Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №160/3910/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 рокуСправа №160/3910/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Россохи Наталії Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі її неповнолітній доньці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ще Вишневе, П`ятихатського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянці України, паспорту у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, із наступними змінами та доповненнями - протиправними;

- зобов`язати відповідача оформити та видати її неповнолітній доньці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ще Вишневе, П`ятихатського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянці України, у зв`язку із досягненням 28.01.2026 нею 16 (шістнадцятирічного) віку, паспорт громадянки України у формі паспортної книжечки, зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, із наступними змінами та доповненнями, без передачі будь-яких даних про неї і про неї, її матері, до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи - доньки, без відцифрованого образу обличчя особи - доньки, без відцифрованих відбитків пальців рук - доньки, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що по досягненні її неповнолітньою дитиною шістнадцятирічного віку, вона звернулася до відповідача із заявою про оформлення та видачу паспорта у вигляді паперової книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ, без згоди на використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних. У заяві повідомлено про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки - документа Реєстру та обґрунтовано законодавчо право на паспорт-книжечку. Проте, відповідач листом від 13.02.2026 р. вих.№1218-126/1218-26 відмовив у наданні такого паспорта. Зазначені обставини й стали підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.ст.160, 161 КАС України та запропоновано позивачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання уточненої позовної заяви, в якій привести позовні вимоги відповідно до вимог п.4 ч.5 ст.160 КАС України, а саме конкретизувати: яке саме місто народження ОСОБА_1 вона зазначає у позовних вимогах.

На виконання ухвали суду позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме: надано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.03.2026 року прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання ухвали суду 12.03.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документована: паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 30.06.2021 р., строком дії до 30.06.2025 р., органом 1218 (орган, що видав 1218 Вільногірський сектор ГУ ДМС у Дніпропетровській області). У зв`язку з чим, має присвоєний УНЗР №20100128-05445, за особистою згодою ОСОБА_2 , як законного представника при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Таким чином, законний представник ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_2 , надала згоду на обробку персональних даних доньці Софії із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже сформовано. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Враховуючи вищевикладене, станом на час розгляду цієї справи, данні позивача вже внесені до Єдиного державного демографічного реєстру з присвоєнням УНЗР, з внесенням відцифрованого образу обличчя, за згодою законного представника, при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Тобто, враховуючи викладене, законним представником було надано згоду на внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду з позовом, внаслідок чого ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон та присвоєно УНЗР. Доказів того, що ОСОБА_1 або її законний представник не мали наміру оформлювати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій та, відповідно, не надавали згоду на оформлення таких документів, до матеріалів справи позивачем долучено не було. Крім того, позивачем не обґрунтовано, яким чином оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки її доньки впливатиме на її приватне життя. З урахуванням викладеного, відповідач заперечує проти пояснень, міркувань та аргументів викладених в позовній заяві, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

13.03.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що отримання паспорта для виїзду її доньки за кордон було вимушеною дією для реалізації права на пересування. Проте, згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (справа №806/3265/17), право особи на отримання внутрішнього паспорта у формі книжечки є безумовним і не може бути обмежене фактом попередньої згоди на обробку даних для інших документів. Так, предметом даного спору є захист права на відмову від використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) при оформленні внутрішнього документа. Наявність запису в Реєстрі не позбавляє громадянина права вимагати оформлення основного документа (паспорта громадянина України) у формі, передбаченій Положенням №2503-XII. Відповідач стверджує, що лист Вільногірського сектору від 13.02.2026 не є рішенням про відмову. Однак, фактичне незадоволення її вимоги про видачу паспорта-книжечки її доньці є протиправною бездіяльністю, яка перешкоджає дитині у реалізації конституційних прав після досягнення 16-річного віку. Примушування до отримання ID-картки, навіть за наявності УНЗР, є повторним та надмірним втручанням у приватне життя особи. Згода, надана у 2021 році, не є безстроковою та беззастережною для всіх подальших кроків взаємодії з державою. Враховуючи викладене, позивач просила суд позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 30.06.2021 р., органом 1218 (орган, що видав 1218 Вільногірський міський сектор ГУ ДМС у Дніпропетровській області). У зв`язку з чим, має присвоєний УНЗР №20100128-05445, за особистою згодою позивача - ОСОБА_2 , як законного представника при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Після досягнення шістнадцятирічного віку 03.02.2026 року позивач - ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_1 звернулася особисто та безпосередньо до Вільногірського міського сектору ДМС України в Дніпропетровській області, який розташований за адресою: вул.Степова, 8, м.Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700, електронна адреса: 1218@dmsu.gov.ua, і являється територіальним підрозділом Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила:

- видати бланк паспорту громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключно у вигляді паспортної книжечки, форма якої не заборонена діючим законодавством України, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, із наступними змінами та доповненнями без передачі будь-яких даних про її неповнолітню доньку та про неї, її матір, до Єдиного державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номеру запису у Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису особи - її доньки, без відцифрованого образу обличчя особи - її доньки, без відцифрованих відбитків пальців рук їі доньки, без використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного Реєстру, а не у формі пластикової картки muny ID-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком, у зв?язку із відмовою від паспорту у формі пластикової картки типу ID-І за релігійними переконаннями її доньки ОСОБА_1 та її, як її матері - ОСОБА_2 ;

- поставити відмітку (штамп) про реєстрацію місця проживання у паспорті її доньки ОСОБА_1 ;

- провести реєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи;

- у разі відмови оформити бланк паспорту у вигляді паспортної книжечки просимо надати конкретну своєчасну офіційну письмову відмову.

