Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №200/2599/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року Справа№200/2599/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

06.04.2026 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягають у невиплаті йому грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату йому грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Позов обґрунтовував тим, що проходив військову службу, зокрема у відповідача, з якої звільнений. Належить до осіб, про які йдеться в постанові Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», а тому має право на виплату йому грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, що передбачена зазначеною Постановою.

Він звернувся до відповідача із заявою про виплату такої винагороди, проте отримав відмову, яка мотивована тим, що він був звільнений з військової служби до набрання чинності зазначеною Постановою, тому підстави для виплати зазначеної винагороди відсутні.

Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що право на отримання винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», мають військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу Збройних сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби, які відповідають таким критеріям:

- були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років (тобто після 24.02.2022 року);

- брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення бойових дій сукупно не менше 6 місяців (станом на 13.02.2025 року);

- продовжували службу у війську на момент набрання чинності урядовою постановою (13.02.2025 року);

- не притягувалися два або більше разів до кримінальної чи адміністративної відповідальності за військові правопорушення та не мають чинних дисциплінарних стягнень.

На виконання цієї Постанови Міністром оборони України надано окреме доручення від 20.02.2025 року № 999/уд про реалізацію положень цієї Постанови, яке визначає, що виплата винагороди для цієї категорії військовослужбовців здійснюється за наказом командира військової частини. Відповідний наказ командира своєю чергою видається на підставі пакета документів, який складається з:

- витягів з послужних списків, копій обліково-послужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність);

- копій послужних карток;

- довідок, оформлених за відповідною формою, зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах їх ведення, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Вказаним дорученням також затверджено форму довідки про участь у бойових діях в районах їх ведення (Довідка про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин).

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 та дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 року № 999/уд чітко визначені умови та підстави для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 до кола осіб, яким виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відносяться особи рядового, сержантського і старшинського складу Національної гвардії України, які були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану (з 24.02.2022 року).

Так, 28.10.2020 року ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

З 23.03.2023 року він проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

30.08.2024 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та всіх видів забезпечення.

Отже, позивач не підпадає під вимоги, що визначені в цій Постанові, оскільки його прийнято на військову службу за контрактом з 28.10.2020 року, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022 року), і виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 30.08.2024 року, тобто до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 (13.02.2025 року).

У зв`язку з цим відсутні підстави для нарахування і виплати позивачу спірної одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень, що передбачена цією Постановою.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач подав письмові пояснення, в яких зазначав, що координатором експериментального проекту згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» є Міністерство оборони України.

Міністром оборони України надано окреме доручення від 20.02.2025 року № 999/уд про реалізацію положень зазначеної Постанови.

Вказане доручення на адресу військової частин не надходило.

Судом встановлено, що протягом періоду з 28.10.2020 року по 30.08.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безперервно проходив військову службу за контрактом, з якої в період з 23.03.2023 року по 30.08.2024 року – у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України; мав звання «старший солдат».

Так, 28.10.2020 року позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

З 24.02.2022 року Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.

Згідно з абз. 2 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, яка була чинною станом на час закінчення контракту, для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У зв`язку з наведеним дія контракту, що укладений з позивачем, була продовжена понад встановлені строки на період дії воєнного стану.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 30.08.2024 року № 264 позивача (звільненого наказом командира частини по особовому складу від 23.08.2024 року №34 о/с відповідно до пп. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у відставку за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) виключено зі списків особового складу військової частини з 30.08.2024 року.

Після виключення зі списків особового складу його особова справа була направлена до ІНФОРМАЦІЯ_2 (підтверджується довідками відповідача від 03.03.2026 року № 25/35/10/1-938 та № 25/35/10/1-940).

Позивач є учасником бойових дій (посвідчення НОМЕР_3 ).

Під час проходження військової служби він:

- згідно з довідкою від 08.06.2021 року № 287 в період з 03.02.2021 року по 07.05.2021 року брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в місті Вугледар Донецької області;

- згідно з довідкою про безпосередню участь від 08.12.2021 року № 636 в період з 04.08.2021 року по 04.11.2021 року брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в місті Вугледар Донецької області;

- згідно з довідкою від 28.08.2024 року № 40/35/10/1-3277 в період з 01.05.2023 року по 31.05.2023 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в селі Серебрянка Бахмутського району Донецької області;

- згідно з довідкою від 28.08.2024 року № 40/35/10/1-3279 в періоди з 23.03.2023 року по 18.05.2023 року, з 30.01.2024 року по 31.01.2024 року, з 04.03.2024 року по 06.05.2024 року, з 26.05.2024 року 27.05.2024 року, з 10.07.2024 року по 21.07.2024 року та з 30.07.2024 року по 30.08.2024 року брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в місті Слов`янську Донецької області;

- згідно з довідкою від 03.03.2026 року № 25/35/10/1-942 в період з 12.04.2023 року по 18.05.2023 року (всього 37 днів) брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, перебуваючи в селі Шипилівка Сіверськодонецького району Донецької області.

17.05.2023 року та 18.05.2023 року під час безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме при виконанні бойових завдань позивач одержав вибухову травму; вогнепальне осколкове поранення правого плеча (підтверджується довідками від 06.09.2024 року № 40/35/14-833 та, відповідно, від 01.09.2023 року № 40/35/13-164 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)).

З 27.09.2024 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково внаслідок поранення, що пов`язане із захистом Батьківщини (підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 АГГ № 843249, що видана у жовтні 2024 року; підтверджується посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_4 , що видане у жовтні 2024 року).

До кримінальної та до адміністративної відповідальності позивач станом на 09.02.2026 року не притягався (підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», в якій щодо позивача зазначено наступне: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності – відсутні; відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості – відсутні; відомості про розшук - відсутні).

11.02.2026 року позивач звернувся до відповідача – Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, що передбачена абз. абз. 2 та 4 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Листом відповідача від 04.03.2026 року № 25/35/13-Т-250 в задоволенні заяви відмовлено у зв`язку з тим, що позивач звільнений з військової служби до набрання чинності зазначеною Постановою, тому підстави для виплати винагороди, що передбачена цією Постановою, відсутні.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який відповідними указами продовжено і діє натепер.

Підпунктом 2 п. 4 вказаного Указу постановлено Кабінету Міністрів України невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

На виконання вказаного Указу Президента України приймалися відповідні нормативно-правові акти, в тому числі Кабінету Міністрів України.

13.02.2025 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Цієї Постановою (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України постановив: погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (п. 1 Постанови).

Пунктом 3 цієї Постанови установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 зазначеної Постанови установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень (абз. 2 п. 4);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абз. 3 п. 4);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 затверджений, зокрема Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану

Згідно з п. 2 цього Порядку метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Пунктом 21 зазначеного Порядку визначено, що громадяни України віком від 18 до 25 років в рамках реалізації експериментального проекту можуть бути прийняті на військову службу до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби за контрактом осіб рядового складу на посади, пов`язані з експлуатацією безпілотних систем, строком на два роки.

Згідно з п. 4 та 41 цього Порядку громадяни України, зазначені в пункті 2 цього Порядку, укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Громадяни України, зазначені в пункті 21 цього Порядку, які приймаються на військову службу за контрактом на посади, пов`язані з експлуатацією безпілотних систем, укладають контракт за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” (Офіційний вісник України, 2025 р., № 21, ст. 1382, № 36, ст. 2383), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 р. № 942.

Пунктом 13 зазначеного Порядку визначено, що під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби.

Однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контракту. Для громадян України, зазначених у пункті 21 цього Порядку, однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше дванадцяти місяців за сукупністю протягом дії контракту.

Відповідно до п. 15 зазначеного Порядку військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міноборони, розмір одноразової грошової допомоги після укладення контракту може бути збільшений. У такому випадку конкретний розмір одноразової грошової допомоги після укладення контракту та порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони.

