Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №320/14276/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року справа №320/14276/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить суд:

1. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 04.09.1976 по 01.01.1988, з 08.09.1988 по 15.06.2009.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 04.09.1976 по 01.01.1988, з 08.09.1988 по 15.06.2009 здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вищевказаного стажу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що не несе відповідальності за порядок ведення трудової книжки, це є обов`язком роботодавців, тому на Позивача не можуть бути покладені негативні наслідки недотримання роботодавцями вимог щодо правильності заповнення трудової книжки та виправлення помилок у ній.

Від відповідача надійшов відзив доводи в якому зводились до змісту рішення про відмову в зарахуванні стажу без спростування доводів позивача вказаних в позовній заяві.

Також від ГУ ПФУ в м. Києві надійшла заява про залучення співвідповідача ГУ ПФУ у Київській області.

Відповідно до ч. 3 ст. 47 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує відмову у зарахуванні відповідного стажу викладену в листі №29054-29206/П-02/8-2600/23 від 24.08.2023 ГУ ПФУ в м. Києві, а отже відсутні підстави для залучення ГУ ПФУ у Київській області в якості співвідповідача.

Дослідиши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

13.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком, про що їй будо відмовлено у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Загальний страхований стаж ОСОБА_1 складає 11 років 5 місяців 18 днів.

Окрім того, у відповіді на заяву Позивача Відповідач зазначає про те, що:

- періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 08.02.1990, скільки на титульній сторінці трудової книжки міститься не повна інформація дати народження (вказано тільки рік народження), що не відповідає паспортним даним та суперечить «Інструкції про порядок введення трудових книжок працівників» №58 від 29.07.1993.

- не зараховано періоди згідно виписки трудової книжки НОМЕР_2 від 08.01.1979, оскільки відсутній оригінал трудової книжки.

09.08.2023 Позивач звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою щодо зарахування до страхового стажу періоди роботи із 04.09.1976 по 01.01.1988 згідно до виписки із трудової книжки та зарахувати періоди роботи із 08.09.1988 по 15.06.2009 роки відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 .

Листом №29054-29206/П-02/8-2600/23 від 24.08.2023 Відповідач відмовив у зарахуванні відповідного стажу.

Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій в Україні врегульовані Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон України № 1058-IV).

Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

При цьому, положеннями ст. 8 Закону України № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В той же час, положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України № 1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення: організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, якою затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (надалі- Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

У відповідності до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У відповідності з п. 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (надалі – Інструкції № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійнотехнічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньокваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Пунктом 2.3 Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільнені або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчується підписом керівника підприємства або уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.

Щодо заповнення трудової книжки, суб`єктом владних повноважень не враховані положення чинних у відповідний час нормативно-правових актів: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 року №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, відповідно до яких заповнення трудової книжки проводиться роботодавцем, а не працівником.

Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 08.02.1990 року (дублікат), в ній на титульній сторінці міститься неповна дата народження позивача, а саме написано « 1959 року» замість « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Проте, разом з трудовою книжкою Позивач надавала паспорт, в якому написано дату її народження « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Крім того, суб`єктом владних повноважень не враховані положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Позивач не несе відповідальності за порядок ведення трудової книжки, це є обов`язком роботодавців, тому на Позивача не можуть бути покладені негативні наслідки недотримання роботодавцями вимог щодо правильності заповнення трудової книжки та виправлення помилок у ній. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивачки немає, а тому їх безпідставно не зараховано до страхового стажу Позивача.

Отже, рішення про відмову в зарахуванні стажу у зв`язку із некоректним заповненням дати народження Позивача на титульній сторінці трудової книжки не ґрунтується на положеннях законодавства та порушує пенсійні права Позивача.

Окрім того, слід звернути увагу, що Позивачем як і при зверненні із заявою про призначення пенсії, так і при поданні заяви щодо зарахування страхового стажу до заяви було долучено оригінал виписки із трудової книжки НОМЕР_2 від 08.01.1979 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно із п. 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений ьпостановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядку № 637) передбачено, що у разі відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, у зв`язку із відсутністю оригіналу трудової книжки НОМЕР_2 від 08.01.1979 Позивачем було отримано додатково для подачі до ГУ ПФУ в м. Києві щодо зарахування страхового стажу відповідну виписку із зазначенням дат здійснення трудової діяльності, проте, Відповідачем даний документ враховано не було.

Таким чином, період роботи з 04.09.1976 по 01.01.1988, з 08.09.1988 по 15.06.2009 до страхового стажу Відповідачем має бути зарахований, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 04.09.1976 по 01.01.1988, з 08.09.1988 по 15.06.2009.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 04.09.1976 по 01.01.1988, з 08.09.1988 по 15.06.2009 здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вищевказаного стажу.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.