Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №300/1328/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2026 р. справа № 300/1328/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, просить:

визнати протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, які полягають у відмові ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, за результатом розгляду його рапорту від 21.01.2026;

зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення та виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 з військової служби на підставі п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач старший солдат ОСОБА_1 , проходить військову службу на посаді помічник начальника військового наряду, 3 відділення, 2 патрульного взводу, 3 патрульної роти патрульного батальйону Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України. 10.02.2023 позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Національної гвардії України, під час дії воєнного стану. Відповідно до п. 3 контракту визначено, що цей контракт є строковим та укладається відповідно до строків установлених законодавством за погодженням сторін на три роки з 10.02.2023 по 09.02.2026. Позивач не висловлював бажання продовжувати військову службу після закінчення строку контракту, на підтвердження чого 21.01.2026 подав рапорт по суті з проханням звільнити його з військової служби за п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII. У відповідь на вказаний рапорт, відповідач 10.02.2026 надав лист з відмовою у звільненні з військової служби, зазначивши, що дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану та підстави для звільнення його з військової служби відсутні. Відповідач у відповіді на рапорт посилається на п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, відповідно до якого контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. На думку відповідача, оскільки п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII набрав чинності після підписання позивачем контракту, то його дія не поширюється на даний контракт. Разом з тим відповідач при обґрунтуванні відмови безпідставно не бере до уваги те, що на момент написання позивачем рапорту чинний п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, відтак дані правовідносини регулюються вказаною нормою. З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, продовжувати військову службу з бажання не має, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 16, 17).

Ухвалою суду від 12.05.2026 витребувано у відповідача докази (а.с. 36, 37).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов до суду через систему "Електронний суд" 31.03.2026. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII був доповнений та стаття викладена у цій редакції зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-ІХ від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024. Закон № 3633-ІХ не містить жодних положень стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності. Відтак відсутні правові підстави застосування вказаних положень відносно позивача (а.с. 21, 21).

08.04.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, відповідно до якої позивач заперечує доводи відповідача, просить позов задовольнити (а.с. 24-31).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, проходить військову службу на посаді помічник начальника військового наряду, 3 відділення, 2 патрульного взводу, 3 патрульної роти патрульного батальйону Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

10.02.2023 між позивачем та Міністерством оборони України укладеного контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, який укладений строком на три роки. Контракт набрав чинності 10.02.2023 (а.с 7-9).

Позивач звернувся до командира патрульної роти патрульного батальйону Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України з рапортом від 21.01.2026 про звільнення з військової служби на підставі п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII, а саме: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, укладеного ним строком на 3 роки (а.с. 11, 12).

За результатом розгляду рапорту позивача від 21.01.2026, Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України відповіддю № 50/241/129292026 від 10.02.2026 (17337) повідомила, що прийняти законне рішення щодо звільнення позивача з військової служби за п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII неможливо, у зв`язку з чим, командування військової частини повертає рапорт позивача про звільнення з військової служби. Зазначено, що згідно п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану. Пункт 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ було доповнено підпунктом "ж" Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-ІХ від 11.04.2024. Додатково повідомлено про те, що контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу укладено позивачем 10.02.2023, тобто у період коли у п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ пп. "ж" був відсутній. Закон № 3633-ІХ не містить жодних положень стосовно можливості та способу його застосування до правовідносин, розпочатих до набрання ним чинності (а.с. 41, 41).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

В свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби унормовано положеннями Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Так, пунктом 6 статті 2 Закону № 2232-XII, передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до п.п. "ґ" п. 3 ч. 5 ст. ст. 26 Закону № 2232-XII у редакції Закону № 2197-IX від 14.04.2022 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав чинності 18.05.2024, п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII викладено в такій редакції контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах:) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Статтею 58 Конституції України визначено загальні принципи дії закону у часі. Зокрема, частиною першою названої статті передбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Такі принципи в цілому роз`яснено у рішеннях Конституційного Суду України, відповідно до яких: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

До правовідносин застосовується та норма права, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваного рішення, вчинення дії або бездіяльності суб`єктом владних повноважень.

Також у рішенні Конституційного Суду України від 02 липня 2002 року № 13-рп/2002 зазначено, що суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.

Конституційний Суд України зауважив, що за змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

Якщо ж правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (рішення від 12 липня 2019 року №5-р (І)/2019).

Таким чином, якщо правовідносини виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується до цих правовідносин з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом.

З огляду на вищенаведене, у даних спірних правовідносинах підлягають застосуванню чинні положення Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-ІХ від 11.04.2024, які набрали чинності 18.05.2024

За таких обставин відповідач, за результатом розгляду рапорту від 21.01.2026, відповіддю № 50/241/129292026 від 10.02.2026 (17337) протиправно відмовив позивачу у звільненні з військової служби на підставі п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII (редакція згідно Закону України від 11.04.2024 № 3633-IX) у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Слід зазначити, що є безпідставними посилання відповідача у відповіді № 50/241/129292026 від 10.02.2026 (17337) на положення п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ, яким передбачено, що під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки - на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, оскільки суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню приписи п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, а п. 2 ч. 8 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ не охоплює випадки, визначені п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ.

Окрім того, у даному випадку відповідачем не доведено, що позивачем надавалась згода чи бажання укласти новий контракт з метою продовження військової служби, будь-яких документів, які підтверджують вжиття відповідачем заходів узгодження з позивачем внесення змін та доповнень до контракту, а також досягнення між сторонами відповідної згоди на продовження дії контракту чи укладення нового, що засвідчується підписами сторін контракту, матеріали справи не містять.

Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов`язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та приймати рішення про звільнення з військової служби, а може лише зобов`язати відповідача прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

Беручи до уваги встановлені у цій справі обставини, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 21.01.2026 про звільнення з військової служби на підставі п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану 10.02.2023 строком на 3 роки та прийняти рішення урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, за результатом розгляду рапорту від 21.01.2026, оформленої відповіддю № 50/241/129292026 від 10.02.2026 (17337).

Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) від 21.01.2026 про звільнення з військової служби на підставі п.п. "ж" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану 10.02.2023 строком на 3 роки, та прийняти рішення урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.