Згідно з п. 17 цього Порядку у разі невиконання умов контракту в частині обов`язкової безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців для громадян України, зазначених в пункті 2 цього Порядку, або не менше дванадцяти місяців для громадян України, зазначених в пункті 21 цього Порядку, невиплачена третя частина одноразової грошової допомоги виплачується у день звільнення з військової служби пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку:

1/6 від 500000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) - для громадян України, зазначених в пункті 2 цього Порядку;

1/12 від 500000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) - для громадян України, зазначених в пункті 21 цього Порядку.

Отже постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 спрямована на реалізацію експериментального проекту, метою якого є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (п. 2 Порядку).

Суть експериментального проекту полягає в підвищенні мотивації (тобто стимулюванні) громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби під час воєнного стану. Мотиваційним (стимулюючим) чинником для таких осіб виступає виплата таким громадянам, які відповідають вимогам, що встановлені цією Постановою, на певних умовах одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Вказана Постанова поширюється виключно на зазначених у цій Постанові осіб (які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану), які в період її дії проходять (продовжили проходити) військову службу, мотивуючи таких осіб до проходження військової служби та участі у бойових діях за рахунок стимулу - високої одноразової винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 року (справа № 1-7/99) зазначено: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)».

У рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2001 від 05.04.2001 року (справа № 1-16/2001) вказано: «Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи».

У рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2012 від 13.03.2012 року (справа № 1-14/2012) зазначено: «Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях вже висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001)».

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі № 9901/315/20, де Суд зазначив:

« 39. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

40. Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).

41. Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності».

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм. До події, факту застосовується закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 (про яку йдеться в даній справі), поширюється на правовідносини, що настали або мали місце під час її дії. Її дія не поширюється на правовідносини, які закінчилися до набрання чинності цим нормативно-правовим актом.

В даній справі правовідносини щодо проходження позивачем військової служби закінчилися до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153, яка набрала чинності 13.02.2025 року.

Так, позивач був звільнений з військової служби (та виключений зі списків особового складу) з 30.08.2024 року, тобто до дати набрання чинності зазначеною Постановою.

Отже, вказана Постанова на позивача не поширюється.

Відповідно, право на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, що передбачена цією Постановою, позивач не набув.

За таких обставин відповідач дійшов правильного висновку, що правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, що передбачена цією Постановою, відсутні.

Суб`єкт владних повноважень в спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, і не порушив права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Посилання позивача на те, що його звільнення з військової служби до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 не позбавляє його права на винагороду, що нею передбачена, оскільки Постанова, як зазначено в позові, «не ставить отримання винагороди в залежність від проходження військової служби саме на дату набрання нею чинності (13.02.2025). Норма Постанови використовує минулий час («були прийняті», «проходили», «брали участь») і спрямована на підтримку осіб, які в молодому віці (до 25 років) взяли участь у бойових діях під час воєнного стану», - є неприйнятними, оскільки такі посилання є перекрученням змісту (як зазначено в Постанові: «проходять військову службу») та мети Постанови (як зазначено в Постанові: «підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби»).

Посилання позивача на те, що він брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, що підтверджується довідками, що подані ним до суду, - є також неприйнятними, оскільки зазначені ним обставини не відповідають дійсності.

Так безпосередня участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з поданими позивачем довідками мала місце лише в період з 12.04.2023 року по 18.05.2023 року - всього 37 днів, що підтверджується довідкою від 03.03.2026 року № 25/35/10/1-942.

Іншими довідками підтверджені інші обставини - участь позивача у відповідних заходах, а не безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Однією з таких довідок є довідка від 28.08.2024 року № 40/35/10/1-3279) в якій зазначений найбільший період, протягом якого позивач брав участь у заходах, про які в ній йдеться, і відбувалося це у м. Слов`янську Донецької області.

У м. Слов`янську Донецької області розташований Донецький окружний адміністративний суд, і жодного дня, про які йдеться у цій довідці, у цьому місті бойові дії не проходили.

Крім того, ці та інші посилання позивача не спростовують висновок суду про те, що позивачу правомірно відмовлено у виплаті спірної одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

З огляду на наведене правові підстави для задоволення позову із зазначених в ньому підстав – відсутні.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, і доказів понесення ним інших судових витрат до суду не подано, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 15 травня 2026 року.

Суддя Т.В. Логойда