу років в розмірі 14 років 05 місяців 02 дні знаходиться в його особовій справі.

Отже, вказане підтверджує те, що вислуга років та виплата відсоткової надбавки за неї позивачурахувалась з вислугою років у податковій міліції безперервно як служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду, а це з 15.01.2003.

Також, згідно з витягом з наказу Головного управління Національної поліції України № 84 о/с від 25.11.2015 та додатком до нього, станом на 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 було встановлено стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років 06 років 08 місяців 02 дні.

При подальшому призначенні позивача до Головного слідчого управління Національної поліції України наказом Національної поліції України № 263 о/с від 28 квітня 2016 року, мені станом на 27 квітня 2016 року встановлено стаж служби в поліції, який надає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки 05 років 01 місяця 16 днів, при цьому не враховано наказ Головного управління Національної поліції України № 84 о/с від 25.11.2015 яким позивачу станом на 07 листопада 2015 року встановлено стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років 06 років 08 місяців 02 дні.

Отже, позивач, проходячи службу в органах податкової міліції з 15 січня 2003 року по 21 лютого 2012 року, виконував службові обов`язки, що за своїм характером відповідають функціям працівників органів внутрішніх справ. Після відрядження до Головного управління МВС України та подальшого призначення до Національної поліції, період служби в податковій міліції було враховано до стажу служби в органах внутрішніх справ для виплати надбавки за вислугу років, що підтверджується низкою офіційних документів, зокрема:

- Наказом ГУНП у м. Києві № 84 о/с від 25.11.2015, яким станом на 07.11.2015 стаж служби було визначено у 06 років 08 місяців 02 дні;

- Грошовим атестатом ДПС у м. Києві № 9 від 29.12.2012, який підтверджує зарахування вислуги років у податковій міліції;

- Наказом УМВС на Південно-Західній залізниці № 44 о/с від 14.03.2014, який визнає, що станом на20.01.2014 стаж для виплати надбавки становив 14 років 05 місяців 02 дні.

Проте, всупереч нормам чинного законодавства, у 2016 році під час подальшого призначення позивача до Головного слідчого управління Національної поліції, наказом № 263 о/с від 28.04.2016 було неправомірно зменшено стаж служби до 05 років 01 місяця 16 днів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

В силу частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частинами 1-3 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органахпрокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років убік збільшення.

Згідно зі статтею 19 Закону України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (який регулював правовий статус податкової міліції в період служби позивача) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства,виконує оперативно розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Законом України від 05.07.2012 №508-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в України" внесено зміни до Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 353.1 статті 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Зазначені норми кореспондуються також з положеннями статтей 24, 26 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до яких особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Зазначені норми кореспондуються із нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні " від 04.12.1990 №509-Х II, який регулював правовий статус податкової міліції.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Відповідно до статей 24, 26 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України " Про міліцію".

До того ж, під час проходження служби у податковій міліції позивачу було присвоєно спеціальне звання - лейтенант податкової міліції, а в подальшому старший лейтенант податкової міліції, капітан податкової міліції, майор податкової міліції, яке у свою чергу призначалось на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, та після мого відрядження до Головного управління МВС України в місті Києві, в порядку переатестації, 30.04.2012 відповідно до наказу МВС України № 363 о/с мені було присвоєно звання майор міліції.

За таких обставин, вважаємо, що служба позивача в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".

Визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби, необхідно враховувати суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби статусу такої служби.

Провівши аналіз повноважень, завдань та функцій податкової міліції та органів внутрішніх справ, можна прийти до висновку, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінальнопроцесуальну та охоронну функції.

Отже, правовий статус служби в органах внутрішніх справ та служби в органах податкової міліції є тотожним.

Питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом.

Так, 07 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі № 826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин. У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативнорозшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи,функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби. Тож у контексті спірних правовідносин у справі № 380/7750/20 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд 02 червня 2022 року у справі 280/8419/20, де констатував наступне:

Проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачалося також частиною першою статті 24 Закону №509-XII.

Питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом. Так, 7 жовтня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі №826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин.

У наведеній постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.

Зрештою у контексті спірних правовідносин у справі №380/7750/20 Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.

Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі №280/1546/21, підстави для відступу від неї відсутні.

З урахування викладеного, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що стаж служби позивача в податковій міліції має бути зарахований до стажу його служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 11 листопада 2021 року у справі 280/1546/21.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.

Відповідач стверджує, що чинне законодавство не містить підстав для зарахування позивачу стажу служби в податковій міліції до стажу служби в поліції. Такий висновок є помилковим, оскільки ґрунтується на фрагментарному прочитанні закону та ігнорує системний зв`язок між Законом України «Про Національну поліцію», Податковим кодексом України та нормативним регулюванням проходження служби особами начальницького і рядового складу.

Суть спору полягає не у створенні для позивача нового, не передбаченого законом права, а у правильному застосуванні чинних норм до фактичних правовідносин.

Якщо закон прямо визначив, що служба в податковій міліції проходиться у порядку, встановленому для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, то така служба не може бути штучно відокремлена від служби в ОВС лише з мотивів формального відомчого підпорядкування.

