Вирок від 13 травня 2026 р. у справі №381/1606/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/247/26

381/1606/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року місто Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Фастові кримінальне провадження № 12026116310000002 від 08.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жміївка Іванківського району Київської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, солдата військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «рядовий», не одруженого, не є інвалідом, на утриманні нікого не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого:

- 20.06.1994 Коростенським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 81, ст. 45 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з іспитовим строком на 1 рік;

- 20.04.1995 Брусилівським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 140, ст. 46-1 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією майна з відстрочкою покарання на 2 роки;

- 27.11.1995 Народицьким районним судом Житомирської області за ст. ст. 86-1, 43 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією майна;

- 12.04.1996 Брусилівським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 140, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна;

- 21.11.2000 Малинським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 81, ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 140, ст. ст. 42, 43 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна;

- 21.05.2001 Брусилівським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 81, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць з конфіскацією майна;

- 23.05.2003 Народицьким районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;

- 08.02.2005 Коростенським районним судом Житомирської області за ч.2 ст. 263, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 1 рік 7 місяців;

- 17.05.2007 Брусилівським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- 13.09.2007 Іванківським районним судом Київської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць;

- 21.01.2008 Бородянським районним судом Київської області за ч.3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років;

- 26.04.2013 Брусилівським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки;

- 17.03.2017 Малинським районним судом Житомирської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки;

- 12.12.2017 Коростишівським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 185, ч. 4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.08.2019 звільнений умовно-достроково з невідбутим строком 9 місяців 11 днів;

- 07.06.2021 року Коростишівським районним судом Житомирської області за ч.1 ст.162, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- 02.08.2021 Попільнянським районним судом Житомирської області за ч.3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 3 місяці;

- 30.08.2021 Радомишльським районним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців;

- 08.11.2021 Малинським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців, умовно-достроково звільнений від відбування покарання на 01 рік 01 місяців 02 дні на підставі ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.02.2024,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Так, 04.12.2025 близько 12 год. 00 хв. (точною часу не встановлено), солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , вирішив вчинити в умовах воєнного стану умисний, корисливий злочин проти власності.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 діючи умисно, повторно, таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переслідуючи злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, поєднаного із проникненням у житло, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом розбиття скла у вікні потрапив до будинку за вищевказаною адресою, тим самим проник до житла, де шляхом вільного доступу таємно викрав бензинову мотокосу (тример) «HUNTER KS-250», вартістю 2533 гривні 33 копійки, та алюміній вагою 17 кг, вартістю 918 гривень 00 копійок, які належать потерпілій ОСОБА_7 .

Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядившись на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди на загальну суму 3451 гривні 33 копійки.

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України за ознаками незаконного проникнення до житла чи іншого володіння особи, за наступних обставин.

Так, 02.01.2026 близько 20 год. 30 хв., ОСОБА_5 перебував поблизу території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла чи іншого володіння особи, шляхом незаконного проникнення до огородженої території домоволодіння та частини будинку, що перебувають у фактичному користуванні, розпорядженні і володінні ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на порушення недоторканності житла чи іншого володіння особи, ОСОБА_5 діючи умисно, всупереч волі законного володільця ОСОБА_8 , без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла та іншого володіння особи, діючи умисно, протиправно, переліз через паркан ділянки № 18 лінії 3 СТ «Колос» в с. Мотовилівська Слобідка Фастівського району Київської області, таким чином потрапив на її територію, після чого підійшовши до будинку, помітив металеві прути, які огороджують веранду будинку, та виявив, що вказані прути здатні під фізичним впливом вигинатись.

