Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №273/811/25 — Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/811/25

Провадження № 2/273/252/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., секретаря судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №4340130 від 29.01.2024 року в розмірі 211000,00 грн, з яких: 21100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 126 072,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором, 63827,50 грн. – сума відсотків, нарахованих позивачем за 121 календарний день, та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Також заявлено клопотання про витребування доказів.

На обґрунтування позову вказано, що 29.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4340130 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді, який відповідач підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 44821. Відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит в сумі 21100,00 грн., строком кредитування 360 днів з 29.01.2024 року по 22.01.2025 року. Згідно умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Пунктом 1.4.1 Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. За період з 29.01.2024 року по 23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» було нараховано проценти за користування кредитними коштами в сумі 126 072,50 грн.. 23.09.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. В межах строку дії договору, ТОВ «Українські фінансові операції» за період з 24.09.2024 по 22.01.2025 (121 календарний день) здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою у сумі 63 827,50 грн. Отже, загальний розмір заборгованості за відсотками становить 189900,00 грн. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 211000,00 грн., яка складається з 21 100,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 126 072,50 грн. - сума заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором, 63 827,50 грн. – сума відсотків, нарахованих позивачем .

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 22.09.2025 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи по суті проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також задоволено клопотання позивача та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів

У судові засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 всудове засіданн не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена належно, про що свідчать поштові повідомлення. Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, будь-яких клопотань та заяв до суду не надходило.

Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не подав відзив на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження, примірник позовної заяви з додатками отримала, в установлений строк відзив на позов не подала, суд вважає за можливе на підставі ст.211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4340130 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді, який відповідач підписала за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 44821. За кредитним договором у п.1.2 сума кредиту визначена у розмірі 21 100,00 грн., згідно п.1.3 строк кредитування визначено на 360 днів з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів, згідно до графіку платежів, що є додатком №1 до договору, пунктом 1.4.1 сторони погодили стандартну процентну ставку 2,5% на день. У пункті 1.6 сторони погодили орієнтовану загальну вартість кредиту за весь строк кредитування у розмірі 21 000,00 грн. У пункті 2.1. сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі на банківську картку клієнта № НОМЕР_3 . Відповідачем також підписано Паспорт споживчого кредиту (а.с. 21-35).

За договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило до ТОВ «Українські Фінансові Операції» право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками. Відповідно до витягу з реєстру боржників до даного договору факторингу, передано право вимоги і до боржника ОСОБА_1 за договором №4340130 від 29.01.2024 року із загальною сумою заборгованості у розмірі 157722,50 грн. (а.с. 51,72-80).

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість за кредитом станом на 23.09.2024 року становить 126072,50 грн. за процентами та 21 100,00 грн. за тілом кредиту (а.с. 36 – 45).

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним позивачем, заборгованість за кредитом з 23.09.2024 - 22.01.2025 року становить 63 827,50 грн. за процентами (а.с. 46-48).

Згідно наданої на виконання ухвали суду від 22.09.2025 року інформації АТ КБ «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_4 ,на яку 29.01.2024 року було зарахування коштів на суму 21 100,00 грн. (а.с.135).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно частини першоїст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наданих позивачем документів вбачається, що кредитний договір між сторонами укладався в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1ст. 642 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 29.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та позичальником ОСОБА_1 у електронному вигляді кредитного договору №4340130. ТОВ «Лінеура Україна» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши на банківський рахунок ОСОБА_1 кредит в сумі 21 100,00 грн.

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як правонаступника кредитора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «Українські Фінансові Операції» перейшли всі права ТОВ «Лінеура Україна» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4340130. Отже, ТОВ «Українські Фінансові Операції» являється новим кредитором у зобов`язанні.

ОСОБА_1 не виконала свого обов`язку по своєчасному поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, що підтверджується розрахунками заборгованості. Таким чином позивач ТОВ «Українські Фінансові Операції» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідача відповідно до умов договору.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) та з 21.09.2024 включно та надалі - 1%.

Строк кредитування за договором №4340130 від 29.01.2024 становить 360 днів.

Відтак, відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням наведених вище приписів законодавства, проценти за користування кредитними коштами мають нараховуватися таким чином: за період з 29.01.2024 по 22.04.2024 за ставкою 2,5 %, що становить 40090,00 грн. згідно розрахунку, наданого позивачем ( 85 днів); за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 за ставкою 1,5 %, що становить 37980,00 грн. (316,50 грн. х 120 днів); за період з 21.08.2024 по 22.01.2025 за ставкою 1 %, що становить 32705,00 грн. (211,00 грн. х 155 днів).

Загальна сума процентів складає 110 775,00 гривень.

З огляду на зазначене, проценти за користування кредитними коштами можуть бути стягнені за період строку кредитування з урахуванням їх обмеження максимальним розміром денної процентної ставки, встановленим ч. 5 ст. 8, а також п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», що становить 109720,00 грн. В цій частині позовні вимоги теж є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин з відповідача на користь позивача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4340130 від 29.01.2024 підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 131 875,00 грн., що складається з основної суми боргу в розмірі 21100,00 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 110 775,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, враховуючи часткове задоволення позову (62,5 %), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1514,00 грн. судового збору.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійне (правничу) допомогу у розмірі 10000 грн, суд враховує наступне.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024, акт №4340130 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24.03.2025 на суму 10000 грн. та детальний опис робіт (наданих послуг).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа № 755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Беручи до уваги зміст заявлених позивачем позовних вимог, усталену практику з вирішення кредитних спорів, обсяг робіт виконаних адвокатом, значимість спору для сторін, а також те, що позовні вимоги задоволено частково, всі обставини справи були встановлені без участі представника позивача, виходячи із засад розумності та співмірності, суд вважає за необхідне частково відмовити у стягненні заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Таким чином, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1514,28 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за кредитним договором №4340130 від 29.01.2024 року в розмірі 131 875 (сто тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ 40966896) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514,00 грн. та 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Бєлкіна Д.С.