У цьому контексті юридично значущим є саме зміст проходження служби. Інакше одна й та сама за характером правоохоронна служба отримувала б протилежні правові наслідки лише через назву органу, що суперечить принципам рівності, правової визначеності та належного урядування.

Основний аргумент відзиву зводиться до твердження, що перелік видів служби, передбачений статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію», є вичерпним, а тому будь-яке інше тлумачення нібито є неприпустимим.

Якщо виходити з буквального змісту статті 78, її приписи мають застосовуватися не ізольовано, а в системному зв`язку з іншими нормами законодавства, які визначають природу тієї чи іншої служби. Закон не може тлумачитися таким чином, щоб одна його норма фактично нівелювала іншу. Якщо Податковий кодекс прямо відсилає до порядку проходження служби в органах внутрішніх справ, то ця відсилка повинна мати реальний правовий зміст, а не бути суто декларативною.

Сама по собі відсутність прямої згадки про податкову міліцію у статті 78 Закону не означає автоматичної заборони на врахування відповідного стажу. Заборона повинна бути виражена чітко, недвозначно та прямо. Натомість стаття 78 не містить норми, яка б прямо виключала зарахування служби в податковій міліції у випадках, коли за своєю правовою природою така служба є тотожною службі в органах внутрішніх справ.

Буквальне тлумачення, на якому наполягає відповідач, фактично призводить до абсурдного наслідку: особа, яка проходила правоохоронну службу у спеціальному режимі, із спеціальними званнями, з виконанням правоохоронних функцій та за правилами проходження служби в ОВС, втрачає юридичне значення такого стажу лише тому, що відповідний орган мав іншу організаційну назву. Такий підхід суперечить не лише логіці закону, а й конституційним засадам справедливості та рівності.

Таким чином, стаття 78 Закону України «Про Національну поліцію» не може тлумачитися відривно від інших норм, а її зміст не дає підстав для категоричного висновку про абсолютну і безумовну «невраховуваність» служби в податковій міліції.

Навпаки, у системному прочитанні вона дозволяє врахувати той стаж, який за своїм змістом відповідає стажу служби в органах внутрішніх справ.

Відзив відповідача також не узгоджується з підходом, який уже сформований у судовій практиці. У справах № 440/1564/20, № 280/1546/21 та № 280/8419/20 суди виходили з того, що визначальним є не формальна назва органу, а характер служби та її нормативне регулювання. У цих справах підтримано підхід, за яким служба в податковій міліції, що проходилася у порядку, встановленому для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, має враховуватися при визначенні стажу служби в поліції.

Тобто на рівні судової практики вже вироблено критерій оцінки таких правовідносин: не формальна відомча належність, а юридична природа служби. Саме цей критерій відповідає як принципу правової визначеності, так і завданню адміністративного судочинства, захищати особу від надмірно формального та неправомірного підходу суб`єкта владних повноважень.

Отже, вислугу років служби позивача в підрозділах податковій міліції необхідно зарахувати до стажу служби в поліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію", а тому відповідачем помилково не зараховано спірний стаж служби в податковій міліції до стажу служби в поліції.

Таким чином, зарахуванню підлягає вислуга років служби у підрозділах податкової міліції з 15.01.2003 по 21.02.2012.

Крім цього, слід врахувати, що у рішенні Верховного суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що включає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, a y випадку невиконання, або неналежного виконання рішень не виникла б необхідність повторного звернення до суду, a здійснювалося примусове виконання рішення.

Тож, з наведеного слідує, що стаж служби в підрозділах податкової міліції прирівнюється до стажу проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, при цьому, періоди проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду зараховуються до стажу служби у поліції. Тобто, позивач, проходячи службу в органах податкової міліції, мав законні сподівання на врахування даного стажу при подальшому перебуванні на службі в Національній поліції України задля підтримання певного державного соціального забезпечення.

З урахування викладеного, суд вважає протиправними дії Національної поліції України про не зарахування стажу служби на посадах рядового та начальницького складу в підрозділах податкової міліції з 15.01.2003 по 21.02.2012 до стажу служби в поліції, який дає право на отримання надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, та внаслідок не зарахування цього періоду протиправно не здійснено перерахунок всіх сум грошового забезпечення та додаткових днів оплачуваної відпустки за стаж служби.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до положень статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський Суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосуються сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, в рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За наведених обставин, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд зобов`язує Відповідача зарахувати Позивачу до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження мною служби на посадах рядового та начальницького складу в податкової міліції з 15.01.2003 по 21.02.2012 роки.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Національної поліції України щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період проходження служби на посадах рядового та начальницького складу в підрозділах податкової міліції з 15.01.2003 по 21.02.2012 роки до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

3. Зобов`язати Національну поліцію України зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) служби на посадах рядового та начальницького складу в податкової міліції з 15.01.2003 по 21.02.2012 роки.

4. Зобов`язати Національну поліцію України здійснити перерахунок та нарахування всіх сум грошового забезпечення з урахуванням зазначеного періоду та перерахувати кількість днів щорічної відпустки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), починаючи з 07.11.2015 по день набрання судовим рішенням законної сили.

5. Стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.