В подальшому ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла чи іншого володіння особи, долаючи перешкоду, шляхом застосування фізичної сили рук вигнув два металевих прута, через які потрапив до веранди будинку, тобто такими своїми діями ОСОБА_5 незаконно проник до житла, а саме частини будинку (огородженої веранди), яка належить потерпілій ОСОБА_8 , чим грубо порушив ст. 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив суду, що з 2024 року він проживав у потерпілої ОСОБА_8 , поки його забрали служити в армії. 04.12.2025 він проник до будинку, який знаходиться по сусідству з будинком ОСОБА_8 в СТ «Колос» в с. Мотовилівська Слобідка, який належить ОСОБА_7 . В будинок проник шляхом розбиття скла та звідки викрав мотокосу та алюмінієві дроти вагою 17 кг. Надалі, мотокосу він видав працівникам поліції, а алюміній здав на металобрухт, за що отримав гроші. ОСОБА_5 також зауважив, що в грудні 2025 року ОСОБА_8 заборонила йому проживати в її будинку АДРЕСА_4 . Зауважив, що в подальшому не отримував від ОСОБА_8 дозволу, щоб зайти до неї в будинок. В один з днів у січні 2026 року, в темну пору доби, він прийшов до домоволодіння ОСОБА_8 з метою забрати свої речі. ОСОБА_8 при цьому була в будинку. Вона не відчинила. Він також знайшов на території домоволодіння металевий лом. Після, чого, незважаючи на те, що ОСОБА_8 заборонила йому заходити до домоволодіння, він вигнув два металевих прута, через які потрапив до огородженої частини веранди. Хто викликав поліцію йому невідомо., з веранди ніяких речей не брав.

З наведеного вище видно, що показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред`явленого обвинувачення та обставин вчинення кримінальних правопорушень, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінальних правопорушень і судом з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, за згодою обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника, прокурора провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз`яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.

Проаналізувавши викладене вище, суд зазначає наступне.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, в умовах воєнного стану та за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи. Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у їх вчиненні повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Згідно документів, що характеризують особу обвинуваченого, ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, є військовослужбовцем, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Призначаючи обвинуваченомуОСОБА_5 кримінальне покарання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Захисник ОСОБА_6 повідомив, що обвинувачений ОСОБА_5 в рамках іншого кримінального провадження щодо нього за ч.5 ст. 407 КК України ОСОБА_5 виявив бажання продовжити службу та отримав відповідне погодження від командира військової частини НОМЕР_2 .

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 162 КК України, виходячи з вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться тяжкого умисного корисливого злочину (ч. 4 ст. 185 КК України) та кримінального проступку (ч. 1 ст. 162 КК України), обставини, вчинення кримінальних правопорушень, позицію потерпілої ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які просили призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду,дані про особу обвинуваченого, який вину визнав у повному обсязі, щиро розповідав про скоєне та розкаявся, раніше неодноразово судимий, зокрема і за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, обставину, що пом`якшує покарання, вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 162 КК України - у виді обмеження волі в мінімальних межах санкції цих статей та із застосуванням правил ст. 70 КК України, призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, не зважаючи на посилання сторони захисту на бажання ОСОБА_5 продовжити службу у Збройних силах України, підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1 та 75 КК України суд не вбачає.

На думку суду, саме таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_5 слід рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_5 строк попереднього ув`язнення зарахувати у строк покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно стягнути на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 1 ст. 162 КК України – у виді обмеження волі строком на 1 ( один) рік.

Відповідно до ст. 72 КК України перевести менш суворий вид покарання у виді обмеження волі в більш суворий позбавлення волі, з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, а саме 6 (шість) місяців позбавдення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_5 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати на підставі ст. 72 КК України ОСОБА_5 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з дня застосування запобіжного заходу - 03.02.2026 до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати на залучення експерта у розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. на користь держави за проведення експертизи Київським НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-26/3063-ТВ від 22.01.2026.

Речові докази у справі після набрання вироком законної сили, а саме:

- металевий лом, який поміщений до спеціальнго пакету NPU5544607 та переданий на відповідальне зберігання до кімнати збереження речових доказів Фастівського РУП ГУ НП в Київській області (квитанція № 1453 від 08.01.2026) - знищити;

- бензинову мотокосу (тример) «HUNTER KS-250», яка передана на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 – залишити останній.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_9