Додатками до заяви надано: заяву на видачу паспорта на бланку ДМС, дві кольорові фотографічні картки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розміром 35 мм. х 45 мм. для оформлення бланка паспорту, копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію витягу з реєстру ТГ про реєстрацію ОСОБА_2 , копію витягу з реєстру ТГ про реєстрацію ОСОБА_1 , копію витягу з РАЦС по ст.135 СК України, копію паспорту та IПH громадянки України ОСОБА_2 .

У заяві було повідомлено також з посиланнями на норми Законів України, про відмову за релігійними переконаннями від оформлення та отримання паспорту у формі ID-картки та обґрунтовано право на отримання паспорту у формі книжечки.

Листом Вільногірського сектору ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 13.02.2026 р. вих.№1218-126/1218-26 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (зі змінами) (далі - Порядок). Одночасно доведено до відома, що 07.06.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 2019 р. № 398 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 № 302". Зокрема, згідно внесених змін Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити паспорт громадянина України зразка 1994 року. Таким чином, за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Вільногірському секторі ГУ ДМС у Дніпропетровській області відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки. На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 року №456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року за №620/33591 (далі - Тимчасовий порядок), набрав чинності з дня його офіційного опублікування 21.06.2019. Зазначеним Тимчасовим порядком визначено процедуру подання документів, їх розгляд і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку. Крім того, зазначено, що за обліками ЄІАС УМП 30.06.2021 ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , орган видачі 1218 та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі - 20100128-05445 (далі - УНЗР). Вищезазначений паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій, видано на підставі заяви-анкети № 19201702, сформованої 25.06.2021 Вільногірським сектором ГУ ДМС у Дніпропетровській області, внаслідок особистого волевиявлення та надання згоди на обробку персональних даних її матір?ю, ОСОБА_2 , яка є її законним представником.

Тож, Вільногірський сектор ГУ ДМС у Дніпропетровській області повернув додані до заяви копію свідоцтва про народження, 2 фото, витяг з РТГ, витяг з реєстру ДРАЦС, копію ПГУ Россоха Н.В.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-ІІІ документом, що підтверджує громадянство України, є, в тому числі, паспорт громадянина України.

Частиною 1 ст.4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно із п."а" ч.1 ст.13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.

Також, Законом № 1474-VIII частину 2 статті 21 Закону № 5492-VI, викладено в такій редакції: "Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку № 302 паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Пунктом 1 Порядку №302 затверджений:

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм;

- зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія;

- Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Пунктом 2 Порядку №302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року

- з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Згідно із пунктом 3 Порядку №302 прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється.

Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Тимчасовий порядок № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Отож, зазначеними вище нормами законодавства України передбачені два рівнозначних альтернативних варіанти оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с-ще Вишневе, П`ятихатського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянці України була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 30.06.2021 р., органом 1218 (орган, що видав 1218 Вільногірський міський сектор ГУ ДМС у Дніпропетровській області). У зв`язку з цим, має присвоєний УНЗР №20100128-05445, за особистою згодою ОСОБА_2 , як законного представника при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 380/5977/21, від 22 березня 2024 року у справі №540/4500/21, від 28.11.2024 року у справі №420/6552/24, відповідно до яких використання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.

Отже, використання ним паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права неповнолітнього.

При цьому безпідставним є посилання позивача на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин, а саме при їх прийнятті суд захистив право позивача на виготовлення паспорта у традиційній формі книжечки зразка 1994 року (внутрішній паспорт громадянина України) виключно з огляду на його релігійні переконання для особи, яка ніколи не зверталася за оформленням біометричних документів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки встановлений факт попереднього добровільного отримання неповнолітнім ОСОБА_1 за згодою її матері паспорта для виїзду за кордон із присвоєнням УНЗР №№20100128-05445, що свідчить про вже надану згоду на обробку персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі, та згідно із актуальною практикою Верховного Суду (зокрема, у справах № 380/5977/21 та №420/6552/24), виключає наявність порушення прав чи втручання у приватне життя особи при оформленні внутрішнього паспорта у вигляді ID-картки. Враховуючи, що УНЗР є незмінним, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача видати паспорт у формі книжечки зразка 1994 року.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Россохи Наталії Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма